Постанова

від 12.09.2024 по справі 120/12495/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12495/23

Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід О.С.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

12 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Водночас, вказаною ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені докази отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2023 року у виконавчому провадженні №72177640. Позивачеві, в свою чергу, запропоновано протягом 3-х днів, з моменту отримання даної ухвали, надати до суду докази в підтвердження отримання 14.08.2023 року постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2023 року у виконавчому провадженні №72177640 наручно.

Судом в ухвалі від 19.02.2024 року наголошено, що питання про дотримання позивачем строків звернення до суду буде розглянуто та вирішено після отримання витребуваних доказів.

29.02.2024 року за вх.№12675/24 та 05.03.2024 року за вх.№13650/24 (засобами поштового зв`язку) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, крім іншого, вказано, що жодних підтверджуючих документів у виконавчому провадженні№ 72177640 про те, що позивач отримував наручно оскаржувану постанову, немає.

Ухвалою суду від 11.03.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

02.04.2024 року за вх.№19583/24 до суду від позивача надійшла заява, в якій він наголошує, що отримав оскаржувану постанову 14.08.2023 року у виконавчому відділі та відповідна заява про її видачу повинна бути в матеріалах виконавчого провадження. На переконання позивача, на нього не може покладатися тягар збирання доказів про точну дату отримання рішення відповідача, який, в свою чергу, зобов`язаний таке рішення доводити до відома сторін виконавчого провадження.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться матеріали виконавчого провадження №72177640, до яких долучено реєстр відправленої виконавчою службою поштової кореспонденції від 06.07.2023 року, в якому під номером 96 зазначено позивача. Судом зазначено, що згідно даних на офіційному веб-сайті Укрпошти, пересилання простого листа у межах області та між обласними центрами України здійснюється протягом трьох днів. До суду позивач звернувся 14.08.2023 року, при цьому стверджує, що саме в цей день - 14.08.2023 року, він отримав наручно у виконавчому відділі постанову від 05.07.2023 року. Водночас жодних підтверджуючих документів у виконавчому провадженні №72177640 про те, що позивач отримував наручно оскаржувану постанову, немає. Таким чином, посилання позивача на те, що він отримав постанову 14.08.2023 року наручно не знайшли свого підтвердження в матеріалах виконавчого провадження.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За частиною шостою статті 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та мав можливість вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Колегія суддів зазначає, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження можуть бути належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

Так, згідно із частиною першою статті 28 Закону № № 1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Своєю чергою, відсутність доказів направлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

Отже, першочерговим у цьому випадку, є встановлення із матеріалів виконавчого провадження факту вчинення державним виконавцем належних дій щодо повідомлення боржника про ухвалення постанов виконавця відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VІІІ із яким ці положення спеціального законодавства пов`язують момент обізнаності боржника про його наявність.

Разом із тим, оцінка доводам позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду має здійснюватися у сукупності і взаємозв`язку із перевіркою судом належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та вчинення ним дій щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі шляхом прийняття відповідних постанов.

У цьому аспекті Суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.03.2021 у справі № 580/2465/20 за подібних правовідносин, саме із встановленням судом дати отримання учасником виконавчого провадження постанов, винесених у межах виконавчого провадження, тобто часу, з якого йому стало відомо про їх існування, можливо обчислювати строки звернення до суду із позовом про оскарження цих постанов.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що належних доказів отримання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять. У відзиві на позовну заяву відповідачем також зазначено, що жодних підтверджуючих документів у виконавчому провадженні №72177640 про те, що позивач отримував наручно оскаржувану постанову, немає.

Отже, суд першої інстанції не дослідив матеріали справи на предмет направлення державним виконавцем на адресу боржника постанови, прийнятою у межах виконавчого провадження, не надав оцінки доводам ОСОБА_1 у їх сукупності щодо моменту виникнення права на пред`явлення позову та дійшов передчасних висновків щодо залишення позовної заяви без розгляду не визначивши моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 320 КАС Українипідставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак, оскаржувана ухвала про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.