Постанова

від 11.09.2024 по справі 140/36715/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 рокуСправа № 140/36715/23 пров. № А/857/14569/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 7 травня 2024 року (суддя Ксензюк А.Я., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (далі Центр) в якому просив:

визнати протиправною дію Територіального сервісного центру МВС №4801 (далі-ТСЦ №4801) щодо зняття з обліку 05.11.2013 транспортного засобу Volkswagen Passat, VIN № НОМЕР_1 , 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 (далі ТЗ);

визнати протиправною державну реєстрацію, проведену 06.11.2013 ТСЦ №4801 вказаного ТЗ;

зобов`язати Центр скасувати державну реєстрацію проведену 06.11.2023 вказаного ТЗ;

зобов`язати Центр поновити державну реєстрацію проведену 08.05.2012 вказаного ТЗ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 7 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі вказує, що даний спір має приватноправовий характер та фактично виник між фізичними особами позивачем та ОСОБА_2 щодо підтвердження та визнання державою права власності на спірний ТЗ. Також, додатково зазначає, що не є правонаступником ВРЕР 4801 УДАІ УМВС України в Миколаївській області і перебуває в стані припинення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності проведених реєстраційних дій в частині зняття з обліку та перереєстрації ТЗ позивача, а тому позов підлягає до повного задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, 08.05.2012 РЕГ Нововолинського МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області видано позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (далі Свідоцтво).

Відповідно до митної декларації від 27.07.2017 позивач на даному ТЗ перетнув міжнародний кордон з Республікою Білорусь.

Далі, 25.07.2019 було пройдено відповідну технічну перевірку транспортного засобу, що підтверджується протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00838-00484-19 та визнано його справним. Додатково протоколом підтверджено дату державної реєстрації 08.05.2012.

26.07.2019 позивачем отримано поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» №UA/011/14912803, зі змісту якого вбачається, що ТЗ було застраховано у 2019 році для міжнародних поїздок за кордон і вказано страхувальником позивача.

Далі, відповідно до митної декларації від 30.07.2019 позивач на даному ТЗ знову перетинав міжнародний кордон з Республікою Білорусь.

В 2023 році позивач вирішив відчужити ТЗ шляхом його перереєстрації на нового власника у Територіальному сервісному центрі МВС №0744 (далі ТСЦ №0744). Проте, йому було відмовлено у проведенні таких дій у зв`язку з відсутністю права власності на транспортний засіб.

У відповіді від 26.10.2023 на заяву про надання роз`яснень було повідомлено про те, що ТЗ згідно бази даних МВС 05.11.2013 було знято з обліку у ТСЦ №4801 і перереєстровано на нового власника 06.11.2013.

За заявою позивача від 27.10.2023 розпочато кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) за від 07.11.2023 №12023035510000548 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.

З фабули внесених до ЄРДР відомостей вбачається, що в період з 05.11.2013 по 06.11.2013 невідома особа під час заняття з обліку та перереєстрації ТЗ використала підроблені реєстраційні документи, оскільки власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_1 , в якого наявні ТЗ та Свідоцтво.

В межах кримінального провадження дізнавачу СД Володимирського ВП ГУНП у Волинській області Яні Гончар було надано відповідь ТСЦ №0744 з якої вбачається, що Свідоцтво було видане ТСЦ №0744 позивачу на ТЗ. 05.11.2013 вказаний транспортний засіб було знято з обліку для реєстрації у ТСЦ №4801. Додатково надано копію реєстраційної картки на автомобіль.

Аналогічно в межах вказаного кримінального провадження Територіальним сервісним центром №4841 (далі-ТСЦ №4841) 18.11.2023 було надано відповідь з якої вбачається, що право власності на ТЗ зареєстровано за позивачем. Додатково надано копію облікової картки вказаного транспортного засобу.

У відповіді на адвокатський запит ТСЦ №4841 від 10.11.2023 було повідомлено, що 05.12.2013 на підставі доручення ТЗ був знятий з обліку. В подальшому 06.12.2013 ТЗ зареєстровано за новим власником на підставі довідки-рахунку від 05.11.2013 №ААВ594867, виданої Приватним підприємством «МПП Вибір». Копії документів надати неможливо, оскільки строк їх зберігання становить 3 роки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закон №3353-XII) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за №1388 (далі - Порядок №1388), а також Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформленні і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 за №379 (далі - Інструкція №379).

Пунктами 2, 3 Порядку №1388 визначено, що він є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Пунктом 8 Порядку №1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, які посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (надалі по тексту також - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Вказаним пунктом Порядку №1388 передбачений вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, які мають ідентифікаційні номери.

Такими є, поряд з іншими, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Згідно з абзацами 20, 21 пункту 8 Порядку №1388, для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

За змістом пункту 33 Порядку №1388 перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Пунктом 15 Порядку № 1388, зокрема, визначено, що під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 4.8 Глави 4 Інструкції №379 перереєстрація транспортного засобу у разі зміни їх власників проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу. Зняття з обліку такого транспортного засобу не проводиться. Попередньо видані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічні паспорти) вилучаються та долучаються до матеріалів перереєстрації.

Виходячи з аналізу вказаних положень Порядку №1388 і Інструкції №379 суд першої інстанції вірно зазначив, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів, поряд з іншим, проводиться на підставі документів, які засвідчують правомірність придбання транспортного засобу.

Так, позивач є власником ТЗ, що підтверджується Свідоцтвом, оригінал якого наявне у позивача.

Разом з цим, позивач не звертався ні особисто, ні через уповноважених осіб до відповідача із заявами про зняття автомобіля з обліку або перереєстрації, як і не втрачав Свідоцтво, оригінал якого (свідоцтво) перебуває і завжди перебував у нього.

При цьому, відповідно до висновку експертного дослідження від 26.12.2023 №3/0744/4758, яке проведено за заявою позивача, номер кузова НОМЕР_1 , наданого на дослідження ТЗ, не змінювався.

Щодо доводів апеляційної скарги, що цьому спору притаманний приватноправовий характер, тому він вирішуватися за правилами цивільного судочинства, апеляційний суд зазначає наступне.

Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до оскарження реєстраційних дій, проведеними регіональними сервісними центрами МВС України у 2013 році щодо транспортного засобу без відома на те його власника з огляду на відсутність укладених ним договорів купівлі-продажу автомобіля чи інших правочинів. При цьому первісний власник (позивач) фактично дізнався про такі дії регіональних сервісних центрів МВС України внаслідок спроби відчужити ТЗ шляхом його перереєстрації на нового власника у 2023 році.

Пунктом 8 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, які посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність).

Позивач не звертався ні особисто, ні через уповноважених осіб до відповідача із заявами про зняття транспортного засобу з обліку або перереєстрації, як і не втрачав свідоцтво про реєстрацію на вказаний автомобіль, оригінал якого (свідоцтво) перебуває і завжди перебував у нього, а тому відсутній спір про право на транспортний засіб.

При цьому у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення статті 34 Закону №3353-XII у взаємозв`язку з приписами статті 334 Цивільного Кодексу України (далі ЦК), дійшла висновку, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.

Так, у пункті 7.13. вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як положеннями частини першої статті 334 ЦК щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Отже позивач, звертаючись до суду з цим позовом, мав на меті оскарження дій суб`єктів, наділених владними управлінськими функціями, що свідчить про виникнення цього спору у зв`язку із виконанням ними своїх повноважень, а тому такий спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Центр не є правонаступником ВРЕР 4801 УДАІ УМВС України в Миколаївській області і перебуває в стані припинення, то апеляційний суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 429/3281/13-а зазначається, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15), від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідно, зважаючи на те, що після припинення існування Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, її функції в частині надання адміністративних послуг щодо реєстрації транспортних засобів передано згідно з постановою Кабінету Міністрів від 28.10.2015 №889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ», а також відповідно до «Положення про Головний сервісний центр МВС», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1393, до територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності проведених реєстраційних дій в частині зняття з обліку та перереєстрації ТЗ позивача.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 7 травня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич