Постанова

від 11.09.2024 по справі 735/265/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №735/265/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13362/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Панасюк Христини Миколаївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року про закриття провадження у справі у складі судді Лужецької О.Р.,

у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Авангард» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося у суд із заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому позивач просив:

- стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №R300335/300335/1252076 від 28 жовтня 2021 року в розмірі 202 521 грн 10 коп на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;

- вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що заявлений спір підлягає до вирішення в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі Панасюк Х.М. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» посилаючись на необґрунтованість, неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалуДарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року та поновити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вказує, що у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Посилається на те, що згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Звертає увагу суду на те, що частинами першою та другою статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Скаржник вважає, що судом не було здійснено належне розмежування правовідносин між кредитором та боржником і кредитором та поручителем. Відповідно до п. 23 постанови Касаційного господарського суду від 21 квітня 2021 року у справі №876/73/20 встановлено, що: «предметом спору у справі виступали різні самостійні договірні відносини - між кредитором і боржником та між кредитором і поручителем - за різними самостійними основними договорами».

Зазначено, що оскільки стороною спору є фізична особа без статусу підприємця, то справа має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, районний суд виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" як кредитор подало до суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Колегія суддів, вважає зазначений висновок суду першої інстанції обґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України.

Так, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2021 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Будівельний центр "Авангард" було укладено кредитний договір № R300335/300335/1252076, відповідно до умов якого Банк надав ТОВ "Будівельний центр "Авангард" кредит у розмірі 295 048 грн 31 коп зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 22 % річних, з кінцевим терміном погашення кредиту до 28 серпня 2022 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі (а.с. 6-13).

28 жовтня 2021 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № R300335/300335/1252076/П, відповідно до умов якого відповідач прийнятна себе зобов`язання солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне виконання зобов`язань ТОВ "Будівельний центр "Авангард" за кредитним договором № R300335/300335/1252076 від 28 жовтня 2021 року (а.с. 18-20).

13 квітня 2023 року між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення права вимоги №114/2-58. Відповідно до умов даного Договору, витягу з реєстру боржників до Договору та витягу з переліку договорів поруки до Договору, АТ "Райффайзен Банк" передало (відступило) ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" за оплату, права вимоги за кредитним договором № R300335/300335/1252076 від 28 жовтня 2021 року, укладеним з ТОВ "Будівельний центр "Авангард" та за договором поруки № R300335/300335/1252076/П від 28 жовтня 2021 року, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 32-36).

Звертаючись у суд із позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" посилаючись на порушення позичальником зобов`язання, забезпеченого порукою, позивач просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором з відповідача як солідарного боржника.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Панасюк Христини Миколаївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2024року.

Суддя-доповідач:

Судді: