Ухвала

від 12.09.2024 по справі 420/36799/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа №420/36799/23

адміністративне провадження №К/990/33153/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року (суддя Дубровна В.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В.)

у справі № 420/36799/23

за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна-2019»

про припинення права на виконання будівельних робіт, -

УСТАНОВИВ

Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК Одеської міськради, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна-2019» (далі - ТОВ «Юна-2019», відповідач), в якому просило припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення № ОД 051230602876 про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорту «Нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-А», яке зареєстроване Управлінням 02 червня 2023 року.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління ДАБК Одеської міськради, в якій останнє, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає: пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), мотивуючи це тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у ряді постановах Верховного Суду, перелік яких наведений у касаційній скарзі; водночас вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування певних норм права у подібних правовідносинах); а також на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, з урахуванням пунктів 1 і 4 частини другої статті 353 цього ж Кодексу.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи (далі - КАС України), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: - судові рішення, що оскаржуються;

- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Нормами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Обов`язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник скрізь по тексту скарги не вказав правильні реквізити (дату) оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та водночас не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку як за пунктом 1, так й за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, позивач не вказав на конкретні норми матеріального права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій неправильно та щодо яких Верховним Судом у подібних правовідносинах були сформовані висновки з правозастосування. Також, наводячи перелік постанов Верховного Суду та цитуючи окремі витяги із таких певних постанов, скаржник у той же час не наводить як таких обґрунтувань з приводу того, що спірні правовідносини у справі № 420/36799/23 та правовідносини у справах, на які позивач посилається у касаційній скарзі, дійсно є подібними.

Водночас скаржник не зазначив, який, на його думку, правовий висновок мав бути висловлений у цій справі щодо правозастосування пункту 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», зважаючи на встановлені судами у справі обставини й дослідженні докази. Загалом зміст касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи, цитування норм законодавства з наведенням окремих витягів із постанов Верховного Суду щодо застосування інших норм права, ніж відносно яких заявлено про необхідність формування висновку, у поєднанні з незгодою Управління ДАБК із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга Товариство не містить правильних відомостей щодо дати оскаржуваного рішення суду першої інстанції та аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права щодо якої на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, а також норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, й надавати перевагу одній із заявлених за частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження, оскільки такий обов`язок покладено саме на особу, яка оскаржує судові рішення.

Що ж до посилань скаржника на порушення судами норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Так, у касаційній скарзі, як вже зазначалось у цій ухвалі вище, скаржник визначив підставами касаційного оскарження судового рішення також й пункт 4 частини четвертої статті 328 (з урахуванням пунктів 1 і 4 частини другої статті 353 цього ж Кодексу).

Згідно із частиною другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У контексті наведеного Суд звертає увагу, що аналіз приписів пункту 1 частини другої статті 353 КАС України дає підстави для висновку, що недослідження судами зібраних у справі доказів може бути враховано лише за умови вмотивування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених саме пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, як вже було встановлено Судом, касаційна скарга не містить необхідних обгрунтувань у зазначеному контексті.

Стосовно вказівки скаржника на порушення судами норм процесуального права шляхом встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, Суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Вказаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судом порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Однак, всупереч викладеному, касаційна скарга не містить як таких аргументів у зазначеному контексті.

Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява у цій справі подана суб`єктом владних повноважень у 2023 році й містить одну позовну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 684 гривні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи наведене, судовий збір який підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги, становить 4 294,40 грн. ((2 684*200 %)*0,8).

Проте Управління ДАБК Одеської міськради жодні докази сплати ним судового збору до матеріалів касаційної скарги не долучило.

Також за правилами частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

У свою чергу приписами абзаців 1 і 2 частини дев`ятої статті 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Управління ДАБК Одеської міськради подало касаційну скаргу в електронній формі, проте не надає до Суду докази надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Юна-2019», яке не має електронного кабінету, копії касаційної скарги листом з описом вкладення.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання документа на підтвердження сплати судового збору у розмірі 4 294,40 грн., доказів надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення на адресу відповідача та подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеними у ній правильними реквізитами (датою) оскаржуваного рішення суду першої інстанції та обгрунтуваннями підстав касаційного провадження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, разом із доказами надсилання копії такої іншим учасникам справи.

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Також скаржнику слід роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 420/36799/23 залишити без руху.

2. Надати Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.Г. Стеценко