Постанова

від 12.09.2024 по справі 320/2335/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа №320/2335/23

адміністративне провадження № К/990/44096/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (суддя: Колеснікова І.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (судді: Оксененко О.М., Аліменко В.О., Мельничук В.П.) у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Прозорро» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Державне підприємство «Прозорро» (далі - позивач, ДП «Прозорро») звернулося до суду з адміністративним позовом до Південного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач провів моніторинг процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b за відсутності у нього на те відповідних повноважень. Крім того, за доводами позивача, виконати зобов`язальну частину спірного висновку, яка стосується усунення порушень, неможливо, у зв`язку із відсутністю конкретних вимог щодо усунення порушень, зокрема, способів їх усунення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з дорученням заступника Голови Держаудитслужби Вашеки Г. від 11 листопада 2022 року № 003100-18/9074-2022, Південному офісу Держаудитслужби було доручено здійснити моніторинг процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b.

На підставі наказу Південного офісц Держаудитслужби 25 листопада 2022 року №281 здійснено моніторинг процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b, замовником у якій є Державне підприємство «Прозорро», за результатами якого затверджено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b.

У висновку встановлено порушення позивачем як замовником процедури закупівлі вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а саме:

абзацу 5 пункту 3 частини другої статті 40 цього Закону, оскільки замовник безпідставно застосував переговорну процедуру (скорочена) із закупівлі послуг провайдерів;

пункту 8 частини шостої статті 40 цього Закону, оскільки в оприлюдненому замовником повідомленні про намір укласти договір про закупівлю (під час застосування переговорної процедури (скорочена)) відсутні експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі;

пункту 11 частини першої статті 10 цього Закону, оскільки замовник не оприлюднив в електронній системі закупівель повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та додаткову угоду до договору від 24 травня 2022 року №3, якою внесено зміни до істотних умов договору, протягом трьох робочих днів з дня внесення змін.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель та відсутність механізму їх усунення, керуючись статтями 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Південний офіс Держаудитслужби зобов`язав позивача здійснити заходи, направлені на недопущення встановлених порушень у подальшому, зокрема шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущені порушення та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не виявив порушень законодавства, визначених позивачем, під час проведення моніторингу процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b, зокрема, в частині його проведення на підставі відповідного доручення заступника Голови Держаудитслужби, а відтак доводи позивача про проведення відповідачем моніторингу без належних повноважень визнав необґрунтованими.

Водночас, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що зобов`язальна частина висновку не містить конкретизації заходів, які має вжити позивач, що вказує на її нечіткість та невизначеність. За висновком суду, спонукання позивача самостійно визначати, на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції підтвердив правомірність висновку суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку відповідача законодавства при здійсненні моніторингу процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b, в тому числі в аспекті її проведення на підставі доручення заступника Голови Держаудитслужби.

Також суд апеляційної інстанції визнав доречними зауваження суду першої інстанції стосовно того, що зобов`язальна частина висновку не містить конкретних заходів, які має вжити позивач для виправлення виявлених порушень. Зазначене, за вказівкою апеляційного суду, є порушення вимог закону в частині змісту спірного висновку, як акта індивідуальної дії.

Крім цього, суд апеляційної інстанції закцентував на тому, що в спірному висновку відповідач обмежився вказівкою на порушення законодавства про закупівлю, однак не навів фактичних обставин, на підставі яких він дійшов таких висновків.

Висновки в частині неконкретизованості зобов`язальної частини спірного висновку суди обох інстанції сформували на підставі правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18 та від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Південний офіс Держаудитслужби, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки підставам позову в частині порушення позивачем вимог абзацу п`ятого пункту 3 частини другої статті 40 та пункту 11 частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі». Так само суди залишили поза увагою аргументи відповідача щодо встановлених у ході моніторингу порушень, не надавши їм мотивованої оцінки. Також скаржник спростовує твердження суду апеляційної інстанції про відсутність у спірному висновку детального опису встановлених порушень. За його доводами, оскаржуваний висновок складається з шести аркушів, долучених до справи, і містить детальний опис всіх порушень законодавства про закупівлю з посиланням на норми закону.

Щодо зобов`язальної частини спірного висновку, скаржник зазначає, що встановлені в ході моніторингу порушення законодавства не мають механізму їх усунення, оскільки договір відповідно до додаткової угоди до договору від 24 травня 2022 року №3 було розірвано. Відповідно, Південний офіс Держаудитслужби визначив зобов`язання щодо недопущення встановлених порушень у подальшому, зокрема шляхом притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. З огляду на стадію процедури закупівлі на момент проведення моніторингу процедури закупівлі, скаржник вважає, що таке зобов`язання є належним заходом для запобігання аналогічним порушенням у майбутньому. Скаржник підкреслює, що така позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 березня 2023 року у справі №420/11945/21.

При цьому скаржник вважає недоречним посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного Суду, наведену в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18 та від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19, оскільки обставини закупівель у вказаних справах суттєво відрізняються від обставин закупівлі, яка проводилася ДП «Прозорро за номером UA-2022-02-21-003910-b.

Окремо, скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції помилково послався на неіснуючу статтю 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про некоректний аналіз норм закону та помилкові висновки щодо правомірності оскаржуваного висновку.

Позиція інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південного офісу Держаудитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №320/2335/23 за позовом державного підприємства «Прозорро» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку.

Вказаною ухвалою витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу №320/2335/23.

Станом на 18 червня 2024 року матеріали справи №320/2335/23 до суду касаційної інстанції не надійшли.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 18 червня 2024 року витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу №320/2335/23.

30 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла адміністративна справа №320/2335/23.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

За приписами частин першої, другої статті 5 Закону №2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII (далі - Закон №922-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Приписами частин шостої, сьомої статті 8 Закону № 922-VIII встановлено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Якщо під час моніторингу, за результатами якого виявлено ознаки порушення законодавства у сфері публічних закупівель, було відмінено тендер чи визнано його таким, що не відбувся, орган державного фінансового контролю зазначає опис порушення без зобов`язання щодо усунення такого порушення.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи.

Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» форма висновку та порядок його заповнення визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 вересня 2020 року № 552 затверджено Порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі (далі - Порядок № 552), розділом ІІІ якого визначено порядок заповнення констатуючої частини форми висновку.

Відповідно до змісту Розділу ІІІ даного Порядку у пункті 1 зазначаються:

1) дата закінчення моніторингу закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»;

2) питання, що стало предметом аналізу дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель, перелік проаналізованих документів та інформації, інші дії органу державного фінансового контролю, яких було вжито відповідно до законодавства для забезпечення проведення моніторингу процедури закупівлі;

3) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу процедури закупівлі, із зазначенням:

структурної одиниці нормативно-правового акта, норми якої порушено, його виду, найменування суб`єкта нормотворення, дати прийняття та його реєстраційного індексу (крім законів), заголовка, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дати і номера його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Під час зазначення структурної одиниці закону зазначається лише її заголовок (крім законів про внесення змін);

найменування та реквізитів документів, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення (у разі потреби також деталізуються суть та обставини допущення порушення).

У пункті 2 заповнюється висновок про наявність чи відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель за кожним із питань, що аналізувалися.

У разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

За пунктом 15 частини першої статті 10 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю має право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Зазначена норма кореспондується з приписами підпункту 20 пункту 6 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02 червня 2016 року № 3 (далі - Положення № 23, у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), згідно з якими Південний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Перевіряючи доводи та вимоги касаційної скарги, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Предметом оскарження у цій справі є висновок Південного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b, замовником у якій виступає ДП «Прозорро».

У цьому висновку встановлено порушення замовником законодавства про закупівлі, зокрема:

за результатами аналізу питання наявності умов застосування переговорної процедури закупівлі (скорочена) встановлено порушення процедури закупівлі вимог абзацу 5 пункту 3 частини другої статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі»,

за результатами аналізу питання відповідності повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (під час застосування переговорної процедури (скорочена) вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено порушення пункту 8 частини шостої статті 40 цього Закону;

за результатами аналізу питання своєчасності оприлюднення внесення змін до істотних умов договору встановлено порушення вимог пункту 11 частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі».

На підставі цих порушень, Південний офіс Держаудитслужби зобов`язав позивача, як замовника процедури закупівлі, здійснити заходи, направлені на недопущення встановлених порушень у подальшому. Зокрема, зобов`язав притягнути до відповідальності осіб, якими допущені порушення та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

ДП «Прозорро» частково погодилося з порушеннями, встановленими під час моніторингу процедури закупівлі, однак оскаржило цей висновок до суду, мотивуючи свій позов відсутністю у відповідача повноважень для проведення моніторингу процедури закупівлі та невідповідності зобов`язальної частини висновку вимогам закону.

Задовольняючи позов ДП «Прозорро», суди попередніх інстанцій відхилили його аргументи щодо проведення відповідачем проведення моніторингу процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b без належних повноважень. Проте суди визнали обґрунтованими доводи позивача щодо невідповідності зобов`язальної частини висновку вимогам закону. Суд апеляційної інстанції додатково відзначив відсутність в тексті висновку детального опису порушень із посиланням на норми закону. Ці обставини суди поклали в основу свого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного висновку Південного офісу Держаудитслужби.

У касаційній скарзі Південний офіс Держаудитслужби стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, не надавши оцінки встановленим порушенням та доводам відповідача і не правильно застосувавши приписи абзацу п`ятого пункту 3 частини другої статті 40 та пункту 11 частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, скаржник наголошує, що суди безпідставно зазначили про недостатню мотивованість спірного висновку в частині встановлених порушень та неправильно оцінили зобов`язальну частину висновку.

Підставою для касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме абзацу п`ятого пункту 3 частини другої статті 40 та пункту 11 частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі».

У контексті доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також ненадання належної оцінки виявленим порушенням, колегія суддів звертає увагу, що питання допущення позивачем порушень законодавства під час проведення процедури закупівлі UA-2022-02-21-003910-b не визначалося позивачем серед підстав заявленого позову, тому і не досліджувалося судами попередніх інстанцій.

З урахуванням цього, Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм абзацу п`ятого пункту 3 частини другої статті 40 та пункту 11 частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» у частині допущення порушень, які не оспорювалися позивачем.

Верховний Суд підкреслює, що переглядає судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, не виходячи за межі заявлених підстав позову.

Отже, у межах цього касаційного провадження, Верховний Суд має розглянути питання правомірності зобов`язальної частини висновку Південного офісу Держаудитслужби, якою замовника зобов`язано здійснити заходи, направлені на недопущення встановлених порушень у подальшому, зокрема шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущені порушення.

Щодо цього Верховний Суд ураховує, що у постановах від 30 листопада 2023 року у справі №160/20791/22 та у справі №160/20811/22 Верховний Суд вже вирішував питання щодо правомірності зобов`язальної частини висновку, згідно з якою замовника процедури закупівлі було зобов`язано вжити заходів, направлених на недопущення встановлених порушень у подальшому, зокрема шляхом притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Верховний Суд у цих постановах вказав, що висновок про результати моніторингу процедури закупівлі повинен обов`язково містити зобов`язання щодо усунення виявлених порушень (порушення) законодавства у сфері публічних закупівель. Зобов`язальна частина висновку може включати як заходи, направлені на виправлення виявлених порушень та приведення процедури закупівлі у відповідність до встановлених правил та стандартів, так і рекомендації, спрямовані на запобігання вчинення таких порушень у подальшому. Між тим, Суд зауважив, що спосіб, у який замовник повинен усунути виявлені порушення не визначений ні Законом України «Про публічні закупівлі», ні Порядком №552.

Виходячи з цього Верховний Суд виснував, що орган державного фінансового контролю має певну свободу розсуду щодо визначення способу усунення виявлених порушень. Попри це, Верховний Суд наголосив, що визначаючи спосіб усунення порушень, з метою попередження вчинення замовником нового порушення вимог законодавства, контролюючий орган повинен чітко зазначити конкретний захід (варіант поведінки), який слід вжити замовнику для їх усунення.

У даному випадку, Верховний Суд підкреслив, що контролюючий орган чітко визначив, які саме дії повинен здійснити позивач, зокрема «здійснити заходи, направлені на притягнення до відповідальності осіб, якими допущені порушення та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів».

Верховний Суд у своїй оцінці доводів касаційної скарги наголосив, що орган державного фінансового контролю (в спірному випадку Південний офіс Держаудитслужби) згідно з положеннями пункту 15 частини першої статті 10 Закону №2939-XII та підпункту 20 пункту 6 Положення № 23 наділений повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій розгляд питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Також Верховний Суд наголосив, що визначений спосіб усунення виявлених порушень є пропорційним із виявленими порушеннями, відповідає завданню здійснення державного фінансового контролю та направлений на усунення причин, які призвели до виявлених порушень та недопущення їх вчинення у подальшому.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 березня 2023 року у справі №420/11945/21, застосований органом державного фінансового контролю спосіб усунення виявлених порушень «здійснити заходи щодо недопущення виявлених порушень у подальшому», є превентивним заходом, що не вимагає розірвання договірних відносин. Така вимога відповідача скерована на дотримання в подальшому вказаних правових норм під час проведення закупівель.

Верховний Суд також зауважив, що зобов`язання органом державного фінансового контролю щодо розгляду питання про притягнення винних працівників до відповідальності саме по собі не створює жодних негативних наслідків для позивача, оскільки не зобов`язує його прийняти конкретне рішення. В силу вимог пункту 15 частини першої статті 10 Закону №2939-XII та підпункту 20 пункту 6 Положення №23 орган державного фінансового контролю наділений лише правом ініціювання питання щодо притягнення до відповідальності винних у допущених порушеннях осіб. Водночас питання виявлення осіб, винних у порушеннях, зазначених в спірному висновку, та встановлення достатності підстав для притягнення їх відповідальності є прерогативою позивача.

З огляду на наведене Верховний Суд уважав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що зобов`язальна частина висновку Південного офісу Держаудитслужби, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Подібного висновку дійшов також Верховний Суд у постановах від 21 грудня 2023 року у справі №160/18147/22, від 30 серпня 2024 року у справі №480/2102/22 та від 13 березня 2024 року у справі № 160/17450/22. Такий висновок є застосовним до обставин справи, що розглядається, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Суди першої та апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої висновки щодо правомірності зобов`язальної частини висновку, послалися на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18 та від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19.

Верховний Суд критично оцінює такі посилання на судову практику, оскільки правові висновки у цих справах були сформовані за інших обставин, ніж у справі, що наразі розглядається.

Зокрема, у згаданих справах, орган державного фінансового контролю зобов`язав замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Отож правові висновки Верховного Суду у справах, на які зіслалися суди попередніх інстанцій, є відмінними від обставин справи, що розглядається, а тому не можуть бути застосовними до спірних правовідносин.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ДП «Прозорро».

При цьому Верховний Суд не оцінює викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи ДП «Прозорро» про відсутність у відповідача правових підстав для проведення моніторингу процедури закупівлі з огляду на розірвання на момент його початку укладеного з переможцем договору про закупівлю, оскільки ці доводи не стосуються предмету розгляду касаційної скарги та виходять за межі заявлених підстав позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає за належне задовольнити касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби, а оскаржувані судові рішенні - скасувати із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №320/2335/23 скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові державного підприємства «Прозорро» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак В.М. Соколов