Постанова

від 11.09.2024 по справі 808/661/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 808/661/18

адміністративні провадження № К/9901/5099/19; К/9901/8329/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Компанії "Magnum Investments Ltd" та Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 липня 2018 року (головуючий суддя Батрак І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (головуючий суддя Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за адміністративним позовом Компанії "Magnum Investments Ltd" до Запорізької митниці ДФС про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Компанія "Magnum Investments Ltd" звернулася до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому просило визнати дії відповідача щодо оформлення митних декларацій №112010002/2014/002380 від 5 вересня 2014 року, №112010002/2014/002381 від 5 вересня 2014 року у режимі «відмова на користь держави» незаконними; зобов`язати Запорізьку митницю ДФС передати власнику або уповноваженій ним особі літак ЯК-42Д бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 із авіадвигунами Д-36 серії 1 №7083601401004 та №7083604301014 з формулярами до них.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що в порушення вимог статті 183 Митного кодексу України (далі - МК України) розміщення товару - літак ЯК-42 Д з двома двигунами - у режим «відмова на користь держави», здійснено Державним підприємством «Івченко-Прогрес» Державним підприємством «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченко (далі - ДП «Івченко-Прогрес»), який не є його власником. Право на заявлення товару у митний режим «відмова на користь держави» у відповідності до статті 183 МК України належить виключно власнику, який свідомо розуміє всі наслідки відмови на користь держави, або уповноваженій ним особі, проте ДП «Івченко-Прогрес» не було наділено позивачем (власником товару) повноваженнями щодо заявлення у митний режим «відмова на користь держави». Крім того, позивач вказував, що при поміщенні зазначених товарів у митний режим «відмова на користь держави» митним органом порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №427 «Про затвердження переліку товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави», відповідно до якої товари, строк придатності для споживання або використання яких закінчився, не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 5 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Запорізької митниці ДФС в оформленні митних декларацій №112010002/2014/002380 від 5 вересня 2014 року, №112010002/2014/002381 від 5 вересня 2014 року у режимі «відмова на користь держави». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача суму судового збору у розмірі 1762 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Запорізька митниця ДФС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і позов залишити без розгляду. В обґрунтування скарги зазначила, що судами попередніх інстанцій безпідставно поновлено пропущений позивачем строк звернення до суду з цим позовом, оскільки Компанія "Magnum Investments Ltd" ще у 2015 році зверталася до Державної фіскальної служби України з листами про не правомірність дій митного органу, який оформив літак та двигуни у режим «відмови на користь держави», тобто позивачу ще у 2015 році було відомо про порушення своїх прав. При цьому, уже у самих зверненнях до Державної фіскальної служби України Компанія "Magnum Investments Ltd" конкретно зазначала, ким було здійснено митне оформлення літака та двигунів, коли було здійснено митне оформлення, що свідчить про його обізнаність про всі обставини справи і його звернення до Державної фіскальної служби України. Таким чином, на думку відповідача, позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку для звернення до суду з цим позовом. Крім того, митний орган не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що полягали в оформленні митних декларацій від 5 вересня 2014 року №112010002/2014/002380 та №112010002/2014/002381 у режим «відмова на користь держави». Запорізька митниця у касаційній скарзі зазначає, що ДП «Івченко-Прогрес» як резидент - сторона зовнішньоекономічного договору, наділене правами та обов`язками по відношенню до предмета такого договору, та відповідно як декларант у розумінні пункту 1 частини першої статті 265 Митного кодексу України та частини 1 Розділу VІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №657 від 31 травня 2012 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року №1669/21981, подало заяву на розміщення літака в митний режим «відмова на користь держави». Перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим «відмови на користь держави» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №427. Заявлений декларантом літак не відноситься до зазначеного Переліку, та відповідно, підстав для відмови в розміщенні його в митний режим «відмови на користь держави» не було. Таким чином, дії митного органу щодо оформлення оскаржуваних митних декларацій були правомірними.

Компанією "Magnum Investments Ltd" до Верховного Суду також подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, в частині, якою відмовлено у зобов`язанні відповідача передати власнику або уповноваженій ним особі літак Як-42Д бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 із авіадвигунами Д-36 серії 1 №7083601401004 та №7083604301014 з формулярами до них. Скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Ухвалити постанову, якою задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Компанії "Magnum Investments Ltd".

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Пасічник С.С., Васильєвої І.А., Юрченко В.П. від 3 та 22 квітня 2019 року відкрито касаційні провадження у цій справі.

Згідно із протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 липня 2024 року передано для розгляду касаційних скарг колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.

У судове засідання сторони не з`явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Таким чином, у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Контракту № VS2002/103019 від 11 серпня 2002 року Компанія «Magnum Investments Ltd» придбала у «ВМС Agro-Industry A.S», Kroftova 1/329, 5000 Praha 5, Crech Republic, повітряне судно - літак ЯК-42Д, заводський №03019, з трьома авіадвигунами Д-36 - №7083601401004, №7083604301014, №7083602301013, які відповідно до акту прийому-передачі передано позивачу 16 березня 2003 року.

1 травня 2009 року між Компанією «Magnum Investments Ltd» та Компанією «AVIALINX TRADING L.L.C.», Reg.№1001055, P.O. Box 94992, Dubai, U.A.E. укладено договір на невизначений термін про генеральну агенцію з продажу 0105-09/Yак-42 Р/АС МІ, згідно умов якого позивач призначив агента з продажу та експлуатації вищевказаного літака - компанію «AVIALINX TRADING L.L.C.». Агент зобов`язується: виконувати від імені позивача продаж або передачу в оренду вищевказаного літака, що належить Компанії «Magnum Investments Ltd», надавати допомогу з виконання всіх видів технічного обслуговування, підписувати та виконувати контракти з технічної підтримки; збирати та отримувати платежі, що стосуються продажу та оренди літака; приймати та звільняти працівників та визначати здійснювати управління договорами продажу та оренди літака; домовлятися з банками, фінансовими та кредитними установами; видавати та здійснювати заміну довіреностей, а також, у разі отримання чи очікування інструкцій від позивача, агент зобов`язується вчиняти від Компанії «Magnum Investments Ltd» інші випадкові чи пов`язані з ними послуги, що можуть бути розумно необхідні для правильного та ефективного ведення справи.

На виконання своїх обов`язків Компанія «AVIALINX TRADING L.L.C.» надала вищевказаний літак у користування в Ісламську Республіку Іран компанії «FARS QESHM AIRLINERS» (м. Тегеран).

Компанією «AVIALINX TRADING L.L.C.» 30 жовтня 2007 року з ДП «Івченко-Прогрес» укладено Контракт № 1323/5828-784-07037 щодо надання послуг з експлуатації з технічного стану двигунів типу Д-36 серії 1 з урахуванням доповнень до контракту №9 від 2 грудня 2011 року, додатку №1 від 20 лютого 2012 року до Доповнення №9, Доповнення №10 від 11 вересня 2012 року, додатку №2 від 28 листопада 2013 року до Доповнення №9, Доповнення №11 від 11 грудня 2013 року.

Пунктом 16 додаткової угоди від 11 вересня 2012 року № 10 до вказаного зовнішньоекономічного Контракту від 30 жовтня 2007 року № 1323/5828-784-07037 сторони Договору встановили, що після завершення строку ремонту (360 днів) і не вивезення літака, літак буде оформлений в режим «відмови на користь держави».

Листом від 30 жовтня 2017 року №1180/11/08-70-03-03-ЗПі митний орган повідомив позивача, що літак Як-42Д для цивільної авіації, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з авіадвигуном Д-36 серії 1 заводський №7083604301014 та авіадвигун Д-36 серії 1 заводський №7083601401004 перебувають на зберіганні КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4) за договором зберігання від 26 червня 2014 року №2.

Згідно заяв ДП «Івченко-Прогрес» від 2 вересня 2014 року: №79-14/6173 вказаний літак з авіадвигуном Д-36 серії 1 заводський №7083604301014 за митною декларацією від 5 вересня 2014 року №1120100028/2014/002381 та №79-14/6174 авіадвигун Д-36 серії 1 заводський №7083601401004 за митною декларацією від 5 вересня 2014 року №112010002/2014/002380 оформлені в режим відмови на користь держави.

На запит Компанії «Magnum Investments Ltd» від 26 жовтня 2017 року № 2, зареєстрований відповідачем 26 жовтня 2017 року №ЗПІ32, митним органом надано позивачу копію Акта про результати тематичної перевірки Запорізької митниці ДФС від 20 березня 2017 року №666/99-99-18-02-03-18.

Перевіркою встановлено, що 5 жовтня 2012 року рейсом № QFZ5700 із аеропорту «Масхад» (Іран) в аеропорту Комунального підприємства «Аеропорт «Запоріжжя» в пункт пропуску «Запоріжжя-аеропорт» здійснив посадку літак ЯК-42 бортовий номер ЕР-QFВ.

В генеральній довіреності, яка надана посадовій особі митниці на цей рейс, виконавцем рейсу зазначена Іранська авіакомпанія «FARS QESHM AIR LINERS». На момент здійснення робочою групою перевірки документи, які були підставою для здійснення митного оформлення рейсу № QFZ5700, відсутні.

Також перевіркою встановлено та заперечується позивачем, що 21 березня 2013 року на митний пост «Запоріжжя-аеропорт» Запорізької митниці, ДП «Івченко-Прогрес» подано заяву від 21 березня 2013 року №79-15-35/004 про надання дозволу на поміщення товарів: літак Як-42 Д, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з авіадвигунами Д-36 заводський №2253603700024Р та №7083604301014 у митний режим «переробки на митній території України», до якої додано зовнішньоекономічний контракт від 30 жовтня 2007 року №1323/5828-784-07037, укладений між Компанією «AVIALINX TRADING L.L.C.» та ДП «Івченко-Прогрес», додаток до нього від 11 вересня 2012 року №10, рахунок-проформа від 5 жовтня 2012 року №1, посвідчення ДСЕКУ від 12 серпня 2010 року №237/08/2013, лист ДП «Івченко-Прогрес» до Запорізької митниці від 13 листопада 2012 року №79-14/2150.

Тимчасово виконуючим обов`язки начальника митного поста «Запоріжжя-аеропорт» Шаповаловим В.П. , на підставі поданої заяви та доданих до неї документів, надано дозвіл на поміщення літака в статусі «товару» у митний режим переробки на митній території України. При цьому, робочою групою звернуто увагу як на різницю у номері літака у заяві від 21 березня 2013 року №79-15-35/004, в Доповненнях від 11 вересня 2012 року №10 до контакту, так і на візуальну різницю якості друку першої та другої сторінки доповнення.

За митною декларацією від 22 березня 2013 року №112010000/2013/000694 літак ЯК-42Д бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з двигунами Д-36 заводський №2253603700024Р та №7083604301014 оформлено в митний режим переробки на митній території України та встановлено термін закінчення дії митного режиму - 16 березня 2014 року.

В подальшому, відповідно до Технічного акту оцінки технічного стану двигуна Д-36 заводський №2253603700024Р від 12 квітня 2013 року, технічний стан двигуна був визнаний незадовільним, тому на підставі листів ДП «Івченко-Прогрес» від 16 квітня 2013 року №329/НИО та «AVIALINX TRADING L.L.C.» від 20 травня 2013 року №2005/МІ/2013, двигун був демонтований з літака та направлений на адресу ТОВ «Авіакомпанія «ТУЛПАР», м. Казань, Росія, за МД від 12 червня 2013 року №112010000/2013/001557.

16 грудня 2013 року відповідно до доповнень від 2 грудня 2011 року №9 та від 11 грудня 2013 року №11 до контракту від 30 жовтня 2007 року №1323/5828-784-07037 та рекламаційного Акта від 11 грудня 2013 року б/н до митного поста «Запоріжжя-аеропорт» ДП «Івченко-Прогрес» надана заява №79-15/142 щодо розміщення двигуна Д-36 серії 1 №7083601401004, який надійшов на адресу підприємства від підприємства «I.C.S. «Cago-Exportica» SRL, Флорешель, с. Лунга, Молдова, в митний режим переробки на митній території України. До заяви додані зовнішньоекономічний контракт від 30 жовтня 2007 №1323/5828-784-07037 між Компанією «AVIALINX TRADING L.L.C.» та ДП «Івченко-Прогрес», доповнення до нього від 2 грудня 2011 року №9, доповнення від 11 грудня 2013 року №111, рахунок-проформа від 12 грудня 2013 року №3, посвідчення ДСЕКУ від 2 вересня 2013 року №237/20/2016, лист ДП «Івченко-Прогрес» від 13 листопада 2012 року №79-14/2150.

16 грудня 2013 року начальником ВМО №2 митного поста «Запоріжжя-аеропорт», на підставі поданої заяви та доданих до неї документів, надано дозвіл на поміщення двигуна в митний режим «переробки на митній території України», у зв`язку із чим 17 грудня 2013 року до ВМО №2 митного поста «Запоріжжя-аеропорт» для здійснення митного оформлення надано електронну митну декларацію №112010002/2013/003619, за якою двигун Д-36 серії 1 №7083601401004 оформлений у митний режим «переробки на митній території України» та встановлено термін закінчення митного режиму - 15 червня 2014 року.

ДП «Івченко-Прогрес» листом від 25 лютого 2014 року №79-14/1520 повідомило компанію «AVIALINX TRADING L.L.C.» про виконання зобов`язань по ремонту двигунів літака, на який 7 березня 2014 року ДП «Івченко-Прогрес» отримано лист №0703/АТ/2014 про неможливість проведення монтажних робіт двигунів на літак для повного укомплектування.

Після виконання передбачених умовами зовнішньоекономічного договору від 30 жовтня 2007 №1323/5828-784-07037 робіт, згідно із МД від 13 березня 2014 року №112010002/2014/000589 ДП «Івченко-Прогрес» задекларовано літак Як-42Д, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з двигуном заводський №7083604301014 в митний режим «реекспорту» та встановлено строк доставки (вивезення) 18 березня 2014 року, при цьому, у графі 25 ЕМД вказано код « 40» - авіаційний транспорт, проте номер рейсу у графі 21 ЕМД не вказаний, при цьому, на літаку був встановлений тільки один двигун (фактично літак не міг експлуатуватися).

Після проведеного ремонту, 12 червня 2014 року до закінчення строку переробки (15 червня 2014 року) за митною декларацією ід 12 червня 2014 року №112010002/2014/001496, двигун №7083601401004 також оформлено у митний режим «реекспорту», та встановлено строк доставки (вивезення) 17 червня 2014 року.

18 липня 2014 року відповідно до Акта приймання-передавання майна №11, літак Як-42Д, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з одним двигуном Д-36 заводський №7083604301014, який було оформлено за ЕМД від 13 березня 2014 року №112010000/2013/00694, та відповідно до уніфікованої квитанції форми - МД-1 серія КБ №454215, двигун Д-36 сер. 1 № №7083601401004, який було оформлено за ЕМД від 12 червня 2014 року №112010002/2014/001496, головним державним інспектором митного поста «Запоріжжя-аеропорт» передано на склад митниці.

14 серпня 2014 року листом №79-14/5804 ДП «Івченко-Прогрес» повторно звернулось до компанії «AVIALINX TRADING L.L.C.» щодо подальших дій з літаком, у зв`язку із незабезпеченням авіакомпанією «AVIALINX TRADING L.L.C.» умов контракту по зворотному вивезенню літака за межі митної території України.

Керуючись пунктом 16 Додаткової угоди від 11 вересня 2012 року №10 до зовнішньоекономічного Контракту від 30 жовтня 2007 №1323/5828-784-07037, ДП «Івченко-Прогрес» 5 вересня 2014 року подано заяви від 2 вересня 2014 року №79-14/6173 та №79-14/6174 щодо надання дозволу на поміщення товарів: літак Як-42Д, бортовий реєстраційний №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з авіаційним двигуном Д-36 заводський №7083604301014 та двигуна Д-36 серії 1 №7083601401004 в митний режим «відмови на корить держави».

5 вересня 2014 року начальником митного поста «Запоріжжя - аеропорт» надано дозволи на поміщення товарів у митний режим «відмови на користь держави» за вище зазначеними заявами ДП «Івченко-Прогрес».

Згідно митних декларацій №112010002/2014/002380 від 5 вересня 2014 року літак Як-42Д, бортовий реєстраційний №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з авіадвигуном Д-36, заводський №7083604301014 та від 5 вересня 2014 року №112010002/2014/002381 авіадвигун заводський №7083601401004 оформлено в митний режим «відмови на користь держави».

Листами від 7 жовтня та 23 грудня 2015 року позивач звертався до ДФС України з проханнями переглянути незаконні дії Запорізької митниці з оформлення майна у митний режим «відмови на користь держави», проте жодних відповідей не отримано.

Наявні листи від 11 листопада 2015 року №26052/5/99-99-24-02-03-16, від 16 січня 2016 року №781/6/99-99-24-02-03-15, від 21 квітня 2016 року №9082/6/99-99-24-02-03-15 не містили жодної інформації щодо місцезнаходження спірного літака.

Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що тільки після 1 листопада 2017 року позивач дізнався, що Запорізькою митницею ДФС було здійснено митне оформлення митних декларацій від 5 вересня 2014 року у режимі «відмова на користь держави».

Вважаючи дії відповідача щодо оформлення митних декларацій №112010002/ 2014/002380 та №112010002/2014/002381 у режимі «відмови на користь держави» протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому також просив суд зобов`язати відповідача передати власнику або уповноваженій ним особі літак ЯК-42Д бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 із авіадвигунами Д-36 серії 1 №7083601401004 та №7083604301014 з формулярами до них.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправними дій митного органу в оформленні митних декларацій від 5 вересня 2014 року: №112010002/ 2014/002380 та №112010002/2014/002381 у режимі «відмова на користь держави», суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин справи оформлення товару у митний режим «відмови на користь держави» здійснено за заявами ДП «Івченко-Прогрес», якому власником літака не було надано повноважень щодо заявлення у митний режим «відмова на користь держави». Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що власник спірного літака відмовлявся від права власності на літак на користь держави.

Щодо решти позовних вимог про зобов`язання митного органу передати власнику або уповноваженій ним особі літак ЯК-42Д бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 із авіадвигунами Д-36 серії 1 №7083601401004 та №7083604301014 з формулярами до них, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи (докази) містять розбіжності у номері літака. При цьому, судом зазначено, що з наданих позивачем документів однозначно не вбачається, що він є власником літака Як-42Д для цивільної авіації, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019, із авіадвигунами Д-36 серії 1 №7083601401004 та № 7083604301014 , які перебувають на зберіганні КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» за договором зберігання від 26 червня 2014 року №2.

Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 4 МК України, митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МК України.

Статтею 71 МК України передбачено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Згідно із статтею 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

За приписами частин першої та другої статті 265 МК України, декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України: 1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності; 2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383-386, 388, 389, 391, 392 цього Кодексу, - товарів, у зв`язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються; 3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв; 4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом; 5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.

Приймаючи до уваги, що декларування літака Як-42Д, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з одним двигуном Д-36 серія 1 №7083604301014 та двигун Д-36 серія 1 № 7083601401004 здійснювалося на підставі зовнішньоекономічного контракту ДП «Івченко-Прогрес», декларантом у спірному випадку є резидент - сторона зовнішньоекономічного контракту від 30 жовтня 2007 року №1323/5828-784-07037.

Питання, пов`язані з поміщенням товарів у митний режим «відмови на користь держави», регламентовані положеннями глави 26 МК України, та розділом VII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №657 від 31 травня 2012 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року №1669/21981.

Відповідно до статті 183 МК України, відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь.

Згідно із частинами першою та другою статті 184 МК України, у митний режим відмови на користь держави поміщуються іноземні товари.

Відмова від товарів на користь держави здійснюється за відповідною письмовою заявою власника цих товарів та з дозволу органу доходів і зборів.

За приписами статті 185 МК України митний режим відмови на користь держави завершується після розміщення товарів на складі органу доходів і зборів.

Митний режим відмови на користь держави завершується після розміщення товарів на складі органу доходів і зборів.

Відповідальність за неправомірне розпорядження товарами шляхом їх поміщення в митний режим відмови на користь держави несе декларант. Органи доходів і зборів не відшкодовують будь-які майнові претензії осіб, які мають повноваження щодо товарів, від яких декларант відмовився на користь держави.

Розділом VII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму встановлено, що дозвіл на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави надається керівником або вповноваженою ним посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого перебувають такі товари, за заявою власника товарів або уповноваженої ним особи.

Разом із заявою митному органу подаються оригінали, а в разі їх відсутності - засвідчені в установленому порядку копії: документів, що засвідчують право заявника розпоряджатися товарами, наявних товаротранспортних та інших товаросупровідних документів; інших документів, необхідних для підтвердження можливості поміщення товарів у митний режим «відмови на користь держави» (за бажанням заявника).

Рішення про надання дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави або про відмову у наданні такого дозволу приймається митним органом з урахуванням положень Переліку товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 427, не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви.

Рішення про надання дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави або про відмову у наданні такого дозволу оформлюється митним органом шляхом заповнення відповідних розділів заяви.

Про прийняте рішення митний орган зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою.

У разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави митний орган зобов`язаний повідомити про причини та підстави такої відмови.

Митне оформлення товарів у митний режим відмови на користь держави здійснюється митним органом, яким надано відповідний дозвіл на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави.

Для здійснення митного оформлення товарів у митний режим відмови на користь держави їх власник або вповноважена ним особа доставляє ці товари на склад митного органу.

Підставою для розміщення товарів на склад митного органу є дозвіл митного органу на поміщення цих товарів у митний режим відмови на користь держави.

Для поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави митному органу подається митна декларація або інший документ, передбачений законодавством України з питань державної митної справи.

Отже, визначаючи правила та умови поміщення товару у митний режим відмови на користь держави, законодавець встановив відповідні, певні умови, в тому числі, визначив осіб, які мають право заявлення товару у митний режим «відмови на користь держави», якими є виключно власник або належним чином уповноважена ним особа, яка свідомо розуміє всі наслідки відмови на користь держави. При цьому, така особа має документально підтвердити своє право розпоряджатися цим товаром.

Наведені вище норми МК України у повній мірі узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, відповідно до статті 346 ЦК України, однією з підстав припинення права власності є відмова власника від права власності, що здійснюється шляхом заявлення про відмову та вчинення дій, що свідчать про відмову від права власності на це майно.

Частиною першою статті 347 ЦК України передбачено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що ДП «Івченко-Прогрес», яке є стороною зовнішньоекономічного контракту від 30 жовтня 2007 року №1323/5828-784-07037, укладеного з компанією «AVIALINX TRADING L.L.C.» на ремонт двигунів, не є власником літака Як-42Д та двигунів.

Також у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Компанії «AVIALINX TRADING L.L.C.» на праві власності належить літак Як-42Д, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з двигуном Д-36 серії 1 №7083604301014 та двигун Д-36 серії 1 №7083601401004, а отже ДП «Івченко-Прогрес» не може вважатися особою, належним чином уповноваженою саме власником літака щодо заявлення у митний режим «відмови на користь держави», навіть з урахуванням умов пункту 16 Додаткової угоди від 11 вересня 2012 року №10 до зовнішньоекономічного контракту від 30 жовтня 2007 року №1323/5828-784-07037, на який посилається відповідач.

За наведених вище обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недотримання митним органом при митному оформленні митних декларацій від 5 вересня 2014 року №112010002/2014/002380 та №112010002/2014/002381 у режимі «відмова на користь держави» положень МК України та Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №657 від 31 травня 2012 року, оскільки у цьому випадку у митного органу були відсутні належні документи на підтвердження того, що ДП «Івченко-Прогрес» є особою з відповідними повноваженнями щодо митного оформлення товару, і власник літака відмовився від права власності на цей літак на користь держави.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що встановлюючи факт протиправності оскаржуваних дій відповідача, суд виходить виключно з досліджених у справі обставин щодо дотримання митним органом правил поміщення товарів у митний режим «відмови на користь держави», в частині здійснення митного оформлення товарів у вказаний митний режим за умови наявності (в даному випадку відсутності) певного волевиявлення власника цих товарів.

Разом з тим, в межах даної адміністративної справи питання права власності на літак Як-42 Д, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з двигуном Д-36 серії 1 №7083604301014 та двигун Д-36 серії 1 №7083601401004 з встановленням певних фактів не вирішувалося як таке, що виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Незважаючи на те, що з огляду на наявні в матеріалах справи документи, факт належності вказаного літака та двигунів певній особі, в даному випадку позивачу, підлягає доказуванню і встановленню поза межами адміністративного процесу, суд, вирішуючи питання щодо права звернення позивача до суду з даним позовом відповідно до статті 5 КАС України, виходить з наявного у позивача інтересу до предмета декларування за митними деклараціями №112010002/2014/002380 від 5 вересня 2014 року, №112010002/2014/002381 від 5 вересня 2014 року.

За вказаних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про зобов`язання відповідача передати власнику або уповноваженій ним особі літак Як-42 Д, бортовий №ЕР-QFВ, заводський №4520422003019 з авіадвигунами Д-36 серії 1 №7083604301014 та №7083601401004 з формулярами до них.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до статті 239 МК України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 627, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року №1097/21409, Порядку роботи складу митниці ДФС, видача товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу Митниці здійснюється за правилами, встановленими розділом ІХ вказаного Порядку, зокрема, видача зі складу Митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім`я керівника Митниці або особи, яка виконує його обов`язки, відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника.

Пунктом 9.2 Порядку № 627 передбачено, що до заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу.

При цьому, згідно статті 242 МК України, пункту 9.1 Порядку № 627, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Доказів дотримання вказаних вище норм, позивачем до суду не надано.

Що стосується посилань митного органу в касаційній скарзі про пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення до суду про визнання незаконними дій митниці, то колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання про наявність поважних причин пропуску позивачем законодавчо встановленого строку звернення до адміністративного суду з цим позовом ухвалою від 3 травня 2018 року, судом першої інстанції надано оцінку обставинам, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, внаслідок чого суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку.

В обґрунтування ухвали про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та про поновлення такого строку судом першої інстанції зазначено, що з 2015 року Компанія "Magnum Investments Ltd" намагалася вирішити питання в досудовому порядку та вирішити питання щодо перегляду Запорізькою митницею ДФС рішення щодо оформлення митних декларацій у режимі «відмова на користь держави». Крім того, позивач тривалий час здійснював розшук літака, який зник після його прильоту на ремонт, однак була відома лише загальна інформація та з неофіційних джерел, і тільки після проведення Тематичної перевірки Запорізької митниці ДФС щодо правильності оформлення у митний режим «відмова на користь держави» літака та окремо двигуна, результати якої викладені в Акті від 20 березня 2017 року, у позивача були наявні документи, необхідні для звернення до суду.

Відповідачем вказані обставини не спростовано, а отже виходячи з наведених обставин та враховуючи приписи статті 90 КАС України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 липня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Компанії "Magnum Investments Ltd" та Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх