Постанова

від 12.09.2024 по справі 240/41812/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2024 року

Київ

справа №240/41812/21

адміністративне провадження №К/990/39459/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 240/41812/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року (суддя Панкеєва В. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (головуючий суддя - Сушко О. О., судді: Залімський І. Г., Мацький Є. М.),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» (далі - відповідач, ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ»), в якому просило стягнути з відповідача до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, у розмірі 4 470 652,45 грн (том 1 а. с. 1-5).

Підставою для подання адміністративного позову слугувало те, що за відповідачем рахується узгоджена заборгованість, проте, ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» у встановлені законом строки відповідні суми до бюджету не сплатило, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Податковий борг утворився внаслідок несплати акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальному розмірі 4 470 652,45 грн, а саме: по Бродівському району - 2 426 869,21 грн за податковим повідомленням-рішенням від 07 жовтня 2016 року № 0003841405 (загальний розмір грошового зобов`язання 1 003 537,35 грн), деклараціями з акцизного податку та пенею у розмірі 979 640,26 грн; по Пустомитівському району - 2 043782,84 грн за податковим повідомленням-рішенням від 07 жовтня 2016 року № 0003971405 (загальний розмір грошового зобов`язання 1 284 803 грн), деклараціями з акцизного податку та пенею у розмірі 890 915,84 грн.

Позивач зазначив, що стосовно указаних вище податкових повідомлень-рішень здійснювалась процедура судового оскарження, за наслідками якої у задоволенні позову ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» відмовлено.

Ухвалою від 14 лютого 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі № 240/41812/21 до набрання законної сили рішеннями суду у справах № 240/32360/21, № 240/37870/21. Ухвалою цього ж суду від 11 квітня 2023 року провадження у справі № 240/41812/21 поновлено (том 1 а.с.222-223, 225).

Підставою для зупинення провадження у справі слугувало те, що предметом судового розгляду у справах № 240/32360/21, № 240/37870/21 є податкові вимоги, на підставі яких в подальшому позивач заявив до стягнення відповідні суми грошових коштів.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Офіс великих платників податків ДФС України склав акт та прийняв на його підставі 07 жовтня 2016 року низку податкових повідомлень-рішень, в тому числі:

- № 0003971405, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 1 027 842 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 256 961 грн (том 1 а.с.109);

- № 0003841405, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 1 158 298 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 289 574 грн (том 1 а.с.178).

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями, ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» оскаржило їх до Житомирського окружного адміністративного суду у межах справи № 806/2015/16.

Під час розгляду справи № 806/2015/16 у суді першої інстанції ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» подало заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку з частковим визнанням нарахованих грошових зобов`язань та самостійним їх погашенням. Зокрема, відповідач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року:

- № 0003971405 в частині 922296 грн основного платежу та 230574 грн штрафних санкцій;

- № 0003841405 в частині 1 158 298 грн основного платежу та 289574 грн штрафних санкцій.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2017 року у справі № 806/2015/16, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року в тих частинах, що були вказані у заяві про зменшення позовних вимог.

Верховний Суд постановою від 04 грудня 2018 року у справі № 806/2015/16 скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову.

На підставі вказаної постанови Офіс великих платників податків ДФС України 24 травня 2019 року вніс до інтегрованої картки ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суму заборгованості з акцизного податку (включаючи штраф) в розмірі 41 717 479,96 грн та пеню у розмірі 26 539 124,56 грн.

Вважаючи дії контролюючого органу із внесення на підставі постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року до інтегрованої картки відомостей про вказані суми заборгованості протиправними, відповідач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 240/9592/19, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року і постановою Верховного Суду від 11 травня 2022 року, визнано протиправними дії відповідачів із внесення до інтегрованої картки платника (далі - ІКП) ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суми податкового боргу з акцизного податку (включаючи штраф) в розмірі 41 717 479,96 грн та пені в розмірі 26 539 124,56 грн і скасовано відповідні податкові вимоги.

Суди попередніх інстанцій вказали, що обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах № 806/2015/16 і № 240/9592/19, які набрали законної сили, додатковому доказуванню під час розгляду цієї справи не підлягають.

Враховуючи наявність податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 07 жовтня 2016 року: № 0003841405 на загальну суму 1 003 537,35 грн, № 0003971405 на загальну суму 1 284 803 грн; нарахувань по деклараціям акцизного податку, поданих відповідачем у період з 15 травня 2019 року по 19 жовтня 2021 року, ГУ ДПС сформувало податкові вимоги від 27 вересня 2021 року № 0084760-1307-1325, № 0084751-1306-1314 (том 1 а.с.103, 105).

Вказані податкові вимоги були надіслані відповідачу та отримані останнім (том 1 а.с.104, 105).

Оскільки відповідач податковий борг у добровільному порядку самостійно не сплатив, позивач звернувся із вказаним позовом до суду щодо його стягнення у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України передумовою стягнення коштів з платника податків з метою погашення податкового боргу є направлення йому податкової вимоги та сплив 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Водночас, судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 240/32360/21, № 240/37870/21 було визнано протиправними дії ГУ ДПС із внесення до ІКП ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» сум податкового боргу з акцизного податку в розмірах 2 421 255,43 грн, 2 034 917,21 грн відповідно, визнано протиправними та скасовано податкові вимоги від 27 вересня 2021 року № 0084751-1306-1314, № 0084760-1306-1314, зобов`язано ГУ ДПС здійснити відповідні коригування в ІКП. Крім того, 03 лютого 2023 року було відкрито виконавче провадження № 70884395 щодо зобов`язання ГУ ДПС здійснити коригування в ІКП ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» шляхом виключення суми податкового боргу з акцизного податку у розмірі 2 421 255,43 грн. Враховуючи такі обставини, суди дійшли висновку, що станом на час прийняття рішення у цій справі підстави для стягнення з відповідача податкового боргу в загальному розмірі 4 470 652,45 грн відсутні.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Вказує, що суди попередніх інстанцій помилково залишили поза увагою ту обставину, що процедура узгодження суми податкових зобов`язань, що виникла внаслідок прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, була завершена із ухваленням Верховним Судом постанови від 04 грудня 2018 року у справі №806/2015/16. Просить також врахувати висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі №240/34220/22.

Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ключовим питанням, в межах якого відкрито касаційне провадження у цій справі, є дотримання податковим органом порядку звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу (пункти 95.1-95.3 статті 95 ПК України) за умови скасування судом податкової вимоги після звернення до суду з відповідним позовом.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13 лютого 2018 року у справі № 826/18379/14, від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі № 560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому, колегія суддів наголошує, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених Податковим кодексом України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Аналогічне застосування цих норм права відбулося у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, від 04 березня 2019 року у справі № 2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17.

Відповідно до підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3642/16, від 14 липня 2021 року у справі № 815/2362/17, 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16).

У постанові від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17 Верховний Суд зазначав, що дотримання позивачем визначених пунктом 95.2 статті 95 ПК України умов підлягає перевірці судом саме станом на час звернення до суду, а з`ясування дійсного розміру непогашеного податкового боргу - станом на час ухвалення судового рішення.

У постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №240/9395/20 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок. Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України. Виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.

У справі №240/9395/20 Верховний Суд виснував, що скасування податкової вимоги після звернення до суду з позовом, але до моменту ухвалення судового рішення, може мати значення виключно для повного, об`єктивного і всебічного розгляду справи, однак, не може впливати на перевірку дотримання умов, які передують зверненню до суду з позовом. Тобто, при перевірці дотримання контролюючим органом умов, які надають право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, скасування податкової вимоги у судовому порядку може мати правове значення виключно у випадку, якщо така податкова вимога була скасована до моменту звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.

Суд касаційної інстанції у цій справі в повній мірі погоджується із таким висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

Згідно із обставинами цієї справи не є спірним між сторонами, що станом на дату звернення позивача із позовом про стягнення податкового боргу, що відбулось 03 грудня 2021 року, податкові вимоги від 27 вересня 2021 року № 0084751-1306-1314, № 0084760-1306-1314 були чинні. Матеріали справи також не містять свідчень того, що протягом судового розгляду справи відповідач заперечував факт отримання таких податкових вимог та спливу 30 календарних днів після їх надіслання.

Водночас, із змісту мотивувальних частин судових рішень у справі, що розглядається, слідує, що основною і фактично єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог став висновок судів, що скасування в судовому порядку (справи № 240/32360/21, № 240/37870/21) податкових вимог ГУ ДФС у Львівській області від 27 вересня 2021 року № 0084751-1306-1314, № 0084751-1306-1314 свідчить про відсутність підстав для стягнення з ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» податкового боргу в загальному розмірі 4 470 652,45 грн.

З такими висновками судів попередніх інстанцій неможливо погодитися, оскільки суди, перевіряючи дотримання контролюючим органом умов, які в обов`язковому порядку мають передувати його зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу, врахували обставину, яка виникла вже після подання ГУ ДПС позову про стягнення податкового боргу.

Так, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі № 240/32360/21 набрало законної сили 07 вересня 2022 року. Тобто, податкова вимога від 27 вересня 2021 року № 0084751-1306-1314 була визнана протиправною та скасована через майже дев`ять місяців після звернення позивача до суду із цим позовом.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 240/37870/21 набрало законної сили 28 березня 2023 року. Відповідно, податкова вимога від 27 вересня 2021 року № 0084760-1306-1314 була визнана протиправною та скасована більше, ніж через один рік і три місяці після подання адміністративного позову у цій справі.

Та обставина, що суд першої інстанції зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 240/32360/21, № 240/37870/21, приведених вище обставини не змінює.

Таким чином, станом на час звернення ГУ ДПС до суду із цим позовом відповідні податкові вимоги були чинними, надіслані відповідачу у встановленому законом порядку та ним отримані, що останній не заперечує.

Відповідно, суди попередніх інстанцій, в межах предмета доказування у цій справі та враховуючи висновок про дотримання контролюючим органом пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України, повинні були дослідити такі обставини: наявність узгодженого грошового зобов`язання; чи мали місце обставини переривання податкового боргу; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. Однак, такі обставини залишилися не встановленими.

Натомість, із змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що висновок судів про задоволення позову вмотивований посиланням виключно на висновки, викладені у судових рішеннях у справах № 240/32360/21, № 240/37870/21. Отже, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» податкового боргу у загальному розмірі 4 470 652,45 грн.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій, що обставини, встановлені судовими рішеннями, зокрема у справі № 240/9592/19, не підлягають додатковому доказуванню, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово розглядав питання застосування частини четвертої статті 78 КАС України та висловлював позицію про те, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені і вони такі обставини не заперечують (зокрема, але не виключно, постанови Верховного Суду України від 23 лютого 2015 року № 6-327цс15, Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 520/14170/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 806/3572/17).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Також у цій постанові підтримано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на зміст судових рішень у справі № 240/9592/19, у ній судами встановлено такі обставини: на підставі постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 806/2015/16 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби 24 травня 2019 року відобразив в інтегрованій картці ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» заборгованість з акцизного податку (включаючи штраф); суми боргу та пені були внесені в тих частинах, які були предметом судового оскарження. Також встановлено, що контролюючі органи формували і направляли ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» податкові вимоги, зокрема, ГУ ДФС в Львівській області № 95921-58 від 27 травня 2019 року, № 200605-55 від 10 червня 2019 року.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України саме ці обставини можуть не доказуватися при розгляді справи № 240/41812/21 у випадку відсутності заперечень сторін відносно того, що такі обставини мали місце.

Встановлена судами у справі № 240/9592/19 протиправність дій, зокрема, ГУ ДФС в Львівській області є здійсненою судами правовою оцінкою встановлених обставин у сукупності із наданими на їх підтвердження доказами, тобто є висновком суду, зробленим із застосуванням відповідних норм права, що в розумінні частини сьомої статті 78 КАС України не є обов`язковим при вирішенні позовних вимог, заявлених у справі № 240/41812/21. При цьому такий висновок сформульовано відносно конкретних дій, вчинених на відповідну дату, за сукупності обставин, які існували на певний момент часу.

Аналогічно, висновки судів, викладені у справах № 240/32360/21, № 240/37870/21, про зобов`язання ГУ ДПС здійснити коригування в ІКП ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» шляхом виключення суми податкового боргу у розмірах 2 421 255,43 грн, 2 034 917,21 грн відповідно, також не є обов`язковими до врахування у розумінні частини сьомої статті 78 КАС України.

Суд касаційної інстанції повторно звертає увагу, що передумовою прийняття рішення про стягнення податкового боргу є саме наявність такого боргу. Натомість, податкова вимога не є тим рішенням, оскарження якого до суду саме по собі має наслідком визнання попередньо узгоджених грошових зобов`язань неузгодженими. Відсутні такі наслідки і у випадку скасування судом відповідної податкової вимоги. Зобов`язання податкового органу певним чином відкоригувати показники ІКП також не може бути беззаперечним свідченням відсутності податкового боргу.

Отже, за наслідками касаційного перегляду встановлено, що суди попередніх інстанцій при вирішенні позову неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до передчасних висновків про відсутність у контролюючого органу права на звернення до суду з цим позовом, як наслідок - відсутність підстав для його задоволення.

Касаційне провадження у цій справі було відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд вже викладав висновок щодо правильного застосування підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України в частині наслідків скасування судом податкової вимоги. Враховуючи, що судові рішення у цій справі їм не відповідають, відсутні підстави і для застосування наслідків, встановлених статтею 339 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно, колегія суддів вважає, що у цій справі підлягають скасуванню як постанова суду апеляційної інстанції, так і рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до останнього, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування в межах позовних вимог, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, суд касаційної інстанції не змінює розподіл судових витрат між сторонами відповідно до частини шостої статті 139 КАС України. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко