Постанова

від 12.09.2024 по справі 400/11153/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 вересня 2024 року

справа №400/11153/21

адміністративне провадження № К/990/31613/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Бившевої Л. І., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (судді: Джабурія О. В., Кравченко К. В., Вербицька Н. В.),

у справі №400/11153/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буцефал»

до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкові накладні, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буцефал» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, другий відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03 серпня 2021 року № 2934029/36270579, № 2934030/36270579, № 2934017/36270579, № 2934016/36270579, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства № 17 від 19 липня 2021 року суму 4800000,00 грн, в тому числі ПДВ 800000,00 грн, № 18 від 19 липня 2021 року на суму 7200000,00 грн, в тому числі ПДВ 1200000,00 грн, № 19 від 22 липня 2021 року на суму 24300000,00 грн, в тому числі ПДВ 4050000,00 грн, № 20 від 22 липня 2021 року на суму 19872000,00 грн, в тому числі ПДВ 3312000,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буцефал» до Головного управління ДПС у Миколаївській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкові накладні задоволений.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПС України подала апеляційну скаргу, одночасно заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, яке обґрунтоване тим, що копію оскаржуваного рішення не було отримано апелянтом, про ухвалення рішення стало відомо нещодавно.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ДПС України про поновлення процесуальних строків, апеляційну скаргу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року - залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

На виконання вимог ухвали від ДПС України надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №400/11153/21 на адресу ДПС України у визначені законодавством строки та способи суд першої інстанції не направив.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ДПС України про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України, повернуто сплачений згідно платіжної інструкції №1484 від 23 травня 2024 року судовий збір у розмірі 13620,00 грн з Державного бюджету України.

Не погодившись із ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, ДПС України подала касаційну скаргу на це рішення, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить його скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі скаржник наголошує, що 12 квітня 2024 року жодних документів на адресу ДПС та в електронний кабінет ДПС через підсистему Електронний суд не надходило. 12 квітня 2024 року ДПС було лише внесено як учасника справи № 400/11153/21 до підсистеми Електронного Суду. Фактично, 12 квітня 2024 року ДПС України надано лише доступ до справи № 400/11153/21 в підсистемі Електронного Суду, проте ДПС України не знало і не могло знати про таке внесення. Про справу № 400/11153/21 відповідач дізнався з листа Ради бізнес-омбудсмена від 15 травня 2024 року № 2536 (вх. ДПС № 19518/6 від 15 травня 2024 року), а про факт внесення як учасника справи жодних повідомлень не надходило, оскільки таке повідомлення фактично і не формується.

Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу № 400/11153/21 з суду першої інстанції.

23 серпня 2024 року надійшла електронна справа № 400/11153/21 в системі документообігу суду ДСС, а 11 вересня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла справа в паперовому вигляді.

Позивач не надав Суду відзив на касаційну скаргу податкового органу.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДПС України оскаржує рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, постановлене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до списку розсилки поштової кореспонденції від 20 вересня 2022 року вихідний номер 13236 у справі № 400/11153/21 сторонам по справі, зокрема ДПС України надіслано копію оскаржуваного рішення (а. с. 236). Проте матеріали справи не містять відомостей щодо отримання означеного рішення.

Однак, матеріали справи містять відомості щодо направлення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «Рішення повне» від 20 вересня 2022 по справі №400/11153/21 (суддя Малих О. В.) було надіслано одержувачу Державна податкова служба України в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 12.04.24 15:36 (а. с.237).

При цьому, з апеляційною скаргою Державна податкова служба України звернулось до суду апеляційної інстанції лише 10 червня 2024 року.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження. В касаційній скарзі відповідач не наводить поважних підстав пропуску строку, а лише зазначає про те, що 12 квітня 2024 року рішення суду першої інстанції не отримував, а дізнався про справу з листа Ради бізнес-омбудсмена від 15 травня 2024 року. Однак, висновки суду апеляційної інстанції підтверджуються матеріалами справи і не спростовані доводами касаційної скарги.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що оскаржуване відповідачем рішення на момент подачі апеляційної скарги набрало законної сили, у зв`язку з чим скаржник мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ним процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Відповідач не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, отже у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі №400/11153/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

І. Я. Олендер