Постанова

від 11.09.2024 по справі 332/1876/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.09.2024 Справа № 332/1876/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/1876/23 Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю.І.

Провадження № 22-ц/807/1498/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Бєлки В.Ю., Гончар М,С., Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Лугового Бориса Владленовича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лугового Бориса Владленовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕНГІКСЛЕБ» про визнання відносин трудовими, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лугового Бориса Владленовича звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕНГІКСЛЕБ» про визнання відносин трудовими, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначив, що 31 січня 2022 року ОСОБА_1 отримав пропозицію роботи від Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ОПЕНГІКСЛЕБ», яка містила деталізований опис працевлаштування, а саме: 1) дата початку роботи 14 лютого 2022 року, 2) заробітна плата 1 200 доларів США під час випробувального терміну та 1 400 доларів США після, 3) робочий час 40 годин на тиждень з гнучким графіком роботи, з 8 до 19 години, 4) відпустка тривалістю 24 дні на рік, яка може бути надана через 8 місяців, 5) оплачувані 10 днів звільнення у зв`язку з хворобою, 6) визначені обов`язки забезпечення виконання всіх проектів вчасно і в повному обсязі, забезпечення виділення ресурсів та ефективності їх розподілу, розробка детального плану моніторингу та відстеження прогресу, участь у вдосконаленні, догляді та визначенні пріоритетів, керування змінами в обсязі та графіку проекту, звітність керівнику за необхідності, управління відносинами з клієнтами та всіма зацікавленими сторонами, створення та підтримка комплексної проектної документації.

Для підтвердження прийняття відповідної пропозиції ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту Відповідача електронний лист, в якому зазначив, що бажає приступити до роботи з 15.02.2022.

З 15.02.2022 ОСОБА_1 приступив до роботи. Його робоче місце розташовувалося в офісі ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, згодом ОСОБА_1 працював дистанційно у зв`язку з військовою агресією рф.

Під час працевлаштування у ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ», ОСОБА_1 виконував покладені на нього обов`язки та отримував заробітну плату через сервіс «Payoneer». Так, ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» оформлював рахунок-фактору за кожний відпрацьований місяць, який направляв електронною поштою керівнику товариства Д. Двореченському, який згодом переводив грошові кошти. Кожен із зазначених рахунків факторів містив посилання на консультаційні угоди, які ніколи не укладалися.

Незважаючи на існування між ОСОБА_1 та ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» трудових відносин, останній обумовлену заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий 2023 року не виплатив. В лютому 2023 року в телефонному режимі ОСОБА_1 попередили про скорочення та звільнення з 22 лютого 2023 року.

Станом на час подання позовної заяви заробітна плата за вказаний період ОСОБА_1 не виплачена.

Загальна сума заборгованості із заробітної плати складає 245 740 гривень 99 копійок, з них: за жовтень 2022 року - 1400 доларів США (курс станом на 01.11.2022 встановлений НБУ 36,5686 гривень за 1 долар США), тобто заробітна плата за жовтень 2022 року складає 51 196 гривень 4 копійки; за листопад 2022 року - 1400 доларів США (курс станом на 01.12.2022 встановлений НБУ 36,5686 гривень за 1 долар США), тобто заробітна плата за листопад 2022 року складає 51 196 гривень 4 копійки; за грудень 2022 року - 1400 доларів США (курс станом на 05.01.2023 встановлений НБУ 36,5686 гривень за 1 долар США), тобто заробітна плата за грудень 2022 року складає 51 196 гривень 4 копійки: за січень 2023 року - 1400 доларів США (курс станом на 01.02.2023 встановлений НБУ 36,5686 гривень за 1 долар США), тобто заробітна плата за січень 2023 року складає 51 196 гривень 4 копійки; за лютий 2023 року - 1200 доларів США (курс станом на 22.02.2023 встановлений НБУ 36,5686 гривень за 1 долар США), тобто заробітна плата за лютий 2023 року складає 40 956 гривень 83 копійки.

Крім того, при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація за невідбуті 16 днів щорічної основної відпустки, що складає 28 296 гривень 16 копійок.

ОСОБА_1 також заявлена вимога про стягнення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Заробітна плата за останні два місяці роботи 1 400 + 1 120 доларів США або 92 152 гривень 87 копійок по курсу НБУ. Кількість відпрацьованих робочих днів за січень та лютий 2023 року складає 22 та 16, тобто 38 робочих днів. Таким чином, середньоденний заробіток складає 92 152 гривень 87 копійок розділити на 38 робочих днів та дорівнює 2 425 гривень 7 копійок.

На підставі вищевикладеного просить визнати, що відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» в період з 15.02.2022 по 22.02.2023 були трудовими. Зобов`язати ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття на роботу з 15.02.2022 на посаду «менеджер проектів» та про звільнення з роботи з 22.02.2023. Стягнути з ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у сумі 245 740 гривень 99 копійок, грошову компенсацію за 16 невикористаних днів щорічної основної відпустки в сумі 28 296 гривень 16 копійок, середній заробіток за час затримки належних звільненому працівнику сум з 23 лютого 2023 року по день винесення рішення у справі. Визнати протиправною бездіяльність ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» з не проведення розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення - 22 лютого 2023 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лугового Бориса Владленовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2024 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Стягнути з ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що правовідносини, що складися між сторонами є трудовими. Стороною позивача були надані роздруківки з платіжної системи Payoneer та INVOICE, які свідчать, що ОСОБА_1 отримував фіксовану суму 1400 доларів США за кожен місяць роботи незалежно від витраченого часу, але із затримкою, наприклад, 2800 доларів США складають суму заробітної плати за серпень та вересень 2022 по 1400 доларів США за один місяць. Крім того, перерахування коштів на адресу позивача через систему Payoneer здійснювались з облікового запису зареєстрованого за електронною поштою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить відповідачу. Позивач також отримував заробітну плату й на рахунок ФОП та криптовалютою. Так, з руху коштів по рахунку ФОП від 30.06.2022 вбачається, що 11.05.2022 та 17.06.2022 на рахунок ОСОБА_2 з рахунку ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 37 562 грн та 40 600 грн. Всі ці виплати носять системний характер та сплачуються відповідачем за процес праці, а не за її результати, і незалежно від витраченого часу. Позивач ніяких договорів цивільно-правового характеру, в тому числі №06/05-2022 від 06.05.2022 ніколи не укладав. Позивачем доведено, що менеджер з підбору персоналу товариства є ОСОБА_3 , яка зазначена на оглянутому в суді сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 є працівник відділу кадрів. Листування з нею свідчить, що нею здійснювався підбір персоналу, обговорення умов працевлаштування позивача. Відповідачем не було спростовано, що вищезазначений сайт не є його офіційним сайтом. Оформлення відносин з позивачем, як з ФОП є лише однією з форм маскування трудових відносин.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» адвокат Штабовенко Д.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоведено перебування останнього з ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» у трудових відносинах за період з 15 лютого 2022 року по 22 лютого 2023 року, оскільки відсутня заява про прийняття на роботу та трудова книжка, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця, та відсутні докази виплати заробітної плати за трудовим договором. Також суд першої інстанції зазначив, що правовідносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» не є трудовими відносинами, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягали.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕНГІКСЛЕБ» має вид економічної діяльності комп`ютерне програмування (основний) та ін., має ідентифікаційний код юридичної особи 42063309, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 , засновником (учасником, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та керівником юридичної особи є ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 19-21).

З анкети учасника вбачається, що локацією офісу ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» є м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158 (т. 2 а. с. 97-98).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказав, що в період з 15 лютого 2022 року по 22 лютого 2023 року він працював на посаді менеджера проектів у ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ», при цьому, перші декілька місяців працював в офісі, потім його перевели на дистанційну форму.

На підтвердження обставин прийняття його на роботу у ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» і фактичного допуску до роботи позивач надав копію пропозиції роботи в Опенгікслеб із заробітною платою 1200 доларів США на місяць випробувальний термін, 1400 доларів США на місяць після випробувального терміну, визначені обов`язки та деталі робочого процесу (т. 1 а. с. 22-25), електронний лист про прийняття пропозиції ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 27), електронний лист про встановлення першого робочого дня та вирішення організаційних питань та відповідь на зазначений лист (т. 1 а. с. 28-31), електронний лист привітання з першим робочим днем (т. 1 а. с. 32-33).

З наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 надавав у відповідь на запит для оформлення договору NDA про збереження секретних даних компанії копію паспорту та ІНН (т. 1 а.с. 25). З наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 у наданому листуванні не пропонували надати трудову книжку, мова про трудову книжку (про її наявність або необхідність оформлення) не велась.

Згідно із наданої виписки із рахунку Рауоneer вбачається, що від ОСОБА_4 ОСОБА_1 отримував грошові кошти: 04 березня 2022 року 600 доларів США, 22 липня 2022 року 1400 доларів США, 15 серпня 2022 року 2800 доларів США, 06 грудня 2022 року 1400 доларів США.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 02 січня 2010 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника було допущено до роботи.

Водночас суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством такого документу про освіту (спеціальність, кваліфікація), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на зазначене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття його на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Крім того, встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі 3 462/7621/15-ц ( провадження № 61-10916св18).

У встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemedemploment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 « Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачати можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати: той факт, що робота: виконуєтьсч відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтерграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу; періодичну виплату винагороди працівникові; той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Згідно із частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення, ОСОБА_1 повинен був дотриматись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме написати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, тощо.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.08.2019 у справі N 522/4807/15-ц.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порушення зазначених вимог цивільного процесуального закону, ОСОБА_1 не надав суду докази, які б підтверджували факт: написання та подання ним заяви про прийняття на роботу ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ», в тому числі шляхом направлення такої заяви засобами поштового зв`язку чи електронного зв`язку, надання відповідачу трудової книжки та інших документів; отримання наказу про прийняття на роботу, укладання з ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» трудового договору, зарахування його до штату підприємства.

Тобто, позивач фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ», а отже й погоджувався з цим. При цьому, суд першої інстанції врахував ту обставину, що такі дії позивач не вчиняв протягом тривалого часу з 15 лютого 2022 року до 22 лютого 2023 року, тобто в період, який на думку позивача був періодом знаходження його у трудових відносинах з ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ».

Позивачем також не надано доказів на підтвердження його звернення до відповідних інстанцій з приводу порушення ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» його трудових прав.

В матеріалах справи відсутні докази відвідування позивачем офісу компанії, немає доказів щодо сплати позивачем податків з отриманих доходів ( ПДФО, ЄСВ, військового збору). З приводу надання позивачем роздруківок розмов із співробітниками, то вони не підтверджують той факт, що особи, з якими позивач вів листування, мають відношення до ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ», а також те, що ці особи діяли не від свого імені, не з власної ініціативи, а за дорученням та від імені ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ».

Позивач зазначає, що він виконував роботу дистанційно, проте трудовий договір про дистанційну роботу, а також наказ роботодавця про дистанційну роботу ОСОБА_1 суду не надав.

Для визначення відносин як трудових необхідно визначити: назву посади, строк виконання трудових зобов`язань, розмір заробітної плати. Водночас матеріалами справи не підтверджується, яку саме посаду мав позивач, строк виконання трудових зобов`язань, стабільність заробітної плати. Крім того, з матеріалів справи вбачається про отримання позивачем доходів як ФОП, що виключає визначення строку виконання трудових відносин.

ОСОБА_1 зазначає, що отримував оплати за свою працю через платіжну систему Payoneer від ОСОБА_4 , що на думку останнього, підтверджує те, що між ним та ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» існували трудові відносини.

Згідно із наданої виписки із рахунку Payoneer вбачається, що позивач отримував грошові кошти 04 березня 2022 року 600 доларів США, 22 липня 2022 року 1400 доларів США, 15 серпня 2022 року 2800 доларів США, 06 грудня 2022 року 1400 доларів США.

Однак предметом позову є стягнення заборгованості по оплаті за жовтень -грудень 2022 року та січень 2023 року. Доказів того, що позивач отримував оплату за квітень, травень, червень, вересень матеріали справи не містять.

Отже, дані платежі не носили системного характеру та не відповідали вимогам, визначеним ч. 1 ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати.

Так, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України, а згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Частиною першою ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Крім того, з метою отримання винагороди ОСОБА_1 оформив ФОП з 02 квітня 2022 року , що підтверджується рухом коштів по рахунку фізичної особи-підприємця (т. 2 а. с. 140), а також не спростовується самим позивачем.

Також з руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 30 червня 2022 року вбачається, що 11 травня 2022 року та 17 червня 2022 року на рахунок ОСОБА_1 з рахунку ТОВ «ОПЕГІКСЛЕБ» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 37562 грн та 40600 грн, відповідно, в якості оплати за послуги згідно договору N 06/05-2022 від 06 травня 2022 року, 12 травня 2022 року було знято 1430 грн та 1878 грн єдиний податок з фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 140).

Як було зазначено в графі "Деталі операції" - оплата за послуги згідно договору N 06/05-2022 від 06.05.2022.

Позивач не заперечує, що він отримував від ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ» заробітну плату на рахунок ФОП гривнею та криптовалютою, що виключає наявність трудових відносин, адже в такому разі вбачаються цивільно-правові або господарські відносини.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Натомість, належних та достатніх доказів того, що позивач був членом трудового колективу та підкорювався правилам внутрішнього трудового розпорядку матеріали справи не містять, а тому висновки суду першої інстанції про те, що позивач не мав саме трудових відносин із компанією ТОВ "ОПЕГІКСЛЕБ" є правильними.

З огляду на зазначене, сукупність доказів, що знаходяться в матеріалах справи свідчить про те, що між сторонами існували відносини цивільно-правового, господарського характеру, за якими позивач надавав відповідачу послуги, отримав винагороду за їх виконання та сплачував податки зі своєї господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на підставі належних, достатніх та достовірних доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 трудових функцій менеджера з 15 лютого 2022 року по 22 лютого 2023 року в ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ», підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім умов праці та виплати винагороди за виконану роботу ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції урахував показання свідків, у зв`язку з чим дійшов висновку, що зазначені показання не підтверджують факт роботи ОСОБА_1 за трудовим договором у ТОВ «ОПЕНГІКСЛЕБ».

Надані позивачем електронні докази, такі як: файли та відомості, які неможливо перевірити та те, ким вони створені та чи були вони модифіковані, зокрема, наданий позивачем графік відпусток, як файл у вигляді вексель-таблиці, яка ніким не підписана та може бути створена будь-якою особою, хто має відповідну програму, посилання на листування, з якого випливає, що позивач мав якісь взаємовідносини з відповідачем та надавав йому якісь послуги. не свідчать про укладення між сторонами трудового договору, оскільки з цього листування не можливо встановити ознаки трудових відносин. Зокрема, листування, де обговорюється внесення змін до сайту відповідача, але жодним чином неможливо встановити на яких засадах надаються такі послуги. Посилання позивача на сторінки в інтернеті з яких жодним чином не випливає жодної інформації про статус відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно надавав послуги на замовлення, але це не виключає того, що ТОВ "ОПЕГІКСЛЕБ" як самостійна юридична особа не мала трудових відносин із позивачем.

Щодо доводів апеляційної скарги як на існування трудових відносин між сторонами, ОСОБА_1 посилається на сайт ІНФОРМАЦІЯ_3 наводить роздруківки з сайту, в тому числі роздруківку команди opengeekslab не заслуговують на увагу, оскільки позивач не надав докази фотографій себе у присутності трудового колективу ТОВ "ОПЕГІКСЛЕБ", офісу компанії, фото зі своєї участі у загальних заходах, семінарах, під час виконання завдань, а керувався виключно роздруківками що знаходяться у відкритому доступі.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Лугового Бориса Владленовича - залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 13 вересня 2024 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Бєлка В.Ю.Гончар М.С.