Постанова

від 10.09.2024 по справі 736/1919/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 вересня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/1919/21

Головуючий у першій інстанції Чигвінцев М. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1036/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року (проголошено о 15:03, повний текст складено 30.05.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 11/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 2002 року він проживав разом із тіткою ОСОБА_6 з її дозволу в будинку АДРЕСА_1 , вів з нею спільне господарство, надавав необхідну допомогу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 . ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини за заповітом або за законом нотаріусу не подавала та не прийняла спадщину, проте звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Указував, що спадкоємцями ОСОБА_6 за законом є її брати ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та сестра ОСОБА_9 , які заяву про прийняття спадщини не подавали. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , спадкоємцем якого є його син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 , її спадкоємицею є донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 .

Уважав, що відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв лише він, оскільки проживав разом з спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Зазначав, що до складу спадщини входить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 08.04.1976. При цьому інша 1/2 частина житлового будинку належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частинах по 1/12 кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.04.1984. При цьому, ОСОБА_8 належну йому 1/12 частину житлового будинку відчужив позивачу на підставі договору дарування від 31.05.2021.

Наголошував, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 припинилося надане йому право проживати у спірному житловому будинку, водночас, він не приховував факту знаходження майна у його володінні, здійснював володіння ним відкрито, безперервно, претензій щодо порушення права власності на житловий будинок чи земельної ділянки ніхто не висував.

Посилаючись на ч. 3 ст. 344 ЦК України, просив здійснити захист свого цивільного права на спірний будинок шляхом набуття права власності за набувальною давністю.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 30.05.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю на 11/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно визначив яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на те, що позивач мотивував набуття права власності за набувальною давністю на спірний житловий будинок шляхом заволодіння ним на підставі договору з його власником із посиланням на положення ч. 3 ст. 344 ЦК України.

Заявник наголошує, що він правомірно, за домовленістю і з дозволу ОСОБА_6 проживав у спірному житловому будинку, між ним та ОСОБА_6 було укладено договір, за яким остання дозволила йому проживати у будинку, а відтак ним доведено обставини необхідні для визнання за ним права власності за набувальною давністю на 11/12 частин спірного житлового будинку з господарськими будівлями.

Зазначає, що суд першої інстанції протиправно не ухвалив рішення про задоволення позову до відповідача ОСОБА_5 у порядку ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки ОСОБА_5 позов визнав повністю.

Заявник уважає неправильним рішення суду в частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу, зокрема 5 000 грн за надання правової допомоги відповідачці ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022, якою задоволено його апеляційну скаргу та скасовано оскаржувану ухвалу.

Стверджує, що враховуючи його майновий стан, суд, керуючись приписами ст. 3 Конституції України та ч. 3 ст. 136 ЦПК України, зобов`язаний був звільнити його від сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (в т.ч. витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, стягнути з позивача на її користь всі документально підтверджені понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що ніякого договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не укладалось, жодного належного допустимого доказу про це ОСОБА_1 суду не надано, а відтак твердження позивача про те, що він набув права власності за набувальною давністю шляхом заволодіння майном на підставі договору з його власником не відповідають дійсності. Натомість, 05.05.1997 ОСОБА_6 склала заповіт, за яким все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 .

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 , знаючи про наявність вказаного заповіту, не повідомив про нього ОСОБА_2 та в 2007 році, коли ОСОБА_2 прийшла до спірного будинку проживати, фізично не допустив її до будинку та повідомив, що вона ніякого права на будинок не має.

Наголошує, що позивач не є добросовісним набувачем спірного житлового будинку, оскільки увесь час знав про те, що його власниками є відповідачі, а відкритість та безперервність користування спірним майном не є достатньою підставою для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦК України.

Указує, що твердження позивача про те, що суд першої інстанції протиправно не задовольнив його вимоги до ОСОБА_5 у порядку ч. 4 ст. 206 ЦПК України є невірним. Так, ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем майна після смерті батька ОСОБА_7 , який прийняв спадщину на 1/12 частину спірного житлового будинку, але спадкових прав не оформлював. Тому він і зазначений співвідповідачем у даній справі, але поки не може розпоряджатися власним майном без його оформлення, а відтак у суду не було законних підстав ухвалити рішення про задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Загальця О.М., який просив скасувати рішення суду першої інстанції, представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Корха О.І, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач достовірно знав, що володіє майном, яке належить відповідачам, що свідчить про те, що він не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦК України.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд.

Судом у справі встановлено, що відповідно до свідоцтв про право особистої власності на жилий будинок від 08.04.1976, що видані на підставі рішення виконкому Холминської селищної Ради депутатів трудящих №7 від 08.04.1976, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , належав жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 по 1/2 частині кожному (том 1 а.с.17, том 2 а.с. 12, 150, 186, т. 4 а.с. 212).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_10 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.04.1984, зареєстрованим в реєстрі за №358, спадкоємцями майна ОСОБА_10 в рівних частках є: його сестра - ОСОБА_9 , його брат - ОСОБА_7 , його сестра - ОСОБА_6 , його брат - ОСОБА_8 , його брат - ОСОБА_3 , його брат - ОСОБА_4 Свідоцтво видане на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_2 (том 4 а.с. 212).

Таким чином, після смерті ОСОБА_10 належна йому за життя 1/2 частка спірного житлового будинку стала належати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частках по 1/12 кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , спадкоємцем якого є його син ОСОБА_5 , що підтверджується рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 01.02.2008 у справі № 2-97/2008, яке набрало чинності 12.02.2008 (т. 1 а.с. 18-19).

05.05.1997 ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області О.М. Редреевою, зареєстрований в реєстрі за №43, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_2 (том 1 а.с. 253, том 2 а.с. 9, 149, 185).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про що 25.05.2004 виконкомом Холминської селищної ради Корюківського району, Чернігівської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 14).

Згідно із довідкою виконкому Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 08.10.2019 №2021 у зв`язку з упорядкуванням нумерації житловий будинок по АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 22).

На момент смерті ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з довідки виконкому Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 08.10.2019 №2022. Інших зареєстрованих осіб не було (том 1 а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 , її спадкоємицею є донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, що не оспорюється сторонами.

28.04.2021 КП «Рампа» Бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 . Інвентаризаційна справа №769 (том 1 а.с. 255-256, том 2 а.с. 13-16, 152, 157-158, 187-188).

31.05.2021 за договором дарування ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_1 (позивач) прийняв у дар 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 23-24).

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 21.12.2022 по справі № 736/1850/21 (том 4 а.с. 222 зворот - 224), яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 27.02.2023 (том 3 а.с. 91-93) та постановою Верховного Суду від 09.10.2023 (том 4 а.с. 9-14), визначено ОСОБА_2 додатковий строк чотири місяці (з дня набрання рішенням чинності) на подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії спадкової справи №44/23 (том 4 а.с. 222-226) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 встановлено, що 28.04.2023 до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . На підставі поданої заяви 28.04.2023 приватним нотаріусом Гайдук С.В. заведено спадкову справу №70584102 (номер у нотаріуса №44/2023), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72294718 від 28.04.2023.

Отже, на час розгляду даної справи позивач є власником 1/12 частини спірного будинку, ОСОБА_2 є спадкоємицею 8/12 частин спірного будинку, ОСОБА_5 спадкоємцем 1/12 частини, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по 1/12 частині кожному.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності (ч. 3 ст. 344 ЦК України).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, таких як: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

У постанові від 21 лютого 2024 року у справі №756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

У справі, яка переглядається, суд встановив обізнаність позивача про власників спірного житлового будинку та про те, що він користується будинком, який не є нічийним, а належить відповідачам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтверження ОСОБА_1 умов для набуття права власності за набувальною давністю на спірний будинок на підставі статті 344 ЦК України з огляду на те, що позивач не є добросовісним набувачем.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивач мотивував набуття права власності за набувальною давністю на спірний житловий будинок шляхом заволодіння ним на підставі договору з його власником із посиланням на положення ч. 3 ст. 344 ЦК України.

Так, позивачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції, не надано будь-яких договорів, укладених ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_6 або з власниками спірного житлового будинку щодо набуття вказаного будинку у володіння чи користування позивача. Сам факт проживання позивача з померлою ОСОБА_6 не може свідчити про укладення між ними договору.

Не є слушними доводи позивача про те, що суд першої інстанції протиправно не ухвалив рішення про задоволення позову до відповідача ОСОБА_5 у порядку ч. 4 ст. 206 ЦПК України у зв`язку із визнанням ним позову.

Так, після смерті ОСОБА_7 , який є батьком позивача, спадщину прийняв брат позивача - відповідач ОСОБА_5 , на користь якого позивач відмовився від спадщини. Зазначена обставина підтверджується рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 01.02.2008 у справі № 2-97/2008.

Таким чином, ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_7 , при цьому спадкові права на спірне майно не оформлював. За належного оформлення спадщини ОСОБА_5 не позбавлений права розпорядитися ним в установленому законом порядку.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 відмовившись після смерті батька ОСОБА_7 від належної йому спадщини на користь брата, наразі ставить вимогу про набуття на неї права власності за набувальною давністю, що свідчить про його суперечливу та недобросовісну поведінку.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних положень свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Очевидно, що дії позивача, який після смерті батька відмовився від своєї частки у спадковому майні, а згодом ставить питання про визнання на неї права власності, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 30.05.2024 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності за набувальною давністю підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу

Вирішуючи питання про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зваживши на складність справи та час, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, врахувавши обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, дійшов висновку про необхідність стягнення 15 000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Однак з визначеною районним судом до стягнення сумою відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд не погоджується.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, судом у справі встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 про відмову у відкритті провадження здійснював адвокат Корх О.І. згідно із ордерами на надання правової допомоги серії ЧН № 084810 від 23.02.2022 та серії ЧН № 084811 від 04.06.2022, виданим на підставі договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 16.02.2022 (том 1 а.с. 79, том 3 а.с. 26-27, 29).

Відповідно до п. 1.1 Договору від 16.02.2024, предмет цієї угоди складають цивільно-правові відносини у сфері надання правової допомоги Адвокатом Адвокатського бюро Клієнту шляхом усного та письмового консультування, складання процесуальних документів та надання правової допомоги під час розгляду в суді апеляційної інстанції, в Чернігівському апеляційному суді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі №736/1919/21, провадження №2/736/36/22, Апеляційне провадження №22-ц/4823/453/22.

За цією угодою "Адвокатське бюро" в особі адвоката Корх О.І. передає Клієнту усі процесуальні документи та надає правову допомогу під час розгляду в суді апеляційної інстанції, в Чернігівському апеляційному суді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21, провадження № 2/736/36/22, Апеляційне провадження № 22-ц/4823/453/22 (п.2.1 Договору від 16.02.2022).

За цією угодою "Адвокатське бюро" в особі адвоката Корх О.І. для виконання умов цієї угоди може (має право) вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти Клієнт та зобов?язується представляти інтереси Клієнта в суді апеляційної інстанції під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в Чернігівському апеляційному суді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21, провадження № 2/736/36/22, Апеляційне провадження № 22-ц/4823/453/22 (п.2.2 Договору від 16.02.2022).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до ухваленням судом апеляційної інстанції судового рішення у Цивільній справі № 736/1919/21, провадження № 2/736/36/22, апеляційне провадження №22- ц/4823/453/22 (п. 3.1 Договору від 16.02.2022).

Згідно з п. 4.1 Договору від 16.02.2022 за передбачену в п. 2.1. договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду у визначеному додатком № 1 до цього договору розмірі.

Відповідно до Додатку № 1 До договору про надання правової допомоги від 16.02.2022 (том 3 а.с. 28) за передбачену в п.2.1. договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі 5 000 гривень за участь в якості представника відповідача ОСОБА_2 під час розгляду в суді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21, провадження № 2/736/36/22, апеляційне провадження № 22-ц/4823/453/22.

Згідно з актом здачі-приймання наданої правової договору до договору б/н від 16.02.2022 про надання правової допомоги у справі № 736/1919/21 від 29.03.2023 (том 3 а.с. 30) Адвокатське бюро «Олександра Корха» надало правову допомогу, передбачену Договором б/н від 16.02.2022, а саме: надання правової допомоги Адвокатом Адвокатського бюро Клієнту шляхом усного та письмового консультування, складання процесуальних документів та надання правової допомоги під час розгляду в суді апеляційної інстанцій, в Чернігівському апеляційному суду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21, провадження № 2/736/36/22, апеляційне провадження № 22-ц/4823/453/22.; згідно п.4.1 Договору сума витрат становить - 5000 грн. Правова допомога надана в повному обсязі. Претензій з боку замовника немає.

Представництво інтересів ОСОБА_2 у суді першої інстанції здійснював адвокат Корх О.І. згідно із ордером на надання правової допомоги серії ЧН № 084816 від 03.08.2022 та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1045300 від 02.02.2023, виданими на підставі договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 28.06.2022 (том 1 а.с. 235, том 3 а.с. 25, 41).

Так, згідно з п. 1.1 Договору від 28.06.2022 предмет цієї угоди складають цивільно-правові відносини у сфері надання правової допомоги Адвокатом Адвокатського бюро Клієнту шляхом усного та письмового консультування, складання процесуальних документів та надання правової допомоги під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій позовної заяви ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21.

Відповідно до п. 2.1 Договору за цією угодою "Адвокатське бюро" в особі адвоката Корх О.І. надає Клієнту правову допомогу шляхом усного та письмового консультування, складання процесуальних документів та надає правову допомогу під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій позовної заяви ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21.

За цією угодою "Адвокатське бюро" в особі адвоката Корх О.І. для виконання умов цієї угоди може (має право) вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти Клієнт та зобов`язується представляти інтереси Клієнта під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій позовної заяви ОСОБА_1 до Холминської селищної ради. ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21 (п. 2.2 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до ухвалення судом першої інстанції судового рішення та до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у Цивільній справі №736/1919/21 (п. 3.1 Договору).

За передбачену в п. 2.1 договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду у визначеному Додатком № 1 до цього договору розмірі (п. 4.1 Договору).

Відповідно до Додатку № 1 До договору про надання правової допомоги від 28.06.2022 (том 3 а.с. 23) за передбачену в п.2.1. договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі 10 000 гривень в розрахунку за участь в якості представника відповідача ОСОБА_2 під час розгляду в суді першої інстанцій позовної заяви ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі №736/1919/21.

Згідно з актом здачі-приймання наданої правової договору до договору б/н від 28.06.2022 про надання правової допомоги у справі № 736/1919/21 від 29.03.2023 (том 3 а.с. 24) Адвокатське бюро «Олександра Корха» надало правову допомогу, передбачену Договором б/н від 28.06.2022, а саме: надання правової допомоги Адвокатом Адвокатського бюро Клієнту шляхом усного та письмового консультування, складання процесуальних документів та надання правової допомоги під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій позовної заяви ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21; згідно п.4.1 Договору сума витрат становить 10 000 грн. Правова допомога надана в повному обсязі. Претензій з боку замовника немає.

З дублікату чека АТ «КБ «ПриватБанк» від 22.02.2022 вбачається, що ОСОБА_2 15:37:59 сплачено 5 000 грн за надання правової допомоги згідно договору від 16.02.2022 по справі № 736/1919/21 (том 3 а.с. 32).

Відповідно до копії квитанції АТ «КБ «ПриватБанк» № 9282-9560-8660-077 від 30.09.2022 ОСОБА_2 сплачено 2 000 грн згідно договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 28.06.2022 по справі №736/1919/21 (том 3 а.с. 35).

Згідно з квитанцією АТ «КБ «ПриватБанк» № 9300-9525-8482-8974 від 29.03.2023 ОСОБА_2 сплатила 8 000 грн, як гонорар за надання правової допомоги у суді першої інстанції у справі № 736/1919/21 згідно договору від 28.06.2022 (том 3 а.с. 34).

Таким чином, адвокат Корх О.І. здійснював представництво інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно та у суді першої інстанції під час розгляду даного позову по суті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн витрат на правову допомогу за Договором від 28.06.2022.

Так, адвокатом Корхом О.І. в інтересах відповідачки ОСОБА_2 складено та подано до суду:

- відзив на позовну заяву з додатками від 16.08.2022 (том 2 а.с. 1-40б);

- заяву про виклик свідка від 17.08.2022 (том 2 а.с. 51);

- клопотання про зупинення розгляду справи від 17.08.2022 (том 2 а.с. 56-57);

- доповнення відзиву на позовну заяву від 17.08.2022;

- клопотання про витребування доказів від 22.08.2022;

- клопотання про витребування доказів від 05.09.2022 (том 2 а.с. 84);

- заперечення на відповідь на відзив від 05.09.2022 (том 2 а.с. 87-89);

- додаткові пояснення у справі від 19.10.2022 (том 2 а.с. 215-217);

- доповнення відзиву на позовну заяву від 12.04.2023 (том 3 а.с. 74-76);

- заяву про врахування правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі № 736/853/17 від 12.04.2023 (том 3 а.с. 77-79);

- клопотання про визнання зловживання процесуальними правами від 12.04.2023 (том 3 а.с. 102-106).

Адвокат Корх О.І. брав участь у судових засіданнях:

- 19.10.2022 загальною тривалістю 2 години 1 хвилина, що підтверджується протоколом судового засідання (том 2 а.с. 229-232);

- 12.04.2023 тривалістю 10 хвилин, що підтверджується протоколом підготовчого судового засідання (том 3 а.с. 101);

- 03.05.2023 тривалістю 1 година 27 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання (том 3 а.с. 127);

- 01.02.2024 тривалістю 15 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 2426364 (том 5 а.с. 14-15);

- 20.03.2024 тривалістю 53 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 2631897 (том 5 а.с. 29-30);

- 04.04.2024 тривалістю 15 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 2698828 (том 5 а.с. 55-56);

- 30.04.2024 тривалістю 2 години 4 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 2811961 (том 5 а.с. 75-85);

- 23.05.2024 тривалістю 3 години 28 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 2906917 (том 5 а.с. 97-100).

Ураховуючи вищевикладене, заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 10 000 грн, на переконання апеляційного суду, є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у даній справі та надані на його підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлені спосіб та строки колегія суддів вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, були понесені фактично, а їх сума є обґрунтованою.

Проте районним судом помилково стягнуто 5 000 грн за Договором від 16.02.2022.

Так, ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за його позовом до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно (том 1 а.с. 43).

17.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського апеляційного суду із апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу (том 1 а.с. 49-50).

22.06.2022 адвокатом Корхом О.І. подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 (том 1 а.с. 117-119).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 06.01.2022 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 1 а.с. 139-144).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу адвоката відповідача ОСОБА_2 у сумі 5 000 грн не можуть бути стягнуті з позивача, апеляційну скаргу якого задоволено.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на обов`язок суду звільнити позивача від сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, на яку посилається позивач, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Отже відповідно до положень ст. 136 ЦПК України єдиною підставою для зменшення розміру судових витрат є врахування судом майнового стану сторони.

Доказами, які підтверджують майновий стан сторони можуть бути, наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.

Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, наявність або відсутність виплат соціальної допомоги, наявність або відсутність нерухомого майна та транспортних засобів (підтверджується витягами із відповідних державних реєстрів).

На підтвердження свого майнового стану ОСОБА_1 не надав жодних доказів. Саме лише посилання на отримання ним безоплатної правової допомоги не дає підстав для звільнення його від сплати судових витрат.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми витрат на правничу допомогу з 15 000 грн до 10 000 грн.

18.07.2024 через систему «Електронний суд» адвокат Корх О.І. звернувся до суду із заявою про компенсацію судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №736/1919/21 (том 5 а.с. 165-167).

Представництво інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції адвокат Корх О.І. здійснював згідно із ордером на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1074525 від 03.07.2024, виданим на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 28.06.2022 (том 5 а.с. 167 зворот).

Відповідно до Додатку № 1 До договору про надання правової допомоги від 28.06.2022 (том 5 а.с. 173 зворот - 174) за передбачену в п.2.1. договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі 10 000 гривень в розрахунку за участь в якості представника відповідача ОСОБА_2 під час розгляду в суді апеляційної інстанцій позовної заяви ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі №736/1919/21.

Згідно з актом здачі-приймання наданої правової договору до договору б/н від 28.06.2022 про надання правової допомоги у справі № 736/1919/21 від 16.07.2024 (том 5 а.с. 174 зворот) Адвокатське бюро «Олександра Корха» надало правову допомогу, передбачену Договором б/н від 28.06.2022, а саме: надання правової допомоги Адвокатом Адвокатського бюро Клієнту шляхом усного та письмового консультування, складання процесуальних документів та надання правової допомоги під час розгляду в суді апеляційної інстанцій позовної заяви ОСОБА_1 до Холминської селищної ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно по справі № 736/1919/21; згідно п.4.1 Договору сума витрат становить 10 000 грн. Правова допомога надана в повному обсязі. Претензій з боку замовника немає.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 16.07.2024 ОСОБА_2 сплатила АО «Олександра Корха» 10 000 грн як гонорар за надання правової допомоги згідно договору б/н від 28.06.2022 в Чернігівському апеляційному суді у справі № 736/1919/21 (том 5 а.с. 195).

Адвокатом Корхом О.І. в інтересах відповідачки ОСОБА_2 складено відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 23.05.2024 (том 5 а.с. 199-208).

Адвокат Корх О.І. брав участь у судовому засіданні 10.09.2024 тривалістю 1 година 7 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання № 3318458.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Загалець О.М. просив зменшити заявлену суму витрат на правову допомогу.

Розподіляючи понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, з урахуванням клопотання адвоката Загальця О.М. про зменшення розміру судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Адвокат Корх О.І. був представником ОСОБА_2 протягом всього часу розгляду справи, тобто обставини справи №736/1919/21 на момент її розгляду у суді апеляційної інстанції представнику відповідача були відомі, потреба в тривалому ознайомлені з матеріалами справи була відсутня.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції адвокатом Корхом О.І. було подано відзив на апеляційну скаргу, а також відбулося лише одне судове засідання, яке, як вже зазначалося вище, тривало 1 годину 7 хвилин, участь в якому брав адвокат.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи (складання відзиву на апеляційну скаргу, участь в одному судовому засіданні тривалістю 1 година 7 хвилин), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Корха О.І. підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) суму витрат на правничу допомогу з 15 000 грн до 10 000 грн.

В іншій частині - рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2024 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко