Постанова

від 10.09.2024 по справі 521/5923/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/5923/24

Номер провадження 3/521/4686/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Засядьвовк О.Д.,

при секретарі Положенцевій Ю.Ю.,

за участю:

представника Одеської митниці Бурчо І.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі матеріали, що надійшли з Одеської митниці Державної митної служби України, за протоколом складеними відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на дату вчинення правопорушення керівник ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» (код ЄДРПОУ 42136701, 03194, Україна, місто Київ, проспект Леся Курбаса, будинок, 7б), за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси з Одеської митниці ДМС України надійшов на розгляд протокол про порушення митних правил №0172/50000/24 від 09 лютого 2024 року, складені відносно гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що Одеською митницею здійснено перевірку зовнішньоекономічних операції ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» (ЄДРПОУ 42136701) (продавець) згідно контракту від 02.07.2021 року №RS-0207), укладеного з компанією «Borko Trade Hungary Kft» (1171, Hungary, Budapest, Lugasutca 7) (покупець).

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» за митними деклараціями (далі МД) типу «ЕК 10 АА» від 30.07.2021 року, які прийняті та зареєстровані за номером: № UA500040/2021/201170 експортовано до Бангладеш товар «насіння ріпаку ціле, неподрібнене не для сівби, врожаю 2021 року, не для сівби» загальною вагою брутто/нетто 490 480 кг., фактурною вартістю 264 859,20 доларів США, що згідно з курсом НБУ на день здійснення митного оформлення складає - 7121189,85 грн.

Митне оформлення зазначеної МД здійснено з наданням документів, які передбачені ст. 335 Митного кодексу України (далі - МК України), серед яких: договір доручення №29/7 на надання брокерських послуг від 29.07.2021 року, зовнішньоекономічний контракт №RS-0207 від 02.07.2021 року, інвойс від 29.07.2021 року №2907/1, форма МД-2, додаток до доручення №354 від 29.07.2021 року та інші документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем товару є компанія ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» в особі директора ОСОБА_1 , а покупцем іноземна компанією «Borko Trade Hungary Kft» в особі директора Jakub Bedrich.

З метою з`ясування питання про автентичність поданих митному органу документів на зазначені товари Одеською митницею було направлено запит до митних органів Чеської Республіки.

Так, 22.12.2023 за вхідним номером 31852/4 отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби (від 22.12.2023 року №26-1/26-04/7.10/3222), щодо отриманої відповіді Генерального митного директорату Чеської Республіки (від 01.12.2023 №41066-8/2023-900000-213) на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при експорті товарів на підставі контракту з «BORKO TRADE HUNGARY KFT» (1171, Hungary, Budapest, Lagasutca 7) в особі директора компанії Jakub Bedrich.

За результатом розгляду листа Держмитслужби та опрацювання документів, які надійшли від Генерального митного директорату Чеської Республіки, а також додатків до нього, встановлено наступне.

Співробітниками митного директорату проведено розслідування та з`ясовано фактичне місцезнаходження Jakub Bedrich. Справжня адреса проживання пана ОСОБА_2 (директор « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є муніципалітет BORKOVANY 128, 691 75 BORKOVANY,CZ у Чеській Республіці. Однак фактично за даною адресою він не проживає.

Також, співробітниками митного директорату здійснено опитування пана ОСОБА_2 щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності та інших деталей, які можуть стосуватись діяльності пов`язаної ТОВ «РАЙТЕН ГРУП». 19.10.2023 о 10 год. 00 хв. пан ОСОБА_2 з`явився до митниці області Південна Моравія, де було оформлено протокол усного заслуховування за №539622-4/2023-530000-51.

В ході опитування пана ОСОБА_2 встановлено наступне.

Пан ОСОБА_2 за проханням свого товариша ОСОБА_4 у 2019 році на своє ім`я відкрив банківський рахунок в Угорщині (назву банку не пам`ятає). Товариш ОСОБА_4 пояснив пану ОСОБА_2 , що хоче відкрити банківський рахунок в Угорщині, однак для цього йому потрібен громадянин з Європейського Союзу, інакше йому не відкриють банківський рахунок у зв`язку з тим, що він громадянин України.

Також, ОСОБА_4 зазначив, що хоче займатися бізнесом в Угорщині, а саме купувати зерно і сільськогосподарську продукцію, яку він би обмінював на трактори.

У подальшому на початку 2021 року за проханням ОСОБА_4 пан ОСОБА_2 закрив цей рахунок.

Зі слів пана ОСОБА_2 жодних документів на руки за відкриття та закриття банківського рахунку він не отримував, так само як і фінансову винагороду. Разом з тим, пан ОСОБА_2 пояснив, що йому невідомо про те, що він десь значиться як керівник компанії «BORKO TRADE HUNGARY» та не підписував ніяких документів (окрім випадків відкриття та закриття банківського рахунку в Угорщині за проханням ОСОБА_4 ). Зі слів пана ОСОБА_2 , він не повинен був мати жодних прав підпису, а лише бути працівником з метою управління банківським рахунком.

Виходячи зі свідчень пана ОСОБА_2 встановлено, що поданий ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» зовнішньоекономічний контракт від 02.07.2021 №RS-0207 до МД від 30.07.2021 № UA500040/2021/201170 - є підробленим, оскільки пан Jakub Bedrich його не підписував та не вів жодної фінансово-господарської діяльності угорської компанії «BORKO TRADE HUNGARY KFT» (1171, Hungary, Budapest, Lagasutca 7).

Продавцем, відправником та особою, відповідальною за фінансове врегулювання вказаного товару є ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» в особі гр. України ОСОБА_1 , який як керівник підприємства: організує, визначає, формулює, планує, здійснює і координує діяльність підприємства та в розумінні п. 43 ст. 4 МК України є посадовою особою цього підприємства.

Перебуваючи на посаді керівника підприємства, гр. ОСОБА_1 відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства і зобов`язаний забезпечити надання до митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

Відповідно до відомостей модуля «Провадження в справах про ПМП» АСМО «Інспектор» та інформації, наявної в реєстрі порушників митних правил ЄАІС, гр. ОСОБА_1 протягом 2023 - 2024 не притягувався до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 482, 483 Митного кодексу України.

Таким чином, на думку митного органу, гр. України ОСОБА_1 , який є керівником ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» вчинені дії, спрямовані на переміщення товару «насіння ріпаку продовольчого, 1 класу, врожаю 2021 року, без ГМО, не для сівбинасипом», вартістю 7121189,85 грн. з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів підроблений зовнішньоекономічний контракт від 02.07.2021 року №RS-0207.

На підставі вищевказаних обставин, посадовими особами митниці були складені протоколи про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб сайті Малиновського районного суду м. Одеси (веб - адреса сторінки:http://ml.od.court.gov.ua).

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Халдай І.В. участі не приймав, про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності. Також надав письмові пояснення в яких заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Обґрунтовуючи свої доводи, пояснив, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та просив провадження в справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що директором підприємства при митному оформленні товару були подані всі документи, передбачені як обов`язкові, які були оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Відповідно до МД вищевказані товари після повного митного оформлення було випущено у вільний обіг, тобто автентичність поданих митним органам України документів, а саме митних декларацій не викликала сумнівів. Адвокат зазначив, що органом митного контролю України не доведено факт подання директором підприємства до митного органу, як підстави для переміщення товарів підроблений зовнішньоекономічний контракт. Таким чином, митний орган передчасно та безпідставно прийшов до висновку, не надавши беззаперечних доказів вчинення дій, що мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, а висновок про підробку контракту зроблено передчасно та за відсутності належних підстав, та фактично за наслідками зловживання працівниками митної служби. Крім того, адвокат Халдай І.В. зазначив, що зміст протоколу суттєво відрізняється від відповіді Генерального митного директорату Чеської Республіки (від 01.12.2023 №41066-8/2023-900000-213) а саме працівниками митної служби безпідставно розширено та доповнено текст висновку, в наслідок чого його зміст суттєво відрізнився від документу який став підставою для складення протоколу. Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу того, що директором підприємства були вчинені дії, спрямовані саме на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товарів, документів, які містять неправдиві відомості та мають ознаки підробки щодо умов поставки товару, а також даних зазначених у експортній МД. Матеріалами справи також не містять жодного доказу, який би свідчив про те, що директор підприємства усвідомлював протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачав їх шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків. Отже протокол про порушення митних правил відносно директора підприємства складено безпідставно, так як у контракт не вносилися неправдиві дані, а також при складанні протоколу було допущено ряд процесуальних порушень.

Також, адвокат долучив до матеріалів справи постанову Одеського апеляційного суду від 28 червня 2024 року у справі № 521/5241/24 та постанову Одеського апеляційного суду від 28 червня 2024 року у справі № 521/4735/24 в рамках яких розглядались аналогічні справи.

Представник митниці в судовому засіданні висловив думку про необхідність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оскільки вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю та підтверджується зібраними по справі доказами та вважає за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення, відповідно до санкції статті, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Згідно ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України. Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України, необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 року № 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил").

В ході судового розгляду встановлено, що митним органом ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а саме вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митним органам як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві дані щодо маркування товару.

Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України передбачено настання адміністративної відповідальності у разі Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспорті засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим кодексом та податковим кодексом, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього кодексу; 5) у випадках визначених цим кодексом та іншими законами України, платити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

В контексті МК України, декларантом є особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов`язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України.

Щодо оцінки доказів наданих до суду Одеською митницею, суд дійшов наступних висновків.

Процес доказування в національному митному законодавстві врегульовано лише поверхово, безпосередньо пов`язаний зі здійсненням провадження у справах про порушення митних правил. У Митному кодексі України зазначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Водночас Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається із цього Кодексу та інших законів України. Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Однак ані Митний кодекс України, ані Кодекс України про адміністративні правопорушення не є процесуальними кодифікованими нормативно-правовими актами.

Одеською митницею ОСОБА_1 інкримінується подання до митного органу підробленого документу, а саме: контракту від 02.07.2021 №RS-0207, з підстав, що зазначений документ не підписувалися сторонами.

В судовому засіданні встановлено та не оспорювалося іншими учасниками адміністративної справи те, що контракт від 02.07.2021 №RS-0207 є зовнішньоекономічним договором.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Представництво іноземного суб`єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб`єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження (абз.45 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Контрагент це фізична або юридична особа, що є однією зі сторін угоди та бере участь у фінансовій операції для заключення договору. Головною метою, якого є забезпечення захисту свого підприємства, дотримання національного законодавства країн контрагентів і інше. Міжнародні умови торгівлі (Incoterms) це міжнародно визнана система торгових термінів, які застосовуються при поставках товарів.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан. Цей Указ набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Суттєве ускладнення, а іноді і повна неможливість особистих зустрічей для підписання контрактів, як і деякі труднощі у роботі пошти та кур`єрських сервісів, не мають стати перешкодою для їх укладення. Для більшості підприємств електронний документообіг став незамінною частиною роботи, особливо за останні рокі пандемії. Безліч сервісів дають таку можливість просто та безпечно.

Крім того, міжнародні звичаї комерції значно лояльніші до форм укладення контрактів, в тому числі і міжнародних. Досягти згоди щодо всіх істотних умов угоди можна буквально на серветці.

Стаття 2.1. Принципів міжнародних комерційних договорів (принципів УНІДРУА (UNIDROIT) регламентує, що договір може бути укладено шляхом акцепту оферти чи в результаті поведінки сторін, яка в достатній мірі свідчить про згоду. До речі, найпопулярніша в Україні письмова форма договору за тими ж Принципами визначається як будь-який вид повідомлення, який зберігає запис інформації, яка міститься в ньому, та може бути відтворена у візуальному вигляді. А тому фактично навіть обмін електронними повідомленнями, в яких сторони узгодять істотні умови контракту є достатніми для його укладення. Укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) це найважливіший елемент зовнішньоекономічної операції, це залежить від того, що саме контракт регламентує умови зовнішньоекономічної операції, її права і обов`язки сторін, а також їх відповідальність в разі невиконання договірних умов.

Положення про укладення, істотних умов і форми договору визначені статтями 638 647 Цивільного кодексу України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. (ч.2 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Ч.3 ст. 31 Закону України Про міжнародне приватне право встановлює, що зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Умови зовнішньоекономічного контракту, тобто зміст договору складає:

Умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дo 07.08.2020 зовнішньоекономічні договори, контракти повинні були відповідати вимогам Наказу Мінекономіки та євроінтеграції від 09 вересня 2001 poкy зa № 201 «Пpo затвердження Положення «Пpo фopмy зовнішньоекономічних договорів (контрактів)». Пpoтe цeй документ втратив чинність. Іншого документу, який би встановлював вимоги до ЗЕД-дoгoворів, поки не прийнято. Проте, при укладенні таких контрактів особливу увагу звертається на наступне:

Найменування договору (договір купівлі-продажу, надання послуг, поставки тощо), його номер, а також дата укладення контракту.

Преамбула.

Тут зазначаються повні найменування сторін ЗЕД-операції (згідно з відповідними реєстрами) із зазначенням країни, а також скорочене найменування сторін («Замовник», «Продавець», «Постачальник» тощо), уповноважена особа від імені якої укладається ЗЕД-контракт, найменування установчих або інших документів, на підставі яких діють установчі органи управління або представники контрагентів при укладенні ЗЕД-контракту.

Предмет ЗЕД-контракту.

Тут зазначається, які товари (роботи, послуги) або інші об`єкти цивільних прав, що один з контрагентів повинен поставити (здійснити) іншому, із зазначенням точного найменування, марки, зміст послуги або кінцевого результату роботи чи завершеного об`єкта.

Якщо товар (роботи, послуги) потребує детальнішої характеристики або номенклатура товарів (роботи, послуги) є значною, то такі дані можуть зазначатися у додатку або специфікації і мають бути невід`ємною частиною ЗЕД-контракту, про що зазначається у тексті самого договору.

Ціна і загальна вартість.

Тут зазначається ціна за одиницю виміру товару, а також загальна вартість товару (роботи, послуги), крім випадків, коли ціни розраховуються за формулою, і валюта контракту. Якщо поставляються товари різної якості та асортименту, ціна зазначається окремо за одиницю товару кожного сорту, виду, марки.

Умови платежів.

Умови про валюту платежу, способи, порядок і строки грошових або інших розрахунків та гарантії виконання сторонами зобов`язань з оплати. Також може зазначатися, на підставі яких документів здійснюється оплата, передплата та за чий рахунок здійснюється оплата комісій банків (Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 року №444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті").

Термін дії договору.

Може бути безстроковий, тобто до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, або з фіксованою датою завершення дії контракту

Реквізити сторін.

Зазначається місце знаходження або місце проживання сторін (адреса, населений пункт, країна), повні поштові і платіжні реквізити контрагентів договору.

Підписи уповноважених осіб та відбиток печатки (за її наявності).

До умов, які повинні бути передбачені в договорі або контракті (якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об`єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України), відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

3. Предмет договору (контракту).

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

7. Умови платежів.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).

9. Упаковка та маркування.

10. Форс-мажорні обставини.

11. Санкції та рекламації.

12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

Окремі види зобов`язань регулюються розділом III книги п`ятої Цивільного кодексу України, Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" та інші.

Сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) є суб`єкти, які мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до законів України або закону місця укладання договору (контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений резидентом України, повинен бути складений двома мовами: державною мовою України і мовою другої сторони контракту. Виконувати цю вимогу закону потрібно незалежно від того, яке право сторони вибрали для свого договору.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Із наданого суду та досліджених в судовому засіданні контракт (міжнародних договорів), а саме: контракт від 02.07.2021 №RS-0207, суд приходить до висновку, що в ньому зазначені усі істотні умови договору, а тому навіть повна відсутність підписів сторін, не тягне визнання цього зовнішньоекономічного документу не дійсним.

Питання недійсності договорів (міжнародних договорів) може ініціюватися сторонами таких договорів, або іншими уповноваженими органами в інтересах держави та вирішуються в порядку цивільного судочинства. При розгляді адміністративної прави суд позбавлений робити такі висновки.

Щодо підробки документів, суд зауважує, що КК України, а саме статті 359 та 366 КК України передбачають відповідальність за підробку офіційних документів та службове підроблення. Питання чи являються вищенаведені зовнішньоекономічні договори офіційними документами, та чи є вони підробленими, хто саме вчинив ці кримінальні правопорушення, вирішується в межах кримінальних проваджень, доказів щодо реєстрації яких, суду не надано.

Аналіз вищенаведених нормативно-правових актів, не дозволяє суду при розгляді адміністративної справи визнати документ, а саме: контракт від 02.07.2021 №RS-0207 - підробленими.

Судом також встановлено, що ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» в особі гр. України ОСОБА_5 була підготовлена та подана митному органу митна декларація: типу «ЕК 10 АА» від 30.07.2021 року, які прийняті та зареєстровані за номером: № UA500040/2021/201170, відповідно до якою експортовано товар «насіння ріпаку продовольчого, 1 класу, врожаю 2021 року, без ГМО, не для сівби», яка прийнята та зареєстрована митними органами.

Відповідно до МД вищевказані товари після повного митного оформлення було випущено у вільний обіг, тобто автентичність поданих митним органам України документів, а саме митна декларація, які прийнята та зареєстрована за номерами МД типу «ЕК 10 АА» від 30.07.2021 року № UA500040/2021/201170 не викликала сумнів.

Не викликали сумніву у представників митних органів і справжність інших документів, які були надані ОСОБА_1 для митного оформлення, а саме серед яких: договір доручення №29/7 на надання брокерських послуг від 29.07.2021 року, зовнішньоекономічний контракт №RS-0207 від 02.07.2021 року, інвойс від 29.07.2021 року №2907/1, форма МД-2, додаток до доручення №354 від 29.07.2021 року та інші документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем товару є компанія ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» в особі директора ОСОБА_1 , а покупцем іноземна компанією «BORKO TRADE HUNGARY KFT» в особі директора Jakub Bedrich.

Відповідно граф вищезазначених МД було заявлено: насіння ріпаку продовольчого, 1 класу, врожаю 2021 року, без ГМО, не для сівби загальною вагою брутто/нетто 490480 кг.

Митні декларації на вищевказані товари після повного митного оформлення було випущено у вільний обіг.

Таким чином, ОСОБА_1 при митному оформленні товару були подані всі документи, передбачені як обов`язкові, які були оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Відповідно до МД вищевказані товари після повного митного оформлення було випущено у вільний обіг, тобто автентичність поданих митним органам України документів, не викликала сумнівів.

Докази того, що керівником ТОВ «РАЙТЕН ГРУП» ОСОБА_1 вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товарів, документи, які містять неправдиві відомості щодо умов поставки товару, а також даних зазначених у експортній митні декларації, матеріали справи не містять.

В ході судового розгляду також встановлено, що 22.12.2023 Одеською митницею за вхідним номером 31852/4 отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби (від 22.12.2023 року №26-1/26-04/7.10/3222), щодо отриманої відповіді Генерального митного директорату Чеської Республіки (від 01.12.2023 №41066-8/2023-900000-213) на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при експорті товарів на підставі контракту з «BORKO TRADE HUNGARY КFТ» (1171, Hungary, Budapest, Lagasutca 7) в особі директора компанії Jakub Bedrich.

За результатом розгляду листа Держмитслужби та опрацювання документів, які надійшли від Генерального митного директорату Чеської Республіки, а також додатків до нього, встановлено наступне.

Співробітниками митного директорату проведено розслідування та з`ясовано фактичне місцезнаходження Jakub Bedrich. Справжня адреса проживання пана ОСОБА_2 (директор « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є муніципалітет resident BORKOVANY 128, 691 75 BORKOVANY,CZ у Чеській Республіці. Однак фактично за даною адресою він не проживає.

Також, співробітниками митного директорату здійснено опитування пана ОСОБА_2 щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності та інших деталей, які можуть стосуватись діяльності пов`язаної ТОВ «РАЙТЕН ГРУП». 19.10.2023 року о 10.00 пан ОСОБА_2 з`явився до митниці області Південна Моравія, де було оформлено протокол усного заслуховування за №539622-4/2023-530000-51 в ході якого останній пояснив, що він не має відношення до діяльності «BORKO TRADE HUNGARY».

Проаналізувавши наданийсуду заключнийзвіт,слід врахуватищо відповідальнаособа ОСОБА_6 ,який підготувавзвіт щодоопитування ОСОБА_2 ,зазначив,що «ПАНЯКУБ БЕДРІХвідповідав назапитання переважнотакими словами:«Ні яне знаю,я непам`ятаю».Висновок зарезультатами опитуванняМитне управлінняПівденноморавського краюзробило наступний«Митне управлінняПівденноморавського краюне змоглоотримати запитуванідокументи тавідповіді назапитання працівниківмитного управлінняУкраїни,а лишеінформацію проможливі проміжкичасу вищезазначеноїсправи».Крім того,в текстізаключного звітута вйого перекладівідсутні відомостіщодо питанняпро відношення ОСОБА_2 до компанії«BORKOTRADEHUNGARY»,так самояк іне маєвідповіді навказане питаннявід опитуваноїособи,що свідчитьпро безпідставністьданого висновкупри складенніпротоколу.Так самокритично судоцінює висновокзвіту «Митнеуправління Південноморавськогокраю незмогло отриматизапитувані документита відповідіна запитанняпрацівників митногоуправління України,а лишеінформацію проможливі проміжкичасу вищевказаноїсправи».Так ізвказаного висновкуне вбачаєтьсявстановлення фактівта обставин,які бмогли датипідстави дляформулювання висновкупро підробкуконтракту.Також судзвертає увагуна розбіжностіу назвіпідприємства щодоякого запитуваласьінформація «BORKOTRADEHUNGARY»та ізназвою яказазначена узовнішньоекономічному контракті«BorkoTradHungaruKFT».Також судзважає написьмові поясненняадвоката ХалдаяІ.В.,який зазначивпро те,що упротоколі таінформації отриманоївнаслідок міжнародногоспівробітництва відсутнівідомості щодоідентифікації особина ім`я ОСОБА_2 , в той час як у відкритих джерелах та соціальних мережах наявні відомості щодо великої кількості осіб із аналогічними анкетними даними. Так само адвокатом було звернута увага суду на те що компанія «BORKO TRADE HUNGARY KFT» зареєстрована в республіці Угорщина, в той час як перевірка чомусь проводилась у республіці Чехія. Ці та інші обставини на думку адвоката свідчить про можливу помилку щодо ідентифікації опитуваних осіб та сумніви щодо достовірності інформації отриманої митними органами.

Таким чином, враховуючи вище викладене у мотивувальній частині постанови суд приходить до висновку, що слова пана ОСОБА_2 про те, що він підписував тільки документи необхідні для відкриття рахунку в Угорщині, не можуть бути підставою для однозначного висновку про підробку зовнішньоекономічного контакту.

Як зазначалося вище факт підробки документа повинен бути підтверджений судом.

Окремо суд звертає увагу на те, що у наявних в матеріалах справи документах відсутні ідентифікуючі дані пана Jakub Bedrich, тобто відсутні докази того, що було опитано особу, яка має відношення до компанії «Borko Trade Hungary Kft».

Таким чином, є цілком обґрунтовані підстави вважати, що було опитано особу з таким же ім`ям та прізвищем як у керівника компанії «Borko Trade Hungary Kft», що також свідчить про необґрунтованість доводів, що покладені в основу протоколу про порушення митних правил.

В матеріалах адміністративної справи знаходиться лист Генерального митного директорату Чеської Республіки від 01 грудня 2023 року № 41066-8/2023-900000-213, в якому зазначено, що результати розслідування надсилаються з метою успішного завершення розслідування можливого порушення митних правил і можуть бути використані як докази в митному, адміністративному або подальшому судовому провадженні. Його не можна використовувати в якості доказів або будь-якому кримінальному провадженні. Якщо Митна служба України має намір отримати докази для цілей кримінального провадження, вони повинні бути витребувані у формі судового доручення з посиланням на наш вих. №. 41066/2023-900000-213.

Оскільки факт підроблення документів встановлюється судом в межах кримінального провадження, то матеріали справи не містять доказів підробки, що свідчить про відсутність події і складу адміністративного правопорушення у діях декларанта ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

За змістом статті 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Приписами статті 458 Митного кодексу України унормовано, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (частина перша статті 486 Митного кодексу України).

Згідно з диспозицією частини першої статті 483 Митного кодексу України відповідальність за цією статтею настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Тобто, основним безпосереднім об`єктом правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України (активна поведінка особи).

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується прямим умислом особи на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 483 Митного кодексу України є наявність в діях правопорушника вини.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, а згідно ч. 2 цієї статті провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст.508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (ст.487 МК України).

Відповідно до вимог ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 483 МК України передбачено, що відповідальність за порушення митних правил настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

В ст. 483 МК України надано вичерпаний перелік ознак, за якими має кваліфікуватися дане правопорушення.

Так, відповідно до ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 492 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою.

Враховуючи положення зазначеної норми, оцінка документів, які стали підставою для складання протоколу про порушення митних правил, та які є в розумінні митного органу доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, можлива за наявності належним чином оформленого перекладу з мови оригіналу на українську мову.

Статтею 503 МК України, визначено, що перекладачем може бути особа, яка володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил. Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.

Матеріалі справи міститься лист митних органів Чеської Республіки викладений англійською мовою.

Однак, листи з відповіддю від митних органів Чеської Республіки мають неофіційний переклад на українську мову, здійснений начебто перекладачем ОСОБА_7 з «Бюро перекладів Platinum», про що свідчить відповідна відмітка на вказаних документах та лист ДМСУ від 22.12.2023 року, в якому зазначено «направляємо копію відповіді митних органів Чеської Республіки з неофіційним перекладом...», тобто автентичність тексту є сумнівною.

Крім того, матеріали справи не містять жодних відомостей що перекладач ОСОБА_7 з «Бюро перекладів Platinum», володіє відповідною мовою, для здійснення перекладу наданих документів та володіє технічним перекладом відповідної мови з урахуванням особливостей справи.

Оцінюючи докази у справі, враховую те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Крім того, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідно до статті 251 КУпАП можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Наведені вище обставини свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митним органам як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані щодо маркування товарів.

Відповідно до ст. 17Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків ("Коробов проти України" від 21.10.2011 року).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст. 486 МК України).

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями п. 3 ч. 1ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як "кримінальне обвинувачення", оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на митний орган), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

В процесі провадження у справі митним органом не дотримано принципу повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об`єктивність рішення у провадженні, а також не здобуто такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені у протоколі висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку митного органу) має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд виходячи із загальних засад державної митної справи, законності, презумпції невинуватості, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків, вважає, що під час розгляду даної справи не здобуто та суду не надано достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Матеріали справи не містять достатніх, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 свідомо порушив встановлений цим Кодексом порядок проходження митного контролю з порушенням визначеної законодавством процедури.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на відсутність достовірних і достатніх відомостей про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного, провадження по справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.Д. Засядьвовк