Ухвала

від 12.09.2024 по справі 344/16551/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16551/24

Провадження № 1-кп/344/1262/24

У Х В А Л А

12 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , розглядаючи на підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.4 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв`язку із наявністю ризиків, які передбачені ст.177 КПК України.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Захисник заперечив щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , вважає його необґрунтованим. Просив суд обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Згідно вимог ст.315 ч.3 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави з наступних підстав.

Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави на строк до 15 вересня 2024 року включно. Розмір застави визначено в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, який, згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та тяжким злочином, і наявні ризики, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: п.1 - можливість переховуватися від суду, п.3- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також п.5- вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , а тому, враховуючи вищенаведені ризики та характеризуючі дані обвинуваченого та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід саме у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави на строк до шістдесяти днів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177-179, 183, 184, 194-196, 315, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Застосування запобіжного заходу обраного щодо ОСОБА_5 , відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2024 року у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави - продовжити до 10 листопада 2024 року включно.

Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_7