Рішення

від 06.09.2024 по справі 481/1292/23

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1292/23

Провадж.№ 2/481/71/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.2024 рокуНовобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

12.07.2023 року представник позивачаадвокат ПавловЮ.В.звернувся досуду вінтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 14.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 у порядку спадкування є власником земельної ділянки площею 2,3565 га, кадастровий номер 4824582200:01:000:0049 та земельної ділянки площею 6,9404 га, кадастровий номер 4824582200:01:000:0050, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, Новомиколаївська сільська рада. Право власності виникло на підставі рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 червня 2015 року у справі № 481/263/15-ц та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 липня 2015 року.

14 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,3 га, складовими частинами якого є вищезазначені земельні ділянки, який зареєстровано у районному відділі ДП «Миколаївська філія «Центр державного земельного кадастру» 14 грудня 2010 року за № 041049307016.

Згідно умов зазначеного договору ОСОБА_4 зобов`язався передати земельну ділянку у користування ОСОБА_1 строком на 49 років, а ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати ОСОБА_4 орендну плату, щорічно, до 30 грудня, яка визначена у розмірі 3015.19 грн, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На прохання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було здійснено виплату орендної плати наперед в сумі 50000 грн. Дана обставина підтверджується розпискою, складеною ОСОБА_4 27 жовтня 2010 року, та була встановлена рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2016 року у справі № 481/805/16-ц, що набрало законної сили 01 листопада 2016 року, сторонами якої були ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Крім цього, в даному судовому рішенні суд зробив висновок про те, що з моменту укладення договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року до 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 мав обов`язок сплатити орендну плату у сумі 25278.56 грн, виходячи з наступного розрахунку: до 31 грудня 2010 року 3 015.19 грн, до 31 грудня 2011 року 3 015.19 грн, до 31 грудня 2012 року 3 015.19 грн, до 31 грудня 2013 року- 3 015.19 грн, до 31 грудня 2014 року 6613.40 грн, до 31 грудня 2015 року 6613.40 грн.

Під час розгляду Новобузьким районним судом Миколаївської області справи № 481/204/23, ОСОБА_3 було надано суду додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року, згідно якого пункти 5 і 9 договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року викладено зі змінами, а саме: нормативну грошову оцінку земельної ділянки зазначено в розмірі 220446.58 грн, а орендну плату 6613.40 грн.

У судовому рішенні у цій справі зазначено, що факт отримання даного додаткового договору № 1 ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував, також це підтверджується його листом до ОСОБА_3 від 04 травня 2017 року. Разом з тим, суду не надано доказів того, що цей лист був взагалі направлений ОСОБА_3 та яким чином отриманий нею. Тому суд, застосувавши частину 2 статті 642 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку, що ним була прийнята пропозиція укласти додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року, а тому ОСОБА_3 правомірно розраховувала на змінений розмір орендної плати.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду доказів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2021 по 2022 року, суд ухвалив рішення, яким припинено дію договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року шляхом його дострокового розірвання, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.

На думку позивача, додатковий договір № 1 до договору оренди від 14 жовтня 2010 року суперечить актам цивільного законодавства.

Пункт 5 додаткового договору № 1 викладено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого 04 березня 2015 року за № 490.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які є складовими частинами земельної ділянки площею 9,3 га, як окремих земельних ділянок, проведена не була. Підтвердженням цього є лист відділу № 1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10 липня 2023 року № 1569/22-23, в якому зазначено про відсутність відповідної технічної документації з нормативної грошової оцінки даних земельних ділянок у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель, який є складовою частиною Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

Також підтвердженням цього є те, що технічну документацію ОСОБА_3 не надала суду під час розгляду справи № 481/204/23.

В такому випадку для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня 2015 року за основу необхідно було брати значення нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по Миколаївській області, за станом на 01 липня 1995 року, яким згідно нормативної грошової оцінки ріллі та перелогів в Україні, оприлюдненої Держгеокадастром, є 3130 грн, та кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 1996-2014 роки згідно показників коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, оприлюднених Держгеокадастром, яким є 3,997. За такого, значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 9,3 га, станом на 01 січня 2015 року становить 116348 грн 67 коп.

Проте, у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04 березня 2015 року № 490 нормативна грошова оцінка зазначена як 220446 грн 58 коп.

У відділі Держземагентства у Новобузькому районі, зазначаючи таке значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходили із вартості 1 га та 3377 грн 24 коп., завищеної на 247 грн 24 коп., окрім цього, поряд із коефіцієнтом 3,997, додатково був застосований коефіцієнт 1,756.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 до вищевказаної Методики були внесені зміни, які набули чинності з 01 січня 2012 року, та відповідно до них для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01 липня 1995 року застосовується коефіцієнт 1,756. Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01 липня 1995 року, застосовується із коефіцієнтом, що визначений абзацом 2 пунктом 5 цієї Методики.

В додатковому договорі № 1 зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка не була актуальною на момент його укладення, тобто наявна його невідповідність статті 289 Податкового кодексу України.

Оскільки іншої ніж у 1995 році нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 9,3 га, не проводилось, відповідна технічна документація, в тому числі така, яка б враховувала коефіцієнт 1,756 не складалась та не затверджувалась рішенням Новобузької районної ради, до проведення нової нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, відділ Держземагантства у Новобузькому районі міг повідомити лише про оцінку сільськогосподарських угідь станом на 01 липня 1995 року і не мав законних підстав для самостійного врахування коефіцієнту 1,756.

Тому, нормативна грошова оцінка, зазначена у витягу, є незаконною, оскільки її визначення є наслідком протиправних дій відділу Держземагентства у Новобузькому районі безпідставних завищення вартості 1 га ріллі по Миколаївській області, станом на 01 липня 1995 року, та застосування коефіцієнту 1,756, які підлягають оскарженню в судовому порядку.

За такого, додатковий договір № 1 містить відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка суперечить Закону України «Про оцінку земель» та постанові Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої 05 липня 2023 року, стосовно земельних ділянок, кадастрові номери 4824582200:01:000:0049, 4824582200:01:000:0050, відсутні відомості про реєстрацію додаткового договору № 1 до договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року.

Отже додатковий договір № 1 не набрав чинності, він не відповідає статті 210 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 2 Закону України «Про оренду землі», а також пункту 43 договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року.

На момент вчинення додаткового договору № 1 не були додержані вимоги, встановлені частиною 1 статті 203 ЦК України.

Тому, для захисту його права користуватися земельною ділянкою, що виникло на підставі договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року, на думку позивача, необхідно в судовому порядку визнати недійсним додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 18.07.2023 року провадження у даній справі було відкрите, справу призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 15.11.2023 року провадження у справі закрито.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19.12.2023 року скасовано ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 15.11.2023 року, справу направлено до суду для продовження розгляду.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 09.01.2024 року продовжено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21.02.2024 року о 10:00 год.

21.02.2024 року в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 заявлено відвід головуючій судді Уманській О.В.

21.02.2024 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Новобузького районного суду Миколаївської області Уманської О.В. задоволено. Справу №481/1292/23 передано до канцелярії Новобузького районного суду Миколаївської області для визначення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України, іншого складу суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 року, головуючим суддею по зазначеній справі призначено суддю Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 26.02.2024 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на19.03.2024 року о 10:00 годині, яке відкладене до 16.04.2024 року,у якому оголошено перерву до 27.05.2024, а потім до 18.06.2024 року.

18.06.2024 року позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на подання доказів та залучення письмових доказів до справи, а саме: копії листа-пропозиції від 26.04.2017 року та копії інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна від 12.06.2024 року та 17.06.2024 року.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для подання доказів та залучення письмових доказів задоволено. Поновлено позивачу ОСОБА_1 строк для подання доказів. Залучено до справи копію листа-пропозиції від 26.04.2017 року та копії інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна від 12.06.2024 року та 17.06.2024 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представник позивача, адвокат Павлов Ю.В., в судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2024 розірвав договір з позивачем ОСОБА_1 , припинивши свої повноваження, як представник позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 01 листопада 2016 року, у справі № 481/805/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати було встановлено факт отримання ОСОБА_4 в рахунок сплати орендної плати грошової суми 50000 грн відповідно до вказаного договору земельної ділянки. Вирішуючи спір суд виходив із розміру орендної плати встановленої договором оренди землі від 14 жовтня 2010 року в сумі 3015,19 грн та зробив висновок про те, що з моменту укладення договору оренди до 31 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_1 мав обов`язок виплатити ОСОБА_4 25 278,56 грн виходячи з наступного розрахунку: до 31 грудня 2010 року3015.19 грн; до 31 грудня 2011 року3015.19 грн; до 31 грудня 2012 року3015.19 грн; до 31 грудня 2013 року3015.19 грн; до 31 грудня 2014 року6613.4 грн; до 31 грудня 2015 року6613.4 грн.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 червня 2023 року припинено дію договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання, земельної ділянки з кадастровими номерами: 4824582200:01:000:0049, площею 2,3565 га, та 4824582200:01:000:0050 площею 6,9404 га, загальною площею 9,3 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (на даний час Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області) та належить ОСОБА_3 , б/н, укладений 14 жовтня 2010 року між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ОСОБА_1 , зареєстрованого у районному відділі ДП Миколаївська філія «Центр державного земельного кадастру», 14 грудня 2010 року за № 041049307016.

Цими судовими рішеннями було встановлено, що ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на земельну ділянку, з кадастровими номерами 4824582200:01:000:0049, площею 2,3565 га та 4824582200:01:000:0050, площею 6,9404 га, загальною площею 9,3 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (після зміни, на даний часСофійської сільської ради Баштанського району Миколаївської області).

14 жовтня 2010 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,3 га строком на 49 років. Договір було зареєстровано у районному відділі ДП Миколаївська філія «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 14 грудня 2010 року за № 041049307016. Згідно з розпискою від 27 жовтня 2010 року ОСОБА_4 наперед отримав орендну плату в сумі 50000 грн. Виходячи із розміру орендної плати встановленої договором оренди землі від 14.10.2010 року, в сумі 3015,19 грн, суд у рішенні від 27 червня 2023 року зробив висновок про те, що з моменту укладення договору оренди до 31 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_1 мав обов`язок виплатити ОСОБА_4 до 31.12.2010 року 3015,19 грн; до 31.12.2011 року 3015,19 грн; до 31.12.2012 року 3015,19 грн; до 31.12.2013 року 3015,19 грн; а до 31.12.2014 року 6613,4 грн; до 31.12.2015 року 6613,4 грн. і в подальшому сума орендної плати повинна була становити 6613,4 грн. 11.11.2022 року та 20.01.2023 року ОСОБА_3 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 зверталась до ОСОБА_1 із листами про добровільне розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із несплатою орендарем орендної плати за 2020, 2021 та 2022 роки, але 09.02.2023 року ОСОБА_1 була направлена відповідь ОСОБА_3 від 20.01.2023 року про відмову у задоволенні її прохання, та запереченні будь-якої заборгованості по орендній платі. З огляду на те, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України «Про оренду землі», не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та сплати орендодавцю коштів за користування земельною ділянкою за період з 2021 до 2022 року, позов про припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання був задоволений. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 червня 2023 року у справі № 481/204/23 - без змін.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Як вбачається з обгрунтувань позову для захисту права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, що виникло на підставі договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року, необхідно в судовому порядку визнати недійсним додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року. Оскільки, як зазначив позивач, наявність такого договору, який суд при винесенні рішення від 27.06.2023 сприняв як дійсний, встановила розмір орендної плати в сумі 6613,4 грн., яке не була сплачена орендодавцю ОСОБА_5 , що стало підставою для розірвання договору оренди землі.

Суд вважає хибною таку позицію позивача, оскільки розмір орендної плати залежав від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та був встановлений рішенням Новобузького районного суду по справі № 481/805/16-ц від 19.10.2016 року.

Заявивши вимогу про визнання недійсним додаткового договору № 1 до договору оренди землі від 14.10.2010 року, позивач ОСОБА_1 не зможе поновити своє право користування земельною ділянкою, оскільки це не вплине на обсяг невиконаних ним зобов`язань за договором по сплаті орендної плати, розмір якої збільшився з 01.01.2014 року і яку він в повному обсязі не сплатив.

Крім того, це жодним чином не влине на правильність рішення суду від 27.06.2023 (справа № 481/204/23), яке вмотивоване несплатою орендної плати з розрахунку, що був наведений у рішенні суду від 19.06.2024 (справа № 481/805/16-ц), що набрали законної сили.

При цьому обставини, що в них встановлені не підлягають доказуванню, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України.

Також, як встановлено в судовому засіданні, правильність нарахування орендної плати по спірній земельній ділянці залежала від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, розмір якої оскаржувався позивачем шляхом подання адміністративного позову до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

За результатами судового розгляду рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду (справа № 400/9122/23) від 05.02.2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 24.05.2024 року на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, проте змінене в частині обгрунтувань безпідставності позовних вимог позивача.

Отже розмір орендної плати, з яким не згодний позивач, та який встановлений рішеннями суду по справах № 481/805/16-ц та 481/204/23, не залежав від наявності чи відсутності оспорюваного додаткового договору № 1.

Виходячи з викладеного, позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності щодо спору.

Натомість у діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судове рішення, прийнятев іншій справі № 481/204/23, що є неприпустимим.

Тому суд вважає, що позивач не довів порушення свого права або інтересу наявністю чи відсутністю оспорюваного договору, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК Українисуд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 11.09.2024 року.

Суддя Вжещ С.І.