Ухвала

від 13.09.2024 по справі 379/725/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/725/24

Провадження № 2-др/379/10/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.

за участі секретаря: Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тараща заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за в позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. через систему «Електронний суд» направила до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. В поданій заяві просила стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 гривень.

В обґрунтування заяви вказала, що ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 04.09.2024 заяву представниці позивача ПОСП «НИВА» - адвокатки Пєнязькової О.О. про закриття провадження у справі за позовною заявою ПОСП «НИВА» до ОСОБА_2 про визнання права власності на посіви задоволено повністю, закрито провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку відсутністю предмета спору. Посилається на ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Вказує, що саме з власної вини, зумовленої процесуальною недбалістю та недобросовісною поведінкою, позивачем було пред`явлено позов до ОСОБА_1 при відсутності предмету спору на момент звернення до суду. Всі означені обставини вказують на те, що саме позивач міг та зобов`язаний був пересвідчитися в існуванні об`єкта його претензійно майнової вимоги на момент пред`явлення позову, за наявних же обставин очевидною є необґрунтованість пред`явленого позову, що є самостійною та достатньою підставою для повного відшкодування здійснених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Також просила суд врахувати наступне: ОСОБА_1 не працевлаштована та доходів у вигляді заробітної плати не отримує, постійно проживаєз чоловіком ОСОБА_3 в селі Велика Вовнянка Білоцерківського району Київської області, подружжя проживає за рахунок грошового забезпечення, яке отримує ОСОБА_3 та плати за користування землею, що один раз у рік сплачує користувач земельної ділянки, інших доходів відповідачка не має.

Чоловік відповідачки ОСОБА_3 захищає Україну від збройної агресії російської федерації, перебуває на військовій службі у в\ч3114. Відповідачка знаходиться в постійному психологічному та фінансовому напруженні, з огляду на що 12 000 грн. 00 коп., що були сплачені за фактично надану правничу допомогу до моменту закриття провадження у справі, є значною сумою для відповідачки, що істотно впливає на матеріальне становище її сім`ї. З огляду на зазначене саме повне відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу є важливим для відповідача та справедливим, адже цих витрат вона не зазнала би за відсутності необґрунтованого позову ПОСП «НИВА».

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надає копії таких документів: копію договору про надання правничої допомоги №71/24 від 24.07.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 001180 від 02.11.2023 та ордеру адвоката № 1675856 від 07.08.2024, додаткову угоду № 1 від 24.07.2024 до договору про надання правничої допомоги № 71/24 від 24.07.2024, акт здачі- приймання наданих послуг № 1 від 04.09.2024, копію квитанції на суму 12000 грн. призначення платежу гонорар адвоката по справі № 379/725/24, платник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат передано у провадження судді Шабрацького Г.О. 09.09.2024 року.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, що визначено ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

13.09.2024 року від представника позивача - адвоката Пєнязькової О.О. надійшла заява в якій остання зазначила про те, що заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат є необґрунтованою і не підлягає задоволенню. Вказує, що твердження представника відповідача, що позивач зловживає процесуальними права у зв`язку з пред`явленням позову при відсутності предмету спору на момент звернення до суду, недобросовісну по віденку позивача, а також на необґрунтованість позову, такі твердження вважає необґрунтованими, позиція представника відповідача ґрунтується виключно на власних домислах у суб`єктивній оцінці дій позивача. Також зауважує, що у заяві про закриття провадження представник позивача наголошував, що позивач не відмовляється від позову, вважає, що його права порушенні відповідачем, однак подальший розгляд даної справи не може забезпечити ефективний спосіб правового захисту, оскільки не зможе забезпечити поновлення порушеного права і одержання бажаного результату. Спір існував між сторонами щодо визнання права власності на посіви на момент пред`явлення позову і продовжує існувати після закриття провадження у справі,а єдиною підставою для закриття провадження стола фактичне знищення предмета спору , що сталося не з вини позивача.

Також 13.09.2024 року від представника позивача - адвоката Пєнязькової О.О. надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника ПОСП « НИВА» .

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом установлено, що до Таращанського районного суду Київської області надійшла позовна заява Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 10.07.2024 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі.

03.09.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача ПОСП «Нива» - адвоката Пєнязькової О.О., в якій вона просить закрити провадження в цій справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернути позивачу сплачений судовий збір.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 04.08.2024 року заяву представника позивача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» - адвоката Пєнязькової О.О. про закриття провадження у справі за позовною заявою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви задоволено. Провадження у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується (постанова Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сукупність обставин справи свідчить про те, що позивачем у даній справі жодних дій, які б свідчили про зловживання своїми процесуальними правами не вчинено.

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шевченко А.М. викладені у заяві про розподіл судових витрат про те, що позивач зловживав своїми процесуальними правами, є безпідставними, не доведеними, а також не обґрунтованими.

Представник відповідача у справі не довів належними доказами, що дії позивача при зверненні до суду були недобросовісними, а звернення позивача до суду із даним з позовом - необґрунтованим.

Під зловживанням процесуальними правами законом, уст. 44 ЦПК України, визначено наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що покладення судових витрат на позивача у разі закриття провадження у справі можливе за умови доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій або зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне або штучне ініціювання судового провадження за відсутності реального спору, вчинення позивачем свідомих недобросовісних дій, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У Постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Закриття провадження в справі не підтверджує відсутність спору позивача з відповідачем, відсутність предмета спору чи зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Сам по собі факт закриття провадження у справі не є безумовною підставою компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 164, 270, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ