Постанова

від 21.01.2025 по справі 379/725/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 379/725/24 головуючий у суді І інстанції Шабрацький Г.О.

провадження № 22-ц/824/2880/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Шевченко Ангеліною Миколаївною на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Таращанського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року за заявою представника позивача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» - адвоката Пєнязькової О.О. провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

09 вересня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. через систему «Електронний суд» направила до Таращанського районного суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. В поданій заяві просила стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 гривень.

В обґрунтування заяви, посилаючись на ч. ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України, вказала, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Вказує, що саме з власної вини, зумовленої процесуальною недбалістю та недобросовісною поведінкою, позивачем було пред`явлено позов до ОСОБА_1 при відсутності предмету спору на момент звернення до суду. Всі означені обставини вказують на те, що саме позивач міг та зобов`язаний був пересвідчитися в існуванні об`єкта його претензійно - майнової вимоги на момент пред`явлення позову, за наявних же обставин очевидною є необґрунтованість пред`явленого позову, що є самостійною та достатньою підставою для повного відшкодування здійснених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Також просила суд врахувати, що ОСОБА_1 не працевлаштована та доходів у вигляді заробітної плати не отримує, постійно проживає з чоловіком ОСОБА_2 в селі Велика Вовнянка Білоцерківського району Київської області, подружжя проживає за рахунок грошового забезпечення, яке отримує ОСОБА_2 та плати за користування землею, що один раз у рік сплачує користувач земельної ділянки, інших доходів відповідачка не має.

Чоловік відповідачки ОСОБА_2 захищає Україну від збройної агресії російської федерації, перебуває на військовій службі у в\ НОМЕР_1 . Відповідачка знаходиться в постійному психологічному та фінансовому напруженні, з огляду на що 12 000,00 грн, що були сплачені за фактично надану правничу допомогу до моменту закриття провадження у справі, є значною сумою для відповідачки, що істотно впливає на матеріальне становище її сім`ї. З огляду на зазначене саме повне відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу є важливим для відповідача та справедливим, адже цих витрат вона не зазнала би за відсутності необґрунтованого позову ПОСП «НИВА».

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Ангеліна Миколаївна, 27 вересня 2024 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, просив скасувати ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року та задовольнити заяву представниці відповідачки адвокатки Шевченко А.М. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити повністю, стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «НИВА» на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом спору у даній справі було визнання права власності на посіви озимого ріпаку, що, за твердженням позивача, були засіяні ним 10 серпня 2023 року в період чинного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:02:001:0021, площею 3,1200 га. У свою чергу, відповідачка категорично не погоджувалася з такими доводами, адже будь-які посіви озимого ріпаку та тим більше врожай озимого ріпаку на земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:02:001:0021 відсутні.

Позивач заявою від 03 вересня 2024 року і відповідачка у відзиві від 08 серпня 2024 року взаємно визнали та підтвердили відсутність посівів озимого ріпаку на земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:02:001:0021, натомість наявні посіви сої. Зазначеним спростовується помилковий висновок суду першої інстанції про те, що закриття провадження у справі не підтверджує відсутність предмету спору, адже факт подання позивачем заяви про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору саме по собі є процесуальним визнанням необґрунтованості пред`явленого позову та відмови в його задоволенні у разі розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Шевченко Ангеліною Миколаївною на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

08 листопада 2024 року представник Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» - адвокат Пєнязькова Ольга Олександрівна подала відзив, у якому заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Ангеліна Миколаївна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без їх участі не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасника справи, яккий з`явився у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат місцевий суд вважав, що сам по собі факт закриття провадження у справі не є безумовною підставою компенсації здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Питання щодо розподілу судових витрат, в разі закриття провадження у справі, може бути вирішено судом шляхом постановлення ухвали в порядку та на підставах, передбачених ст. 142 ЦПК України з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення такої ухвали, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

З викладеного убачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен підтвердити наявність витрат, які він поніс у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з закриттям провадження у справі, а також, довести необґрунтованість дій позивача, пов`язаних із розглядом справи.

Разом з тим, ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У цій справі ПОСП «НИВА» звернулося до місцевого суду з позовом 04 липня 2024 року та просило визнати за ним право власності на посіви озимого ріпаку, що, були засіяні ним 10 серпня 2023 року в період чинного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:02:001:0021, площею 3,1200 га.

03 вересня 2024 року ПОСП «НИВА» подало до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, в обґрунтування якої зазначило, що на момент пред`явлення позову підприємству не було відомо, що спірні посіви озимого ріпаку знищені, а на вказаній земельній ділянці зростає інша культура - соя, оскільки дана обставина була встановлена під час огляду посівів ПОСП «НИВА» 16 липня 2024 року безпосередньо перед збором урожаю.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року за заявою представника позивача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» - адвоката Пєнязькової О.О. провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Тобто, провадження у цій справі від моменту подання позовної заяви до закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору за заявою позивача тривало два місяці, що свідчить про добросовісність позивача у здійсненні ним своїх процесуальних прав та обов`язків.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом особи, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Крім того, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, що як правильно вказав місцевий суд, само по собі не свідчить про необґрунтованість дій позивача, а також про його обізнаність на час звернення до суду з позовом про відсутність порушень його права (у даному випадку - відсутність посівів ріпаку на спірній земельній ділянці).

За таких обставин, при вирішенні питання щодо стягнення з позивача судових витрат, відповідачем судом не встановлено наявність необґрунтованих, винних чи недобросовісних дій позивача.

Інші доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального та матеріального права при її постановленні, на переконання апеляційного суду, також не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, а зводяться виключно до незгоди апелянта с оскаржуваним судовим рішенням та тлумачення норм права на власний розсуд.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Шевченко Ангеліною Миколаївною - залишити без задоволення.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23 січня 2025 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова