Рішення

від 09.09.2024 по справі 644/5044/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 644/5044/23

Провадження № 2/644/1126/24

09.09.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Харків.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань - Юр`єва Є.Д.,

представника позивача - адвоката Лукашова В.В.,

представника відповідача - адвоката Виноградова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуттех» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуттех», в якому просив суд: зобов`язати відповідача нарахувати заробітну плату з урахуванням індексації за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по24.04.2022; з 25.04.2022 по 30.04.2022; з 01.06.2022 по 22.08.2022; з 23.08.2022 по 22.11.2022; з 22.11.2022 по 19.02.2023; з 19.02.2023 по 20.05.2023; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати з урахуванням індексації в сумі 212 816,95 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 25 961,01 грн.; визнати незаконним та скасувати накази про надання відпустки без збереження заробітної плати в частині надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 24.04.2022; з 25.04.2022 по 30.04.2022; з 01.06.2022 по 22.08.2022; з 23.08.2022 по 22.11.2022; з 22.11.2022 по 19.02.2023; з 19.02.2023 по 20.05.2023; визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Побуттех» Коменецького Ф.Д. від 20.06.2023 року №10, яким позивача було звільнено 20.06.2023 року за власним бажанням; поновити позивача на посаді головного енергетика ТОВ «Побуттех» та одночасно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.07.2019 року позивач працював у ТОВ «Побуттех» на посаді головного енергетика. Впевнившись, що його трудові права порушуються, ОСОБА_1 19.06.2023 року написав заяву про звільнення за власним бажанням. Після отримання відповідачем цієї заяви на зустрічі із заступником директора 20.06.2023 року, позивачу було запропоновано поставити свої підписи у наказах «Про надання відпустки без збереження заробітної плати», датованих 2022 і 2023 роками, відповідно до яких позивач був відправлений у відпустки з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 24.04.2022; з 25.04.2022 по 30.04.2022; з 01.06.2022 по 22.08.2022; з 23.08.2022 по 22.11.2022; з 22.11.2022 по 19.02.2023; з 19.02.2023 по 20.05.2023. Пропозиція відповідача зводилась до того, щоб позивач підписав накази «заднім числом». До цього моменту затримка у виплаті заробітної плати на вищевказані періоди пояснювалась проблемами із надходженням грошових коштів на підприємство. Позивач зазначає, що у 2022 та 2023 роках не писав заяв на надання відпусток без збереження заробітної плати, не направляв та не подавав їх відповідачу, а в цей період позивач працював та виконував свої безпосередні трудові обов`язки. 20.06.2023 року позивача було звільнено з роботи, а щодо заборгованості по заробітній платі було повідомлено, що вона виплачуватись не буде. Причина відмови у виплаті заробітної плати була обумовлена виданими по підприємству наказами про надання відпусток без збереження заробітної плати, з якими позивач не був ознайомлений і про існування яких дізнався 20.06.2023 року. Належні позивачу суми виплачені частково. Позивач вважає наказ від 20.06.2023 року №10 про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було порушено законодавство про працю. Крім того, відповідач не провів своєчасного розрахунку з позивачем у день звільнення. Через прийняття в односторонньому порядку відповідачем рішення щодо невиплати позивачу заробітної плати, утворилась заборгованість з заробітної плати в сумі 212 816,95 грн. та з виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 25 961,01 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25.07.2024 року провадження по справі відкрито, ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

25 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача - адвокат Виноградов В.О. просить застосувати позовну давність по вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі з березня 2022 року по березень 2023 року в сумі 184 616,95 грн. та позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу про надання відпусток без збереження заробітної плати; відмовити у задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що колишній працівник товариства ОСОБА_1 власноручно підписував заяви щодо надання відпусток без збереження заробітної плати, на підставі яких було видано накази про надання відпусток. Факт перебування ОСОБА_1 у відпустці підтверджується і табелями обліку робочого часу, з яких вбачається, що за період з березня 2022 року по червень 2023 року ОСОБА_3 виконував трудові обов`язки лише 22 дні в травні 2022 року та 2 робочі дні в червні 2023 року. З приводу не отримання заробітної плати за період з березня 2022 року до травня 2022 року та з липня 2022 року по червень 2023 року позивач не звертався ні з претензіями до відповідача, ні зі скаргами до Державної служби України з питань праці, ні з позовом до суду. Крім того, позивача звільнено на підставі власноруч написаної ним заяви, з наказом ознайомлено та вручено копію.

11 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги повністю, зазначивши, що заперечує проти наведених відповідачем обставин та правових підстав виходячи з наступного. Позивач ставить під сумнів відповідність поданих відповідачем копій (електронних копій) оригіналам, а також ставить під сумнів їх допустимість, достовірність та справжність. Заперечуючи обставину, що начебто надання відпусток було ініційовано самим ОСОБА_1 , позивач звертає увагу, що відповідач в супереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не подав жодного доказу на підтвердження цієї обставини.

20 вересня 2023 року представником відповідача - адвокатом Виноградовим В.О. надано суду заперечення на відповідь на відзив позивача, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що безпосередньо оригіналі власноручно підписаних позивачем заяв від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 24.04.2022, під 31.05.2022, від 22.08.2022 наявні у ТОВ «Побуттех». Позивач та відповідач в умовах дії воєнного стану здійснювали документообмін у спосіб, доступний та прийнятний для обох сторін, що повною мірою узгоджується з чинним законодавством. Обізнаність позивача з фактом перебування у відпустках без збереження заробітної плати опосередковано підтверджується тим, що жодного разу з лютого 2022 року та до звільнення (тобто протягом майже півтори років) позивач не звертався до ТОВ «Побуттех» з вимогами про виплату заробітної плати, не намагався встановити причини невиплати заробітної плати, не звертався з позовом про стягнення заробітної плати тощо. До того ж доводи позивача про те, що підписання актів про обсяги розподіленої електричної енергії, організація їх складання, оформлення та забезпечення надходження до постачальників енергоресурсів віднесено до компетенції саме позивача, не підтверджуються жодним із наявних у матеріалах справи доказів, а є лише припущенням, оскільки жодним розпорядчим актом не визначено виключної компетенції головного енергетика на подання актів до постачальника енергоресурсів, то і необхідність у призначенні іншої особи, яка б замінювала головного енергетика - відсутня. Також представник відповідача зазначає, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, на які посилається позивач, намагаючись спростувати заячу ТОВ «Побуттех» про застосування строків позовної давності, можуть бути застосовані виключно до позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку та позовних вимог про стягнення заборгованості за червень 2023 року.

12 жовтня 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позову, в якій він просить прийняти зміни пункту 4 прохальної частини позовної заяви, відповідно до яких просить: « Визнати незаконним та скасувати накази про надання відпусток без збереження заробітної плати від 01.03.2022 №9, від 01.04.2022 №11, від 25.04.2022 №13, від 25.05.2022 №14, від 23.08.2022 №18, від 21.11.2022 №22, від 20.02.2023 №3 в частині надання ОСОБА_1 , головному енергетику ТОВ «Побуттех» відпусток без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 24.04.2022; з 25.04.2022 по 30.04.2022; з 01.06.2022 по 22.08.2022; з 23.08.2022 по 22.11.2022; з 22.11.2022 по 19.02.2023; з 19.02.2023 по 20.05.2023».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.03.2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуттех» про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі призначено проведення судової почеркознавчої експертизи та експертизи матеріалів документів для надання висновку.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.04.2024 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуттех» про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі зупинено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду від 28 березня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 23 липня 2024 року провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи по суті провести у його відсутність, але за участі представника, позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача Лукашов В.В. просив зняти з розгляду клопотання про проведення експертизи і направлення матеріалів до експертної установи у зв`язку з відсутністю коштів у позивача і неможливістю сплатити вартість робіт по проведенню експертизи. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.

Представник відповідача Виноградов В.О. в судовому засіданні позов не визнав, вважав необхідним відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти та відповідні їх правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 15.07.2019 року був прийнятий на посаду головного енергетика ТОВ «Побуттех» згідно наказу №28 від 12.07.2019 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно наказу ТОВ «Побуттех» №9 від 01 березня 2022 року ОСОБА_1 , головному енергетику, на підставі його заяви від 28.02.2022 року, надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.03.2022 р. по 31.03.2022 року у зв`язку із встановленням на всій території України карантину.

Згідно наказу ТОВ «Побуттех» №11 від 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 , головному енергетику, на підставі його заяви від 31.03.2022 року, надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.04.2022 р. по 24.04.2022 року у зв`язку з дією воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 р.

Згідно наказу ТОВ «Побуттех» №13 від 25 квітня 2022 року ОСОБА_1 , головному енергетику, на підставі його заяви від 24.04.2022 року, надано відпустку без збереження заробітної плати з 25.04.2022 р. по 30.04.2022 року у зв`язку з дією воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 р.

Згідно наказу ТОВ «Побуттех» №14 від 25 травня 2022 року ОСОБА_1 , головному енергетику, на підставі його заяви від 24.05.2022 року, надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.06.2022 р. по 22.08.2022 року у зв`язку з дією воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 р.

Згідно наказу ТОВ «Побуттех» №18 від 23 серпня 2022 року ОСОБА_1 , головному енергетику, на підставі його заяви від 22.08.2022 року, надано відпустку без збереження заробітної плати з 23.08.2022 р. по 21.11.2022 року у зв`язку з дією воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 р.

Згідно наказу ТОВ «Побуттех» №22 від 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 , головному енергетику, на підставі його заяви від 21.11.2022 року, надано відпустку без збереження заробітної плати з 21.11.2022 р. по 19.02.2023 року у зв`язку з дією воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 р.

Згідно наказу ТОВ «Побуттех» №3 від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 , головному енергетику, на підставі його заяви від 17.02.2023 року, надано відпустку без збереження заробітної плати з 19.02.2023 р. по 20.05.2023 року у зв`язку з дією воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 р.

Відповідно до акту №2 від 31.05.2023 року, складеному заступником директора ТОВ «Побуттех» Сиволап А.Л. , заступником головного бухгалтера Карпинською Л.О. , референтом Ніколаєвою Н.В. , в період з 23 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, головний енергетик ТОВ «Побуттех» ОСОБА_1 не виходив на роботу без попередження відсутності з 09.00 по 17.00 год.

Відповідно до акту №3 від 08.06.2023 року, складеному заступником директора ТОВ «Побуттех» Сиволап А.Л. , заступником головного бухгалтера Карпинською Л.О. , референтом Ніколаєвою Н.В. , в період з 01 червня 2023 року по 08 червня 2023 року, головний енергетик ТОВ «Побуттех» ОСОБА_1 не виходив на роботу без попередження відсутності з 09.00 по 17.00 год.

Наказом ТОВ «Побуттех» №9 від 09.06.2023 року у зв`язку із зменшенням обсягу виконуваних робіт, скасовано доплату за збільшений обсяг робіт головному енергетику ОСОБА_1 з 19.06.2023 року згідно затвердженого штатного розпису.

Відповідно до акту №4 від 19.06.2023 року, складеному заступником директора ТОВ «Побуттех» Сиволап А.Л. , заступником головного бухгалтера Карпинською Л.О. , референтом Ніколаєвою Н.В. , 19 червня 2023 року головний енергетик ТОВ «Побуттех» ОСОБА_1 вийшов на роботу і був ознайомлений з наказами, повідомленнями, актами відсутності на роботі. Від підпису відмовився, писати пояснювальну записку відмовився.

Згідно заяви від 19.06.2023 року на ім`я директора ТОВ «Побуттех», ОСОБА_1 просить звільнити його за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Наказом директора ТОВ «Побуттех Ф.Д. Каменецького №10 від 20.06.2023 року ОСОБА_1 головного енергетика звільнено 20.06.2023 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) з виплатою компенсації на 54 календарні дні невикористаної щорічної відпустки, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав копію 20.06.2023 року.

Відповідно до наказу директора ТОВ «Побуттех Ф.Д. Каменецького №11 від 20.06.2023 року у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 надати пояснення про причину відсутності на робочому місці з 22.05.2023 року по 08.06.2023 року, вважати дні відсутності прогулами без поважних причин.

Із табелів обліку робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 за період часу з березня 2022 року по червень 2023 року виконував трудові обов`язки: в травні 2022 року- 22 робочі дні, в червні 2023 року - 2 робочі дні.

20 червня 2023 року, в день звільнення позивача ОСОБА_1 , з ним було здійснено повний розрахунок, а саме виплачено грошові кошти в сумі 11 579,53 грн., з яких 359,09 грн. заборгованість по заробітній платі, 14 025,42 - компенсація за невикористану щорічну відпустку, що підтверджується розрахунковим листком за червень 2023 року.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 був його керівником і до моменту повномасштабного вторгнення вони бачились щоденно. Останній раз бачив ОСОБА_1 на робочому місці 24.02.2022 року. Практично всі працівники брали відпустки без збереження заробітної плати. З ОСОБА_1 зустрічались рідко не на робочому місці, спілкування було по телефону. На заводі щоденно його не бачив. По об`єктах покази знімав сам, складав звіт, телефонував ОСОБА_1 , зустрічались в Обленерго, щоб він підписав звіти. Він їх підписував, брав підписані акти і виносив ОСОБА_9 . З актами на завод їхав ОСОБА_9 , на підписання актів ніхто, крім ОСОБА_1 не був уповноважений. В 2022-2023 року ОСОБА_9 перебував у відпустці, знав про це, підписував наказ. ОСОБА_1 знав про відпустки, референт всім роздавала зразки і всі писали заяви. Потім складався наказ і всі підписували. Про відпустки знали всі. Дані до актів знімав ОСОБА_9 , а ОСОБА_1 тільки підписував. ОСОБА_9 цим займався, бо ОСОБА_1 не було на роботі. Зараз ОСОБА_9 працює на підприємстві, а ОСОБА_1 був його керівником до звільнення.

Свідок Сиволап А.Л. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 був його підлеглим. До повномасштабного вторгнення бачились з ним кожен день, бо треба було перевіряти звіти. Після початку вторгнення заявами на відпустки без збереження заробітної займався секретар, про цей факт Сиволап А.Л. відомо. За 2022-2023 рік бачив ОСОБА_1 два рази, другий раз, коли він приніс заяву на звільнення. ОСОБА_1 писав заяви про відпустки за власний рахунок. На підприємстві знаходився тільки Сиволап А.П. та охорона, він перевіряє звіти, які ОСОБА_1 жодного разу не представив. В період з лютого 2022 року до сьогоднішнього дня Сиволап А.Л. не оформлював відпустку без збереження заробітної плати, іншим працівникам такі відпустки надавались, в тому числі ОСОБА_1 Сиволап А.Л. знав, що його підлеглий ОСОБА_1 знаходиться дома.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.03.2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуттех» про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі призначено проведення судової почеркознавчої експертизи та експертизи матеріалів документів для надання висновку з таких питань:

1. Чи виконано підписи від імені особи ( ОСОБА_1 ) у заявах від 28.02.2022 р., 31.03.2022 р., 24.04.2022 р., 31.05.2022 р., 22.08.2022 р., 21.11.2022 р., 17.02.2023 р. про надання відпусток без збереження заробітної плати тією особою, від імені якої вони зазначені?

2. Чи виготовлені підписи ОСОБА_1 у той час, яким датовані заяви від 28.02.2022 р., 31.03.2022 р., 24.04.2022 р., 31.05.2022 р., 22.08.2022 р., 21.11.2022 р., 17.02.2023 р. про надання відпусток без збереження заробітної плати?

Запропоновано позивачу ОСОБА_1 під час судового засідання особисто виконати експериментальні зразки власного підпису. Запропоновано представнику відповідача - адвокату Виноградову В.О. надати суду оригінали заяв від 28.02.2022 р., 31.03.2022 р., 24.04.2022 р., 31.05.2022 р., 22.08.2022 р., 21.11.2022 р., 17.02.2023 р. про надання ОСОБА_1 відпусток без збереження заробітної плати. Проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса.

Однак в судовому засіданні 09 вересня 2024 року представник позивача - адвокат Лукашов В.В. просив зняти з розгляду клопотання про проведення експертизи і направлення матеріалів до експертної установи.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 статті 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Зокрема, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки (ст. 3 вказаного Закону).

Підстави надання відпустки без збереження заробітної плати працівнику в обов`язковому порядку визначені ст. 25 Закону України «Про відпустки».

Статтею 26 вказаного Закону також передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік. На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

В силу ст. 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України №264/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ч.2 Прикінцевих положень КЗпПУ під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України »Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України »Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України »Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України »Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв`язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п`ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п`ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки». У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки», без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки». У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків оглянути речові докази.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, вбачається, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували позовні вимоги, а саме: що заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати та про звільнення були складені, підписані та подані ним під тиском і не відповідали внутрішній волі позивача, що позивач не був проінформований про надання відпусток згідно виданих наказів. Крім того, позивача звільнено на підставі власноруч написаної ним заяви, його волевиявлення на звільнення не спростовано аргументованими доводами із долученням відповідних доказів, обставини написання заяви про звільнення під тиском адміністрації не доведені, як і те, що позивач мав намір продовжувати працювати на підприємстві, бо не був згоден з датою звільнення. За період перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, у нього не було жодної заробітної плати.

Доводи позивача щодо виконання ним у спірні періоди обов`язків головного енергетика не підтверджені матеріалами справи, оскільки під час дії воєнного стану ТОВ «Побуттех» виславляло рахунки орендарям виключно шляхом їх направлення на електронну пошту, що підтверджується відповідями на запит адвоката. Такі рахунки виписував директор ТОВ «Побуттех» Каменецький Ф.Д. , позивач на підписання фінансових документів повноважень не мав. Крім того, жодним розпорядчим документом не визначено виключної компетенції головного енергетика на подання актів до постачальників енергоресурсів.

В судовому засіданні представник позивача відмовився від проведення почеркознавчої експертизи та експертизи матеріалів документів для надання висновку, призначеної ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.03.2024 року, що спростовує вимоги позивача щодо незаконності наказів ТОВ «Побуттех» про надання відпустки без збереження заробітної плати та звільнення, виданих на підставі власноруч підписаних ОСОБА_1 заяв.

Проте відповідачем з наданням відповідних належних і допустимих доведено законність виданих ТОВ «Побуттех» наказів про надання відпустки без збереження заробітної плати №9 від 01.03.2022, №11 від 01.04.2022, №13 від 25.04.2022, №14 від 25.05.2022, №18 від 23.08.2022, №22 від 21.11.2022, №3 від 20.02.2023 на підставі заяв позивача та звільнення позивача із займаної посади №10 від 20.06.2023 року, здійснення повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та підлягають відмові в задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати заробітну плату з урахуванням індексації за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 24.04.2022; з 25.04.2022 по 30.04.2022; з 01.06.2022 по 22.08.2022; з 23.08.2022 по 22.11.2022; з 22.11.2022 по 19.02.2023; з 19.02.2023 по 20.05.2023; стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати з урахуванням індексації в сумі 212 816,95 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в сумі 25 961,01 грн.; визнання незаконним та скасування наказів про надання відпусток без збереження заробітної плати від 01.03.2022 №9, від 01.04.2022 №11, від 25.04.2022 №13, від 25.05.2022 №14, від 23.08.2022 №18, від 21.11.2022 №22, від 20.02.2023 №3 в частині надання ОСОБА_1 , головному енергетику ТОВ «Побуттех» відпусток без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 24.04.2022; з 25.04.2022 по 30.04.2022; з 01.06.2022 по 22.08.2022; з 23.08.2022 по 22.11.2022; з 22.11.2022 по 19.02.2023; з 19.02.2023 по 20.05.2023; визнання незаконним та скасування наказу директора ТОВ «Побуттех» Коменецького Ф.Д. від 20.06.2023 року №10, яким позивача було звільнено 20.06.2023 року за власним бажанням; поновлення позивача на посаді головного енергетика ТОВ «Побуттех» та одночасного стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору а при зверненні до суду ним не було сплачено судовий збір, а тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір по справі підлягає віднесенню за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2,4,10, 12, 13, 19, 71,76, 77, 81, 82, 141, 229, 259, 263, 264, 265, 268, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 21, 40, 84, 233 КЗпП, Законом України «Про відпустки», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побуттех» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі та скасування наказів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Побуттех» (код ЄДРПОУ: 14090774, місцезнаходження: в`їзд Вологодський 2-й, б. 6, м. Харків, 61003).

Головуючий - суддя: В. Г. Черняк