Постанова

від 12.09.2024 по справі 285/6103/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/6103/21 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 71 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/6103/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Новоград-Волинський відділ ДРАЦС у Новоград-Волинському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький), про встановлення факту батьківства

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, внести зміни в актовий запис про її народження № 08 від 02.09.2013 року, вчинений Виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, та вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що вона з початку жовтня 2012 року по травень 2021 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування у фактичних подружніх відносинах вона завагітніла від останнього та ІНФОРМАЦІЯ_4 народила доньку ОСОБА_5 . Враховуючи те, що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька дитини були записані відповідно до ст. 135 СК України. За життя ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини, забрав їх із пологового будинку, забезпечував необхідним: речами, продуктами харчування, ліками, щомісяця надавав матеріальну допомогу на їх утримання. На початку травня 2021 року ОСОБА_4 тяжко захворів та ІНФОРМАЦІЯ_2 раптово помер. Для захисту інтересів та прав малолітньої дочки, вона звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року позов задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області.

Зобов`язано Звягельський відділ ДРАЦС у Звягельському районі Житомирської області Центральногоміжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ)внести зміни в актовий запис № 08 від 02.09.2013 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, вчинений Виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, та вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області.

Стягнуто у дольовому порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 31 507 грн 00 коп. судових витрат, зокрема по 15753 грн 50 коп. з кожного.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що вона не є належним відповідачем у справі та не має спору із позивачем. Вказує, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки справа повинна розглядатися в порядку окремого провадження, так як позивачем окрім вимоги про встановлення факту батьківства, вимоги про порушене право не заявлялося. У позовній заяві відсутні посилання, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права на такий позов саме до неї. При судовому розгляді мало бути з`ясовано яке право позивача, котре вона захищає цим позовом порушене відповідачем і в чому конкретно виразилось порушення цього права.

Щодо судових витрат зазначає, що суд першої інстанції стягнув на користь позивача із відповідачів судові витрати в дольовому порядку, задовольнивши при цьому вимогу до третьої особи у справі, що не відповідає жодній нормі ЦПК України. Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, задовольнивши вимогу в повному обсязі, не звернув увагу, що договір про надання правничої допомоги з адвокатом укладено 11.02.2022, а акт прийому передачі №1 від 24.01.2024, в якому зазначено про надання послуг, які не відповідають дійсності: за вивчення матеріалів справи 1000 грн, надані консультації 4000 грн, вивчення судової практики 4000 грн, складання позовної заяви 11.08.2021 та 22.10.2021 на суму 5000 грн (ще до укладання угоди про надання правничої допомоги), представництво в судових засіданнях без зазначення їх кількості 15000 грн, клопотання про проведення посмертної генетичної експертизи на суму 3000 грн. Вказує, що суд мав би дослідити обсяг, складність та якість послуг адвоката, оцінити співмірність гонорару. Водночас зі змісту процесуальних документів вбачається, що вони не складні, загальнодоступного рівня, не потребують спеціальних знань рівня адвоката чи іншого спеціаліста в галузі права, невеликого обсягу. Вважає, що зазначені в акті прийому передачі послуги мають бути обгрунтовані та їх обсяг підтвердженим.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні таких витрат. Обгрунтування доводів апеляційної скарги в частині судових витрат є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України та доводів апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.09.2013 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.8 т. 1).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 26.05.2021 підтверджено, що відомості про батька в актовий запис про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.7 т. 1).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_5 вказувала, що біологічним батьком її дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а встановлення факту батьківства їй необхідно для захисту прав малолітньої.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.9 т. 1).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_4 та спадкоємцями першої черги спадкування щодо майна померлого, що не заперечується сторонами.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.2022 призначено у справі молекулярно-генетичну експертизу у справі.

Із висновку експерта № СЕ-19/111-23/37476-БД від 21.09.2023 вбачається, що ОСОБА_4 , якийпомер ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,9999992411615% (а.с.240-251 т.2).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що біологічне батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,вважається доведеним, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення у дольовому порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 грн 00 коп. судового збору, 29 300 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 1090 грн. 00 коп. та 208 грн 10 коп. витрат, пов`язаних із залученням спеціалістів для проведенням експертизи, а всього на загальну суму 31 507 грн 00 коп. судових витрат, зокрема по 15753 грн 50 коп. з кожного.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьоюстатті 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зістаттею 121 СК Україниправа та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина другастатті 125 СК України).

Відповідно до частини першоїстатті 126 СК Українипоходження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 128 СК Україниза відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зістаттею 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другоїстатті 128 СК Україниможливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За правиламистатті 130 СК Україниу разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третійстатті 128 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від14 квітня 2021 року у справі № 644/9720/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено наступне: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, тоСК Українибудь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другоїстатті 128 СК Україниможливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Відповідно до правового висновку, викладеногоВерховним Судом в постанові від04 липня 2022 року у справі № 454/810/20 підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що відповідно до висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи від СЕ-19/111-23/37476-БД від 21.09.2023 вірогідність батьківства ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,9999992411615 %, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували зазначений вище висновок експерта.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять доводів та заперечень щодо мотивів суду першої інстанції в частині вирішення спору про встановлення факту батьківства в наведеній вище частині, а тому апеляційний суд не вважає за необхідне наводити додаткові обґрунтування.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що дана справа повинна розглядатися в порядку окремого провадження, а не позовного провадження та вони не є належними відповідачами у справі, оскільки до них не заявлено ОСОБА_5 жодних вимог не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_4 , а відтак спадкоємцями першої черги. Оскільки встановлення факту батьківства ОСОБА_4 зачіпає інтереси його спадкоємців, тому справа розглядається судом в порядку позовного провадження, а спадкоємці померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є належними відповідачами у справі. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21), які наведені вище.

Окрім того з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір про право, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідачі заперечували щодо задоволення позовної заяви про встановлення факту батьківства (т.1 а.с.49-57), на підтвердження своїх доводів, що їх батько ОСОБА_4 у період з вересня 2012 року по 14.05.2021 (по день смерті) постійно проживав однією сім`єю без шлюбу з їх матір`ю ОСОБА_7 надали фотографії із сімейних свят, на яких зображені вони (діти), онуки та перша дружина ОСОБА_4 , їх мати ОСОБА_7 (т.1 а.с.198-216), заперечували щодо задоволення клопотання про призначення по справі посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи (т.1 а.с.229-238).

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановивши дійсні обставини справи, перевіривши подані та зібрані у справі докази, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про встановлення факту батьківства, а тому в розумінні положень ст. 375 ЦПК України у суду відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирішуючи спір, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є обгрунтованими, а тому із відповідачів підлягають стягненню судові витрати на користь позивача.

Проте, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не звернув увагу на таке.

Відповідно до положень частини першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення застосовуються і до розгляду справ в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Турович О.М. укладено Договір про надання правової допомоги від 11.02.2022 (том 3 а.с. 6).

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець (адвокат) зобов`язаний надавати юридичні послуги Замовнику, згідно представлений останнім замовлень.

На підтвердження виконання умов договору про надання юридичних послуг від 11.02.2022, адвокатом Турович Н.М. надано Акт прийому-передачі №1 від 24.01.2024, в якому зазначено, що адвокатом виконано наступну роботу: вивчення матеріалів справи (за потреби) 1000 грн, усна консультація 11.02.2022 2000 грн, вивчення судової практики з 11.08.2021 по даний час 4000 грн, усна консультація 07.07.2023 2000 грн, складання позовної заяви 11.08.2021 5000 грн, представництво під час розгляду справи протягом 2022-2024 років 15000 грн, клопотання про проведення посмертної генетичної експертизи 3000 грн, всього до оплати 29300 грн. (том 3 а.с. 7)

Згідно запису № 67 Книги обліку доходів і витрат, зареєстрованої у державній податковій адміністрації по Корецькому районі під № 1 ОСОБА_1 сплатила адвокатські послуги у розмірі 29 300 грн 00 коп, що підписано адвокатом Турович О.М. (том 3 а.с. 6).

Дослідивши подані докази понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі, проте, місцевий суд не врахував наступне.

Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 13.02.2024 у справі №922/1583/23 вказав, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналізуючи Акт прийому-передачі №1 від 24.01.2024, колегія суддів зазначає, що до вартості витрат включена послуга із вивчення матеріалів справи вартістю 1000 грн, проте в матеріалах справи відсутні докази щодо ознайомлення адвоката Турович О.М. із матеріалами справи. Також адвокатом Турович О.М. вказано, що підлягає оплаті послуга зі складання позовної заяви в сумі 5000 грн. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позовна заява подана ОСОБА_1 до суду 23.11.2021 та підписана нею особисто, в той час як договір про надання правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Турович О.М. укладено 11.02.2022, тобто майже через 3 місяці після подання позову, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позовна заява складена адвокатом Турович О.М. в межах надання правничої допомоги у цій справі.

Щодо послуги із здійснення представництва у суді в сумі 15000 грн, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що адвокат Турович О.М. брала участь у 6 судових засіданнях: 06.06.2022 - тривалістю 50 хв, 23.06.2022 -тривалістю 29 хв, 25.01.2024 - тривалістю 13 хв, 26.02.2024 - тривалістю 65 хв, 07.05.2024 тривалістю 63 хв, 22.05.2024 тривалістю 68 хв (том 2 а.с. 186-188, 223-224, том 3 а.с. 10-12, 18-22, 39-45, 49-51). Водночас, в матеріалах справи відсутнє погодження між адвокатом і замовником вартості із надання послуг, а тому колегія суддів вважає завищеним розмір наданих послуг адвоката у суді. З огляду на середню вартість послуг адвоката із представництва у суді ( 1000 грн) та кількість судових засідань, колегія суддів вважає, що співмірною вартістю наданих послуг адвоката в цій частині є 6000 грн.

Крім того, колегія суддів вважає також завищеними розмір вартості послуг із надання консультацій, вивчення судової практики та складання клопотання про проведення посмертної експертизи, та, з огляду на встановлені принципи розумності та співмірності наданих послуг, тривалість розгляду справи у суді, вважає за можливе стягнути в цій частині 4000 грн, а всього - 10000 грн витрат із надання правничої допомоги.

Крім того, ОСОБА_1 понесла витрати, пов`язані із ексгумацією трупа ОСОБА_4 , у зв`язку із проведенням експертизи у розмірі 1090 грн. 00 коп. (квитанції № 62 від 11.04.2923 року) та 208 грн 10 коп. (квитанції № 61 від 11.04.2023 року), які обгрунтовано стягнуто із відповідачів на користь позивача судом першої інстанції (а.с.8,9 т.3).

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшовши обгрунтованого висновку про стягнення із відповідачів на користь позивача судових витрат в дольовому порядку, припустився помилки при визначенні їх розміру, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині та зменшенню судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь позивача із 31507, 00 грн до 11298, 10 грн, тобто по 5649, 05 грн із кожного відповідача. В решті рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із 31 507 грн 00 коп. до 11298, 10 грн, по 5649, 05 грн із кожного відповідача.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.09.2024.

Головуючий Судді