УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №285/793/24 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 96 Доповідач Трояновська Г. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Микитюк О.Ю., Павицької Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №285/793/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чижівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, про встановлення юридичного факту
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Семенька Василя Михайловича на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Літвін О.О. у м. Звягелі
в с т а н о в и в :
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названою заявою та просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування заяви вказала, що померла ОСОБА_3 була сестрою колишньої дружини її вітчима, яка проживала разом із заявницею, оскільки мала проблеми з опорно-руховою системою і була прикута до ліжка. Починаючи з 2008 року ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_1 зі своєю матір`ю і її чоловіком (вітчимом) у будинку, належному останньому. ОСОБА_3 також там проживала до дня своєї смерті, вони були пов`язані спільним побутом, мали спільні доходи і витрати, вели спільне господарство, мали взаємні права і обов`язки. Саме заявниця здійснила поховання ОСОБА_3 , справила поминальні обрядові обіди, прибирає її могилу та за власні кошти поставила їй пам`ятник. Зауважувала, що доказами проживання разом з померлою є те, що придбаний разом із чоловіком у 2008 році будинок, був добудований ними лише у 2019 році та введений в експлуатацію 2022 року. Посилалася на те, що вказані обставини можуть підтвердити свідки. Виходячи із наведеного, вказала, що встановлення факту необхідне їй для оформлення спадщини, а тому просила задовольнити вимоги заяви.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Семенька В.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Вказує, що у 2008 році заявниця зі своїм чоловіком придбала недобудований будинок, однак коштів на добудування будинку та на оренду житла вони з чоловіком не мали. Тому ОСОБА_1 жила у своєї матері з вітчимом та фактично з 2008 року до дня смерті вона разом з батьками здійснювали за ОСОБА_3 постійний догляд. Будинок по АДРЕСА_1 належав на праві власності вітчиму заявниці, після його смерті будинок успадкувала мати ОСОБА_1 . Після смерті матері заявниця успадкувала цей будинок, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №70849693 від 08.12.2022 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №317137877 від 08.12.2022. Під час спільного проживання заявниця та ОСОБА_3 були пов?язані спільними обов`язками, побутом, мали спільні доходи та витрати, вели спільне господарство, мали взаємні права і саме ОСОБА_1 організувала поховання та поминальні обрядові обіди ОСОБА_3 , поставила пам?ятник, що підтверджується довідкою видана Чижівською сільською радою Звягельського району Житомирської області №60 від 25.01.2024. Вважає, що вказані докази у своїй сукупності є підставою для задоволення заяви.
В суді апеляційної інстанції адвокат Семенька В.М., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав додаткові пояснення.
Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красилівка Новоград-Волинського району Житомирської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Матеріали справи не містять доказів про наявність будь-яких родинних стосунків між заявницею ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_3 . Не підтверджено також, що ОСОБА_3 була сестрою колишньої дружини (як зазначено в позовній заяві і в поясненнях представника заявниці адвоката Семенька В.М. в апеляційному суді) вітчима ОСОБА_1 , з яким мати заявниці ОСОБА_4 (після реєстрації ОСОБА_5 ) уклала шлюб 15.15.2007 (а.с.26).
Спадкове майно після смерті ОСОБА_3 складається з двох земельних ділянок, площею 1,94 га та 0,63 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Красилівської сільської ради Новоград-Волинського району (теперішня назва Звягельський) району Житомирської області.
До майна померлої спадкова справа не заводилась, заповіти від її імені не посвідчувались, актові записи про шлюб, народження, усиновленні відносно неї в архіві Звягельського відділу державної реєстрації актів цивільного стану відсутні.
Повідомленням приватного нотаріуса Качан О. О. від 12.12.2023 підтверджується, що ОСОБА_1 зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та їй було роз`яснено, що для оформлення спадкових прав необхідно звернутись до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю із померлою протягом 5 років у відповідності до вимог ст. 1264 ЦК (а.с.12).
Відповідно до довідки, виданої Чижівською сільською радою Звягельського району Житомирської області №536 від 19.07.2023 ОСОБА_1 з 2009 року дійсно постійно проживала без паспортної реєстрації разом з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, доглядала її до дня смерті та поховала за власний рахунок, що підтверджують свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.13).
З довідки виданої виконкомом Чижівською сільською радою Звягельського району Житомирської області №60 від 25.01.2024 слідує, що ОСОБА_1 дійсно поховала ОСОБА_3 та зробила похорон за власний рахунок (а.с.14).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вказав, що пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі яких Чижевська сільська рада Звягельського району Житомирської області видала довідку від 19.07.2023 №536 у цьому випадку не є належним доказом факту спільного проживання осіб, що між тим мало місце понад 15 років назад, оскільки являє собою суб`єктивну оцінку особистих стосунків заявниці з померлою, а такі їх твердження скоріше за все ґрунтуються на розповідях самої заявниці. Надані заявницею довідка тієї ж сільської ради від 25.01.2024 про здійснення поховання ОСОБА_3 та накладна №34 від 20.03.2023 про придбання деталей пам`ятника, не підтверджують факту спільного проживання з померлою. Оформлення заявницею у 2022 році спадщини після смерті своєї матері, стан здоров`я останньої не мають жодного відношення до ОСОБА_3 . Будівництво будинку, який ОСОБА_1 завершила у 2014 році та у 2022 році виготовила на нього технічний паспорт, не доводить факт її спільного проживання з померлою, оскільки вказана нерухомість розташована у місті Новоград-Волинський (теперішня назва м. Звягель). Заявниця ОСОБА_1 з 2008 року зареєстрована у м. Звягель, місце ж реєстрації померлої ОСОБА_3 суду невідомо і такі не були надані ні самою заявницею, ні її представником. Доказів на підтвердження того, що заявниця проживала разом із ОСОБА_3 , яка була інвалідом І групи, за її життя, або разом вели господарство, суду не надано. Відтак, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
ОСОБА_1 звернулася до суду із цією заявою, вказуючи, що встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 необхідне їй для отримання спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 .
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За частиною 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
За змістом частин другої-четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Звертаючись із заявою ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що вони проживали однією сім`єю, мали спільний побут, права та обов`язки.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
Подібні за змістом висновки висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У цій справі єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю є довідка Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області №536 від 19.07.2023, видана на підставі пояснень свідків, що ОСОБА_1 з 2009 року дійсно постійно проживала без паспортної реєстрації разом з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 .
Оцінюючи цю довідку суд першої інстанції правильно вказав, що вона не є належним доказом факту спільного проживання осіб, що між тим мало місце понад 15 років назад, оскільки являє собою суб`єктивну оцінку особистих стосунків заявниці з померлою, а такі їх твердження скоріше за все ґрунтуються на розповідях самої заявниці.
У постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18) висловлено позицію, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічні підстави стосуються і для встановлення факту проживання однією сім`єю інших осіб.
Будь-які інші докази на підтвердження вказаного факту відсутні.
Так, матеріали справи не містять ніяких письмових доказів про сплату платежів, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт протягом зазначеного періоду та спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 з 18.03.2010 встановлено першу групу інвалідності (а.с.23), а мати заявниці ОСОБА_8 хворіла після перенесеного у 2019 році ГПМК по ішемічному типу (інстульту), що підтверджується записами з медичної карти амбулаторного хворого від 19.08.2020,16.04.2021 (а.с.27-28).
Вказуючи, що ОСОБА_9 проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 , оскільки здійснювала за нею догляд, тому що мати за станом здоров`я не могла цього робити, заявниця не підтвердила цю обставину жодними доказами, як то довідками від органів соціального захисту та ін., доводи заявниці грунтуються лише на її поясненнях та поясненнях її представника та суперечать матеріалам справи про періоди хвороб матері заявниці та ОСОБА_3
Свідоцтвом про шлюб, виданим 16 травня 2008 року, підтверджується, що заявниця зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 6 травня 2008 року (а.с.10), проте доказами по справі не підтверджено місце проживання чоловіка заявниці.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 з 2008 року зареєстрована у м. Звягель.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази зареєстрованого у передбаченому законом порядку місця проживання ОСОБА_3 з 2010 по 2015 рік.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані заявницею довідка Чижевської сільської ради від 25.01.2024 про здійснення поховання ОСОБА_3 та накладна №34 від 20.03.2023 про придбання деталей пам`ятника, не підтверджують факту спільного проживання з померлою. Будівництво будинку, який ОСОБА_1 завершила у 2014 році та у 2022 році виготовила на нього технічний паспорт, не доводить факт її спільного проживання з померлою, оскільки вказана нерухомість розташована у місті Новоград-Волинський (теперішня назва м. Звягель).
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_3 не менш як 5 років до відкриття спадщини, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Семенька В.М. були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Семенька Василя Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.09.2024.
Головуючий Судді
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2024 |
Оприлюднено | 16.09.2024 |
Номер документу | 121589970 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: |
Цивільне
Житомирський апеляційний суд
Трояновська Г. С.
Цивільне
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
Літвин О. О.
Цивільне
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
Літвин О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні