Постанова

від 09.09.2024 по справі 911/160/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа№ 911/160/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Вовка І.В.

Сибіги О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2024 (повний текст складено 09.05.2024)

у справі №911/160/24 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл»

про стягнення 232 400,00 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ( далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» ( далі - відповідач) звернулось про стягнення 232 400,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань з надання довідки про кількість рейсів, встановлених п.п. 2.2.24, п. 3.2 Генеральної угоди №02.1-14/4-07 від 23.07.2019 про умови здійснення господарської діяльності, укладеної між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 3.8. Угоди нараховано 232 400,00 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 192 680,00 грн неустойки та 2312,16 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з березня 2022 року по лютий 2023 року відповідачем не було вжито жодних заходів для належного виконання встановленого у п. 3.2 угоди зобов`язання, а також тривалий термін порушення відповідачем зобов`язання щодо надання позивачу довідок за період з лютого 2022 року по січень 2023 року.

Крім того,суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок неустойки, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №911/160/24 та ухвалити нове рішення, яким зменшити на 230 000,00 грн розміру штрафу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, а також не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Апелянт також посилається на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з подання довідки про кількість рейсів за лютий 2022 року є помилковим, так як підставою, на думку відповідача. є не власна вина, а початок повномасштабного вторгнення російської федерації.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/160/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №911/160/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 05.06.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №911/160/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 26.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №911/160/24 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

09.07.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.07.2019 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» (компанія) підписано генеральну угоду №02.1-14/4-07 про умови здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.1 угоди аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

Згідно з п.п. 2.2.24 угоди компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, надавати до аеропорту довідку про кількість рейсів за звітний місяць.

Пунктом 3.1 угоди визначено, що розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з правилами та на умовах цієї угоди становить: 1350,00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Кількість рейсів визначається із довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Дана довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків (п. 3.2 угоди).

Згідно з п. 3.3 угоди протягом 3 робочих днів після отримання довідки аеропорт виписує компанії рахунок та акт.

Відповідно до п. 3.8 угоди у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць компанія сплачує аеропорту штраф у розмірі 100,00 грн (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Пунктом 4.1 угоди визначено, що ця угода набуває чинності з 01.08.2019 та діє до 10.04.2022 (включно).

Подальше продовження строку дії угоди здійснюється за письмовим узгодженням обох сторін шляхом укладання додаткової угоди до цієї угоди або укладання нової угоди (п. 4.2 угоди).

Згідно з п. 4.3 угоди всі зміни та доповнення до цієї угоди (крім п.п. 2.2.29, 2.5.2, 2.5.5, 3.7, 3.12 та 9.1) дійсні, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

16.01.2020 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» укладено додаткову угоду №1 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-07 від 23.07.2019.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 сторони погодили викласти пункт 3.8 угоди в наступній редакції: « 3.8. У випадку порушення строків надання довідки за звітний період компанія сплачує аеропорту неустойку у розмірі 100,00 грн (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну».

01.04.2022 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» укладено додаткову угоду №3 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-07 від 23.07.2019, пунктом 1 якої сторони погодили продовжити термін дії угоди до 10.04.2023.

За узгодженими сторонами у п. 3.1 генеральної угоди №02.1-14/4-07 від 23.07.2019 про умови здійснення господарської діяльності умовами, відповідач мав сплачувати позивачу плату за створення та підтримання позивачем необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення відповідачем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у сумі 1350,00 грн (без ПДВ) за 1 рейс.

Кількість рейсів визначається із довідки, яка надається відповідачем за звітний місяць та направляється ним офіційним листом на адресу позивача до 3 числа місяця, що слідує за звітним.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №200/33 від 28.02.2023 на суму 232 400,00 грн на оплату за порушення строків надання довідки відповідно до п. 3.8 договору №02.1-14/4-07 від 23.07.2019.

Вказаний рахунок відповідачем оплачений не був.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 232 400,00 грн штрафу за неподання відповідачем довідок про кількість рейсів за період з лютого 2022 по січень 2023, нарахованого за загальний період з 04.03.2022 по 28.02.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладена між сторонами Угода за своєю правовою природою є договором надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, п.п. 2.2.24 угоди компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, надавати до аеропорту довідку про кількість рейсів за звітний місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №910/3547/21, зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.

Проаналізувавши зміст Угоди суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами останньої не встановлено примірної форми відповідної довідки про звіт рейсів, проте, умовами Угоди чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру наданих позивачем послуг. Отже, вказана довідка повинна містити у собі інформацію, яка б дала змогу позивачу виконати свої обов`язки, визначені Договором.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Проте, доказів, які б вказували на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань встановлених Угодою, останнім суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем належним чином не виконано обов`язку встановленого вищезазначеною Угодою щодо надання позивачеві відповідних довідок, у зв`язку із чим, у Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» наявне право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» належного виконання самого Договору та сплати неустойки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже відповідач є таким, що прострочив своє зобов`язання з надання довідок про кількість рейсів відповідно до умов генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №200/33 від 28.02.2023 на суму 232 400,00 грн на оплату за порушення строків надання довідки відповідно до п. 3.8 договору.

Вказаний рахунок відповідачем оплачений не був.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 3.8 генеральної угоди (в редакції додаткової угоди № 1 від 16.01.2020) у випадку порушення строків надання довідки за звітний період компанія сплачує аеропорту неустойку у розмірі 100,00 грн (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Відповідно до п. 3.2 угоди довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним.

Проте, матеріали справи не містять довідок про кількість рейсів за період з лютого 2022 по січень 2023.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з надання довідок про кількість рейсів за період з лютого 2022 по січень 2023.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проте, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 р.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що шестимісячний строк нарахування пені, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, продовжений на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок нарахування неустойки, здійсненого судом з урахуванням правильних дат початку періоду прострочення за кожний місяць, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 231 800,00 грн.

Щодо вимоги відповідача про зменшення розміру штрафу на 230 000,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи №916/553/19).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року №7-рп/2013).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, викладено правову позицію, відповідно до якої за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, вирішуючи питання зменшення пені, вірно оцінив аргументи і докази сторін, врахував майновий стан сторін.

А тому, оцінивши доводи, на які посилаються сторони, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 20 %, а саме до 192 680,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що зменшення розміру штрафу є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. При цьому, колегією суддів враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №911/160/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №911/160/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №911/160/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Ейр Лінк Інтернешнл».

4. Матеріали справи №911/160/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено після виходу головуючого судді Палія В.В. з відпустки - 09.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді І.В. Вовк

О.М. Сибіга