Постанова

від 07.08.2024 по справі 925/281/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа№ 925/281/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Константинова І.В.

від Кабінету Міністрів України: Кокиза Н.В.

від ТОВ "Центр Знань": не з`явився

від ПП "Крупське": Балковська І.Ю. (в залі суду), Блохіна В.Ю. (в режимі відеоконференції)

від ВГО товариство "Знання" України: Мороз А.С.,Війтєва Я.С.

від Черкаської міської ради: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" та Приватного підприємства "Крупське"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023

у справі № 925/281/23 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"

2. Приватного підприємства "Крупське"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України

2. Черкаської міської ради

про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

У лютому 2023 року Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» (далі - ТОВ «Центр Знань») та Приватного підприємства «Крупське» (далі - ПП «Крупське»), у якому просив суд:

- визнати недійсним договір від 07.05.2001 зі змінами від 10.05.2001, укладений між Черкаською обласною організацією товариства «Знання» України та ТОВ «Центр Знань», яким було відчужено нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14, м. Черкаси;

- витребувати з володіння ПП «Крупське» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України вказане нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно, яке є державною власністю, незаконно вибуло з власності держави поза її волею, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору та повернення спірного нерухомого майна. Також, прокурор зазначив, що держава не визначила суб`єкта управління спірним майном, яке відносилось до загальносоюзного громадського об`єднання колишнього Союзу РСР, а тому органом, наділеним повноваженнями діяти від імені держави на захист спірного майна є Кабінет Міністрів України, який належних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах не вживає.

Матеріально-правовою підставою позову прокурор визначив ст.ст. 203, 215, 345, 387, 388, 658 ЦК України, ст.ст. 141, 145, 207 ГК України.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 та 09.06.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Всеукраїнську громадську організацію товариство «Знання» України (далі - ВГО товариство «Знання» України) та Черкаську міську раду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 07.05.2001 зі змінами від 10.05.2001 про відчуження нежитлового приміщення - Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14, м. Черкаси, укладений між Черкаською обласною організацією товариства «Знання» України та ТОВ «Центр Знань»; витребувано з володіння ПП «Крупське» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України зазначене нежитлове приміщення.

Суд першої інстанції виходив з того, що прокурором правильно визначено Кабінет Міністрів України як компетентний орган, уповноважений на захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, дотримано приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та, відповідно, порядок звернення до суду з цим позовом, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (у складі колегії суддів: Мальченко А. О. (головуючий), Агрикова О. В., Козир Т. П.) рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 скасовано; позов Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 Господарського кодексу України (далі - ГПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, яке розташоване на території України, в тому числі спірним нерухомим майном - будівлею Планетарію у місті Черкаси, є Фонд державного майна України, а не Кабінет Міністрів України, тому дійшов висновку, що прокурор у позовній заяві не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та залишив зазначений позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 ГПК України.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2024 року Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 касаційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 925/281/23 скасовано. Справу № 925/281/23 передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг

18.04.2024 матеріали справи № 925/281/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О.., судді Агрикова О.В.., Козир Т.П.

Колегією суддів у визначеному складі заявлено самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 заяву колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О.., судді Агрикова О.В.., Козир Т.П. про самовідвід від розгляду справи №925/281/23 задоволено. Відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Мальченко А.О., Агрикову О.В., Козир Т.П. від розгляду справи №925/281/23. Матеріали справи №925/281/23 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/169/24 від 29.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 апеляційні скарги у справі № 925/281/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 апеляційні скарги Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" та Приватного підприємства "Крупське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 10.06.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20.03.2024, в письмовій формі до 03.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.06.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 07.08.2024.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ВГО Товариства "Знання" України та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ВГО Товариства "Знання" України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ВГО Товариства "Знання" України наголошувало про сплив позовної давності у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови у задоволенні позову; прокурор не має права просити суд поновити строк позовної давності; позов Прокурора мав бути залишений без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав представництва інтересів держави в особі КМУ; висновки суду щодо державної форми власності спірного майна є необґрунтованими у зв`язку з відсутністю відповідного законодавчого регулювання майна загальносоюзних громадських організацій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ "Центр Знань" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Центр Знань" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Центр Знань" вказало, що реєстрація спірної нерухомості була проведена на підставі належних правовстановлюючих документів, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним; спірне майно не є загальнодержавною власністю, оскільки "Знання" України було республіканською, а не загальносоюзною організацією; даний позов подано зі спливом трирічного строку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову; Прокурором не надано належних доказів на підтвердження своїх повноважень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ПП "Крупське" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ПП "Крупське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПП "Крупське" зауважило, що КМУ не є уповноваженим органом управління спірним майном; позов подано зі спливом позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційні скарги позивач з ними не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- доводи апеляційних скарг щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів Держави в особі Кабінету Міністрів України є безпідставними;

- апелянти помилково вважають, що факт визнання Державою права власності на нерухоме майно підтверджується здійсненням реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме спірної будівлі Планетарію; державна реєстрація не є підставою набуття права власності;

- враховуючи, що будівлю Планетарію не передано під управління іншому суб`єкту, то єдиним органом, наділеним діяти від імені держави є Кабінет Міністрів України;

- початок перебігу позовної давності поширюється на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Доводи та заперечення прокурора

Прокурор у відзивах на апеляційні скарги просив залишити їх без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.

Зокрема, прокурор зазначив, що:

- уповноважений представник органу виконавчої влади був присутній в суді під час розгляду справи та висловив свою позицію щодо предмету спору, зокрема в судовому засіданні, що відбулося 01.08.2023;

- будівля Планетарію не є комунальною власністю;

- Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлює належність до державної власності майна майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших суб`єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України;

- з огляду на факт відсутності рішення Уряду щодо визначення суб`єкта управління спірним майном воно залишається в його управлінні, і відповідно саме Кабінет Міністрів України є належним позивачем у даній справі;

- позивачу в особі Кабінету Міністрів України стало відомо про факт порушення його інтересів лише після направлення 14.10.2022 прокурором відповідної інформації до органу виконавчої влади.

Явка представників учасників справи

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 07.08.2024 заперечили проти доводів апелянтів та просили відмовити у задоволенні їх апеляційних скарг, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідачів та представник третьої особи-1 в судовому засіданні 07.08.2024 підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

03.06.2024 ПП «Крупське» подало до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просить долучити додаткові пояснення та визнати поважними причини неподання ним у встановлений судом строк судових рішень у справі №580/4318/23 від 17.11.2023 та від 04.04.2024. Просить приєднати ці рішення до справи.

Розглянувши подане клопотання, колегія дійшла висновку про приєднання їх до матеріалів справи у якості судової практики по справі.

03.06.2024 ВГО товариство "Знання" України подало до суду додаткові пояснення у справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.03.2024, в яких зокрема зазначив, що в основу Постанови Верховного суду від 20.03.2024 було покладено висновок про «передчасність висновків суду апеляційної інстанції про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень на здійснення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та про наявність підстав для залишення позову без розгляду». ВГО Товариство «Знання» України вважає, що в даній справі є підстави для винесення рішення про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки прокурор не довів та не надав доказів бездіяльності Кабінету Міністрів України, а натомість навпаки зазначив протилежне, що Кабінетом Міністрів України вжито заходів щодо підготовки та подання відповідного законопроекту, який має на меті врегулювати відповідні правовідносини, що очевидно не свідчить про бездіяльність Позивача, а за таких обставин прокурор не має процесуального права та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду на здійснення представництва інтересів держави в суді в особі конкретного органу, та не має права процесуально «підміняти» відповідний орган.

26.07.2024 прокурор подав додаткові пояснення у справі, в яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Розглянувши подані пояснення, колегія суддів вважає за доцільне їх приєднати до матеріалів справи.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 709 від 08.12.1958, будинок №10 по вул. Свердлова (в подальшому вулиці повернуто історичну назву Байди Вишневенького та змінено нумерацію будинків) знято з балансу Міськкомунгоспа та передано на баланс Черкаського обласного товариства політично-наукових знань.

Рішенням виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих №196 від 25.02.1960 затверджено рішення виконкому Черкаської міської ради та передано вказаний будинок на баланс Черкаського обласного відділення товариства політично-наукових знань.

Між будинкоуправлінням № 1 Черкаського міського відділу комунального господарства та Черкаським обласним відділенням товариства політично-наукових знань 04.03.1960 складений акт приймання - передачі з балансу домоуправління на баланс обласного товариства.

У матеріалах справи міститься копія "регистрационного удостоверения" від "_1 марта 1960 г." №57, відповідно до якого "Черкасское межгородское бюро технической инвентаризации удостоверяет, что домовладение по № 14 по ул. Свердлова гор. Черкассы зарегистрирован за Черкасским Областным обществом по распространению политических и научных знаний УССР на основании решения Исполкома Черкасского Облсовета депутатов трудящих ся от 25/ІІ-1960г. и записано в реестровую книгу № 1 реестр № 57. Домовладение в целом состоит из одного дома и двух сараев."

Прокурор зазначає, що ним отримано копію такого "удостоверения" з розділу "Реєстраційна справа" Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з матеріалів КП "ЧООБТІ".

На засіданні президії правління Товариства по розповсюдженню політичних і наукових знань Української РСР у червні 1963 року прийнято рішення про зміну його назви на товариство "Знання" Української РСР.

У листопаді 1990 року XII позачерговий з`їзд товариства "Знання" УРСР конституювався в установчий з`їзд товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 00016490).

Пунктом 1.3. Статуту Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, затвердженого 22.06.2018 протоколом VIII з`їзду товариства визначено, що останнє є правонаступником товариства "Знання" УРСР.

Згідно зі статутом ВГО товариство "Знання" України до його організаційної структури увійшли обласні, міські, районні та інші відокремлені підрозділи.

Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області 20.12.1991 взято на облік Черкаську обласну організацію товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 02923789) (далі - Черкаська обласна організація, Облтовариство "Знання"). У реєстраційних документах зазначено, що товариство є громадською організацією, форма власності - недержавна. Припинено державну реєстрацію Черкаської обласної організації за рішенням засновника 09.11.2020.

Постановою правління Черкаської обласної організації 01.06.1998 прийнято рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" на засадах угоди між товариством і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності. Пунктом 3 постанови вирішено внести до статутного фонду новоутвореного товариства частину приміщень в будівлі планетарію (площею 121 кв.м), що становить 20 % від загальної площі будинку № 14 по вул. Байди Вишневенького у м. Черкаси, та інше майно.

Постановою правління ВГО товариство "Знання" України 05.06.1998 погоджено створення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" в м. Черкаси на засадах угоди між Черкаською обласною організацією та громадянами України шляхом надання дозволу на внесення до статутного фонду товариства належного йому майна.

Черкаським бюро технічної інвентаризації 07.08.1998 видано Облтовариству "Знання" реєстраційне посвідчення (запис у реєстрову книгу №1 за реєстром № 57) на об`єкт нерухомості - Планетарій, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14. Підставою для реєстрації стало вказане вище рішення виконкому Черкаської облради від 25.02.1960 № 196. На такому посвідченні здійснено напис від руки "Дублікат".

На загальних зборах учасників ТОВ "Центр Знань", що відбулися 25.08.1998, ухвалено рішення та визначено, що майнові внески учасників складають: Черкаської обласної організації - частина приміщення Планетарію площею 121 кв.м, вартістю 13 234 грн та інше майно. Майнові внески трьох фізичних осіб - учасників товариства складалися з офісних меблів на загальну суму 7 752 грн.

Постановою президії правління ВГО товариство "Знання" України від 02.03.2001 внесені зміни до складу учасників ТОВ "Центр Знань" шляхом введення до складу його учасників підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 30780334).

Відповідно до ст. 4 установчого договору ТОВ "Центр Знань" Черкаською обласною організацією здійснено внесок до статутного капіталу товариства - будинки та споруди і передавальні пристрої, транспортні засоби, інше майно, яке оцінене учасниками на суму 32,8 тис. грн або 49 % статутного фонду товариства.

Між правлінням Черкаської обласної організації та ТОВ "Центр Знань" 07.05.2001 укладено договір про відчуження нежитлових приміщень в місті Черкаси, а саме цілісного майнового комплексу і окремого підсобного приміщення по вул. Б. Вишневецького, 14 площею 570,4 кв. м та трьох автогаражів по вул. Танкистів, 6/1.

10.05.2001 до п. 1.1. договору внесені зміни - щодо предмета договору зазначено, що у власність передається Планетарій з прибудовами, також змінено площу будівлі на 583,5 кв. м, та вказано на номер реєстраційного посвідчення - № 57, на підставі якого об`єкт належить відчужувачу.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору він підлягав реєстрації у встановленому порядку, проте в порушення вимог діючого на той час законодавства, до Бюро технічної інвентаризації не подавався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 27.02.2015 вперше, з відкриттям розділу, державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції внесені відомості до державного реєстру про право власності ТОВ "Центр Знань" на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом, літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси (індексний номер рішення 19869291). Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 592185671101. Підставою державної реєстрації зазначено рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради № 196 від 25.02.1960, акт приймання - передачі нерухомого майна б/н від 07.05.2001, договір про відчуження нежитлових приміщень від 07.05.2001 б/н.

На загальних зборах засновників ТОВ "Центр Знань" 21.05.2019 прийнято рішення про припинення товариства шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України.

Державним реєстратором виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області 16.08.2019, на підставі передавального акту б/н від 06.08.2019, зареєстровано перехід права власності на вказану будівлю Планетарію від ТОВ "Центр Знань" до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (номер запису про право власності 32845991).

На засіданні президії правління ВГО товариство "Знання" України 27.08.2019 схвалено рішення загальних зборів засновників про припинення ТОВ "Центр Знань" шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України, схвалено перехід корпоративних прав від Черкаської обласної організації до ВГО товариство "Знання" України (49 % статутного капіталу), скасовано положення про Черкаську обласну організацію, відсторонено керівника організації, затверджено передавальний акт усіх прав та обов`язків від обласної організації до ВГО товариство "Знання" України.

Головою та першим заступником голови правління Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України 28.10.2019 підписано акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" від Черкаської обласної організації до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України.

Проте, Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 02.12.2019, за результатами розгляду скарги Черкаської обласної організації, скасовано перехід права власності від ТОВ "Центр Знань" до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (індексний номер рішення 50002927) на нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси.

Загальними зборами учасників ТОВ "Центр Знань" від 18.05.2020 знову прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України.

Між Черкаською обласною організацією та ВГО товариство "Знання" України 01.10.2020 складено акт приймання - передачі частки - 49 % у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань".

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Центр Знань" від 26.10.2020 (протокол №26/10/2020-1) у складі Черкаської обласної організації та підприємства "Управління справами товариства "Знання" України, скасовано рішення загальних зборів ТОВ "Центр Знань" від 18.05.2020 про припинення юридичної особи, постановлено продовжити господарську діяльність товариства.

Того ж дня, іншим рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Центр Знань" (протокол № 26/10/2020-2) у складі Черкаської обласної організації, підприємства "Управління справами товариства "Знання" України", ВГО товариство "Знання" України затверджено зміни у складі учасників товариства шляхом передачі частки у статутному капіталі у розмірі 49 % на користь ВГО товариство "Знання" України. Здійснено розподіл часток у статутному капіталі: у розмірі 51 % - частка підприємства "Управління справами товариства "Знання" України" та 49 % - частка ВГО товариство "Знання" України.

Рішенням зборів учасників приватного підприємства "Крупське" (код ЄДРПОУ 31369471) від 15.06.2021 надано згоду на придбання ПП "Крупське" частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" у розмірі 100%.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Центр Знань" від 16.06.2021 (протокол № 16/06/2021), за участі ПП "Крупське", змінено склад учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі товариства на користь останнього у розмірі 100 % статутного капіталу. Цього ж дня підписано акти приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" між ВГО товариство "Знання" України та ПП "Крупське" у розмірі 49%; між підприємством "Управління справами товариства "Знання" України та ПП "Крупське" у розмірі 51%.

Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. 31.08.2022 посвідчено укладений між ПП "Крупське" та ТОВ "Центр Знань" договір купівлі - продажу нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси .

Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України зазначає, що вищенаведене нерухоме майно вибуло з державної власності неправомірно, поза волею держави, а тому підлягає витребуванню на підставі статті 388 ЦК України.

Також прокурора вважає, що оскільки договір від 07.05.2001 зі змінами від 10.05.2001, укладений між Черкаською обласною організацією товариства «Знання» України та ТОВ «Центр Знань», не відповідає положенням статей 345, 658 ЦК України, статей 141, 145 ГК України, то у відповідності до статей 203, 216 ЦК України, статті 207 ГК України означений правочин підлягає визнанню недійсним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).

Отже, для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Аналогічні правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 924/1180/6, від 05.06.2018 у справі №907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення ст.388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №644/7281/16-ц, від 16.09.2020 у справі №127/6061/18).

Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в статтях 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння як у добросовісного, так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при з`ясуванні питання наявності права власності на відповідне майно повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. ст. 387, 388 ЦК України.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази, які необхідно дослідити та оцінити. Саме встановлення факту звернення з позовом власника, в якого наявне право на майно, надає змогу правильно розглянути такий спір, як і в подальшому визначити можливі підстави незаконного вибуття з власності його майна.

Як вже зазначалось у даній постанові, прокурор обґрунтовуючи звернення з даним позовом вказує на те, що спірне майно - будівля Планетарію, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14, належить до державної власності, яке вибуло поза волею та всупереч нормам чинного законодавства.

Так, в змісті таких аргументів судом апеляційної інстанції встановлено, що передача спірного майна на баланс Черкаського обласного товариства політично-наукових знань (1958-1960 роки) мала місце у період дії Конституції (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937.

Статтею 4 Конституції (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 встановлено, що економічну основу УРСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною.

Відповідно до статті 5 Конституції УРСР (1937 року), соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об`єднань).

Згідно зі статтями 6, 7 Конституції УРСР (1937 року), земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв`язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Громадські підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях з їх живим і мертвим реманентом, продукція, що її виробляють колгоспи та кооперативні організації, так само їх громадські будівлі, становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.

Відповідно до статті 9 Конституції УРСР (1937 року), поруч з соціалістичною системою господарства, яка є панівною формою господарства в УРСР, допускається законом дрібне приватне господарство одноосібних селян і кустарів, яке ґрунтується на особистій праці і виключає експлуатацію чужої праці.

Отже Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937, яка діяла станом на 1960 рік, для будь-яких установ, організацій, підприємств передбачала форму власності на майно лише у вигляді соціалістичної власності. Тобто передання на баланс Черкаського обласного товариства політично-наукових знань згідно рішень виконкому Черкаської міської ради № 709 від 08.12.1958, виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих №196 від 25.02.1960 та акту приймання - передачі від 04.03.1960 могло було бити здійснено у господарське відання, а не у власність.

Разом з цим, суд зазначає, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Надалі, на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев`ятого скликання 20.04.1978 прийнято Конституцію (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Статтями 10-13 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної республіки (1978 року) встановлено, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Правом особистої власності були наділені лише громадяни.

Згідно зі статтею 10 Конституції УРСР (1978 року), соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

В справі відсутні документи, на підтвердження того, що спірне майно передано державою у будь-який час (з 1960 року по 1990 рік) з господарського відання у власність громадській організації, яка з огляду на зміні в законодавстві могла набувати відповідне майно для здійснення статутної діяльності.

10.09.1991 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", статтею 1 якого визначено: "Встановити, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.".

Тобто майно, яке перебувало у державній власності Української РСР, при оголошенні незалежності державою Україна та прийняття названого Закону, перейшло у державну власність України.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» № 311 від 05. 11. 1991 року державне майно України розподіляється на загальнодержавне та комунальне. Постанова передбачає також порядок розмежування комунальної власності між комунальною власністю областей, міст Києва та Севастополя та іншими адміністративними одиницями держави. До власності області згідно переліку, передавався житловий та нежитловий Фонд Рад народних депутатів.

В абзаці 3 пункту 3 цієї постанови визначено, що передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 ( 285-80-п ) "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

До того, в пункті 1 названої Постанови визначено, що майно, яке не увійшло до затвердженого переліку власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається, відноситься до загальнодержавної (республіканської) власності.

Черкаською міською радою, що була залучена до участі у справу в суді першої інстанції, будь-яких прийнятих органом місцевого самоврядування на виконання названої Постанови КМУ рішень щодо прийняття нежитлового фонду області у власність територіальній громаді міста, - не надано. Представник третьої особи-2 зазначаючи, що спірна будівля Планетарію не належить до комунальної власності, при цьому, не надає жодних доказів на підтвердження таких доводів. В свою чергу, прокурором та/або позивачем клопотань про витребування зазначених доказів суду не заявляли.

За таких обставин, апеляційна інстанція вважає, що оскільки з наявних у справі доказів не видається за можливе здійснити перевірку стверджень про неналежність спірної будівлі до комунальної власності Черкаської територіальної громади, якій на підставі названої Постанови КМУ безоплатно могло бути передано означений нежитловий фонд, то висновки суду про належність будівлі до державної власні є передчасними.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14).

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20.

Беручи до уваги те, що прокурором та позивачем належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України не доведено віднесення спірного нерухомого майна до об`єктів державної власності, колегія суддів вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині витребування майна в порядку статей 378, 388 ЦК України.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Прокурор як на підставу для визнання недійсним договору посилається на те, що він суперечить положенням статей 345 (набуття права власності у разі приватизації державного майна), 658 (право продажу товару) ЦК України та статей 141 (особливості правового режиму державного майна), 145 (майновий стан та облік майна суб`єкта господарювання) ГК України, оскільки відчужене відповідачем-1 нерухоме майно належить до державної власності.

Отже вимога заінтересованої сторони про визнання правочину недійсним пов`язана з обґрунтуванням належності спірного майна до державної власності. Утім, колегія суддів вважає, що оскільки прокурором та позивачем не доведено відсутність обставин включення спірного нежитлового фонду до переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) згідно постанови КМУ № 311 від 05.11.1991 року, підстави для задоволення цієї вимоги та, відповідно, і втручання в майнові права особи, - відсутні.

Доводам апеляційних скарг про відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України колегією суддів не надається оцінка, оскільки в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у цій справі викладені обов`язкові при новому розгляді висновки щодо відсутності необхідності переліку прокурором усіх без винятку органів, уповноважених державою на здійснення повноважень та вірності визначення позивачем лише Кабміну.

Разом з цим, за результатами перегляду справи в апеляційному порядку по суті спору колегія встановила не доведення прокурором існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. Наведене є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо строку позовної давності

Звертаючись з апеляційними скаргами, скаржники наголошували, що даний позов подано зі спливом строку позовної давності у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо зазначених посилань апелянтів на приписи законодавства про застосування позовної давності, слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17.

Оскільки позовні вимоги судом апеляційної інстанції визнано не обґрунтованими, позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин, а питання наслідків спливу позовної давності не вирішуються.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, помилкове незастосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" та Приватного підприємства "Крупське" задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі № 925/281/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 286; ідентифікаційний код: 02911119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 14; ідентифікаційний код: 30147432) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) гривні 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 286; ідентифікаційний код: 02911119) на користь Приватного підприємства "Крупське" (19760, Черкаська обл., Золотоніський р-н, село Крупське, вул. Крупської, буд. 27; ідентифікаційний код: 31369471) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) гривні 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 286; ідентифікаційний код: 02911119) на користь Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 57/3; ідентифікаційний код: 00016490) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) гривні 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 13.09.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова