Постанова

від 11.09.2024 по справі 922/168/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Харків Справа №922/168/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача- не з`явився;

відповідача - Сулейманова М.І. (адвокат), свідоцтво №1978 від 22.11.2017 року, довіреність №б/н від 23.07.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» (вх.№1871Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 року у справі №922/168/24,

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», с.Вільхуватка Харківської області,

про стягнення 373477,75 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» про стягнення з відповідача 45087,90грн. 3% річних, 328389,85грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.06.2024 року).

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати електричної енергії, спожитої за договором про постачання електричної енергії споживачу №11140 від 01.01.2019 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 року у справі №922/168/24 (повний текст складено 09.07.2024 року, суддя Калантай М.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» (62431, Харківська обл., Харківський р-н, с.Вільхівка, вул.Комплексна, буд.1, код 30235785) на користь на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61057, м.Харків, вул.Гоголя, буд.10, код 42206328) 45087,90 грн 3% річних, 328389,85 грн інфляційних втрат, 4481,74 грн судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з огляду на приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача 45087,90 грн 3% річних, 328389,85 грн інфляційних втрат. Скаржник наполягає на тому, що з його боку повністю відсутня вина, яка є необхідною умовою для застосування штрафних санкцій та стягнення 3% річних та інфляційних витрат; вказує, що суд не мав права нараховувати відповідачу інфляційні, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки для відповідача діяли форс-мажорні обставини у вигляді бойових дій.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 року у справі №922/168/24. Встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/168/24.

Вказана ухвала була направлена та доставлена учасникам справи засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача 16.08.2024 року.

19.08.2024 року матеріали справи №922/168/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача 02.09.2024 року надійшов відзив (вх.№11383), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 11.09.2024 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання 11.09.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ухвалі суду від 15.08.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року, з 01.01.2019 року ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року №1268.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Статтею 181 Господарського кодексу України унормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно 'до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або`надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ «Харківенергозбут» проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

У зв`язку з тим, що відповідачем було подано підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції 2 Ф-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50000 кВт*год до 500000 кВт*год на місяць від 01.02.2021 року, фактично споживалась електрична енергія, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі електричної енергії, - договір про постачання електричної енергії споживачу №11140 від 01.01.2019 року (надалі - Договір) вважається укладеним.

05.07.2021 року між ПрАТ «Харківенергозбут» та ТОВ «Агробуд» було укладено додаткову угоду до договору про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для відділеного обслуговування споживачів (далі - Система ЕДО).

З 01.01.2023 року відповідачу по договору було змінено на Комерційну пропозицію №2/23 Ф-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50000 кВт*год до 500000 кВт*год на місяць. Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію спожитої електричної енергії за відповідний попередній період; (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем Оператору системи розподілу) (надалі - Комерційна пропозиція №2/23 Ф-Р від 01.01.2023 року).

Порядок розрахунків за договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції №2 Ф-Р від 01.02.2021 року для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50000 кВт*год до 500000 кВт*год на місяць та Комерційної пропозиції №2/23 Ф-Р від 01.01.2023 року для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50000 кВт*год до 500000 кВт*год на місяць.

Слід зазначити, згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.7 договору).

Згідно з п. 5.10 договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції №2 Ф-Р від 01.02.2021 року рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції №2/23 Ф-Р від 01.01.2023 року рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору.

В разі неотримання споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Згідно п. 3.11 додаткової угоди від 05.07.2021 року, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу, Правил роздрібного ринку електричної енергії, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.

Отже, днем (датою) отримання споживачем рахунку є день (дата) направлення його постачальником в Системі ЕДО.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №2 Ф-Р від 01.02.2021 року та Комерційної пропозиції №2/23 Ф-Р від 01.01.2023 року, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.

Так, відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, квітень 2023 року:

- за листопад 2021 року на суму 1154349,89 грн, ПДВ 20% 230869,98 грн., разом з ПДВ 1385219,87 грн. Відповідачем за листопад 2021 року спожито 297864 кВт*год. Рахунок за листопад 2021 року було відправлено через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів, відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №11140 від 01.01.2019 року, 06.12.2022 року. Строк оплати рахунку 20.12.2021 року.

05.01.2022 року сплачено за електричну енергію за листопад 2021 року у сумі 200000,00 грн згідно платіжного доручення №1811.

06.01.2022 року сплачено за електричну енергію за листопад 2021 року у сумі 1000000,00 грн згідно платіжного доручення №1812.

10.01.2022 року сплачено за електричну енергію за листопад 2021 року у сумі 185219,86 грн згідно платіжного доручення №1813.

- за грудень 2021 року на суму 875419,43 грн, ПДВ 20% 175083,89 грн, разом з ПДВ 1252264,44 грн. Відповідачем за грудень 2021 року спожито 292862 кВт*год. Рахунок за грудень 2021 року було відправлено через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів, відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №11140 від 01.01.2019 року, 06.01.2022 року. Строк оплати рахунку 21.01.2022 року.

02.02.2022 року сплачено за електричну енергію за грудень 2021 року у сумі 700000,00 грн згідно платіжного доручення №1830.

04.02.2022 року сплачено за електричну енергію за грудень 2021 року у сумі 469264,44 грн згідно платіжного доручення №1831.

04.02.2022 року сплачено за електричну енергію за грудень 2021 року у сумі 82999,99 грн згідно платіжного доручення №1833.

- за січень 2022 року на суму 845483,04 грн., ПДВ 20% 169096,61 грн, разом з ПДВ 1014579,65 грн. Відповідачем за січень 2022 року спожито 254954 кВт*год. Рахунок за січень 2022 року було відправлено через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів, відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №11140 від 01.01.2019 року, 07.02.2022 року. Строк оплати рахунку 21.02.2022 року.

19.01.2023 року сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у сумі 329999,99 грн згідно платіжного доручення №@2PL520342.

15.02.2023 року сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №18603.

14.03.2023 року сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №@2PL716370.

12.04.2023 року сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №21d14224d2.

11.05.2023 року сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №191b76219d.

13.06.2023 року сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №d38c2b3413.

13.07.2023 року сплачено за електричну енергію частину за січень 2022 року у сумі 91717,25 грн згідно платіжного доручення №@2PL034810.

- за лютий 2022 року на суму 516431,35 грн, ПДВ 20% 103286,27 грн, разом з ПДВ 619 717,62 грн. Відповідачем за лютий 2022 року спожито 197384 кВт*год. Рахунок за лютий 2022 року було відправлено через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів, відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №11140 від 01.01.2019 року, 16.03.2022 року. Строк оплати рахунку 30.03.2022 року.

13.07.2023 року сплачено за електричну енергію частину за лютий 2022 року у сумі 26 855,23 грн згідно платіжного доручення №@2PL034810.

11.08.2023 року сплачено за електричну енергію за лютий 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №37193.

20.08.2023 року сплачено за електричну енергію за лютий 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №@2PL988321.

13.09.2023 року сплачено за електричну енергію за лютий 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №@2PL880885.

11.10.2023 року сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №@2PL417591.

08.11.2023 року сплачено за електричну енергію за лютий 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №@2PL172432.

11.12.2023 року сплачено за електричну енергію за лютий 2022 року у сумі 118572,48 грн згідно платіжного доручення №@2PL806245.

- за квітень 2023 року на суму 35,35 грн, ПДВ 20% 7,07 грн., разом з ПДВ 42,42 грн. Відповідачем за квітень 2023 року спожито 10 кВт*год. Рахунок за квітень 2023 року було відправлено через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів, відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №11140 від 01.01.2019 року, 08.05.2022 року. Строк оплати рахунку 22.05.2022 року.

22.06.2023 року сплачено за електричну енергію частину за квітень 2023 року у сумі 42,42 грн згідно платіжного доручення №@2PL094578.

23.01.2023 року між ПрАТ «Харківенергозбут» та відповідачем укладено договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію №11140-р, який є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу №11140 від 01.01.2019 року на загальну суму 1304297,27 грн, що є визнанням заборгованості за спожиту електричну енергію з боку відповідача. Складений графік погашення заборгованості, який є додатком 2 до договору реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця №11140-р від 23.01.2023 року та підписано акт звіряння розрахунків за електроенергію, що є додатком 1 до договору реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця №11140-р від 23.01.2023 року.

Таким чином, у зв`язку з несплатою або частковими сплатами заборгованості за спожиту електричну енергію з відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця №11140-р від 23.01.2023 року, на заборгованість за спожиту електричну енергію: липень 2021, січень 2022, лютий та 2022 року у сумі 1634297,27 грн, що не є предметом даного спору.

З моменту укладання договору реструктуризації нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції було припинено на ті місяці заборгованості, що увійшли до договору реструктуризації, про що свідчать рахунки сум 3% річних та індексу інфляції, які додані до позовної заяви.

Нарахування за спожиту електричну енергію за період з травня 2023 року по липень 2023 року сплачені самостійно відповідачем.

Між тим, у зв`язку із несвоєчасним виконанням договірних зобов`язань за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, квітень 2023 року по договору №11140-р від 23.01.2023 року, позивач станом на 01.11.2023 року нарахував відповідачу 45087,90 грн 3% річних та 328389,85 грн індексу інфляції.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено несвоєчасну оплату за спожиту електричну енергію за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, квітень 2023 року по договору №11140-р від 23.01.2023 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вже зазначалось, пунктом 8 Комерційної пропозиції №2 Ф-Р від 01.02.2021 року та Комерційної пропозиції №2/23 Ф-Р від 01.01.2023 року, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов договору позивач станом на 01.11.2023 року здійснив нарахування відповідачу 45087,90 грн 3% річних за період 01.01.2022 року по 22.01.2023 року, а також 328389,85 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по липень 2023 року.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання по сплаті у належні строки за договором з урахуванням комерційних пропозицій. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 45087,90 грн 3% річних та 328389,85 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 і вказує на відсутність правових підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Так, НКРЕКП 25.02.2022 року прийнято постанову №332, відповідно до преамбули якої відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу «Дефолтний» при тривалості статусу «Переддефолтний» більше семи робочих днів (пункт 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 року №333 постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

У подальшому до постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 року №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Тобто, за своїм змістом 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а постановою НКРЕКП на яку посилається скаржник стосується саме штрафних санкцій, а не інфляційних втрат та 3% річних і не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо посилань на форс-мажорні обставини, слід вказати наступне.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 року по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 року по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Апелянтом не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та комерціних пропозицій.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання прийнятого на себе зобов`язання щодо своєчасного розрахунку.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 року у справі №922/168/24, яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 року у справі №922/168/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12.09.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов