Рішення

від 13.09.2024 по справі 909/625/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/625/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001

в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк"

вул. Грушевського, буд.19, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ленюка Богдана Васильовича

АДРЕСА_1

про стягнення 49 995 грн 00 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ленюка Богдана Васильовича про стягнення 49 995 грн 00 коп. заборгованості.

Автоматизованою системою документообігу суду, 28.06.2024 для розгляду справи №909/625/24 визначено суддю Стефанів Т.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2024, суддя Стефанів Т.В. задовольнила самовідвід у справі №909/625/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024, у зв`язку із задоволенням відводу (самовідводу) судді, справу №909/625/24 передано на розгляд судді Рочняк О.В.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.07.2024 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України. Від відповідача копія цієї ухвали, направлена за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою Укрпошти 02.08.2024 "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (постанови ВС від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 13.12.2023 у справі 873/534/23).

При цьому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому конкретному випадку - суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з відомостями відділу супроводження претензійної роботи з банківськими платіжними картками (БПК) управління супроводження операцій з платіжними картками департаменту бек-офісу АТ "Ощадбанк", по торговій точці відповідача зафіксовано 5 підозрілих (сумнівних) операцій, які одержали статус "подвійне списання коштів". Внаслідок проведення відповідачем цих сумнівних операцій позивачу завдано збитки на суму 49 995 грн.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 ГПК України, які мають значення для справи, суд встановив таке:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.10.2022 між акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління ТВБВ № 10008/040 (далі - банк) та фізичною особою-підприємцем Ленюком Богданом Васильовичем (далі - торговець) укладено договір надання послуг еквайрингу АТ "Ощадбанк", шляхом подання заяви про приєднання до договору надання послуг еквайрингу АТ "Ощадбанк" та на підключення до еквайрингу №7544839-221027-110920 до від 27.10.2022.

Відповідно до п.1.6 договору, укладаючи цей договір торговець та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, що передбачені договором. Підписанням заяви про приєднання торговець беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору він ознайомився з повним текстом договору, в тому числі з додатками до договору та тарифами, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору, а також отримав примірник договору.

Згідно з п. 3.1 договору, договір регулює порядок взаємодії між торговцем і банком під час проведення платежів і розрахунків за операціями, здійсненими з використанням електронного платіжного засобу (ЕПЗ) відповідної платіжної системи (ПС) під час оплати товарів, робіт та/або послуг торговця в торгових точках торговця - здійснення Еквайрингу (основна послуга, що надається на умовах цього договору), а також під час проведення розрахунків за рахунок кредиту розстрочка з використанням додаткових налаштувань устаткування банку та за іншими додатковими послугами.

За змістом п. 3.2 договору, торговець отримує право приймати в торгових точках торговця до оплати ЕПЗ в якості рівноцінного платіжного засобу за товари, роботи та/або послуги за процедурою, що визначена в договорі. Банк, за комісійну винагороду, що сплачує торговець, забезпечує на умовах договору обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок торговця за операціями, які були проведені з використанням ЕПЗ допомогою устаткування банку.

Згідно з підпунктами 5.2.1, 5.2.2, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7 пункту 5.2 договору, торговець зобов`язаний проводити операції з використанням ЕПЗ тільки після одержання коду авторизації від процесингової системи. Торговець отримує право та зобов`язаний в торгових точках приймати ЕПЗ як платіжний засіб, рівноцінний готівці, використовуючи ті самі ціни та умови оплати у валюті платежу, що і при оплаті готівкою.

При здійсненні оплати з використанням ЕПЗ торговець зобов`язаний суворо дотримуватись вимог Інструкції з обслуговування ЕПЗ, розміщеної на сайті банку у частині перевірки та ідентифікації ЕПЗ та не приймати ЕПЗ до оплати у випадках, наведених в Інструкції.

Торговець зобов`язаний здійснювати операції з використанням ЕПЗ лише в присутності держателя ЕПЗ (якщо інше не узгоджено з держателем ЕПЗ або не передбачено правилами ПС для окремих видів Операцій).

Відповідно до підпунктів 5.2.20, 5.2.23 пункту 5.2 договору, торговець зобов`язаний негайно, але не пізніше 1 (одного) банківського дня з дати виникнення обставин, які можна кваліфікувати як протиправну діяльність щодо використання ЕПЗ та/або устаткування, письмово повідомити банк і правоохоронні органи про вищевказані обставини, а також забезпечити виконання вимог стандартів безпеки ПС щодо захисту даних держателів ЕПЗ, визначених в Інструкції з обслуговування ЕПЗ.

За змістом підпунктів 5.2.44, 5.2.45, 5.2.46 пункту 5.2 договору, торговець зобов`язаний дотримуватися правил здійснення операції з використанням ЕПЗ та процедур безпеки, встановлених договором; не надавати даних про держателя ЕПЗ особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням ЕПЗ; не копіювати ЕПЗ чи його реквізити та не вносити повні номера ЕПЗ до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм.

Згідно з пп. 5.3.6 п. 5.3 договору, у випадку порушення торговцем умов договору банк має право призупинити обслуговування торговця за договором. Банк письмово повідомляє про це торговця не пізніше 2 (двох) банківських днів до моменту призупинення обслуговування торговця.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 договору, банк має право у безумовному порядку здійснювати утримання з поточних чи наступних перерахувань або платежів на користь торговця, зокрема, по операціях, по яких банком одержано оскарження від держателя ЕПЗ, банку-емітента ЕПЗ або ПС (спірні операції).

Якщо держатель ЕПЗ, банк-емітент ЕПЗ або ПС згідно з правилами відповідної ПС доводять зобов`язання Банка перерахувати суму спірної операції на користь держателя ЕПЗ. банка-емітента ЕПЗ або ПС, сума спірної операції не перераховується на поточний рахунок торговця або утримується з поточних чи наступних перерахувань або платежів на користь торговця (пп. 5.3.11 п. 5.3 договору).

В п.10.1 договору визначено, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов договору.

За змістом п.10.7 договору, торговець несе відповідальність згідно з законодавством України за здійснення операцій з використанням підробленого або викраденого ЕПЗ, який знаходиться в Стоп-списку. При цьому торговець зобов`язаний відшкодувати банку збитки, розмір яких не може бути меншим ніж загальна сума операцій, проведених за допомогою використання підробленого або викраденого ЕПЗ, який знаходиться в Стоп-списку.

Згідно з даними переліку операцій по терміналу 50807211 ФОП Ленюк Б.В., 30.11.2022 банк отримав 5 фінансових претензій від банка-емітента по терміналу 50807211 з кодом 4834 "Подвійне опроцесування/оплата іншим способом" на загальну суму 49 995 грн (№Саrd 535562*****4295 FOР LENIUK В.V. Тrans Date 12.11.2022 Тrans Аmount 9999 UАN).

07.03.2024 АТ "Ощадбанк" надіслав на адресу ФОП Ленюка Б.В. лист №108.40/040-14/30550/2024 від 07.03.2024, в якому повідомив, що банк отримав оскарження від держателя платіжної картки за здійсненими операціями у його торговій точці за допомогою банківського додатку Ощад PAY, у зв`язку з чим банк припинив обслуговування його устаткування. Також банк просив відповідача звернутись у відділення банку та надати підтверджуючі документи по спірних трансакціях за 12.11.2022 року.

Як зазначив позивач, проаналізувавши проведені операції по платіжній картці, в торговій точці відповідача було призупинено надання послуг торгового еквайрингу до з`ясування легітимності проведених операцій (термінал заблоковано).

18.04.2024 АТ "Ощадбанк" звернувся до ФОП Ленюка Б.В. із листом №55/5.7/48225/2024 від 18.04.2024, в якому банк повідомив про порушення ФОП Ленюком Б.В. умов укладеного між ними договору та завдання банку збитків, а тому з метою добровільного врегулювання спору просив його сплатити заборгованість в розмірі 50 115 грн 88 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача станом на 20.06.2024 заборгованість ФОП Ленюком Б.В. перед АТ "Ощадбанк" становить 49 995 грн 00 коп.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтями 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні визначає Закон України "Про платіжні послуги" (далі - Закон) та Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення № 164).

Відповідно до пунктів 10, 11, 89 ст. 1 Закону, еквайринг платіжних інструментів (еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі; еквайрингова установа (еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги; торговець - суб`єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі.

За змістом п.45 Положення № 164, договір між еквайром і суб`єктом господарювання (отримувачем) про здійснення еквайрингу може передбачати обслуговування платіжних інструментів для здійснення платіжних операцій та/або інших операцій, визначених цим договором.

В пунктах 61, 63 Положення № 164 визначено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний здійснювати операції з використанням платіжного інструменту лише в присутності держателя, якщо інше не узгоджено з держателем або не передбачено умовами договору з еквайром для окремих видів операцій.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний відмовитися від здійснення платіжної операції з використанням платіжного інструменту в порядку, установленому договором з еквайром, у разі: 1) неможливості виконання авторизації у зв`язку з технічними причинами; 2) отримання негативного коду відповіді від емітента платіжного інструменту; 3) інших випадків, установлених договором або законодавством України.

Згідно з п. 64 Положення № 164, суб`єкт господарювання зобов`язаний: 1) дотримуватися правил здійснення платіжної операції з використанням платіжного інструменту та процедур безпеки, установлених договором з еквайром; 2) не розголошувати даних про держателя особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням платіжний інструмент; 3) не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст.ст. 614 та 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання. Отже, відповідач зобов`язаний довести, що від діяв правомірно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судом встановлено, що:

- протиправна поведінка боржника (відповідача) полягає у тому, що у торговій точці відповідача проведено 5 сумнівних операцій по платіжній картці № НОМЕР_1 , які одержали статус "подвійне списання коштів". Крім того, торговець (відповідач) не надав підтверджуючих документів по спірних трансакціях. Отже, відповідач діяв в супереч умов договору та вимог діючого законодавства;

- наявність шкоди (збитки) 49 995 грн (9 999 грн х 5), кошти, що автоматично стягнуті з позивача на користь банків-емітентів;

- протиправна поведінка відповідача спричинила наявність збитків позивачу, а звідси і доводиться причинний зв`язок між двома цими елементами.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказів відсутності своєї вини відповідач суду не надав.

Таким чином, суд встановив склад цивільного правопорушення, за яке наступає відповідальність особи, що порушила зобов`язання.

Слід зазначити, що з огляду на договірний характер заявлених до стягнення у цій справі збитків протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов`язання.

Так, відповідно до умов договору банком було забезпечено технологічне, інформаційне обслуговування ФОП Ленюка Б.В. та інших осіб і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів.

За встановлених судом обставин, у листопаді 2022 року позивач отримав 5 фінансових претензій від банку-емітента по торговій точці відповідача по платіжній картці № НОМЕР_1 на загальну суму 49 995 грн, які одержали статус "подвійне списання коштів".

Для підтвердження дійсності оскаржених держателем платіжної картки операцій у торговій торці відповідача, позивач звертався до відповідача із листом про надання підтверджуючих документів по спірних трансакціях, однак відповіді від відповідача позивач не отримав.

Згідно з Правилами міжнародних платіжних систем у випадку проведення сумнівних операцій за картковими рахунками банку-емітента з рахунку банка-еквайра автоматично відшкодовуються кошти власникам платіжних засобів (карток) банка-емітента).

Отже, не надавши позивачу підтверджуючих документів по п`яти спірних трансакціях, відповідач завдав позивачу збитки в розмірі 49 995 грн.

У п.10.7 договору визначено, що торговець зобов`язаний відшкодувати банку збитки, розмір яких не може бути меншим ніж загальна сума операцій, проведених за допомогою використання підробленого або викраденого ЕПЗ, який знаходиться в Стоп-списку.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 910/10154/17 зазначив, що кошти, які списані міжнародною платіжною системою з еквайра у зв`язку з проведенням торговцем операції, яка в подальшому за Правилами такої міжнародної платіжної системи визнані шахрайськими, повинні бути відшкодовані еквайру саме торговцем.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів повернення позивачу суми коштів, сплачених ним за п`ятьма сумнівними операціями суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 995 грн 00 коп. заборгованості є обґрунтованими та належать до задоволення.

Відповідно ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ленюка Богдана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129 ) в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул. Грушевського, буд.19, м. Івано-Франківськ, 76018 код ЄДРПОУ 09336500) 49 995 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 00 коп. заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 13.09.2024

Суддя О. В. Рочняк