Ухвала

від 07.08.2024 по справі 911/2255/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2255/22

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-виробнича компанія «Агро Віта Груп» б/н від 12.06.2024 на дії та бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконані наказу господарського суду Київської області у справі № 911/2255/22

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-виробнича компанія Агро Віта Груп, м. Київ

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт, м. Бровари

про стягнення 188 301,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): не з`явився

від відповідача: не з`явився

від ВДВС: не з`явився

встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ініевстиційно-виробнича компанія Агро Віта Груп були задоволені частково; присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-виробнича компанія Агро Віта Груп 4 305,60 грн інфляційних нарахувань та 5 783,61 грн 3 % річних та 151,34 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

20.03.2023 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2023 був виданий відповідний наказ.

20.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-виробнича компанія Агро Віта Груп надійшла скарга б/н (вх. № суду 17/24 від 20.06.2024) на дії та бездіяльність державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просить суд:

визнати незаконною бездіяльність оскаржуваної особи в частині не надання скаржникові відповіді на його заяву від 28.05.2024 року у передбачений чинним законодавством строк;

зобов?язати оскаржувану особу надати скаржникові відповідь на його заяву від 28.05.2024 року;

визнати незаконною бездіяльність оскаржуваної особи в частині не подання її керівником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування скаржнику коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

зобов?язати оскаржувану особу, в особі її керівника, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування скаржнику коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

зобов?язати оскаржувану особу, в особі її керівника, повідомити Скаржника про подання її керівником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування скаржнику коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Скаргу обґрунтовано не вчиненням державним виконавцем дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо своєчасного та належного виконання рішення суду у справі № 911/2255/22, зокрема, скаржник зазначає, що оскільки сплив шестимісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, рішення суду у цій справі повинно виконуватися відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно положень ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ст.342 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 24.06.2024 розгляд скарги б/н від 12.06.2024 на дії та бездіяльність відділу ДВС призначений в засіданні суду 03.07.2024.

Ухвалою суду від 03.07.2024 розгляд заяви був відкладений на 07.08.2024.

В судовому засіданні 03.07.2024 представник скаржника підтримав подану суду скаргу та просив суд задовольнити її; в судове засідання 07.08.2024 представник скаржника не з`явився, однак 16.07.2024 надав до суду клопотання (вх. № 7763/24) про розгляд скарги за відсутності його повноважного представника.

Представник ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в засідання суду не з`являвся, однак 11.07.2024 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» надійшов відзив на скаргу (вх. № 7442/24), в якому боржник зазначає про відсутність з боку стягувача доказів неможливості виконання рішення суду або складення державним виконавцем акту про наявність підстав для повернення виконавчого документа, а сплив 6-місячного терміну з моменту відкриття виконавчого провадження не є достатньою підставою для виконання рішення суду за рахунок бюджетної програми.

Представник відділу ДВС в судові засідання 03.07.2024 та 07.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких письмових пояснень щодо скарги, яка підлягає розгляду до суду не надіслав.

Враховуючи те, що неявка боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), а надання письмового відзиву на скаргу є правом, а не обов`язком учасника процесу, господарський суд вважає, що неявка представника відділу ДВС в судові засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши і перевіривши подані в підтвердження обґрунтування скарги докази, оцінивши письмові пояснення державного виконавця, судом встановлено.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» (заява № 38773/05) та від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, судове рішення у справі № 911/2255/22, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Законодавець покладає на державного виконавця коло обов`язків та надає йому права, які мають бути застосовані державним виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто державний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання виконавчого документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з державних підприємств визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

У пункті 2 Порядку № 845 вказані визначення основних понять, що вживають в ньому.

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пунктів 3-4 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Згідно з пунктами 47, 48 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Положеннями статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємства, установа, організація (далі - державне підприємство). Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Оскільки боржником за наказом у даній справі № 911/2255/22 є державне підприємство - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», тому на нього поширюються вимоги статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Пунктами 2, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, в тому числі, але не виключно, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Разом з цим, суд зазначає, що доказів встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, про що зазначено в ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», матеріали справи не містять.

Натомість, Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до своїх заперечень надані листи-звернення до виконавчої служби від 06.05.2024 та 03.07.2024, адресовані до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) у зведеному виконавчому провадженні № 65374812, відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у м. Києві та Київській області у зведеному виконавчому провадженні № 72403032, відділу примусового виконання рішень Депертаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72900564 в яких підприємство просить суд звернути стягнення на майно, земельна ділянка з кадастровим номером 53213817:00:00:003:0104 та товарно-матеріальні цінності.

Крім того, матеріали справи містять доручення державного виконавця від 20.06.2024 про проведення виконавчих дій у ВП № 33466453 щодо виявлення майна боржника ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», зокрема, паливо котельне коксохімічне. 13.05.2024 державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконання доручення Броварської ВДВС, винесено постанову про опис та арешт майна боржника - ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», а саме: транспортні засоби.

В розрізі зазначеного, застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» можливо у разі встановлення факту відсутності майна боржника та не вжиття виконавцем дій направлених на виконання рішення суду. В даному випадку вбачається наявність майна у боржника та відсутність доказів повернення державним виконавцем виконавчого документа, на підставі пунктів 2, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює державний виконавець, про що виконавцем має бути складений акт державного виконавця.

Як було зазначено у статті 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

Беручи до уваги вищевказані обставини, наявність майна у боржника та відсутність в матеріалах справи постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, з підстав, визначених пунктами 2, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-виробнича компанія «Агро Віта Груп» в частині визнання незаконною бездіяльність оскаржуваної особи щодо не подання її керівником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування скаржнику коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

З огляду на зазначене, суд вбачає, що вимоги скарги щодо зобов?язання оскаржувану особу, в особі її керівника, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування скаржнику коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України та зобов?язання оскаржувану особу, в особі її керівника, повідомити скаржника про подання її керівником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування скаржнику коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України також не можуть бути задоволені судом, з підстав наведених вище.

Поруч з цим, згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, в тому числі, але не виключно розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Так, звертаючись до суду із відповідною скаргою, скаржник зазначає про те, що 28.05.2024 звертався до Броварського відділу державної виконавчої служби із завою від 28.05.2024 щодо строків виконання рішення суду від 25.01.2023 у справі № 911/2255/22 та про направлення документів для виконання наказу суду відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», однак станом на час подання скарги відповіді так і не отримав.

Під час розгляду скарги (вх. № 17/24 від 20.06.2024) будь-яких конкретних доказів про дотримання та виконання відділом ДВС вимог п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» суду не надано.

Тому, вимоги скарги в частині визнання бездіяльності державного виконавця під час виконання ВП № 71588771 щодо ненадання відповіді на заяву скаржника від 28.05.2024 незаконною є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та з урахуванням викладеного, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є і вимога скарги в частині зобов`язання надати відповідь на заяву від 28.05.2024.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ст. ст. 1-3, 18, 129, 339 - 345 ГПК України, господарський суд, -

постановив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-виробнича компанія «Агро Віта Груп» б/н від 12.06.2024 на дії та бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконані наказу господарського суду Київської області у справі № 911/2255/22 задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-виробнича компанія «Агро Віта Груп» відповіді на його заяву від 28.05.2024 року.

3. Зобов?язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-виробнича компанія «Агро Віта Груп» відповідь на його заяву від 28.05.2024 року.

4. В іншій частині відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-виробнича компанія «Агро Віта Груп» б/н від 12.06.2024 на дії та бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може оскаржена відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали - 12.09.2024.

Суддя О.О. Христенко