Рішення

від 09.09.2024 по справі 914/858/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 914/858/24

за позовом: Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод», м. Буськ Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ,

про стягнення 32'462,89 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Шевчук.

Прокурор: Р. Панькевич.

Представники сторін:

від позивача 1: не з`явився,

від позивача 2: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: О. Соболь.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю Буський консервний завод про стягнення 32'462,89 грн заборгованості за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.04.2024 року справу № 914/858/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та залучено третю особу до участі у справі. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

15.04.2024 позивач 1 подав клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№10309/24).

23.04.2024 прокурор через систему «Електронний суд» подав заяву про зміну предмета позову (вх.№1610/24), у якій просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Українська залізниця» (третя особа) 32'462,89 грн пені за неналежне виконання зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів.

У судовому засіданні 14.05.2024 суд прийняв заяву прокурора про зміну предмета позову. Відомості про що занесено до протоколу судового засідання та ухвалою у порядку ст.ст. 120, 121 ГПК України повідомлено сторін.

Прокурор у судовому засіданні 09.09.2024 позовні вимоги підтримав, просив задоволити позовні вимоги у повному обсязі із врахуванням заяви про зміну позовних вимог; не заперечував щодо розгляду справи за відсутності інших учасників.

Представники позивачів та відповідач у судове засідання 09.09.2024 не з`явились, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертались.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Аргументи прокурора та позивачів.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання продовольчих товарів в частині дотримання строку поставки товару, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню в сумі 32'462,89 грн. Стягнення пені на користь залізниці прокурор обґрунтовує тим, що тристоронній договір поставки укладено на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану", від 02.03.2022 № 185 "Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", від 03.03.2022 №193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету, і АТ "Укрзалізниця" є платником коштів за договором. У відповіді на відзив прокурор відзначив, що докази погодження інших строків поставки у відсутні, як і докази підтвердження проведення аудиторської перевірки саме за рахунками, зазначеними у позовній заяві. Невчасне виконання договору мало негативний вплив на забезпечення населення продовольчими товарами, а тому покликання відповідача на форс-мажорні обставини за договором, що укладений у березні 2022 року, не є об`єктивною обставиною, а є ризиками підприємницької діяльності.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України позовні вимоги підтримало у повному обсязі та зазначило, що кошти, використані АТ "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договором, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг) у сумі такого платежу. Відповідач здійснив постачання товару несвоєчасно та незаконно користувався бюджетними коштами, чим порушив договірні зобов`язання, що має наслідком стягнення передбаченої договором пені.

Аргументи відповідача.

Відповідач у відзиві зазначив, що позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки недотримання строків поставки товару згідно з укладеним договором, спричинене форс-мажорними обставинами, про які відповідач 04.04.2022 повідомляв позивача листом №1159 на офіційну електронну адресу. За погодженням з вантажоодержувачем поставки продукції проводились частинами, що було зумовлене активною фазою бойових дій на території м. Харкова та Харківської області. Зазначив при цьому, що дотримання законності під час виконання зазначеного договору були предметом перевірки державної аудиторської служби України, проведеної у Харківській ОВА, за результатами якої порушень зі сторони ТОВ «Бузький КЗ» не встановлено. Крім того, відзначив, що оплата за поставлену продукцію була здійснена несвоєчасно, з порушенням строків, визначених п.2.2.2 договору. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав незаконності нарахування такої у зв`язку з обставинами непереборної сили (лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1).

Аргументи третьої особи.

У поясненні по суті спору третя особа погодилася з аргументами позову, оскільки завод неналежно виконав свої зобов`язання за договором в частині дотримання строку поставки товару. У відносинах між сторонами АТ "Укрзалізниця" виступало лише фактичним платником за грошовими зобов`язаннями замовника і в силу ч.1 ст. 528 ЦК України не набуває жодних прав за договором, зокрема і права вимоги будь-якого виконання на її користь.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки позивачів та відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, що були подані учасниками.

У судовому засіданні 09.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Харківською обласною військовою адміністрацією (замовник), ТОВ "Буський консервний завод" (постачальник) та AT "Укрзалізниця" (платник) у березні 2022 року укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування з додатками, шляхом приєднання до його умов, оприлюдненого на сайті АТ "Укрзалізниця" за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement (витяг з протоколу «Ц-54/29 ком.т. за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)). Договір укладено для забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

За умовами п.2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 за № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі всіма чинними змінами), на таких умовах: попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника; остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Терміни і порядок поставки висвітлені у розділі 5 договору. Так, згідно п.5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів (пункти 5.4 та 5.5 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

У пунктах 8.1 - 8.3 договору обумовлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів. Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022. Постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua (п. 11.3 та 11.4 договору).

На виконання умов договору, Харківська ОВА звернулася до відповідача із заявками на закупівлю товарів (ДК 021:2015-15113000-3 та ДК 021:2015-15240000-2).

08 березня 2022 року ТОВ "Буський КЗ" за результатами розгляду заявок Харківської ОВА виставлено рахунки на оплату № 08/03-1 на суму 955'008,00 грн та № 08/03-2 від на суму 2'747'790,72 грн.

20.03.2022 платником, на виконання пп.2.2.2 п.2.2 договору, здійснено попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 286'502,40 грн (по рахунку №08/03-1) та на суму 824'337,22 грн (по рахунку №08/03-2), що підтверджується платіжним дорученням № 117 та №118 (призначення платежу: передоплата по договору на постачання продов. товарів згідно рахунку №08/03-1 та №08/03-2 від 08.03.2022 відповідно, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)), а 21.04.2022 остаточну оплату на суму 668'505,60 грн. та 1'923'453,50 грн (платіжне доручення № 1270 та № 1271).

ТОВ "Буський КЗ" 09.04.2022 здійснив поставку товарів по заявках позивача 1, про що свідчать підписані постачальником та замовником відповідні акти приймання-передачі товару.

Прокурор стверджує, що поставка товару по рахунках на оплату від 08.03.2022 № 08/03-1 та №08/03-2 повинна була відбутися 23.03.2022, а відбулася 09.04.2022, тобто із порушенням терміну, погодженого сторонами.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Харківську ОВА та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та зазначив, що прокуратурою 10.01.2024 на адресу Харківської ОВА скеровувався лист №53-103-2266вих-24 про існування порушення інтересів держави з підстав неналежного виконання ТОВ «Буський КЗ» як постачальником договірних зобов`язань, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій. Зазначеним листом було витребувано у адміністрації відомості про вжиті заходи із захисту порушених інтересів держави. 13.02.2024 Харківська ОВА повідомила, що з позовом до суду про стягнення пені не зверталась, заходи досудового врегулювання не вживались. Лист про існування порушення інтересів держави також надсилався міністерству. 16.01.2024 міністерство повідомило прокуратуру про те, що заходи про стягнення пені не вживались. Прокурор зазначив, що в зв`язку з наведеним звертається до суду з позовом на захист інтересів держави, що спрямоване на фінансування нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вже зазначалося, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ОВА та міністерства прокурор обґрунтовує невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на звернення з позовом до суду, чим суттєво порушуються інтереси держави, адже оплата за товар здійснювалась за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З огляду на наведене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували би факт порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду від 12 березня 2019 р. у справі № 921/325/17-г/13).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 у справі № 910/6642/18). Аналогічна правова позиція викладена також у постанові ЗАГС від 01.06.2023 у справі № 909/981/22.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому.

Як уже відзначалося, спір у справі про стягнення 32462,89 грн пені виник з підстав неналежного виконання відповідачем умов тристороннього договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, оприлюдненого на сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement шляхом приєднання до його умов.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1-3 ст. ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Як уже відзначалося, розмір та порядок сплати пені за порушення постачальником строку поставки товару, визначено у п.6.1 договору, де зазначено, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується на рахунок платника, а саме: АТ "Українська залізниця".

Суд не погоджується з твердженням АТ "Укрзалізниця" про те, що залізниця не набуває жодних прав за договором, зокрема, і права вимоги будь-якого виконання на її користь, оскільки така є однією із сторін договору, тобто є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін, яка вправі набувати цивільні права та обов`язки, здійснювати їх захист.

Верховний Суд постанові від 23.07.2024 у справі № 909/532/23 відзначив наступне: «Та обставина, що грошові кошти, які відповідач отримав в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не нівелюють умов договору, оскільки умови про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок третьої особи у справі. Крім того, колегія суддів зауважує, що Господарським судом Івано-Франківської області розглядалась справа № 909/981/22 за позовом Тернопільської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" про відшкодування шкоди, заподіяної неналежним виконанням договору на постання продовольчих товарів в сумі 305 090,84 грн, в якій позивач просив перерахувати зазначені кошти на рахунок Акціонерного товариства "Укрзалізниця", як пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки. Вимоги позивача були обґрунтовані тим, що відповідач не поставив у визначений договором термін товар, у зв`язку з чим йому нараховано штрафні санкції у вигляді пені.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 у справі № 909/981/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що положеннями пункту 6.1 договору передбачено обов`язок постачальника сплатити пеню у випадку затримки поставки товару саме на рахунок платника, яким є Акціонерне товариство "Українська залізниця", та враховуючи ту обставину, що платник за спірним договором не є стороною цього судового спору.

Зазначені судові рішення були оскаржені до Верховного Суду, проте ухвалою від 01.08.2023 скаржнику було відмовлено у відкритті провадження у справі. Відтак ці судові рішення набрали законної сили. Про вищевказані обставини позивач-1 повідомив прокуратуру у листі від 10.07.2023 № 03-6265/16, в якому позивач-1 зазначив про вжиті ним заходи щодо стягнення пені шляхом подання відповідної позовної заяви. Заразом суди попередніх інстанцій з умов укладеного між сторонами договору встановили, що на третю особу покладено як права, так і обов`язки в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань. Зокрема, пунктом 1.1 договору на платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом другим пункту 11.4 передбачено право платника вносити зміни до договору за погодженням із замовником, абзацом десятим пункту 7.3 договору передбачено обов`язок постачальника відшкодувати платнику всі збитки, завдані у зв`язку із застосуванням до постачальника санкцій, а відповідно до положень пункту 6.6 договору платник - третя особа у справі, несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору. Також статутом Акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, передбачено, що товариство є юридичною особою приватного права, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 15). Відтак, третя особа може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором, за яким вона наділена правами та обов`язками».

Прокурором та позивачами. Незважаючи на предмет спору, не доведено належними та допустимими доказами, яке право або законний інтерес ОВА та міністерства порушено відповідачем, адже за умовами договору пеню має право стягнути АТ «Укрзалізниця», яка не є позивачем у даному спорі, тому підстави для задоволення позову відсутні, а відтак суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата прокурором судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 633 від 18.03.2024 на суму 3'028,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на заявника.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 13.09.2024.

Суддя Б. Яворський.