Постанова

від 16.12.2024 по справі 914/858/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа №914/858/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури №15/2-637 вих-24 від 03.10.2024 (вх. №01-05/2790/24 від 04.10.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2024 (суддя Яворський Б.І., повний текст складено 13.09.2024)

у справі №914/858/24

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Буський консервний завод, м. Буськ Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Акціонерне товариство Українська залізниця, м.Київ,

про стягнення 32 462,89 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2024 у справі №914/858/24 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2024 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 08.11.2024.

29.10.2024 Міністерство розвитку громад та територій України подало суду пояснення щодо апеляційної скарги.

Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» про стягнення 32'462,89 грн пені за прострочення поставки товару за тристороннім договором на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, укладеним шляхом приєднання постачальника до його умов.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України позовні вимоги підтримало у повному обсязі та зазначило, що кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договором, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг) у сумі такого платежу. Відповідач здійснив постачання товару несвоєчасно та незаконно користувався бюджетними коштами, чим порушив договірні зобов`язання, що має наслідком стягнення передбаченої договором пені.

Третя особа погодилася з аргументами позову, оскільки відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за договором в частині дотримання строку поставки товару. У відносинах між сторонами АТ «Укрзалізниця» виступало лише фактичним платником за грошовими зобов`язаннями замовника і в силу ч.1 ст.528 ЦК України не набуває жодних прав за договором, зокрема і права вимоги будь-якого виконання на її користь.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що недотримання строків поставки товару за укладеним договором спричинене форс-мажорними обставинами.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що прокурор та позивачі, незважаючи на предмет спору, не довели належними та допустимими доказами, яке право або законний інтерес обласної військової адміністрації та Міністерства порушено відповідачем, адже за умовами договору пеню має право стягнути АТ «Укрзалізниця», яка не є позивачем у цьому спорі, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Узагальнені доводи апелянта (прокурора) та інших учасників справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 19, 55 Конституції України, Бюджетного Кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,) порушенням норм процесуального права (ст.ст. 4, 11, 13, 41, 45, 53, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК України), а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи. На підтвердження зазначеного апелянт наводить фактичні обставини справи та покликається на такі доводи:

- суд неправильно визначив суб`єктний склад сторін у справі, не надав об`єктивної оцінки повноваженням органів, уповноважених державою на захист її інтересів та, як наслідок, помилково зробив висновок, що право на заявлення позову належить АТ «Українська залізниця», не обґрунтував підстави неможливості виступати позивачами Харківській обласній військовій адміністрації як стороні договору чи Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України;

- за п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №185 від 02.03.2022 військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів); пунктами 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №328, зокрема, Харківську обласну військову адміністрацію визначено одержувачем продовольчих товарів тривалого та нетривалого зберігання, закупівля яких здійснюється відповідно до вимог Постанови №18; за умовами укладених договорів на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання ХОВА є їх стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (п.п. 1.1, 6.5, 9.3 договору), тому Харківська обласна військова адміністрація, як сторона договору є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах;

- суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі, адже Міністерство є головним розпорядником субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, які надаються шляхом перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку, для здійснення оплати за тристоронніми договорами, замовниками за якими є обласні військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами АТ «Укрзалізниця»;

- Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головний розпорядник коштів державного бюджету відповідно до вимог бюджетного законодавства забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку, та здійснило заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій в частині отриманих місцевими бюджетами доходів, забезпечувало отримання звітів від розпорядників субвенції за місцевими бюджетами та подання щомісяця Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції у відповідності до вимог законодавства, зокрема, ст.22 Бюджетного кодексу України;

- Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що головні розпорядники уповноважені на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із витрачанням бюджетних коштів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21), тому Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, як головний розпорядник коштів державного бюджету є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах;

- відповідач, діючи вільно та на власний ризик, усвідомлюючи строки поставки та загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню військову агресію російської федерації проти України, а також необхідність задоволення нагальних потреб функціонування держави, взявши на себе зобов`язання із визначеними в договорах умовами щодо поставки продовольчих товарів, допустив неналежне виконання своїх зобов`язань, що мало негативний вплив на виконання Харківською обласною державною адміністрацією функцій із забезпечення в умовах воєнного стану населення територіальної громади продовольчими товарами;

- Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №910/5282/23 у правовідносинах, що є подібними у справі №922/52/24, залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/5282/2, у яких суди дійшли висновків про обґрунтованість звернення прокурором з позовом в інтересах держави в особі обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, а також відсутність правових підстав для зменшення штрафних санкцій (пені);

- Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №910/5282/23 дійшов таких висновків: - у пункті 6.1 договорів 1, 2 сторони погодили, що у разі затримки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки; - вимога про повернення попередньої оплати за договорами на користь АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, є такою, що передбачена як умовами договорів, так і регламентована положеннями ст. 693 ЦК України, у зв`язку з чим, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати за договорами.

У поясненнях до апеляційної скарги Міністерство розвитку громад та територій України зазначає, що Міністерство як орган державної влади стороною за тристоронніми договорами не є, не здійснює та не може здійснювати господарську діяльність. Листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 16.01.2024 №884/34/10-24 повідомлено Новобаварську окружну прокуратура міста Харкова, що Міністерство не є стороною за договором, який у розумінні Цивільного кодексу України є договором, укладеним на підставі правового акта органу державної влади, зміст якого встановлюються актами цивільного законодаства.

У відповідності до вимог бюджетного законодавства Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України як головним розпорядником коштів державного бюджету забезпечувалось виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України механізму надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку з відображенням в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів.

Станом на сьогодні усталеною є судова практика, що невиконання зобов`язань за договорами щодо передання обумовленого товару, є порушенням правил здійснення господарської діяльності, за що договором та законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій (до прикладу постанова Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/5282/23)

Також позивач-2 просить врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21 про те, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом визначення державного органу, в чиїх інтересах він діє, органи прокуратури є суб`єктом сплати судових витрат та самостійно здійснюють права і виконують обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Відповідач та інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористались. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Харківську обласну державну (військову) адміністрацію та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. У позові прокурор стверджував, що має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання за договором постачання продовольчих товарів з боку ТзОВ «Буський консервний завод», що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Так, повноваження військових адміністрацій передбачені статтею 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану, зокрема обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо завдання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

З урахуванням наведених положень Закону, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України №252 від 11.03.2022 Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану функції Харківської обласної ради в частині бюджетних повноважень наразі здійснює Харківська обласна військова адміністрація.

Головним розпорядником субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану є МінІнфраструктури (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №528 від 03.05.2022 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану»).

Згідно з умовами договору на постачання продовольчих товарів, Харківська обласна військова адміністрація є стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить: прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (п. п. 1.1, 6.5, 9.3 договору), отже є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Суб?єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є також Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, як головний розпорядник субвенції, що є співпозивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 10.01.2024 Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова листом за №52-103-226вих-23 звернулась до Харківської обласної державної (військової) адміністрації, у якому вказала на невиконання п.5.4. договору, укладеного між Харківською обласною військовою адміністрацією (замовником), АТ «Укрзалізниця» (платником) та ТзОВ «Буський консервний завод» (постачальником) шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів. Зокрема, враховуючи, що попередня оплата за товар проведена 21.03.2022, а поставка товару здійснена 09.04.2022 та 27.04.2022, постачальник має обов`язок на підставі пункту 6.1. договору сплатити на рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.

Прокуратура просила повідомити у строк до 09.02.2024 чи зверталась Харківська ОВА до суду з позовом про стягнення пені, чи вживались заходи досудового врегулювання спору та чи є намір вживати заходи щодо стягнення пені в судовому порядку.

Листом від 13.02.2024 №01-61/1261 Харківська ОВА повідомила прокуратуру про те, що не зверталась до суду з позовом про стягнення пені, заходи досудового врегулювання спору не вживались, щодо наміру звернення до суду зазначила, що строк позовної давності продовжено на строк дії воєнного стану, тому позивач має право звернутись з позовом і після закінчення дії воєнного стану.

21.03.2024 прокурор повідомив Харківську ОВА в порядку ч.4 ст.23 «Про прокуратуру» про прийняте рішення щодо здійснення представництва інтересів в держави в суді в особі Харківської ОВА шляхом подання відповідного позову до суду.

10.01.2024 листом за №52103-227вих24 Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з вимогою надати інформацію про намір звернення до суду з позовом до ТзОВ «Буський консервний завод» про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день за договором постачання.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом №884/34/10-24 від 16.01.2024 повідомило прокуратуру про те, що Міністерство не є стороною за договором постачання і відсутні підстави для вжиття заходів щодо стягнення пені.

21.03.2024 прокурор повідомив Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України в порядку ч.4 ст.23 «Про прокуратуру» про прийняте рішення щодо здійснення представництва інтересів в держави в суді в особі Міністерства шляхом подання відповідного позову до суду.

Враховуючи наведене листування, прокурор дотримався порядку, встановленого у ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, звернувся до компетентних органів з повідомленням про наявність підстав звернення до суду з метою захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні законності використання бюджетних коштів та належного виконання зобов`язань, які укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, проте такі органи не вжили належних заходів для захисту інтересів держави, надавши прокурору формальну відповідь про передчасність звернення до суду до кінця дії воєнного стану в Україні та про відсутність наміру такого звернення, а також протягом розумного строку не звернулись з відповідним позовом самостійно (позов подано 27.03.2024).

Фактичні обставини справи.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» між Харківською обласною військовою адміністрацією (замовник), ТзОВ «Буський консервний завод» (постачальник) та AT «Укрзалізниця» (платник) у березні 2022 року укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування з додатками, шляхом приєднання до його умов, оприлюдненого на сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement (витяг з протоколу №Ц-54/29 ком.т. за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)).

Договір укладено для забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

За умовами п.2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 за №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі всіма чинними змінами), на таких умовах: попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника; остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Терміни і порядок поставки висвітлені у розділі 5 договору. Так, згідно п.5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів (пункти 5.4 та 5.5 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

У пунктах 8.1 - 8.3 договору обумовлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів. Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022. Постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua (п. 11.3 та 11.4 договору).

На виконання умов договору, Харківська ОВА звернулася до відповідача із заявками на закупівлю товарів (ДК 021:2015-15113000-3 та ДК 021:2015-15240000-2).

08 березня 2022 року ТзОВ «Буський консервний завод» за результатами розгляду заявок Харківської ОВА виставив рахунки на оплату №08/03-1 на суму 955 008,00 грн та № 08/03-2 від на суму 2 747 790,72 грн.

20.03.2022 платником, на виконання пп.2.2.2 п.2.2 договору, здійснено попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 286 502,40 грн (по рахунку №08/03-1) та на суму 824 337,22 грн (по рахунку №08/03-2), що підтверджується платіжним дорученням № 117 та №118 (призначення платежу: передоплата по договору на постачання продов. товарів згідно рахунку №08/03-1 та №08/03-2 від 08.03.2022 відповідно, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)), а 21.04.2022 остаточну оплату на суму 668 505,60 грн. та 1 923 453,50 грн (платіжні доручення №1270 та №1271).

ТзОВ «Буський консервний завод» 09.04.2022 здійснив поставку товарів по заявках позивача-1, про що свідчать підписані постачальником та замовником відповідні акти приймання-передачі товару.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальновідомими обставинами є введення на усій території України з 24.02.2022 режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

02.03.2022 Кабінет міністрів України установив, що в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» уповноважується, серед іншого, виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна) (постанова КМУ №185).

У березні 2022 року з метою забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії та з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в період дії воєнного стану, на сайті AT «Укрзалізниця» було розміщено текст договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування.

Відповідно до умов оприлюдненого тексту договору, замовником є військові адміністрації, платником АТ «Укрзалізниця», а юридичні особи або фізичні особи-підприємці можуть здійснити акцепт (прийняття) його умов шляхом приєднання як постачальники.

З матеріалів справи встановлено, що між Харківською обласною військовою адміністрацією (замовник), ТзОВ «Буський консервний завод» (постачальник) та AT «Укрзалізниця» (платник) у березні 2022 року укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування з додатками, шляхом приєднання до його умов, оприлюдненого на сайті АТ «Укрзалізниця».

08.03.2022 постачальник прийняв заявки замовника на постачання товару шляхом виставлення рахунків на оплату, а 20.03.2022 платник здійснив попередню оплату у розмірі 30% вартості товару.

Відповідно до п.5.5. договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, однак поставку здійснено 09.04.2022.

У позові прокурор стверджує, що поставка товару по рахунках на оплату від 08.03.2022 №08/03-1 та №08/03-2 повинна була відбутися 23.03.2022, а відбулася 09.04.2022, тобто із порушенням терміну, погодженого сторонами та просить стягнути в користь Державного бюджету України пеню за прострочення поставки.

Так, у п.6.1. договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день затримки.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за змістом у п.6.1. договору пеню має право стягнути АТ «Укрзалізниця» як платник, проте АТ «Укрзалізниця» не є позивачем у спорі, тому підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, суд врахував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі №909/532/23.

У справі №909/532/23 Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» про стягнення в дохід державного бюджету пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару за тристороннім договором постачання, укладеним у березні 2022 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 за №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану».

Відтак обставини у справі №909/532/23 і у справі №914/858/24 є аналогічними, а правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 підлягають врахуванню судом першої та апеляційної інстанції в силу вимог ч.4 ст.236 ГПК України.

Відповідно до цих висновків:

- оскільки у пункті 6.1 договору сторони погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником (позивачем-1), постачальник (відповідач) сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника (третьої особи) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, відтак доводи скаржника про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок третьої особи, є безпідставними (п.85 постанови);

- та обставина, що грошові кошти, які відповідач отримав в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не нівелюють умов договору, оскільки умови про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок третьої особи у справі (п.86 постанови);

- суди попередніх інстанцій з умов укладеного між сторонами договору встановили, що на третю особу покладено як права, так і обов`язки в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань. Зокрема, пунктом 1.1 договору на платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом другим пункту 11.4 передбачено право платника вносити зміни до договору за погодженням із замовником, абзацом десятим пункту 7.3 договору передбачено обов`язок постачальника відшкодувати платнику всі збитки, завдані у зв`язку із застосуванням до постачальника санкцій, а відповідно до положень пункту 6.6 договору платник третя особа у справі, несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору (п.103 постанови);

- статутом АТ «Українська залізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, передбачено, що товариство є юридичною особою приватного права, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 15) (п.104 постанови);

- третя особа може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором, за яким вона наділена правами та обов`язками (п.104 постанови).

За результатами розгляду касаційної скарги прокурора, Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі №909/532/23, якими у позові було відмовлено у зв`язку з тим, що за змістом у п.6.1. договору пеню має право стягнути АТ «Укрзалізниця» як платник, проте АТ «Укрзалізниця» не є позивачем у спорі.

Водночас, в апеляційній скарзі, яка є предметом розгляду у цьому апеляційному провадженні, прокурор просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.02.2024 у справі №910/5282/23.

У справі №910/5282/23 Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» про стягнення на користь АТ «Укрзалізниця» сплаченої попередньої оплати, штрафних санкцій та матеріальних втрат за порушення зобов`язання, 3 % річних та інфляційні втрати.

Позов мотивовано тим, що за умовами укладених відповідачем та АТ «Укрзалізниця» договорів на постачання продовольчих товарів, форму та умов яких затверджено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, АТ «Українська залізниця» сплатило в якості попередньої оплати на користь відповідача вартість замовленого товару, в сумі 11.446.411,92 грн., однак, ТзОВ «Спайс Хаус» не виконало зобов`язань та товар на погоджених у договорах умовах не поставило.

Отже, обставини справи №910/5282/23 і справи №909/858,24, що розглядається, є в певній мірі подібними, однак відрізняються тим, що позов заявлено в інтересах Київської міської військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, водночас кошти прокурор просив стягнути на користь АТ «Укрзалізниця» - третьої особи у справі.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №910/5282/23 дійшов висновку про те, що вимога про повернення попередньої оплати за договорами на користь АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, є такою, що передбачена як умовами договорів, так і регламентована положеннями ст.693 ЦК України, у зв`язку з чим, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати за договорами. Верховний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що у справі №914/858/24, на відміну від справи №910/5282/23, прокурор просить стягнути з відповідача пеню в дохід державного бюджету, а не на користь АТ «Укрзалізниця».

Колегія суддів констатує, що у справах з подібними правовідносинами щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань за тристоронніми договорами постачання, укладеними на виконання постанови Кабінету Міністрів України №185, склалася різна судова практика.

Так, постановою Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №917/1781/23, предметом спору у якій було стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за трьохстороннім договором поставки, укладеним між Полтавською ОВА (замовником), АТ «Укрзалізниця» (платником) та ТзОВ «Вінсайд Лайт» (постачальником), залишено без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якими задоволено позов прокурора в інтересах військової адміністрації та Мінінфраструктури в частині стягнення пені з постачальника в дохід державного бюджету.

Постановою Верховного Суду від 01.08.2024 у справі №917/1941/23, предметом спору у якій було стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за трьохстороннім договором поставки, укладеним між Полтавською ОВА (замовником), АТ «Укрзалізниця» (платником) та ТзОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» (постачальником), залишено без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якими задоволено позов прокурора в інтересах військової адміністрації та Мінінфраструктури в частині стягнення пені з постачальника в дохід державного бюджету.

Натомість, у постановах від 23.07.2024 у справі №909/532/23 (яку взяв до уваги суд першої інстанції в оскарженому рішенні), від 09.08.2024 у справі №917/1957/23, у подібних правовідносинах, Верховний Суд підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного у договорі порядку стягнення пені у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів, виділених як субвенція, оскільки така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 Цивільного кодексу України принципам свободи договору, обов`язковості договору та презумпції правомірності правочину.

Зокрема, постановою Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 скасовано судові рішення про часткове задоволення позовних вимог та відмовлено у задоволенні позову прокурора із зазначенням такого:

« 106. Отже, оскільки у пункті 6.1 Договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником (Харківською обласною військовою адміністрацією), постачальник (ТзОВ «Лубним`ясо») сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника (АТ «Укрзалізниця») пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, доводи прокурора про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок АТ «Укрзалізниця», є безпідставними.

107. Та обставина, що грошові кошти, які ТзОВ «Лубним`ясо» отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ «Укрзалізниця».

108. Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України».

У постанові від 09.09.2024 у справі №902/1372/23 в аналогічних правовідносинах Верховний Суд із врахуванням висновків, викладених у зазначених вище постановах від 23.07.2024 у справі №909/532/23 та від 09.08.2024 у справі №917/1957/23, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» про стягнення з відповідача до Державного бюджету України пені за прострочення термінів поставки товару за тристороннім договором, укладеним на виконання постанови КМУ №185.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що за умовами договору пеню має право стягнути АТ «Укрзалізниця», відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 у справі № 910/6642/18).

У спірному випадку прокурор та позивачі не довели наявності порушеного права чи законного інтересу позивачів, які підлягають захисту в судовому порядку, адже за умовами договору сторони самостійно узгодили можливість стягнення пені лише на рахунок платника, тобто АТ «Укрзалізниця», яке було залучено до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відтак доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи такого порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2024 у справі №914/858/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.