Рішення

від 09.09.2024 по справі 916/2864/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2864/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву житлово-будівельного кооперативу Іллічівський-10 (вх. №2-1383/24 від 28.08.2024) про ухвалення додаткового рішення, подану по справі за позовом житлово-будівельного кооперативу Іллічівський-10 до товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-Іммобільє про стягнення 10 747,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 по цій справі позовні вимоги житлово-будівельного кооперативу Іллічівський-10 (далі по тексту ЖБК Іллічівський-10) було задоволено, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-Іммобільє (далі по тексту ТОВ ІВ-Іммобільє) заборгованість у розмірі 10 747,98 грн, судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

28.08.2024 до суду від ЖБК Іллічівський-10 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення шляхом присудження до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою від 30.08.2024 заява позивача була призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2024 о 13:45 год., явка представників в якому була визнана судом необов`язковою.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У поданій до суду позовній заяві ЖБК Іллічівський-10 просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України в резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат.

Проте, у рішенні від 19.08.2024 господарським судом не було вирішено питання про розподіл між сторонами заявлених до стягнення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зазначає, що оскільки за результатами вирішення даного спору судом було проголошено рішення, питання про розподіл витрат на правову допомогу має бути розглянуто шляхом проголошення додаткового рішення, оскільки назва додаткового рішення у справі, якими можуть бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, залежить від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвала; рішення). Позиція суду з даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 10.05.2024 по справі №925/134/23.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

28.03.2024 між ЖБК Іллічівський-10 (Клієнт) та Адвокатським бюро «Бороган» (далі по тексту Бюро) було укладено договір по надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору від 28.03.2024 Бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надати Клієнту правничу допомогу у представництві інтересів Клієнта по справі за позовом Клієнта до ТОВ ІВ-Іммобільє про стягнення заборгованості.

Умовами п. 4.1 договору від 28.03.2024 встановлено, що за надання правової допомоги, яка є предметом договору, згідно пункту 2.1 цього договору, Клієнт сплачує винагороду у розмірі 8 000,00 грн.

Сторони погодили, що виплата гонорару та винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1. цього договору здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.4 договору від 28.03.2024).

03.04.2024 між ЖБК Іллічівський-10 та Бюро було підписано акт приймання -передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги від 28.03.2024, згідно якого Бюро виконало наступну роботу: усна консультація, вивчення документів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви. При цьому, у акті також зазначено, що за виконану роботу Клієнт протягом 30 календарних дній після підписання цього акту зобов`язується сплатити Бюро винагороду у розмірі 8 000,00 грн.

26.06.2024 до суду надійшла позовна заява ЖБК Іллічівський-10, за результатами розгляду якої судом 19.08.2024 було проголошено рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 Верховним Судом було зроблено висновок, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Враховуючи приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України, якими встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, а також враховуючи висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, господарський суд зазначає про необхідність встановлення в кожній конкретній справі обставин пред`явлення вимоги про стягнення витрат, які вже бути фактично понесені, або витрат, які лише будуть понесені. Оцінка вказаних обставин має здійснюватися судом з урахуванням умов договору про надання правової допомоги. При цьому, як вже було зазначено вище, відсутність фактично понесених витрат є підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Положеннями п. 4.4 договору від 28.03.2024 сторони передбачили, шо виплата гонорару та винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1. цього договору здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Враховуючи підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг 03.04.2024, господарський суд доходить висновку, що на момент пред`явлення позову гонорар вже мав бути сплачений на рахунок Бюро, а, отже, такі докази мали бути надані суду разом з позовною заявою.

Проте, будь-які докази, які можуть підтвердити факт сплати адвокату гонорару згідно з умовами договору від 28.03.2024 позивачем суду надані не були, що свідчить про недоведеність факту понесення заявлених до стягнення витрат, а, отже, і про відсутність підстав для відшкодування позивачу таких витрат за рахунок відповідача.

Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи ненадання ЖБК Іллічівський-10 доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн., які за умовами договору від 28.03.2024 мали бути сплачені до моменту звернення позивача до суду з позовною заявою, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої ЖБК Іллічівський-10 заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 236 238, 244, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити житлово-будівельному кооперативу Іллічівський-10 у задоволенні заяви про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-Іммобільє витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено 13.09.2024.

Суддя С.П. Желєзна