Рішення

від 13.09.2024 по справі 916/3056/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3056/24

Господарський Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/3056/24 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "КВАДРО ПЛЮС 2020" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 40, код ЄДРПОУ 43335262) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» (67231, Одеська обл., Іванівський р-н, с. Білка, вул. Стрекалова, буд. 68, код ЄДРПОУ 38525550) про стягнення 178712,57грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду:

Позивач у позові в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.06.2022 між сторонами спору було укладено договір поставки №33П-2022, відповідно до умов якого постачальник ТОВ "ТД "КВАДРО ПЛЮС 2020" зобов`язується продати та поставити (передати) у власність покупця у строки передбачені цим договором товар вказаний у специфікації (далі товар), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість згідно встановленого цим договором порядку. Так, позивач стверджує, що він свої зобов`язання за договором поставки №33П-2022 від 28.06.2022 виконав належним чином, однак, відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за договором поставки №33П-2022 від 28.06.2022 у повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 63822,18 грн, на яку позивачем нараховано 64065,19 грн пені, 11334,36 грн інфляційних збільшень, 4459,77 грн три проценти річних та 35031,07 грн штрафу.

04.09.2024 за вх.№ 32188/24 до суду від відповідача надійшла заява із запереченнями, в якій останній просить суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції до 90%, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на всій території України. Так, ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» є виробником сільськогосподарської продукції та здійснює свою діяльність на території с. Білка, Березівського району Одеської області, у зв`язку з блокуванням російською федерацією морських шляхів та обстрілами портів стало фактично неможливо здійснити реалізацію сільськогосподарської продукції, враховуючи зростання ціни пального, добрива та інших складових собівартості, сільськогосподарська продукція стає збитковою.

04.09.2024 за вх.№ 32185/24 до суду від ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу, так як відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу у даній справі у розмірі 16000,00 грн, не являється співмірним з складністю справи та роботою виконаною адвокатом. Також до витрат включено здійснення підготовки заяви про забезпечення позову яку повернуто заявнику як таку, що подана без додержання вимог ст 139 ГПК України та участь в судових засіданнях, які не проводились. Відповідач вважає, що у зв`язку із не поданням позивачем опису виконаних робіт суду слід відмовити у задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито провадження у справі № 916/3056/24, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

28.06.2022 між ТОВ "ТД "КВАДРО ПЛЮС 2020" (постачальник) та ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» (покупець) було укладено договір поставки №33П-2022, згідно умов якого постачальник зобов`язується продати та поставити (передати) у власність покупця у строки передбачені цим договором товар вказаний у специфікації (далі товар), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку. Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики товару, строки та умови поставки і оплати товару визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації (далі-специфікація) та видаткових накладних. Кожна специфікація підписується сторонами, додається до договору і є його невід`ємною частиною (п.п. 1.1., 1.3. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 5.1. договору №33П-2022 від 28.06.2022 загальна сума кожної окремої поставки вказана в специфікації та у видатковій накладній (та/або додаткових угодах), що є невід`ємними його частинами. Остаточна ціна договору визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару, згідно підписаних сторонами специфікацій та видаткових накладних на товар в період дії цього договору. Оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною та у строки, вказані в специфікації, видаткових накладних шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника в терміни зазначені в специфікаціях до цього договору, на підставі виставленого постачальником рахунку.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.7. договору №33П-2022 від 28.06.2022 у разі прострочення строків оплати товару відповідно до п. 5.1. покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару. У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору (додаткової угоди та/або специфікації) більш ніж на 10 (десять) днів покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки до повного виконання стороною своїх зобов`язань. Строк нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Пунктом 12.1. договору №33П-2022 від 28.06.2022 визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 30.12.2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Специфікацією №2 від 25.07.2022 щодо поставок від 05.09.2022 на суму 50160,00 грн встановлено термін сплати до 31.10.2022.

Специфікацією №3 від 31.08.2022 щодо поставки від 05.09.2022 на суму 30240,00 грн та від 21.09.2022 на суму 140 400, 00грн встановлено термін сплати до 31.10.2022.

Специфікацією №4 від 27.09.2022 щодо поставки від 04.10.2022 на суму 9945,36 грн встановлено термін сплати до 30.11.2022.

Специфікацією №5 від 03.10.2022 щодо поставки від 04.10.2022 на суму 55620,36 грн встановлено термін сплати до 30.11.2022.

Специфікацією №6 від 04.10.2022 щодо поставки від 04.10.2022 на суму 63945,00 грн встановлено термін сплати до 30.11.2022.

На виконання умов договору поставки №33П-2022 від 28.06.2022 позивачем надано до матеріалів справи: видаткові накладні №196 від 05.09.2022 на суму 50160,00 грн з ПДВ; №219 від 05.09.2022 на суму 30240,00 грн з ПДВ; №236 від 21.09.2022 на суму 140 400,00 грн з ПДВ; №247 від 04.10.2022 на суму 55620,36 грн; №248 від 04.10.2022 на суму 9945,36 грн; №252 від 04.10.2022 на суму 63945,00 грн; товарно-транспортні накладні №Р196 від 05.09.2022; №Р219 від 05.09.2022; №Р236 від 21.09.2022; №Р248 від 04.10.2022; №Р247 від 04.10.2022; №Р252 від 04.10.2022; рахунки на оплату № 230 від 04.10.2022 на суму 63945,00 грн; № 226 від 03.10.2022 на суму 55620,36 грн; № 219 від 27.09.2022 на суму 9945,36 грн; №200 від 31.08.2022 на суму 170640,00 грн; № 178 від 25.07.2022 на суму 50160,00 грн.

Також, ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» було повернуто ТОВ «ТД «КВАДРО ПЛЮС 2020» товар згідно: накладної на повернення товару №10 від 22.12.2022 на суму з ПДВ 30 240 грн; накладної на повернення товару №11 від 22.12.2022 на суму з ПДВ 75600,00 грн; накладної на повернення товару №12 від 22.12.2022 на суму з ПДВ 45675,00 грн; накладної на повернення товару №13 від 22.12.2022 на суму з ПДВ 25095,00 грн; накладної на повернення товару №14 від 22.12.2022 на суму з ПДВ 17160,00 грн.

На підтвердження часткової оплати відповідачем за поставлений позивачем товар за договором поставки №33П-2022 від 28.06.2022 позивачем надано до суду: платіжну інструкцію №404 від 16.03.2023 на суму 50400,00грн; лист від 23.03.2023 про зарахування переплати у розмірі 27780,00грн.

Згідно акту взаємних розрахунків станом на 03.08.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №33П-2022 від 28.06.2022 складає 63822,18 грн, підписаного позивачем.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши правові позиції сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову чи відмови у задоволенні, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі докази, зокрема, договір №33П-2022 від 28.06.2022, видаткові накладні №196 від 05.09.2022, №219 від 05.09.2022, №236 від 21.09.2022, №247 від 04.10.2022, №248 від 04.10.2022, №252 від 04.10.2022, товарно-транспортні накладні №Р196 від 05.09.2022, №Р219 від 05.09.2022, №Р236 від 21.09.2022, №Р248 від 04.10.2022, №Р247 від 04.10.2022, №Р252 від 04.10.2022, рахунки на оплату № 230 від 04.10.2022, № 226 від 03.10.2022, № 219 від 27.09.2022, №200 від 31.08.2022, № 178 від 25.07.2022, накладні на повернення товару №10 від 22.12.2022, №11 від 22.12.2022, №12 від 22.12.2022, №13 від 22.12.2022, №14 від 22.12.2022, платіжна інструкція №404 від 16.03.2023, лист від 23.03.2023, акт звірки станом на 03.08.2023 позивач поставив відповідачу товар, який не було оплачено відповідачем на суму 63822,18грн, що відповідачем фактично не заперечується.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не було поставлено товару за специфікаціями №2 від 25.07.2022, №3 від 31.08.2022, №4 від 27.09.2022, №5 від 03.10.2022, №6 від 04.10.2022 в строки до 30.10.2022 та 30.11.2022 на загальну суму 350 310,72грн, згодом згідно з накладними на повернення товару №10 від 22.12.2022, №11 від 22.12.2022, №12 від 22.12.2022, №13 від 22.12.2022, №14 від 22.12.2022 ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» повернуло ТОВ «ТД «КВАДРО ПЛЮС 2020» товар на загальну суму 193 770,00 грн, внаслідок чого у відповідача залишалась заборгованість на суму 156 540,72 грн, яка останнім пізніше була оплачена частково на суму 92 718,54 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №404 від 16.03.2023, листом від 23.03.2023 та актом звірки станом на 03.08.2023. Залишок заборгованості ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» складає 63822,18грн, які судом підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, судом підлягає стягненню з ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» на користь ТОВ «ТД «КВАДРО ПЛЮС 2020» 63822,18грн заборгованості за поставлений товар.

Внаслідок існуючих вищевказаних сум прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставки товару позивач нарахував до стягнення з ТОВ «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» пеню в розмірі 65045,19грн за загальний період з 11.11.2022 по 02.07.2024 та 35031,07грн 10% штрафу.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунки пені та штрафу встановив, що його позивачем проведено вірно. Між тим, ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи скрутне становище відповідача, повномасштабне вторгнення рф на територію України, запровадження воєнного стану та блокування рф морських шляхів та обстрілами портів, суд вбачає підстави для зменшення розміру розрахованої пені до п`ятдесяти відсотків від суми нарахованої позивачем у розмірі 65045,19грн, а отже до 32 032,59грн та від суми розрахованого 10% штрафу у розмірі 35031,07грн до 17 515,54грн, які і підлягають стягненню судом з відповідача на користь позивача.

Поряд із цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період з 11.11.2022 по 02.07.2024 в сумі 4459,77 грн та інфляційних втрат за загальний період з 11.11.2022 по 02.07.2024 в сумі 11334,36грн, розраховані із вищевказаних судом сум.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем обрахунки, суд встановив, що їх розраховано позивачем вірно, а отже, нараховані позивачем до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період з 11.11.2022 по 02.07.2024 в сумі 4459,77 грн та інфляційних втрат за загальний період 11.11.2022 по 02.07.2024 в сумі 11334,36грн, підлягають судом стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно посилання відповідача на виникнення форс-мажорних обставин викладеного у заяві із запереченнями від 04.09.2024 за вх.№ 32188/24, слід відмітити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим листом засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Отже, підставою підтвердження існування форс-мажорних обставин є сертифікат ТПП України, виданий безпосередньо суб`єкту господарювання, відповідні докази відповідачем до матеріалів справи не додано, а тому дана позиція відповідача не приймається судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене, судом підлягають частковому задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 63822,18грн, пені у розмірі 32032,59 грн, штрафу у розмірі 17515,54грн, інфляційних втрат у розмірі 11334,36грн та трьох процентів річних у розмірі 4459,77грн.

Поряд із цим, позивач у позовній заяві від 09.07.2024 за вх.№3124/24 виклав клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 16000,00грн, надавши при цьому договір №6 про правничу допомогу від 08.08.2023, укладений між адвокатом Трояном Юрієм Олександровичем та директором ТОВ "ТД "КВАДРО ПЛЮС 2020" у судовому спорі за договором №33П-2022 від 28.06.2022 та акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 21.08.2023. При цьому, слід відмітити, що позивачем не додано документи, які б встановлювали повноваження Трояна Ю.О. на здійснення адвокатської діяльності, однак, судом зроблено відповідний витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та встановлено повноваження Трояна Ю.О. на здійснення адвокатської діяльності.

Так, згідно акту приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 21.08.2023 та договору про правничу допомогу №6 від 08.08.2023 позивачем визначено вартість з надання правничої допомоги за наступними послугами: підготовка позовної заяви 10000,00грн, підготовка заяви про забезпечення позову 2000,00грн, участь в судових засіданнях 2000,00грн.

Відповідач подав до суду заяву від 04.09.2024 за вх.№ 32185/24 в якій заперечував щодо суми заявлених витрат на професійну правову допомогу у даній справі у розмірі 16000,00 грн, а саме вважає такі витрати не співмірними із складністю справи та роботою виконаною адвокатом. Вартість послуг по підготовці заяви про забезпечення позову яку повернуто заявнику як таку, що подана без додержання вимог ст 139 ГПК України та участь адвоката в судових засіданнях, які не проводились, відповідач вважає безпідставного. Відповідач також зазначає, що у зв`язку із не поданням позивачем опису виконаних робіт слід відмовити взагалі у задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Існуючі спірні взаємовідносини сторін у справі №916/3056/23 виникли у зв`язку із порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №33П-2022 від 28.06.2022 в частині проведення оплати за поставлений товар. Дана категорія справ не є надмірно складною у розрізі їх розгляду та доказуваності, а також дані взаємовідносини регулюються вузьким нормативним колом та обмежуються сталою судовою практикою. Крім цього, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З урахуванням викладеного, суд оцінює підготовку та складання таких процесуальних документів, як позовної заяви від 09.07.2024 за вх.№3124/24, заяви про забезпечення позову 09.07.2024 за вх.№2-1149/24 у розмірі 3500,00грн. При цьому, заявлені позивачем витрати правничої допомоги на участь адвоката у судових засіданнях не підлягають задоволенню, за умови того, що справа №916/3056/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного засідання без виклику сторін, а отже судові засідання по даній справі не провадились. Отже, за умови покладання позивачем в основу позовних вимог позиції щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №33П-2022 від 28.06.2022, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи слід задовольнити у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Стосовно позиції відповідача про відсутність детального опису виконаних робіт по наданню правової допомоги, слід відмити, що гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований, як відзначив КАС ВС у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подання суду опису робіт, виконаних адвокатом, є не обов`язковим, так як у договорі про правничу допомогу №6 від 08.08.2023 сторонами було погоджено гонорар адвоката за надані послуги. Крім цього, відповідач не був позбавлений можливості заперечити проти розміру витрат, про відшкодування яких ставиться питання, неспівмірність яких останнім і було заявлено.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3028,00грн, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 2188,49грн, у зв`язку із частковим задоволенням судом позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "КВАДРО ПЛЮС 2020" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 40, код ЄДРПОУ 43335262) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» (67231, Одеська обл., Іванівський р-н, с. Білка, вул. Стрекалова, буд. 68, код ЄДРПОУ 38525550) про стягнення 178712,57грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1 ЛТД» (67231, Одеська обл., Іванівський р-н, с. Білка, вул. Стрекалова, буд. 68, код ЄДРПОУ 38525550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "КВАДРО ПЛЮС 2020" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 40, код ЄДРПОУ 43335262) 63822 (шістдесят три тисячі вісімсот двадцять дві) грн 18 коп основної заборгованості, 32032 (тридцять дві тисячі тридцять дві) грн 59 коп пені, 17515 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн 54 коп 10% штрафу, 11334 (одинадцять тисяч триста тридцять чотири) грн 36 коп інфляційних втрат, 4459 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 77 коп три проценти річних, 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн 49 коп судового збору, 3500 (три тисячі п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні решти заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "КВАДРО ПЛЮС 2020" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 40, код ЄДРПОУ 43335262) позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 вересня 2024 р.

Суддя І.А. Малярчук