Рішення

від 03.09.2024 по справі 926/407/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/407/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом комунального підприємства Чернівціводоканал, м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія, м. Чернівці

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 8 612 303,94 грн.

представники сторін:

від позивача Бузовська В.М.

від відповідача Савка О.Т.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Чернівціводоканал звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія про визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 27.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №69 від 04.02.2021 та стягнення коштів в сумі 8 612 303,94 грн.

Позов обґрунтовано обставинами, пов`язаними з укладенням між сторонами договору про постачання електричної електроенергії від 04.02.2021 за №69 та укладеною додатковою угодою №5 від 27.08.2021 до цього договору, внаслідок чого збільшилась ціна електричної енергії. Позивач вважає, що спірна додаткова угода укладена без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на ринку електричної енергії. Зокрема зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Наголошує, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого каскадного укладення чотирьох додаткових угод, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а відтак додаткова угода підлягає визнанню недійсною. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача коти в сумі 8 612 303,94 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 справу №926/407/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 02.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2024.

16.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 28.02.2024 задоволено клопотання відповідача від 16.02.2024 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 28.02.2024 року, відкладено підготовче судове засідання на 21.03.2024.

28.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що Законом України Про публічні закупівлі і самим договором передбачено право сторін договору, у разі зміни ціни на електричну енергію, здійснити перерахунок за новою вартістю, шляхом укладення та підписання додаткової угоди. Разом з тим, враховуючи що максимальний ліміт збільшення ціни за одиницю товару не перевищив 10%, відповідач вважає, що в його діях не вбачається порушення норм ст. 41 ЗУ Про публічні закупівлі, а зміна умов договору відбувалася за згодою обох сторін, що свідчить про дотримання п.5.2 укладеного між сторонами договору, ч.1 ст.651 ЦК України та ч.1 ст.188 ГК України.

Отже, враховуючи вищезазначене, твердження позивача відносно того, що відповідач порушив умови укладеного договору в частині збільшення ціни за поставлену електричну енергію, не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсності, оскільки умовами договору передбачена можливість внесення змін у договір, у тому числі у частині зміни вартості товару після його підписання до виконання зобов`язань у випадках, визначених статтею 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», а відтак позовні вимоги є безпідставним.

20.03.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 21.03.2024 оголошено перерву до 04.04.2024.

04.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 04.04.2024 задоволено клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів від 04.04.2024, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі 926/407/24 на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 10.04.2024.

09.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

Ухвалою від 10.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи від 09.04.2024, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 01.05.2024.

26.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

30.04.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи від 26.04.2024.

01.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 01.05.2024 оголошено перерву до 09.05.2024.

09.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 09.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи від 26.04.2024, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 01.05.2024 та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи від 01.05.2024, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 09.05.2024, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 27.05.2024.

У судовому засіданні 27.05.2024, 19.06.2024 оголошено перерву до 15.07.2024.

15.07.2024 до суду від позивача та відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 15.07.2004 призначено розгляд справи на 03.09.2024.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

04 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія (в тексті договору постачальник) та Комунальним підприємством Чернівціводоканал (в тексті договору споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №69, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 вказаний договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції (далі товар) споживачу постачальником. Код товару згідно ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія та укладається сторонами на підставі ЗУ Про публічні закупівлі.

Згідно з п.2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Згідно з п.5.2. ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт год вираховується за формулою = А+В+С, де

А фактична вартість виробленої електроенергії, яка закуповуватиметься постачальником на організованих сегментах ринку електричної енергії, в тому числі витрати постачальника на послуги оператора ринку, встановлені Постановою НКРЕКП, з урахуванням індивідуального графіка споживача і складає 1,12155298 грн без ПДВ;

В тариф на послуги постачальника, що становить 0,01 грн без ПДВ;

С тариф на послуги з передачі електроенергії, встановлений регулятором (НКРЕКП) 0,29393 грн кВт год без ПДВ;

- вартість 1 кВт електричної енергії споживача.

Зміна ціни за одиницю товару та/або ціни договору допускається у випадках зміни складових ціни електричної енергії за взаємною згодою сторін та відповідно до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема: фактична вартість виробленої електроенергії, яка закуповуватиметься постачальником на організованих сегментах ринку електричної енергії (А); тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП (С).

Постачальник зобов`язується надати документальне підтвердження, видане уповноваженим органом, щодо зміни складової ціни.

Зміна ціни за 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку (А), може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф на послуги постачальника (В) і тариф на передачу на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП (С).

Зміна ціни 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше, ніж на 10 відсотків у разі збільшення тарифу на передачу на послуги з передачі електроенергії, встановлений НКРЕКП (С), може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф на послуги постачальника (В) і вартість електричної енергії (А).

Ціна за одиницю товару (1 кВт год) є незмінною протягом розрахункового періоду (1 (одного) календарного місяця).

Пунктом 5.3. Договору визначено, що інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із закінченням порядку її формування.

Згідно з п. 5.5. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.14. Договору ціна договору становить: 65686256,00 грн з ПДВ (шістдесят п`ять мільйонів шістсот вісімдесят шість тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 10948009,57 грн. Ціна договору складається з коштів місцевого бюджету в розмірі 38000000,00 (тридцять вісім мільйонів) грн в т.ч. ПДВ та власних коштів споживача в розмірі 27686256,00 (двадцять сім мільйонів шістсот вісімдесят шість тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 00 копійок) грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно з п.13.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п. 13.4 Договору).

Відповідно до п.13.4 Договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого: збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

04 лютого 2021 року споживачем підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії, де у п.7 визначено початок постачання: 01.01.2021.

Комерційною пропозицією сторони визначили, що ціна електроенергії за 1 кВт становить 1,42548298 грн без ПДВ або 1,71057958 грн з ПДВ, всього кВт год 38 400 000, всього сума грн. з ПДВ 65 686 256,00.

В подальшому 12.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1, до договору №69 від 04.02.2021 р. (далі - Додаткова угода № 1), якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,84516 грн. з ПДВ за 1 кВт/год, або на 7,87% від Договору (1,71057958 грн. з ПДВ за 1 кВт/год), за рахунок збільшення її складової - ціни А, до 1,23370 грн без ПДВ за 1 кВт/год, або на 10% від ціни А Договору (1,12155298 грн. без ПДВ за 1 кВт/год).

Обсяг споживання зменшився на 2 800 780,40 кВт. год і склав 35 599 219,6 кВт. год. Загальна сума Договору залишилася без змін 65 686 256,00 грн.

22.02.2021 між ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" та КП "Чернівціводоканал укладено додаткову угоду №2 до договору №69 (далі - Додаткова угода № 2), якою підвищено ціну за 1 кВт електричної енергії до 1,99321 грн. з ПДВ за 1 кВт/год, або на 8,02% від ціни попередньої Додаткової угоди №1 (1,84516 грн. з ПДВ за 1 кВт/год), за рахунок збільшення її складової - ціни А, до 1,35707 грн без ПДВ за 1 кВт/год, або на 10% від ціни А Додаткової угоди №1 (1,23370 грн. без ПДВ за 1 кВт/год).

Обсяг споживання Сторонами зменшено до 32 955 010,2 кВт. год, Загальна сума Договору залишилася без змін 65 686 256,00 грн.

23.03.2021 між ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" та КП "Чернівціводоканал" укладено додаткову угоду №3 до договору №69 (далі - Додаткова угода № 3), якою підвищено ціну за 1 кВт електричної енергії до 2,156048 грн. з ПДВ, або на 8,17% до ціни попередньої Додаткової угоди № 2 (1,99321 грн. з ПДВ за 1 кВт/год), за рахунок збільшення її складової - ціни А, до 1,492777 грн без ПДВ за 1 кВт/год, або на 10% від ціни А Додаткової угоди № 2 (1,35707 грн. без ПДВ за 1 кВт/год).

Обсяг споживання Сторонами зменшено до 30 466 045,3 кВт.год. Загальна сума Договору залишилася без змін 65 686 256,00 грн.

09.04.2021 між ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" та КП "Чернівціводоканал" укладено додаткову угоду №4 до договору №69 (далі - Додаткова угода № 4), якою здійснювався перерозподіл коштів міського бюджету та власних коштів замовника, згідно реєстру змін розподілу показників зведеного кошторису по ДЖКГ Чернівецької міської ради на 2021 рік. Ціна електричної енергії залишилась незмінною, а саме: 2,156048 грн. з ПДВ.

27.08.2021 між ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" та КП "Чернівціводоканал" укладено додаткову угоду № 5 до договору №69 (далі - Додаткова угода № 5), якою, підвищено ціну за 1 кВт електричної енергії до 2,33501 грн. з ПДВ, або на 8,3% до ціни попередньої Додаткової угоди № 3 (2,156048 грн. з ПДВ за 1 кВт/год), за рахунок збільшення її складової - ціни А, до 1,64191 грн без ПДВ за 1 кВт/год, або на 9,99% від ціни А Додаткової угоди № 3 (1,492777 грн. без ПДВ за 1 кВт/год).

Обсяг споживання електричної енергії Сторонами зменшено до 29 726 187 кВт.год.

Підставою внесення змін до Договору № 69 були цінові довідки Чернівецької торгово- промислової палати від 02.08.2021 № 927/1, № 927/2 та № 927/3 про зміну середньозважених цін електричної енергії у торговій зоні ОЕС України на ринку РДН відповідно:

за 30.07.2021 у порівнянні з середньозваженою ціною за 23.07.2021 у відсотковому вираженні, яка склала на 30.07.2021 - 1727,33 грн./МВт.год, а на 23.07.2021 - 1541,32 грн./МВт.год, або+12,7%;

за 01.08.2021 у порівнянні з середньозваженою ціною за 30.07.2021 у відсотковому вираженні, яка склала на 01.08.2021 - 2119,14 грн./МВт.год, а на 30.07.2021 - 1727,33 грн./МВт.год, або +22,68%;

за 02.08.2021 у порівнянні з середньозваженою ціною за 01.08.2021 у відсотковому вираженні, яка склала на 02.08.2021 - 2578,52 грн,/МВт.год, а на 01.08.2021 -2119,14 грн./МВт.год, або +21,68%.

При цьому, відповідно до відомостей, наведених на веб-сайті Оператора ринку електроенергії (https://www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії на РДН у торговій зоні «ОЕС України», середня ціна 1 МВт/год в період між укладанням Додаткових угод № 3 та № 5 коливалася наступним чином:

у березні 2021 року середньозважена ціна склала 1406,25 грн. за 1 МВт/год.;

у квітні 2021 року порівняно з березнем 2021 року середньозважена ціна дещо зросла і склала 1474,43 грн. за 1 МВт/год.;

у травні 2021 року порівняно з квітнем 2021 року середньозважена ціна знизилась до 1098,36 грн. за 1 МВт/год.;

у червні 2021 року порівняно з травнем 2021 року середньозважена ціна зросла до 1456,15 грн. за 1 МВт/год.;

у липні 2021 року середньозважена ціна зросла до показників червня і склала 1474,49 грн. за 1 МВт/год.;

за двадцять днів серпня 2021 року середньозважена ціна зросла до 2056,67 грн. за 1 МВт/год.

Отже, в періоді між укладанням Додаткових угод № 3 і № 5 на ринку спостерігалось зростання середньозважених цін на електричну енергію.

Враховуючи, що Додаткові угоди № 1-3 укладені з порушенням норм Закону № 922, від так укладання Додаткової угоди № 5 призвело до збільшення ціни за 1 кВт електричної енергії на 36,5% до ціни за 1 кВт електричної енергії, визначеної Договором № 69, чим не дотримано вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Факт порушення норм Закону № 922 при укладанні додаткових угод 1-3 та 5 до договору № 69 було встановлено за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області перевірки закупівлі електричної енергії у Комунальному підприємстві «Чернівціводоканал» під час застосування процедури відкритих торгів з публікацією англійською мовою за номером UA-2020-11-10-004610-с.

Крім того, судом встановлено, що додаткові угоди № 1, 2 та 3 до договору № 69 Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/3244/22 визнані недійсними. Постановою Західного апеляційного суду від 29.05.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2023 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частиною 4 статті 75 ГПК встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інші не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

23.09.2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 6, відповідно до умов якої договір № 69 був розірваний з 01 жовтня 2021 року.

Постачання електричної енергії за договором № 69 упродовж його дії (березень - вересень 2021 року) здійснювалось сторонами з урахуванням умов про збільшення ціни за одиницю товару, визначених додатковими угодами № 1 від 12.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 23.03.2021 та № 5 від 27.08.2021.

За актами прийняття- передавання товарної продукції - електричної енергії до договору № 69, складеними сторонами в двосторонньому порядку в період з березня по вересень 2021 року, Відповідач передав, а Позивач прийняв електричної енергії обсягом 19 757 209 кВт*год загальною вартістю 42 408 582,22 грн, у тому числі по місяцях:

- у березні 2021 року електричної енергії обсягом 2 980 746 кВт*год за ціною 2,156040 грн за 1 кВт*год загальною вартістю 6 426 607,59 грн. (з ПДВ) (акти за березень 2021);

- у квітні 2021 року електричної енергії обсягом 2 753 520 кВт*год за ціною 2,156040 грн за 1 кВт*год загальною вартістю 5 936 699,28 грн. (з ПДВ) (акти за квітень 2021);

- у травні 2021 року електричної енергії обсягом 2 769 563 кВт*год за ціною 1,824444 грн за 1 кВт*год загальною вартістю 5 052 912,61 грн. (з ПДВ) (акти за травень 2021);

- у червні 2021 року електричної енергії обсягом 2 802 543 кВт*год за ціною 2,099688 грн за 1 кВт*год загальною вартістю,5 884 465,90 грн. (з ПДВ) (акти за червень 2021);

- у липні 2021 року електричної енергії обсягом 2 856 755 кВт*год за ціною 2,116272 грн за 1 кВт*год загальною вартістю 6 045 670,62 грн. (з ПДВ) (акти за липень 2021);

- у серпні 2021 року електричної енергії обсягом 2 827 912 кВт*год за ціною 2,335008 грнзаі кВт*год загальною вартістю 6 603 197,14 грн. (з ПДВ) (акти за серпень 2021);

- у вересні 2021 року електричної енергії обсягом 2 766 170 кВт*год за ціною 2,335008 грн за 1 кВт*год загальною вартістю 6 459 029,08 грн. (з ПДВ) (акти за вересень 2021).

Судом встановлено, що позивач повністю розрахувався за електричну енергію, поставлену на підставі перерахованих вище актів та рахунків, за цінами погодженими додатковими угодами № 1-3 до договору №69, що визнані судом недійсними та додатковою угодою № 5 до договору № 69, яку Позивач просить визнати недійсною.

Оплата за поставлену електричну енергію підтверджується платіжними дорученнями: № 6823 від 12.07.2021; № 6941 від 21.07.2021; № 7002 від 22.07.2021; № 7060 від 23.07.2021; № 7483 від 26.08.2021; № 7516 від 28.08.2021; № 7522 від 30.08.2021; № 7539 від 31.08.2021; № 6048 від 29.04.2021; № 8 від 28.04.2021; № 6290 від 24.05.2021; № 7540 від 31.08.2021; № 7962 від 28.09.2021; № 7975 від 29.09.2021; № 7983 від 29.09.2021; № 9 від 28.05.2021; № 8446 від 28.10.2021; № 6571 від 22.06.2021; № 10 від 25.06.2021; № 8457 від 29.10.2021; № 8945 від 30.11.2021; № 8949 від 30.11.2021; № 7001 від 22.07.2021; № 11 від 29.07.2021; № 7481 від 26.08.2021; № 12 від 30.08.2021; № 7734 від 20.09.2021; № 14 від 27.09.2021; № 9104 від 15.12.2021; № 13 від 15.09.2021.

Внаслідок укладення додаткових угод № 1-3 та 5 до договору № 69 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 1,71057958 грн. до 2,335008 грн., та зменшено обсяг електричної енергії, який мав бути поставлений, з 38 400 000 кВт*год до 19 757 209 кВт*год куб.м., що призвело до переплати коштів у розмірі 8 612 303,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України Про публічні закупівлі.

Пунктом 6 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З аналізу зазначених положень Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст. 651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 916/491/17.

Згідно роз`яснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3304-04_69987-06 від 24.11.2020 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю визначено, що згідно з ч.5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Таким чином, сторони у випадку коливання ціни на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10%, з урахуванням попередніх змін. Однак, у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Відтак, беручи участь у процедурі публічних закупівель, підприємство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Тобто, відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

При цьому коливання ціни на ринку повинно відбуватись саме після підписання договору.

Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 907/788/18.

За наявними в матеріалах справи документами, суд встановив, що додаткова угода №5 від 27.08.2021 укладена на підставі довідок Чернівецької торгово-промислової палати: № 927/1 від 02.08.2021, № 927/2 від 02.08.2021, № 927/3 від 02.08.2021, які не є належним доказом внесення змін до договору № 69 від 04.02.2021, оскільки вони не містять динаміку ціни на електроенергію аналіз вартості ціни електроенергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку. Тобто не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі. Оскільки у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 912/1580/18 від 13.10.2020.

Надані ж відповідачем на підтвердження коливання ціни на товар довідки, містять інформацію лише про ціну товару (електричної енергії) на певну дату або декілька днів, що не охоплюють періоду на підставі якого укладено додаткові угоди.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134).

Враховуючи викладене, зокрема відсутність в матеріалах справи доказів збільшення ціни за одиницю товару, слід констатувати, що не було законних підстав для укладення додаткової угоди №5 від 27.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №69 від 04.02.2021, а сторонами на момент вчинення цих правочинів не дотримано вимог Закону України Про публічні закупівлі.

Крім того, факт порушення норм Закону № 922 при укладанні додаткових угод 1-3 та 5 до договору № 69 було встановлено за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області перевірки закупівлі електричної енергії у Комунальному підприємстві «Чернівціводоканал» під час застосування процедури відкритих торгів з публікацією англійською мовою за номером UA-2020-11-10-004610-с.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №600/1997/21-а від 26.01.2022 за апеляційною скаргою Управління Західного офісу Держаудитслужби у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 за адміністративним позовом Комунального підприємства Чернівціводоканал до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівель, вирішено апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Чернівецькій області задовольнити повністю та скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Чернівціводоканал до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівель.

У вказаній постанові суд дійшов висновку про те, що підприємством документально не підтверджено факт коливання ціни за 1 кВт електричної енергії на ринку, відтак ним безпідставно збільшено вартість за одиницю товару (істотну умову) Договору №69, додатковими угодами від 12.02.2021 №1, від 22.02.2021 №2, від 23.03.2021 №3 та від 27.08.2021, а обсяг постачання зменшився на 20,66 %, що є порушенням вимоги пункту другого частини п`ятої статті 41 Закону № 922.

Частиною 4 статті 75 ГПК встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, частина четверта наведеної статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Господарський процесуальний кодекс України перелічує такі факти залежно від того, суд якої юрисдикції виніс судовий акт: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі (за винятком встановлених рішенням третейського суду); встановлені вироком у кримінальному провадженні (постановою суду у справі про адміністративне правопорушення) питання, чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою, при розгляді господарської справи про правові наслідки дій чи бездіяльності цієї винної особи

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.

Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що рішенням у справі №600/1997/21-а від 26.01.2022 встановлювались обставини, пов`язані з відсутністю документального підтвердження факту коливання ціни за 1 кВт електричної енергії на ринку та безпідставним збільшенням вартості за одиницю товару додатковими угодами від 12.02.2021 №1, від 22.02.2021 №2 та від 23.03.2021 №3 до договору №69 від 04.02.2021.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що обставини встановлені рішенням у справі №600/1997/21-а від 26.01.2022 мають преюдиціальне значення під час розгляду справи № 926/407/24.

Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Додатковою угодою № 5 від 27.08.2021 року до Договору № 68 від 04.02.2021 підвищено ціну за 1 кВт електричної енергії до 1,94584 грн. без ПДВ (2,33501 грн. з ПДВ), або на 36,5% до ціни яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі 1,42548298 без ПДВ (1,71057958 з ПДВ).

Отже, твердження відповідача про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% не відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином додаткова угода № 5 до Договору № 68 від 04.02.2021 року суперечить вимогам законодавства, зокрема ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положенням ст. 203 ЦК України, а тому визнається судом недійсною на підставі ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, Верховний Суд зазначив, що нікчемність додаткових угод до основного договору (недійсних відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані основним договором, тобто зобов`язання є договірними. У разі існування між сторонами договірних відносин, правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є частина перша статті 670 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 16.02.2023 у справах № 903/366/22.

Крім того, Великою Палатою Верхового суду у Постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 зазначено що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п. 72).

Таким чином за договором № 69 по постачання електричної енергії від 04.02.2021 року (додаткові угоди № 1-3) відповідачем було поставлено 14 163 127 кВт/год електричної енергії за ціною 1,71057958 з ПДВ грн за 1 кВт/год. Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії становить 24 227 155,84 грн. Проте, позивач за вказаний обсяг електричної енергії сплатив відповідачу 29 346 356,00 грн. Різниця становить 5 119 200,16 грн.

За договором № 69 про постачання електричної енергії від 04.02.2021 року (додаткова угода № 5) відповідачем було поставлено 5 594 082 кВт/год електричної енергії за ціною 1,71057958 з ПДВ грн за 1 кВт/год. Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії становить 9 569 122,44 грн. Проте, позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 13 062 226,22 грн. Різниця становить 3 493 103,78 грн.

Отже, Позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Договорі № 69 від 04.02.2021, повинен був сплатити за поставлений товар, кошти у розмірі 33 796 278,28 гри. (19 757 209 х 1,71057958 грн.) згідно поставленого обсягу кВт*год по актам прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії за період з березня по вересень 2021 року, натомість сплатив 42 408 582,22 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, відтак, розмір надмірно сплачених коштів становить 8 612 303,94 грн.

27.10.2023 КП «Чернівціводоканал» звернулося до відповідача з претензією № 01/1/3059, якою вимагало передати недопоставлену за договором від 04.02.2021 № 69 кількість електричної енергії або повернути сплачені за неї кошти.

23.11.2023 КП «Чернівціводоканал» отримано відповідь на претензію від ТОВ «ЧОЕК», якою відмовилося від задоволення вимог, зазначених у претензії.

Враховуючи викладене, з відповідача слід стягнути грошові кошти в сумі 8 612 303,94 грн., як такі, що були безпідставно одержані відповідачем підстава їх набуття відпала, що відповідає приписам статей 216, 121 ЦК України.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов Комунального підприємства Чернівціводоканал до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія підлягає задоволенню.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі N 910/13407/17.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 27 серпня 2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 69 від 04.02.2021, укладеного між комунальним підприємством «Чернівціводоканал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергетична компанія».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, м. Чернівці, вул. Целана Пауля, 6, код ЄДРПОУ 42102122) на користь комунального підприємства «Чернівціводоканал» (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код ЄДРПОУ 03361780) 8612303,94 грн. та судовий збір в сумі 132212,56 грн. на р/р НОМЕР_1 у Чернівецькому обласному управлінні АТ «Ощадбанк».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2024 року.

Суддя С.О.Миронюк