Постанова

від 03.09.2024 по справі 903/753/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/753/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Дунайчука О. С. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача - Сидорука А. А. (самопредставництво, в режимі відеоконференції), Бовгирі Я. А. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (колегія суддів: Розізнана І. В. - головуючого, Василишин А. Р., Грязнов В. В.), рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 і додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 (суддя Якушева І. О.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича

до Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"

про встановлення сервітутів земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа - підприємець Дунайчук Олег Степанович (далі - ФОП Дунайчук О. С.) звернувся 29.09.2022 до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" (далі - ТзДВ "Ковельагроспецпостач"), в якій просив:

- встановити на користь ФОП Дунайчука О. С. строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 934 м2 на вул. Володимира Кияна, 20 у м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 м2, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТзДВ "Ковельагроспецпостач", шо полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті через наявний шлях до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП Дунайчука О. С. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут;

- встановити на користь ФОП Дунайчука О. С. строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут, на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 м2 на вул. Ватутіна, 20 в с. Вербці Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 м2, кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, яка перебуває на умовах користування в ТзДВ "Ковельагроспецпостач", що полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті через наявний шлях до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП Дунайчука О. С. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Дунайчук О. С. посилався на те, що на земельній ділянці, яку він використовує на підставі договору суборенди від 20.12.2017, знаходиться належне йому майно. Відповідно до викопіювання із кадастрового плану, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, всі землі навколо земельної ділянки, яка перебуває в суборенді позивача, знаходяться в оренді відповідача або є землями природоохоронного призначення (заплава річки Турії). З південно-східного боку від земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідача та позивача, знаходиться гідротехнічна споруда - канал для дренажу води. Тому доїзд до земельної ділянки позивача з іншої сторони є неможливим, а є можливим лише наявним шляхом через землі, що перебувають у користуванні відповідача. Відповідач перешкоджає встановленню земельного сервітуту на право проїзду автомобільним транспортом до земельної ділянки позивача, незважаючи на те, що згідно з пунктом 28 договору суборенди від 20.12.2017 відповідач як орендар зобов`язався надати необмежений доступ позивачу як суборендарю до його земельної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22 позов ФОП Дунайчука О. С. задоволено.

Встановлено на користь ФОП Дунайчука О. С. строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 934 м2 на вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 м2, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТзДВ "Ковельагроспецпостач", що полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті наявним шляхом до земельної ділянки, що перебуває у користуванні ФОП Дунайчука О. С. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

Встановлено на користь ФОП Дунайчука О. С. строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 м2 на вул. Ватутіна, 20 в с. Вербці, Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 м2, кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, яка перебуває на умовах користування в ТзДВ "Ковельагроспецпостач", що полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті наявним шляхом, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП Дунайчука О. С. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що земельний сервітут слід встановити на частини земельних ділянок, що перебувають в оренді у відповідача та визначені у планах меж зони сервітуту, який є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчуку О. С. Такий спосіб встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача, оскільки на цих частинах земельних ділянок розташований існуючий проїзд, який використовується для цих цілей іншими суборендарями.

2.3. Господарський суд Волинської області ухвалив додаткове рішення від 20.03.2023 у справі № 903/753/22, яким заяву ФОП Дунайчука О. С. про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 903/753/22 задовольнив частково. Стягнув з ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на користь ФОП Дунайчука О. С. 5038,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.4. Суд першої інстанції зазначив, що в заяві від 07.03.2023 позивач просив стягнути з відповідача 19 000 грн витрат на правову допомогу. Натомість, як зауважив суд першої інстанції, матеріали справи свідчать про перевищення позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу (19 000 грн) у порівнянні з очікуваним її розміром (5038 грн), що є істотним перевищенням в розумінні частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а заява позивача від 07.03.2023 не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин того, що йому про таке перевищення не було відомо під час заявлення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат та він не міг передбачити вказаних обставин. Тому суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням відсутності доказів щодо обґрунтованості перевищення суми, визначеної у попередньому розрахунку суми судових витрат, немає правових підстав для стягнення суми, яка значно перевищує розмір, заявлений позивачем на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Суд першої інстанції зазначив, що підлягають стягненню з відповідача заявлені позивачем у попередньому розрахунку витрати на правову допомогу в розмірі 5038 грн.

2.5. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 09.04.2024 у справі № 903/753/22, якою апеляційну скаргу ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22 та апеляційні скарги ТзДВ "Ковельагроспецпостач" та ФОП Дунайчука О. С. на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі № 903/753/22 залишив без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

2.6. Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги необхідність врегулювання використання земельної ділянки позивачем, зважаючи на неможливість позивача задовольнити власні потреби без встановлення користування чужим майном, тобто без встановлення сервітуту, погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача ФОП Дунайчука О. С. про встановлення земельного сервітуту на частині земельних ділянок відповідача належить задовольнити.

Суд апеляційної інстанції також зауважив, що з урахуванням конкретних обставин справи, обсягу матеріалів, предмета спору, з огляду на критерії реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу саме в сумі 5038 грн, що є співмірною з обсягом наданих послуг та обґрунтованою з точки зору необхідності.

2.7. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову від 21.05.2024 у справі № 903/753/22, якою відмовив ТзДВ "Ковельагроспецпостач" у задоволенні заяви про виправлення описки в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 903/753/22.

Відмовив у задоволенні заяви ТзДВ "Ковельагроспецпостач" про ухвалення додаткового рішення та покладення на позивача судових втрат у справі № 903/753/22.

Заяву ФОП Дунайчука О. С. про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/753/22 задовольнив частково.

Вирішив стягнути з ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на користь ФОП Дунайчука О. С. 7572,80 грн витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи у Волинському відділенні Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз в суді апеляційної інстанції.

Вирішив стягнути з ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на користь ФОП Дунайчука О. С. 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви відмовив.

2.8. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву ТзДВ "Ковельагроспецпостач" про виправлення описки в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024, встановив, що відповідач просить виправити описку, а саме: вказати "стягнути витрати" замість "про розподіл судових витрат", зокрема, в абзаці 2 мотивувальної частини ухвали, а також у пунктах 1- 3 її резолютивної частини. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 903/753/22 є зрозумілою та такою, що не містить неточностей, описок, арифметичних помилок тощо. Вжите судом словосполучення "про розподіл судових витрат" унормоване процесуальним законом і є окремою процесуальною дією суду під такою назвою.

Розглянувши заяву відповідача ТОВ "Ковельагроспецпостач" про ухвалення додаткового рішення про покладення на позивача судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції відмовив у її задоволенні. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що він не встановив обставин, з якими пов`язано застосування частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, як то виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони. Суд апеляційної інстанції також врахував те, що позовні вимоги ФОП Дунайчука О. С. задоволені повністю рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, тому зазначив, що вимога про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат є безпідставною.

Розглянувши подану позивачем ФОП Дунайчуком О. С. заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 903/753/22, суд апеляційної інстанції оцінив докази, що підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, результат розгляду апеляційної скарги, та дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі 11 000,00 грн.

Щодо витрат, понесених позивачем, пов`язаних із призначенням та проведенням експертизи у Волинському відділенні Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз в суді апеляційної інстанції в сумі 7572,80 грн, то суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з актом від 28.02.2024 № 2 здачі-приймання виконаних робіт кількість годин, витрачених експертом на вивчення матеріалів для проведення експертизи (дослідження), становила 20 год. Загальна вартість виконаних робіт експертом становить 7572,80 грн, наперед сплачено ФОП Дунайчуком О.С. 39 378,56 грн. Тому відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача в частині стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із призначенням судової земельно-технічної експертизи у цій справі в сумі 7572,80 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТзДВ "Ковельагроспецпостач" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, від 27.07.2023 та від 26.02.2024 у справі № 903/753/22, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 і рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області, а також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/753/22.

ТзДВ "Ковельагроспецпостач" у касаційній скарзі зазначило про те, що очікує понести в суді касаційної інстанції витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

3.2. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 903/753/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 і додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі № 903/753/22. Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзДВ "Ковельагроспецпостач" в частині оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 903/753/22.

3.3. ТзДВ "Ковельагроспецпостач", звертаючись із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 і рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 903/753/22 норм процесуального права, а також стверджує про порушення норм матеріального права, висновки щодо застосування яких викладені у постановах Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 910/15937/23, від 03.11.2022 у справі № 990/4/22, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18, від 07.08.2019 у справі № 910/29116/14, від 05.07.2022 у справі № 917/1999/20, від 15.03.2023 у справі № 914/3903/21, від 06.12.2022 року у справі № 904/738/22, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, від 02.04.2014 у справі № 910/13850/13, від 16.04.2018 у справі № 302/1464/14-ц, від 20.03.2020 у справі № 383/153/17, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21, від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, від 15.10.2020 у справі № 623/214/17, від 02.06.2021 у справі №161/3139/20, від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21, від 22.09.2021 у справі № 444/2308/18.

При цьому скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування судом у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду норм права, зокрема, пунктів 4, 5 частини 3 статті 2, частин 1- 3 статті 3, частин 4, 5 статті 13, частини 2 статті 14, пунктів 4, 6 частини 2 статті 42, частини 4 статті 74, частин 2, 4, 8 статті 80, в тому числі пункту 2 у сукупності (а не окремо) із пунктом 1 частини 1 статті 99 та статті 118, частин 1, 4, 6, 7 статті 119, пунктів 8 частини 3 статті 162, частин 2, 3 статті 164, частини 3 статті 169, пункту 3 частини 1 статті 177, пункту 8 частини 2 статті 182, пунктів 3 частини 1 статті 234, частин 2, 4 статті 236, пунктів 5, 6 частини 2 статті 258, пунктів 3 частини 2 статті 263, пунктів 5, 6 частини 1 статті 267, частин 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 19 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині повноважень суду, прав і обов`язків позивача, який не подав апеляційну скаргу, щодо збирання і приєднання до матеріалів справи судом нових та додатково поданих позивачем доказів (клопотання про призначення експертизи, доказів, які не існували на момент звернення до суду з відповідним позовом).

ТзДВ "Ковельагроспецпостач" також зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів.

3.4. Скаржник також зазначає про незаконність ухвал Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 (щодо висловлення позиції з приводу необхідності (доцільності) призначення у справі № 903/753/22 судової експертизи) та від 26.02.2024 (щодо відмови в задоволенні клопотання ТзДВ "Ковельагроспецпостач" про відмову та залишення без розгляду клопотання позивача від 21.02.2024 про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 05.02.2024).

3.5. ТзДВ "Ковельагроспецпостач" вважає, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 903/753/22 постановлена без дотримання вимог пунктів 2, 4, 5 частини 3 статті 2, статті 7, частин 2, 4, 5 статті 13, частини 2 статті 14, пункту 4 частини 2 статті 42, частини 4 статті 74, частин 2, 4, 8 статті 80, статті 118, частин 1, 4, 6, 7 статті 119, пункту 8 частини 3 статті 162, частин 2, 3 статті 164, частини 3 статті 169, пункту 3 частини 1 статті 177, пункту 8 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 1 статті 234, частин 2, 4 статті 236, пункту 3 частини 2 статті 263, частини 1 статті 267, частини 3 статті 269 цього Кодексу, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 19 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3.6. Скаржник зазначає, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 903/753/22 постановлена з порушенням пунктів 2, 4, 5 частини 3 статті 2, статті 7, частин 2, 4, 5 статті 13, пунктів 4, 6 частини 2 статті 42, частин 2, 4, 8 статті 80, частини 6 статті 81, частини 6 статті 81, статті 118, частин 1, 4, 6, 7 статті 119, пункту 8 частини 3 статті 162, частини 2 статті 164, частини 4 статті 170, частини 3 статті 169, частини 4 статті 170, пункту 3 частини 1 статті 177, пункту 3 частини 1 статті 234, частин 2, 4 статті 236, пунктів 5, 6 частини 2 статті 258, пункту 3 частини 2 статті 263, пунктів 5, 6 частини 1 статті 267, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, абзацу 9 статті 1, статті 16 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", підпунктів 6.12, 6.13 пункту 6 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 19 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Зокрема, скаржник стверджує про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13, від 11.04.2024 у справі № 910/15160/19, від 26.11.2020 у справі № 910/2318/16, від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 15.02.2022 у справі № 918/174/21, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 28.11.2023 у справі № 917/1331/22, від 11.09.2019 року у справі № 922/393/18, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

3.7. Крім того, звертаючись із касаційною скаргою на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/753/22, ТзДВ "Ковельагроспецпостач" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скарга на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 обґрунтована можливістю оскарження одночасно в одній скарзі самостійних процесуальних документів: рішення та додаткового рішення суду. Скаржник зазначає, що висновки про оскарження додаткових судових рішень в одній скарзі викладені у постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 161/3482/21, від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, від 19.10.2021 у справі №907/762/16. ТзДВ "Ковельагроспецпостач" стверджує, що додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/753/22 ухвалено з порушенням норм процесуального права, висновки про застосування яких викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21, від 30.11.2022 у справі № 2-317/11, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18.

3.8. 31.97.2024 до Верховного Суду надійшов від ФОП Дунайчука О. С. відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 903/753/22, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Колегія суддів установила, що згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.07.2024 позивачу встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.07.2024. Водночас відзив на касаційну скаргу подано ФОП Дунайчуком О. С. до Верховного Суду 31.07.2024 через систему "Електронний суд" без клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Оскільки відзив на касаційну скаргу подано з порушенням строку (на 2 дні), встановленого Верховним Судом, без клопотання про його поновлення, тому відзив ФОП Дунайчука О. С. на касаційну скаргу має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

3.9. ФОП Дунайчук О. С. надав до Верховного Суду 28.08.2024 та 02.09.2024 письмові пояснення.

3.10. ТзДВ "Ковельагроспецпостач" подало 29.08.2024 до Верховного Суду заперечення проти поданого 31.07.2024 відзиву на касаційну скаргу та письмових пояснень позивача, поданих 28.08.2024.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.11.2017 між ТзДВ "Ковельагроспецпостач" як орендарем та Дубівською сільською радою як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в с. Вербці на вул. Ватутіна, 20 у Ковельському районі Волинської області, площею 0,2615 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1166.

4.2. 18.12.2017 між ТзДВ "Ковельагроспецпостач" як орендарем та Дубівською сільською радою як орендодавцем було укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі, пунктами 1.1, 1.2, 1.3 якої передбачено право орендаря - ТзДВ "Ковельагроспецостач" на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду.

4.3. ФОП Дунайчук О. С. як суборендар на підставі договору суборенди, укладеного 20.12.2017 з ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на 48 років, є користувачем сусідньої земельної ділянки, кадастровий № 722182400:04:002:1166.

4.4. Згідно з пунктом 28 договору суборенди від 20.12.2017 відповідач як орендар зобов`язався надати необмежений доступ позивачу як суборендарю до його земельної ділянки.

4.5. Як зазначили суди попередніх інстанцій, згідно з поясненнями позивача, його представника земельна ділянка, кадастровий № 0722182400:04:002:1166, яка знаходиться в суборенді ФОП Дунайчука О. С., територіально розміщена таким чином, що проїзд до неї можливий лише через земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 0722182400:04:002:1266 та 0722182400:04:002:1167. Ці ділянки перебувають у користуванні відповідача на підставі договорів оренди, укладених між відповідачем - ТзДВ "Ковельагроспецпостач", Ковельською міською радою і Дубівською сільською радою Ковельського району Волинської області. На вказаних земельних ділянках існує проїзд, яким з 2012 року користується позивач, відповідач та ще декілька суборендарів.

Як зауважили суди попередніх інстанцій, позивач стверджував, що відповідач чинить йому перешкоди у проїзді до земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, шляхом встановлення бетонної огорожі; факт вчинення перешкод зафіксований у матеріалах кримінального провадження 1202003110000399 від 29.02.2020, відкритого за заявою позивача. Позивач пояснював, що з урахуванням місця розташування доступ до земельної ділянки, що перебуває в суборенді позивача, з дороги загального користування можливий виключно через земельні ділянки, які знаходяться в оренді відповідача, оскільки з інших сторін ділянка межує із землями природоохоронного призначення та доступ до неї обмежено канавою.

4.6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки власниками земельних ділянок, через які має проїжджати позивач до земельної ділянки, якою він користується в господарських цілях, є Ковельська міська рада та Дубівська сільська рада, то позивач звертався до них із заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

4.7. Дубівська сільська рада 04.11.2020 прийняла рішення № 58/14-6, яким ФОП Дунайчуку О. С. надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на право проїзду транспортними засобами (проходу) орієнтовною площею 0,0576 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1267 (ділянка знаходиться в оренді ТзДВ "Ковельагроспецпостач") - за умови письмового погодження з ТзДВ "Ковельагроспецпостач".

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що в рішенні Дубівської сільської ради від 04.11.2020 № 58/14-6 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту" було допущено технічну помилку: вказано кадастровий номер земельної ділянки 0722182400:04:002:1267 замість кадастрового номера 0722182400:04:002:1167. Про допущену помилку було вказано у відповіді на відзив, тому позивач подав заяву до Дубівської сільської ради про виправлення помилки.

4.9. Згідно з копією рішення Дубівської сільської ради від 22.12.2022 № 26/16 "Про внесення змін в рішення сесії Дубівської сільської ради № 58/14-6 від 04.11.2020 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту" пункт 1 рішення сесії Дубівської сільської ради від 04.11.2020 № 58/14-6 викладено у новій редакції шляхом зазначення кадастрового номера 0722182400:04:002:1167.

4.10. 26.09.2019 Ковельська міська рада прийняла рішення № 55/28, яким ФОП Дунайчуку О. С. надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, площею 934 м2, кадастровий номер 0722182400:04:002:1266 (площею 9580 м2), що перебуває в тимчасовому користуванні на умовах оренди у ТзДВ "Ковельагроспецпостач", на право проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки, користувачем якої є ФОП Дунайчук О. С. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166).

4.11. Враховуючи дані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, позивач подавав 07.03.2019, 10.03.2021, 07.06.2021, 16.05.2022 до Ковельської міської ради та Дубівської сільської ради як власників земельних ділянок, щодо яких просить встановити сервітут, пропозиції про встановлення земельного сервітуту на проїзд автомобільним транспортом наявним шляхом та проект договору про встановлення земельного сервітуту. На заяви отримував відповідь про необхідність усунення недоліків у договорі чи технічній документації та погодження умов договору з орендарем земельних ділянок - ТзДВ "Ковельагроспецпостач".

4.12. Позивач усунув недоліки та 16.05.2022 направив заяву до Ковельської міської ради та Дубівської сільської ради Ковельського району про погодження умов договору сервітуту земельної ділянки на право проходу/проїзду наявним шляхом. У відповіді на його звернення зазначено про необхідність погодження договору з ТзДВ "Ковельагроспецпостач". При цьому ФОП Дунайчуку О. С. було рекомендовано в разі повторної відмови ТзДВ "Ковельагроспецпостач" погодити договір, встановлювати право проїзду по земельних ділянках відповідача в судовому порядку.

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач до звернення з позовом до суду вживав заходів для встановлення земельного сервітуту у добровільному порядку, зокрема, неодноразово направляв на розгляд та погодження відповідачу пропозиції та проекти договорів про встановлення земельного сервітуту.

4.14. 24.12.2020 позивач надіслав відповідачу для погодження проекти договорів про встановлення земельного з сервітуту із планами-схемами встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки з кадастровим номером 0722182400:04:002:1167 і з кадастровим номером 0722182400:04:002:1266.

4.15. У повідомленні від 12.01.2021 № 38 відповідач поінформував позивача про те, що документи передано на додаткове опрацювання юрисконсульту.

4.16. У повідомленні відповідача від 26.01.2021 № 15 вказано, що в поштовому відправленні відсутнє вкладення, яке б мало назву: звернення, заява, скарга, лист, пропозиція, зауваження, що унеможливлює реєстрацію вхідної документації на підприємстві та її розгляд.

4.17. У травні 2021 року позивач направив на адресу відповідача звернення про погодження сервітуту, де зазначив серед додатків технічну документацію із землеустрою, договори про встановлення земельного сервітуту, плани меж зони земельного сервітуту, копію договору купівлі-продажу майданчика з твердим покриттям, копію договору суборенди земельної ділянки.

4.18. У листі від 13.07.2021 № 284 відповідач повідомив про те, що дію рішення Дубівської сільської ради від 04.11.2020 № 58/14-6, Ковельської міської ради від 26.09.2019 № 55/28 зупинено, відповідь на звернення ФОП Дунайчука О. С. буде надана впродовж нормально необхідного для цього часу.

4.19. Позивач 11.07.2022 повторно звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору земельного сервітуту.

4.20. У листі від 02.08.2022 № 122 відповідач повідомив про ряд зауважень та розбіжностей до поданих документів.

4.21. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для встановлення сервітутів щодо земельних ділянок, орендарем яких є відповідач.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Дунайчука О. С. про встановлення сервітутів щодо земельних ділянок. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перешкоджає проїзду автомобільним транспортом до земельної ділянки позивача, а також тим, що сторони не досягли домовленості про встановлення сервітутів для задоволення потреб позивача.

5.4. Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

5.5. Статтею 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).

5.6. За змістом частин 2-4 статті 98 Земельного кодексу України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

5.7. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 Земельного кодексу України, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

5.8. Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано у статті 100 Земельного кодексу України, за змістом якої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

5.9. Відповідно до частини 3 статті 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

5.10. Отже, метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/6925/22.

5.11. У справі, що розглядається, суд першої інстанції виходив із того, що земельний сервітут слід встановити на користь ФОП Дунайчука О. С. на частини земельних ділянок, що перебувають в оренді у відповідача, які визначені у планах меж зони сервітуту, які є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку. Суд першої інстанції при цьому зазначив, що такий спосіб встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача, оскільки на цих частинах земельних ділянок розташований існуючий проїзд, який використовується для цих цілей іншими суборендарями.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що, беручи до уваги необхідність врегулювання використання земельної ділянки позивачем та зважаючи на неможливість позивача задовольнити власні потреби без встановлення користування чужим майном, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача ФОП Дунайчука О. С. про встановлення земельного сервітуту на частині земельних ділянок відповідача належить задовольнити.

5.12. Не погодившись із судовими рішеннями, ТзДВ "Ковельагроспецпостач" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, від 27.07.2023 та від 26.02.2024 у справі № 903/753/22, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 і рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22, а справу просить передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області, а також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/753/22.

5.13. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 903/753/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 і додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі № 903/753/22; відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзДВ "Ковельагроспецпостач" в частині оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 903/753/22.

5.14. Відповідно до частини 2 статті 304 Господарського процесуального кодексу України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

5.15. ТзДВ "Ковельагроспецпостач" у касаційній скарзі зазначає про незаконність ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 від 26.02.2024, постановлених у справі № 903/753/22, що розглядається.

Щодо доводів скаржника про незаконність ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023

5.16. Колегія суддів установила, що Північно-західним апеляційним господарським судом постановлена ухвала від 04.07.2023 у справі № 903/753/22, згідно з якою, зокрема, запропоновано сторонам висловити свої позиції з приводу необхідності (доцільності) призначення у справі № 903/753/22 судової експертизи, а також запропоновано надати орієнтовний перелік питань на її вирішення, а також зазначити експерта (експертну установу) для її проведення.

5.17. Ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду мотивована тим, що при зверненні відповідача з апеляційною скаргою (в уточненій редакції) на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22 до Північно-західного апеляційного господарського суду скаржником долучено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії висновку експерта від 30.05.2023 № 05/5 з додатками. Суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість клопотання ТзДВ "Ковельагроспецпостач", тому долучив вказаний висновок експерта до матеріалів справи як доказ у справі, посилаючись на наведене скаржником обґрунтування про неможливість подачі цього висновку експерта від 30.05.2023 № 05/5 до суду першої інстанції.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні: розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється сервітут, від 15.04.2021, яка надана позивачем до суду першої інстанції та виготовлена на замовлення позивача Фізичною особою - підприємцем Дятел Т. О., та висновок експерта від 30.05.2023 № 05/5, виготовлений на замовлення відповідача судовими експертами Симучевич В. М. та Мисковець Н. О. Посилаючись на положення статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає за необхідне запропонувати сторонам висловити свої позиції з приводу необхідності (доцільності) призначення у справі судової експертизи, а також запропонувати орієнтовний перелік питань на її вирішення, а також зазначити експерта (експертну установу) для її проведення.

5.18. ТзДВ "Ковельагроспецпостач" у касаційній скарзі посилається на те, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 903/753/22 постановлена без дотримання вимог пунктів 2, 4, 5 частини 3 статті 2, статті 7, частин 2, 4, 5 статті 13, частини 2 статті 14, пункту 4 частини 2 статті 42, частини 4 статті 74, частин 2, 4, 8 статті 80, статті 118, частин 1, 4, 6, 7 статті 119, пункту 8 частини 3 статті 162, частин 2, 3 статті 164, частини 3 статті 169, пункту 3 частини 1 статті 177, пункту 8 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 1 статті 234, частин 2, 4 статті 236, пункту 3 частини 2 статті 263, частини 1 статті 267, частини 3 статті 269 цього Кодексу, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 19 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

5.19. Колегія суддів зазначає, що відповідно до основних засад (принципів) господарського судочинства, визначених пунктами 2, 4, 5 частини 3 статті 2, статті 7, частин 2, 4, 5 статті 13, частин 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний забезпечити змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Права та обов`язки учасників справи, зокрема, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; права подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, передбачені пунктом 3 частини 1, пунктом 4 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

5.20. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 04.07.2023 у справі № 903/753/22, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, відповідно до частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, фактично роз`яснив учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, та сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

5.21. За таких обставин доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції при постановленні зазначеної ухвали основних засад (принципів) господарського судочинства, визначених пунктами 2, 4, 5 частини 3 статті 2, статтею 7, частинами 2, 4, 5 статтею 13, частинами 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, прав та обов`язків учасників справи, зокрема, права подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 42, а також частини 4 статті 74 (щодо обов`язку доказування і подання доказів), частин 2, 4, 8 статті 80 (щодо подання доказів), статті 118 (щодо наслідків пропуску процесуальних строків), частин 1, 4, 6, 7 статті 119 (щодо поновлення та продовження процесуальних строків), пункту 8 частини 3 статті 162 (щодо змісту позовної заяви), частин 2, 3 статті 164 (щодо документів, що додаються до позовної заяви), частини 3 статті 169 (щодо подання заяв, клопотань і заперечень), пункту 3 частини 1 статті 177 (щодо завдання підготовчого провадження, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів), пункту 8 частини 2 статті 182 (щодо вирішення у підготовчому засіданні питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста), пункту 3 частини 1 статті 234 (щодо змісту мотивувальної частини ухвали), частин 2, 4 статті 236 (щодо законності і обґрунтованості судового рішення), пункту 3 частини 2 статті 263 (щодо відзиву на апеляційну скаргу), частини 1 статті 267 (щодо підготовки розгляду справи судом апеляційної інстанції), частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом), статей 6, 19 Конституції України (щодо меж здійснення повноважень органами державної влади), частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (щодо обов`язковості судових рішень) не підтвердилися.

Щодо доводів скаржника про незаконність ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 903/753/22

5.22. Колегія суддів установила, що Північно-західним апеляційним господарським судом постановлена ухвала від 26.02.2024 у справі № 903/753/22, згідно з якою, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання ТзДВ "Ковельагроспецпостач" про відмову та залишення без розгляду клопотання позивача від 21.02.2024 про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 05.02.2024.

5.23. Суд апеляційної інстанції мотивував зазначену ухвалу від 26.02.2024 у справі № 903/753/22 тим, що згідно з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 призначено у справі № 903/753/22 судову експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що 30.01.2024 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання експерта №79/15/вих.-24/ЛЕП від 03.01.2024, в якому експерт просив суд надати додаткові матеріали, необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме:

- топографо-геодезичне знімання земельних ділянок, кадастровий номер №№: 0722182400:04:002:1166, 0722182400:04:002:1168 0722182400:04:002:1266, 0722182400:04:002:1267; 0722182400:04:002:1167, 0710400000:04:012:0066, 0710400000:04:04:0229, 0722182400:04:002:0391 з нанесенням:

- меж земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою та правовстановлюючих документів,

- меж земельних ділянок відповідно до фактичного користування,

- меж земельних ділянок з нанесенням всіх будівель та споруд на них розташованих (в тому числі: внутрішніх комунікацій, проходів та проїздів); прилеглих вулиць, доріг, провулків та іншого у паперовій та електронній формі 0\\Хт ВХР/ ОМР в єдиній системі координат та в масштабі зручному для читання (з легендою, розшифровки умовних знаків).

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 поновлено провадження у справі № 903/753/22; задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, призначення дати огляду та забезпечення безперешкодного доступу до об`єктів дослідження у справі № 903/753/22 .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що 21.02.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Дунайчука О. С. надійшло клопотання, в якому позивач зазначив, що просить долучити до матеріалів справи:

- технічну документацію та генплан забудови земельної ділянки кадастровий № 0722182400:04:002:0391;

- відповідь Ковельської міської ради від 19.07.2023 № 3821/3.25/2-23;

- відповідь Дубівської сільської ради;

- відповідь ТзОВ "Транслегіон" від 15.02.2024 вих.№1.

22.02.2024 від ТзОВ "Ковельагроспецпостач" надійшло заперечення на клопотання ФОП Дунайчука О.С. про долучення до матеріалів справи низки документів, витребуваних ухвалою суду від 05.02.2024, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання та залишити його без розгляду.

5.24. Розглянувши клопотання ТзДВ "Ковельагроспецпостач" про відмову та залишення без розгляду клопотання позивача від 21.02.2024 про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 05.02.2024, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на положення статей 69, 102 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновку про направлення експерту документів для проведення експертизи, долучених позивачем до клопотання від 21.02.2024.

5.25. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про долучення до матеріалів справи та направлення експерту документів (нових доказів), які не існували на момент звернення до суду з відповідним позовом та були подані позивачем разом із клопотанням від 21.02.2024, а також необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) відповідача від 22.02.2024 щодо поданих позивачем документів (нових доказів) до клопотання від 21.02.2024, тому порушив норми матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 2, 4, 5 частини 3 статті 2, статті 7, частин 2, 4, 5 статті 13, пунктів 4, 6 частини 2 статті 42, частин 2, 4, 8 статті 80, частини 6 статті 81, частини 6 статті 81, статті 118, частин 1, 4, 6, 7 статті 119, пункту 8 частини 3 статті 162, частини 2 статті 164, частини 4 статті 170, частини 3 статті 169, частини 4 статті 170, пункту 3 частини 1 статті 177, пункту 3 частини 1 статті 234, частин 2, 4 статті 236, пунктів 5, 6 частини 2 статті 258, пункту 3 частини 2 статті 263, пунктів 5, 6 частини 1 статті 267, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, абзацу 9 статті 1, статті 16 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", підпунктів 6.12.- 6.13. пункту 6 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 19 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому ТзДВ "Ковельагроспецпостач" зазначає, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 903/753/22 постановлена без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13, від 11.04.2024 у справі № 910/15160/19, від 26.11.2020 у справі № 910/2318/16, від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 15.02.2022 у справі № 918/174/21, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 28.11.2023 у справі № 917/1331/22, від 11.09.2019 року у справі № 922/393/18, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.26. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 102 Господарського процесуального кодексу України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

5.27. При цьому будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (пункт 7 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

5.28. Разом з тим докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (пункт 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

5.29. За змістом частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.30. Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19 Верховний Суд дійшов такого висновку:

"33. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, на який посилається позивач у касаційній скарзі, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

34. Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції".

5.31. Колегія суддів зазначає, що ФОП Дунайчуком О. С. були надані документи, зібрані після ухвалення у справі судового рішення, які не витребовувалися ухвалою суду від 05.02.2024, натомість суд апеляційної інстанції долучив надані позивачем нові докази, при цьому не мотивував, в чому полягає винятковість випадку неподання цих доказів позивачем до суду першої інстанції у встановлений строк, не зазначив, чи стосуються ці докази предмета експертизи, та з яких причин, що об`єктивно не залежали від позивача, ці докази надані суду апеляційної інстанції.

5.32. Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Водночас прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів (які не витребовувалися ухвалою суду від 05.02.2024) без урахування наведених критеріїв матиме наслідком порушення положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, основним елементом якого є однозначність та передбачуваність. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21, від 09.04.2024 у справі № 905/291/23.

5.33. За таких обставин доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України під час постановлення ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 903/753/22 підтвердилися.

Щодо доводів скаржника про незаконність постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024

5.34. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 і рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.35. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.36. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 903/753/22 неправильно застосував норми матеріального та процесуального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 910/15937/23, від 03.11.2022 у справі № 990/4/22, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18, від 07.08.2019 у справі № 910/29116/14, від 05.07.2022 у справі № 917/1999/20, від 15.03.2023 у справі № 914/3903/21, від 06.12.2022 року у справі № 904/738/22, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, від 02.04.2014 у справі № 910/13850/13, від 16.04.2018 у справі № 302/1464/14-ц, від 20.03.2020 у справі № 383/153/17, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21, від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, від 15.10.2020 у справі № 623/214/17, від 02.06.2021 у справі №161/3139/20, від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21, від 22.09.2021 у справі № 444/2308/18.

Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування судом у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду пунктів 4, 5 частини 3 статті 2, частин 1- 3 статті 3, частин 4, 5 статті 13, частини 2 статті 14, пунктів 4, 6 частини 2 статті 42, частини 4 статті 74, частин 2, 4, 8 статті 80, в тому числі пункту 2 у сукупності (а не окремо) із пунктом 1 частини 1 статті 99, та статті 118, частин 1, 4, 6, 7 статті 119, пункту 8 частини 3 статті 162, частин 2, 3 статті 164, частини 3 статті 169, пункту 3 частини 1 статті 177, пункту 8 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 1 статті 234, частин 2, 4 статті 236, пунктів 5, 6 частини 2 статті 258, пункту 3 частини 2 статті 263, пунктів 5, 6 частини 1 статті 267, частин 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 19 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині повноважень суду, прав та обов`язків позивача, який не подавав апеляційну скаргу, щодо збирання і приєднання до матеріалів справи судом нових та додатково поданих позивачем доказів (клопотання про призначення експертизи, доказів, які не існували на момент звернення до суду з відповідним позовом).

ТзДВ "Ковельагроспецпостач" із посиланням на пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення клопотань відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.37. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 903/753/22 (повний текст) у паперовій та електронній формі не може вважатися такою, що викладена в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, складена (створена) і підписана складом суду (колегією суддів) в нарадчій кімнаті, який розглянув справу, саме в день складання повного тексту 19.04.2024. Відповідач зазначає, що в період складення та викладення в електронній формі з 15.04.2024, та по/на дату підписання повного судового рішення 19.04.2024 суддею-доповідачем Розізнаною І. В., суддя Василишин А. Р. у зв`язку з відпусткою не міг здійснювати правосуддя та бути присутнім в нарадчій кімнаті, а підписав повне рішення, як і інший суддя Грязнов В. В., лише 22.04.2024 поза межами 10-ти денного строку.

5.38. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

5.39. Частиною 8 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що всі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду -кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

5.40. Колегія суддів установила, що згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.04.2023 для розгляду справи № 903/753/22 визначено колегію суддів: Розізнана І. В. - головуючий суддя, Василишин А. Р., Грязнов В. В.

5.41. У матеріалах справи № 903/753/22 наявні вступна та резолютивна частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 903/753/22, підписана складом судової колегії, яка визначена протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.04.2023.

Згідно з протоколом судового засідання № 2717237, проведеним 09.04.2024 у режимі відеоконференції, участь у судовому засідання взяв позивач Дунайчук О. С. (в залі суду), а також представники відповідача: Сидорук А. А. та Бовгиря Я. А. (Ковельський міськрайонний суд Волинської області). Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частини постанови суду від 09.04.2024 у справі № 903/753/22.

Повний текст постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 складений 19.04.2024.

5.42. Відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

5.43. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи (частина 7 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

5.44. Згідно з частинами 1, 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

5.45. Оскільки в матеріалах справи наявний текст вступної та резолютивної частин постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 903/753/22, підписаний складом суду, що розглядав справу, тому скорочене рішення суду апеляційної інстанції ухвалене відповідно до вимог частин 1, 7 статті 240, частин 1, 3 статті 281 Господарського процесуального кодексу України.

5.46. Водночас виготовлення та оприлюднення повного тексту постанови апеляційного суду поза межами 10-денного процесуального строку відповідно до частини 2 статті 311 цього Кодексу не може слугувати підставою для скасування або зміни судового рішення. Тому доводи скаржника про те, що суддя Василишин А. Р. у зв`язку з відпусткою не міг здійснювати правосуддя та бути присутнім в нарадчій кімнаті, а підписав повне рішення лише 22.04.2024 поза межами 10-ти денного строку, є необгрунтованими.

5.47. Колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.48. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися з огляду на таке.

5.49. Колегія суддів установила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, на яку посилається скаржник, викладено загальний висновок щодо концепції негативного доказу, а саме:

"81…Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)".

5.50. У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 925/27/18, на яку посилається скаржник, викладено такі висновки:

"6.12…Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

6.13. Таким чином, в контексті спірних правовідносин, враховуючи, що предметом позову у цій справі є встановлення земельного сервітуту за рішенням суду, на Позивача фактично покладається обов`язок довести відсутність у нього можливості нормального використання своєї власності без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому доведенню Позивачем також підлягає та обставина, що запропонований ним спосіб використання чужої земельної ділянки шляхом встановлення відповідного сервітуту є найменш обтяжливим для її власника/користувача.

6.14. Водночас, на Відповідача, у свою чергу, покладається обов`язок доведення того, що у Позивача наявна можливість повноцінного використання свого майна та/або землі у інший спосіб, без встановлення відповідного сервітуту, або того, що запропонований Позивачем спосіб використання чужої земельної ділянки покладає на Відповідача неспіврозмірний тягар при здійсненні ним землекористування.

6.15. При цьому господарські суди, розглядаючи таки спір, повинні оцінювати доводи сторін та подані на їх підтвердження докази з урахуванням вимог Глави 5 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо їх достовірності та вірогідності.

…6.21. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 за результатом аналізу права особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. "

5.51. У постанові Верховного Суду від 06.12.2022 року у справі № 904/738/22, на яку посилається скаржник, Суд сформував загальний висновок щодо застосування статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

"Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи першою та апеляційною інстанціями може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення обох зазначених принципів".

5.52. У постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, на яку посилається скаржник, викладений загальний висновок щодо стандарту доказування, а саме:

"76. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

77. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права".

5.53. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, наведені скаржником, зазначає таке.

5.54. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що вирішення в судовому порядку питання про встановлення земельного сервітуту є об`єктивною необхідністю, оскільки невирішення спору по суті призводить до існування стану правової невизначеності, за якого реально існуючі відносини між суб`єктами правовідносин залишаються поза сферою правового регулювання між ними, тоді як у позивача існує необхідність врегулювати використання його земельної ділянки, яке фактично склалося між сторонами, забезпечити таке користування в найменш обтяжливий для нього спосіб, оскільки відповідач ухиляється від такого врегулювання в позасудовому (договірному) порядку. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, з матеріалів справи не вбачається і не доведено відповідачем, що існує можливість задовольнити потреби позивача у користуванні земельною ділянкою в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту за рішенням суду.

5.55. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач на виконання вимог частин 5 статті 186 Земельного кодексу України, статті 55-1 Закону України "Про землеустрій", частини 6 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчука О. С. Технічна документація на підставі договору від 15.04.2021 № 44 була виготовлена Фізичною особою - підприємцем Дятел Т. О., яка має кваліфікаційний сертифікат інженера- землевпорядника від 29.12.2014 № 012372.

5.56. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчука О. С., поданої позивачем на обґрунтування своїх вимог, міститься викопіювання з чергового кадастрового плану, план відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту, згідно з якими земельна ділянка позивача є ізольованою і не містить виходів до вулиць загального користування внаслідок специфіки свого розміщення.

5.57. Суд апеляційної інстанції зауважив, що Дубівською сільською радою, яка є власником земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, в інформаційній довідці від 16.01.2023 № 75/2.45/-23 зазначено про те, що проїзд до земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, яка перебуває в оренді ТзДВ "Ковельагроспецпостач", відсутній; інший проїзд до цієї земельної ділянки з вулиці В. Кияна і вулиці Я. Мудрого м. Ковелі не передбачений.

5.58. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викопіюванням із чергового кадастрового плану, з плану відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту, які містяться у складі технічної документації, підтверджується ізольованість земельної ділянки та відсутність виходів до вулиць загального користування внаслідок специфіки свого розміщення. Також, як зазначив суд апеляційної інстанції, за змістом наданих відповідачем скриншотів з публічної кадастрової карти, викопіювання чергового кадастрового плану наявний шлях по земельних ділянках відповідача, який запропонований позивачем для встановлення сервітуту, іншого проїзду на картах не зазначено.

5.59. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач, стверджуючи про наявність іншого шляху для проходу та проїзду на автомобільному транспорті до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП Дунайчука О. С., кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, не подав належних доказів; оглядом відеозаписів на наданих відповідачем дисках не встановлено такої можливості, оскільки неможливо встановити хто і куди рухається автомобілем.

5.60. Суд апеляційної інстанції виснував, що про призначення у справі експертизи для встановлення можливості існування сервітуту на земельних ділянках, які перебувають в оренді відповідача, його конфігурацію, до суду першої інстанції сторони клопотання не подавали. Натомість при зверненні відповідача з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 (в уточненій редакції) до Північно-західного апеляційного господарського суду скаржник долучив клопотання про приєднання до матеріалів справи копії висновку експерта від 30.05.2023 № 05/5 з додатками.

5.61. Досліджуючи висновок експерта від 30.05.2023 № 05/5, суд апеляційної інстанції зазначив, що у цьому висновку вказано таке:

1. Шлях для проходу та проїзду до межі від точки "Б" до точки "В" земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166 в натурі на місцевості до/від дороги загального користування на вулиці В. Кияна, м. Ковеля, через територію суміжної з/д кадастр. № 0722182400:04:002:1167, та з/д. кадастр. № 0722182400:04:002:1266, не користуючись земельною ділянкою кадастровий номер 0710400000:42:012:0056, та розміщеним на ній таким іншим, нерухомим майном, як ворота основного в`їзду / виїзду на територію, огороджувальна конструкція, майданчик з асфальтобетонним покриттям - відсутній, оскільки доступ до з/д кадастр. № 0722182400:04:002:1266, здійснюється виключно через ворота та територію земельної ділянки за кадастровим номером 0710400000:42:012:0056.

2. Шлях для проходу та проїзду до межі від точки "В" до точки "Г" земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166 в натурі на місцевості до/від дороги загального користування з перехрестя вул. Брестська та Кияна Володимира, з автошляху М19 (Т-03-11) у м. Ковелі, наявний на місцевості та відображений в умовних позначеннях ґрунтової дороги, її місця примикання до дороги загального користування, відповідно до викопіювання з чергового кадастрового плану, складеного сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП Кравчик А. І.

3. Шлях для проходу та проїзду до межі від точки "В" до точки "Г" земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:116 в натурі на місцевості від дороги загального користування по вулиці Кияка Володимира, м. Ковеля , через територію суміжної з/д кадастр. № 0722І82400:04:002:1168 та № 0722182400:04:004:0229, № 0710400000:42:012:0066, наявний, а також проходить через ворота та територію земельної ділянки з кадастровим номером 6710400000:04:002:1168.

4. Технічна можливість користуватись виключно вільною від забудови земельною ділянкою {ділянками) (частиною земної поверхні) для наскрізного проходу та проїзду, через земельні ділянки з кадастровими номерами: 0710400000:42:012:0056, 0722182400:04:002:1266, 0722182400:04:002:1167 до межі від точки "Б" до тонки "В", не користуючись розміщеним на їх території таким, іншим нерухомим майном, як споруди (інші інженерні споруди) комплексу "машинний двір" ТзДВ "Ковельароснецностач", виробничими майданчиками з асфальтобетонним покриттям (площадками), огороджувальна конструкція, навіс, естакада, колесовідбійний пристрій, внутрішнє огородження, ворота (шлагбаум), згідно з даними матеріалів проведеної технічної інвентаризації, станом на 31.03.2021, створеної у ЄДЕСБ 21.12.2021 за реєстраційним номером: ТНИ: 1668-3050-2615-6185, не змінюючи їх геометричних розмірів (площу основи забудови), кількість та порядок розташування, функціональне призначення, не втручаючись в їх несучі, конструкції, не здійснюючи робіт щодо їх реконструкції (перебудови) та знесення - відсутня.

5.62. Суд апеляційної інстанції також послався на те, що для вирішення цього спору, враховуючи докази, надані сторонами, які доводять взаємовиключні обставини, не встановленими залишаються обставини, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, тому ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 призначив у справі № 903/753/22 судову експертизу, проведення якої доручив Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

5.63. Суд апеляційної інстанції зауважив, що експерт просила суд зобов`язати сторони надати додаткові матеріали, необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме:

- топографо-геодезичне знімання земельних ділянок, кадастрові номери: 0722182400:04:002:1166, 0722182400:04:002:1168 0722182400:04:002:1266, 0722182400:04:002:1267; 0722182400:04:002:1167, 0710400000:04:012:0066, 0710400000:04:04:0229, 0722182400:04:002:0391 з нанесенням:

- меж земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою та правовстановлюючих документів,

- меж земельних ділянок відповідно до фактичного користування,

- меж земельних ділянок з нанесенням всіх будівель та споруд на них розташованих (в тому числі: внутрішніх комунікацій, проходів та проїздів); прилеглих вулиць, доріг, провулків та іншого у паперовій та електронній формах 0\\Хт ВХР/ ОМР в єдиній системі координат та в масштабі, зручному для читання (з легендою, розшифровкою умовних знаків).

5.64. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач долучив до матеріалів справи такі документи:

- технічну документацію та генплан забудови земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:0391;

- відповідь Ковельської міської ради від 19.07.2023 № 3821/3.25/2-23 (згідно з якою відповідно до затвердженої містобудівної документації проїзд до об`єктів нерухомого майна, розташованих на вул. Володимира Кияна (колишня вулиця Ватутіна) в місті Ковелі Волинської області, з вулиці Ярослава Мудрого не передбачено. Відомості про те, що у 2022 році посадові особи ТзДВ "Ковельагроспецпостач" зверталися з клопотанням про розірвання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:04:012:0056 у виконавчому комітеті міської ради відсутні);

- відповідь Дубівської сільської ради (якою повідомлено ФОП Дунайчука О. С., що посадові особи ТзДВ "Ковельагроспецпостач" і судовий експерт Самулевич Віктор Миколайович з проханням надати інформацію про можливий проїзд за висновком експерта від 30.05.2023 №05/5 до сільської ради не звертались; проїзд до земельної ділянки, кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, поза межами земельної ділянки, кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, яка перебуває в оренді ТзДВ "Ковельагроспецпостач", відсутній; згідно з генеральним планом забудови с. Вербка 1984 року територія земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1167 відсутня. Є виготовлена схема планування території Дубівської сільської ради, яка затверджена рішенням сесії Дубівської сільської ради № 8/4 від 27.09.2011; інформація щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці, кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, відсутня);

- відповідь ТзОВ "Транслегіон" вих.№ 1 від 15.02.2024 (згідно з якою відповідно до містобудівної та технічної документації: проїзд по земельних ділянках з кадастровими номерами 0710400000:42:012:0066, 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки, кадастровий номер 0722182400:04:002:1168, не передбачений; ТзОВ "Транслегіон" будь-які зобов`язання перед ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на облаштування проїзду щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0710400000:42:012:0066, 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки, кадастровий номер 0722182400:04:002:1168, не брало; посадові особи ТзДВ "Ковельагроспецпостач" з пропозиціями облаштування проїзду по земельних ділянках з кадастровими номерами 0710400000:42:012:0066, 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки, кадастровий номер 0722182400:04:002:1168, не звертались; облаштування проїзду по земельних ділянках з кадастровими номерами 0710400000:42:012:0066; 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки, кадастровий № 0722182400:04:002:1168, не є можливим у зв`язку з тим, що це не передбачено містобудівною документацією, а тому товариство використовує ці земельні ділянки для здійснення господарської діяльності, а не для влаштування проїзду. Також наголошено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0710400000:42:012:0066, 0722182400:04:004:0229 знаходяться у приватній власності ТзОВ "Транслегіон").

5.65. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав суду витребуваних експертом додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, повідомив суд, що такі у ТзДВ "Ковельагроспецпостач" відсутні.

5.66. Суд апеляційної інстанції встановив, що 11.03.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду повернулися матеріали справи № 903/753/22 з Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз із повідомленням про неможливість надання висновку експерта від 28.02.2024 № 3546 та актом здачі-приймання виконаних робіт від 28.02.2024 № 3546.

5.67. У зв`язку з ненаданням експертом висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні спору суд застосовує спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме для отримання та дослідження доказів на спростування доводів позивача щодо можливості лише в запропонований ним спосіб забезпечити доступ до ділянки з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 судом і призначалася судова експертиза, однак саме через ненадання доказів відповідачем можливість в отриманні висновку експерта була втрачена.

5.68. Як зазначив суд апеляційної інстанції, беручи до уваги пояснення позивача про те, що необхідність у доступі до своєї земельної ділянки має постійний характер і найближчим часом ця потреба у нього існуватиме, колегія суддів дійшла висновку про можливість встановлення сервітуту на весь термін суборенди земельної ділянки - до 20 грудня 2065 року.

5.69. Проте колегія суддів зазначає, що принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і жодним іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб). Отже, створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи першою та апеляційною інстанціями може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 907/555/14, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21.

Водночас суд апеляційної інстанції, долучивши нові докази, зібрані після ухвалення у справі судового рішення, які не витребовувалися ухвалою суду від 05.02.2024, без наведення мотивів, в чому полягає винятковість випадку неподання цих доказів позивачем до суду першої інстанції у встановлений строк, не врахував наведених вимог процесуального закону,

5.70. Колегія суддів установила, що в касаційній скарзі скаржник зазначає про залишення поза увагою суду доказів, наданих відповідачем, у тому числі недослідження умов пункту 3.5 договору від 26.09.2012 № 92 купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого сторони (позивач та відповідач) визначили порядок користування майном, зокрема, позивач взяв на себе зобов`язання "облаштувати під`їзд до майданчика за межами приватної території підприємства до 31.12.2013".

У касаційній скарзі скаржник також посилається на залишення поза увагою суду апеляційної інстанції дослідницької та заключної частини висновку експерта (дослідження з питань землеустрою) щодо технічної документації із землеустрою, стосовно відсутності технічної можливості користуватись виключно вільною від забудови частиною спірних земельних ділянок (частиною земної поверхні) для наскрізного проходу та проїзду. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази, про які клопотав скаржник у пункті 13 апеляційної скарги, а саме:

- зміст електронної копії судового рішення від 18.08.2021 у справі № 159/1715/20;

- пояснення відповідача з приводу електронних доказів (відеозапису);

- зміст технічного паспорта в електронній цифровій формі на об`єкт - комплекс "Машинний двір ТзДВ "Ковельагроспецпостач", реєстраційний номер в ЄДЕССБ Т101:1668:3050-2615-6185, зокрема відомості "ТЕП" (техніко-економічні показники) та додану до нього "схему розташування будівель та споруд";

- зміст технічної документація із землеустрою земельних ділянок відповідача;

- висновок судової експертизи (матеріали) від 30.05.2023 № 05/5.

5.71. Колегія суддів також установила, що в апеляційній скарзі скаржник зазначав, що суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів, зокрема недопустимої технічної документації із землеустрою. Скаржник зауважує на її невідповідності вимогам статей 551 Закону України "Про землеустрій», а також про відсутність погодження та затвердження технічної документації відповідно до частини 11 статті 186 Земельного кодексу України, проте наведеним доводам суд апеляційної інстанції оцінки також не надав.

5.72. Колегія суддів зазначає, що суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий та доречний аргумент сторони. Перекладення на сторону обов`язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, на яку посилається скаржник).

5.73. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21, на яку посилається скаржник, дійшла висновку, що вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду; це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

5.74. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував вимог процесуального права, не надав належної оцінки доводам відповідача, не дослідив докази, наявні у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак, висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

Зокрема, при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73- 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

5.75. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.76. У контексті доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування судом у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду норм процесуального права, а також пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 19 Конституції України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", то вони зводяться до порушення судом вимог статей 73- 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України, про які вже зазначив суд касаційної інстанції. Тому з огляду на зміст цієї постанови, колегія суддів зазначає про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування загальних норм процесуального законодавства.

Щодо доводів скаржника про незаконність додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024

5.77. Відповідно до частин 1 та 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

5.78. За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19.

Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 у справі № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21.

5.79. Оскільки колегія суддів установила порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, тому підлягає скасуванню додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 як похідна від первісного судового акта, що є його невід`ємною складовою.

5.80. З огляду на викладене колегія суддів не розглядає доводи ТзДВ "Ковельагроспецпостач" про те, що додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/753/22 ухвалено без урахуванням висновків про застосування яких викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21, від 30.11.2022 у справі № 2-317/11, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, а також без надання оцінки доводам скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів направлення ТзДВ "Ковельагроспецпостач" в електронній чи/або в паперовій формі у строк до 15.04.2024 копій заяви ФОП Дунайчука О. С. і доданих до неї документів,

5.81. Зважаючи на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалену у справі постанову, а також додаткову постанову слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду. При цьому інші доводи ТзДВ "Ковельагроспецпостач", викладені в касаційній скарзі, не розглядаються колегією суддів, оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Відповідно до частини 4 статті 310 цього Кодексу справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/753/22 - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309 - 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/753/22 скасувати, справу № 903/753/22 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак