Ухвала

від 13.09.2024 по справі 916/5516/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/5516/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Поліщук Л.В., судді - Богатир К.В., Таран С.В.)

від 13.08.2024

у справі за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІКОН-С"

про стягнення 774 054,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2023 року Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІКОН-С" (далі - Товариство) про стягнення 774 054,58 грн.

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 позов задоволено повністю.

3. Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Ухвалою від 13.08.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження у справі № 916/5516/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

5. Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що серед доводів апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначив, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, а саме, статей 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", адже для застосування приписів наведених статей необхідна сукупність ряду юридичних фактів: визнання території тимчасово окупованою та поширення Кабінетом Міністрів України дії відповідної статті на тимчасово окуповані території. Наразі відсутнє будь-яке рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення дії відповідних правових норм на сухопутну територію Херсонської області, а тому приписи вказаних статей на цю територію не застосовуються, а відтак, виробництво електричної енергії на тимчасово окупованих територіях Херсонської області є правомірним у розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Таким чином, знаходження об`єктів відновлювальних джерел енергії на тимчасово окупованій території не є підставою для висновку, що ці об`єкти не працюють синхронно із об`єднаною енергетичною системою України, а тимчасова окупація території України не означає припинення дії законодавства України.

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що правовідносини у справі № 916/5516/23, яка переглядається, і у справі № 908/1162/23 стосуються застосування положень частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тобто є подібними, правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 щодо застосування зазначених норм права може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі № 916/5516/23, а також з метою дотримання єдності судової практики, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.

7. 02.09.2024 Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норму пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, оскільки неналежно аргументував та непереконливо обґрунтував необхідність такого зупинення, помилково зазначив стосовно застосування у цій справі норм статей 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

9. Верховний Суд вивчив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

10. Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

11. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

12. Зміст статті 228 ГПК України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду.

13. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

14. Верховний Суд виходить з того, що така підстава для зупинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України) застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду, об`єднана палата або палата, висловиться, а відтак у судовому рішенні міститиметься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати, і вказана норма є застосовчою і у даній справі.

15. Підставою для зупинення провадження у справі за вказаної підстави є не лише існування подібної справи на розгляді у суді касаційної інстанції та можливе припущення про те, що рішення у ній має значення для справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20.

16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

17. Враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких відбувається застосування відповідної норми права, для забезпечення однакового застосування такої норми основними при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

18. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 справу № 908/1162/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 1 593 623,84 грн передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала Верховного Суду мотивована тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 стосовно того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону; колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23.

19. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № П/9901/54/18 (800/146/17).

20. Пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

21. Така підстава зупинення провадження у справі як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам. Аналогічні висновки викладені у постановах від 17.09.2020 у справі № 557/457/19, від 19.04.2021 справі № 393/135/19, від 12.06.2024 у справі № 344/11594/23, від 29.07.2024 у справі № 927/609/22.

22. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на те, що правовідносини у цій справі та у справі № 908/1162/23 є подібними, з метою дотримання єдності судової практики стосовно застосування саме приписів статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а тому наявні підстави для зупинення провадження у цій справі.

23. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що застосування судом апеляційної інстанції пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про зупинення провадження у справі.

24. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає заявлене у касаційній скарзі клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Керуючись статтями 234, 287, 290, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/5516/23 за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець