УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Харків
Справа № 638/4038/23
Провадження № 6/638/585/24
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Яковлевої В. М.,
за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,
учасники справи:
позивача (стягувача) - ОСОБА_1 ,
відповідачки (боржниці) - ОСОБА_2 ,
представника відповідачки (боржниці) - Іваненка Є.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові заяву приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про затвердження мирової угоди в рамках виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
установив:
У травні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жупинський Микола Андрійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.
Рішення суду набрало законної сили 05 жовтня 2023 року.
19 липня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича із спільною заявою про затвердження мирової угоди від 19 липня 2024 року.
19 липня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, керуючись статтею 434 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», направив (передав) до Дзержинського районного суду м. Харкова мирову угоду від 19 липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, укладену між ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 у процесі примусового виконання рішення Дзержинського районного суду Харківської області № 638/4038/23 від 04 вересня 2023 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США для її затвердження. Матеріали надійшли до суду 23 липня 2024 року.
Відповідно до змісту мирової угоди від 19 липня 2024 року сторони по справі дійшли спільної згоди про погашення боржником заборгованості перед стягувачем наступним чином:
1. Боржник визнає, що його заборгованість перед Стягувачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідає заявленій в постанові про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 12.03.2024 р. та у виконавчому листі № 638/4038/23 від 19.10.2023 р. і становить 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США, що на момент укладання мирової угоди згідно НБУ становить 7 455 960 (сім мільйонів чотириста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.
2. Боржник в рахунок повної сплати заборгованості передає у власність Стягувача, а Стягувач приймає від Боржника, належне Боржнику на праві особистої приватної власності наступне нерухоме майно:
2.1. Об`єкт житлової нерухомості, двокімнатна квартира, загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2072031863101.
2.1.1. Вищезазначена квартира належить Боржнику на підставі дублікату Договору купівлі-продажу, серія та номер: I-744, виданий 18.03.1999, видавник Десята Харківська державна нотаріальна контора. Дублікат видано 30.01.2020 Харківським обласним державним нотаріальним архівом, р.№ 1-7. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52028874 від 22.04.2020 10:36:41, Гвоздович Аліна Ігорівна , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл.
2.2. Об`єкт житлової нерухомості, двокімнатна квартира, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
2.2.1. Вищезазначена квартира належить Боржнику на підставі Договору купівлі-продажу, серія ААА №833977 від 04 листопада 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Христенко І.В., 04 листопада 1996 року, зареєстровано в реєстрі за № 25-1467. Право особистої власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 з записом в реєстрову книгу за № 1544 від 05 листопада 1996 року.
2.3. Об`єкт нерухомості, 18/200 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а саме: Ш-тамбур пл. 0,9 кв.м., 2-1 - кухня пл.. 4,9 кв.м., 2-2- жила кімната пл..11,4 кв.м., 2-3- жила кімната пл. 19,8 кв.м., 1/3 сарая літ «Е» за адресою: АДРЕСА_4 .
2.3.1. Вищезазначені 18/200 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель належить Боржнику на підставі Договору купівлі-продажу, серія АВВ №011512 від 21 серпня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г. 21 серпня 1999 року, реєстровий номер 2036. Право особистої власності на 18/200 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_2 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з записом в реєстрову книгу під реєстровим №6 від 14 жовтня 1999 року.
2.4. Об`єкт нерухомості, нежилі приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом, загальною площею 416,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 (сімдесят дев`ять дріб один).
2.4.1. Вищезазначені нежилі приміщення належать Боржнику на підставі договору купівлі-продажу, серія ААК № 990176 від 16 квітня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г. 16 квітня 1998 року, реєстровий №1193. Право приватної власності на нежилі приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом загальною площею 416,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 ДКП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з записом в реєстрову книгу під реєстровим №1664 від 22 квітня 1998 року.
3. Після набрання законної сили відповідною ухвалою суду про затвердження цієї мирової угоди, Стягувач набуває право власності на вищезазначене нерухоме майно, а борг Боржника в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США вважається сплаченим та погашеним, а зобов`язання вважаються припиненими.
4. Сторони погодили, що вартість нерухомого майна, що передається Стягувачу Боржником за даною мировою угодою, становить 7 455 960 (сім мільйонів чотириста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, що дорівнює сумі заборгованості.
5. Стягувач і Боржник підтверджують, що розуміють правові наслідки підписання даної мирової угоди, викладені умови відповідають їх волевиявленню і спрямовані на настання наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам. Боржник і Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.
6. Сторони підтверджують, що дана мирова угода стосується лише прав та обов`язків щодо предмету виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 12.03.2024 р. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
7. Дана мирова угода укладена у відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 207, 208, 434 Цивільного процесуального Кодексу України, у кількості 4 (чотирьох) екземплярів, по одному для сторін, один для приватного виконавця та один для направлення виконавцем для затвердження до відповідного суду.
8. Дана мирова угода набирає чинності з моменту набрання законної сили відповідної ухвали суду, про затвердження цієї мирової угоди і діє до повного виконання зобов`язань, передбачених цією Мировою угодою.
9. Ухвала суду про затвердження (визнання) цієї мирової угоди є самостійним правовстановлюючим документом, який підтверджує перехід права власності на нерухоме майно, вказане у п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 даної мирової угоди, на користь Стягувача у відповідності до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2015 р. №1127, та не потребує від сторін укладення інших додаткових договорів чи правочинів про відчуження вказаного нерухомого майна на користь Стягувача.
Дана мирова угода передається сторонами приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Кудряшову Дмитру Вячеславовичу для звернення до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про визнання і затвердження мирової угоди у виконавчому провадженні № НОМЕР_5. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її визнання судом з постановленням відповідної ухвали та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цією мировою угодою.
У судовому засіданні позивач (стягувач) ОСОБА_1 , відповідачка (боржниця) ОСОБА_2 та представник відповідачки (боржниці) - Іваненко Є.В. підтримали заяву про затвердження мирової угоди та просили суд затвердити мирову угоду.
Відповідачка (боржниця) ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року у справі 638/4038/23 за позовом ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість і за договором позики у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США.
На примусове виконання рішення суду приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 від 12.03.2024 року.
В межах вказаного виконавчого провадження сторонами виконавчого провадження - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано спільну заяву про затвердження мирової угоди.
На підставі зазначеної спільної заяви орган примусового виконання - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. звернувся до суду із заявою про затвердження даної мирової угоди.
Просила суд під час розгляду клопотання приватного виконавця врахувати наступні обставини про те, що станом на день розгляду питання про затвердження мирової угоди, майно, яке пропонується передати у власність стягувачу в рахунок погашення боргу, - не перебуває під арештами, обтяженнями, заборонами, а також відсутні будь-які інші речові права або їх обтяження щодо вказаного майна, які могли б порушувати права третіх осіб. На підтвердження викладеного вище надаю витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нерухомого майна.
Станом на день розгляду питання про затвердження мирової угоди, майно, яке пропонується передати у власність стягувачу в рахунок погашення боргу, не перебуває в спорі. Будь-яких зареєстрованих або не зареєстрованих прав третіх осіб щодо вказаного майна - немає.
Станом на день розгляду питання про затвердження мирової угоди, боржник не є боржником у інших виконавчих провадженнях, в яких задоволення вимог стягувачів можуть здійснюватися за рахунок майна, яке пропонується передати у власність стягувачу в рахунок погашення боргу.
Станом на день розгляду питання про затвердження мирової угоди, боржник не притягується до кримінальної відповідальності, не є учасником кримінального провадження, в якому її майно є предметом злочину, доказом, або є чи може бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації, або за рахунок нього може бути здійснене задоволення матеріальних вимог інших осіб.
Станом на день розгляду питання про затвердження мирової угоди, боржник є єдиним власником майна, яке пропонується передати у власність стягувачу в рахунок погашення боргу.
Жодних правочинів з відчуження вказаного майна боржником не вчинялося, а саме:
? Щодо двокімнатної квартири, загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2072031863101, починаючи з 18.03.1999 року і по сьогоднішній день;
? Щодо двокімнатної квартири, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2., починаючи з 04.11.1996 року і по сьогоднішній день.
? Щодо 18/200 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а саме: Ш-тамбур пл. 0,9 кв.м., 2-1 - кухня пл.. 4,9 кв.м., 2-2- жила кімната пл..11,4 кв.м., 2-3- жила кімната пл. 19,8 кв.м., 1/3 сарая літ «Е» за адресою АДРЕСА_4, починаючи з 21.08.1999 року і по сьогоднішній день.
? Щодо нежилих приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом загальною площею 416,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_5, починаючи з 16.04.1998 року і по сьогоднішній день.
Укладення даної мирової угоди повністю відповідає волі боржника, здійснюється без примусу, без приховування під мировою угодою будь-якого іншого правочину, без наміру порушення прав будь-яких третіх осіб.
Через канцелярію суду надала письмові пояснення, які просила долучити до матеріалів справи.
Представник відповідачки (боржниці) - адвокат Іваненко Є.В.у судовому засіданні пояснив, що в провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова знаходиться клопотання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про затвердження мирової угоди сторін у виконавчому провадженні № НОМЕР_5.
Предметом мирової угоди, яка подана на затвердження до суду, є передача боржником у власність стягувачу належного боржнику нерухомого майна в рахунок погашення боргу.
З приводу підтвердження за боржником права власності на нерухоме майно, яке є предметом мирової угоди та права на яке виникли до 01.01.2013 року, просила суд врахувати наступні пояснення.
Пунктом 1 частини 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ? За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Отже, відповідно речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Таким чином, для підтвердження свого права, яке виникло до 01.01.2013, якщо власники зазначених об`єктів нерухомого майна мають документи, що містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, такі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Так, за боржником на праві власності відповідно до законодавства, що діяло раніше, зареєстровані:
-квартира, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2., починаючи (04.11.1996 року);
-18/200 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а саме: Ш-тамбур пл. 0,9 кв.м., 2-1 - кухня пл.. 4,9 кв.м., 2-2- жила кімната пл..11,4 кв.м., 2-3- жила кімната пл. 19,8 кв.м., 1/3 сарая літ «Е» за адресою АДРЕСА_4 (21.08.1999 року);
-нежилі приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом загальною площею 416,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_5, (16.04.1998 року).
Станом на день набуття вказаного вище майна діяв Цивільний Кодекс Української РСР, який не встановлював ані обов`язку, ані порядку державної реєстрації об`єктів нерухомого майна (окрім житлових будинків, права власності на які мали бути зареєстровані у виконавчому комітеті (ст. 118 ЦК УРСР)).
Разом з тим, з 19.01.1996 року набули чинності Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.95, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056.
Таким чином, з 19.01.1996 року об`єкти нерухомого майна підлягали державній реєстрації.
Вказані вище правила діяли до 26.06.1998 року.
З 26.06.1998 року і по 06.08.2012 року діяла Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06. 1998 року.
Отже, протягом період набуття у власність боржником вищезазначених об`єктів нерухомого майна (1996-1999 роки) діяли відповідні норми законодавства про державну реєстрацію вказаного нерухомого майна.
З правовстановлюючих документів, які надані приватним виконавцем до матеріалів справи, вбачається, що права на вказане вище нерухоме майно були зареєстровані відповідно до законодавства, яке діяло раніше.
Вказані документи також підтверджують, що в період з дня реєстрації права і до 01.01.2013 року (день початку роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), не відбулося відчуження вказаного майна.
Інформаційні довідки з РРП щодо вказаного майна за період з 01.01.2013 року і по сьогоднішній день вказують на відсутність з 01.01.2013 року державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прав на вказане майно, а відтак - і відсутність будь-яких правочинів щодо вказаного майна.
Надав суду письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.
Також сторони мирової угоди, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтвердили, що добровільно уклали мирову угоду та особисто підписали її.
У судовому засіданні сторони мирової угоди, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та представник відповідачки (боржниці) - адвокат Іваненко Є.В. просили суд затвердити мирову угоду, укладену між боржником ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 19 липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 у процесі примусового виконання рішення Дзержинського районного суду Харківської області від 04.09.2023 р. у справі № 638/4038/23.
Сторонам судом було роз`яснено наслідки укладення мирової угоди.
Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди, суд керується наступним.
У травні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жупинський Микола Андрійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Факт отримання грошових коштів у борг відповідачем та невиконання умов договору відповідачем не оспорюється.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.
Рішення суду набрало законної сили 05 жовтня 2023 року.
На підставі виконавчого листа № 638/4038/23, виданого 19 жовтня 2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. 12 березня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США.
У процесі виконання рішення суду 19 липня 2024 року між боржником ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 укладено мирову угоду.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича із спільною заявою про затвердження мирової угоди.
За вих. № НОМЕР_5/38823 19 липня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, керуючись статтею 434 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», направив (передав) до Дзержинського районного суду м. Харкова мирову угоду від 19 липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, укладену між ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 у процесі примусового виконання рішення Дзержинського районного суду Харківської області № 638/4038/23 від 04 вересня 2023 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США для її затвердження.
Матеріали надійшли до суду 23 липня 2024 року.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
Відповідно до частини сьомої статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до вимог статті 434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадках затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Згідно зі статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Отже, мета, зміст, порядок укладення сторонами мирової угоди та її затвердження судом визначені у статті 207 ЦПК України.
Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Частиною п`ятою статті 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Виходячи зі змісту статті 207 ЦПК України, обов`язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Відповідність змісту мирової угоди вимогам матеріального закону передбачає, зокрема, аналіз об`єкта мирової угоди - майна, яким за умовами мирової угоди розпоряджаються її суб`єкти. Для того, щоб з`ясувати, що мирова угода не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд повинен встановити, що: 1) майно, яке передається за мировою угодою, не вилучено з обігу і не обмежено в обігу; 2) учасники мирової угоди мають право розпоряджатися цим майном, що підтверджується правовстановлюючими документами; 3) майно, яке передається за мировою угодою, не перебуває під арештом і щодо нього відсутній спір з іншими особами.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов`язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із таким затвердженням.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.
Укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається сторонами, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Також, виходячи з положень ст.ст. 11,13, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода має відповідати загальними принципами цивільного законодавства та підлягає виконанню.
Таким чином, за своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами та є завершенням судового провадження.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
Тобто, мирова угода є двостороннім правочином, здійснена на вільному волевиявленні сторін, спрямована на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Метою мирової угоди має бути врегулювання спору, що виник між сторонами у справі, тобто спору який є предметом судового розгляду. При цьому, мирова угода має стосуватися лише прав та обов`язків сторін, її умови не мають суперечити закону чи порушувати права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін у юридичному спорі, які до того ж є сторонами у судовій справі, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду.
При цьому сторонам у справі надано можливість комплексно врегулювати відносини між собою, не обмежуючись обсягом вимог, що були заявлені у позові, але лише щодо прав і обов`язків сторін.
У процесуальному сенсі вирішення сторонами по справі існуючого між ними юридичного спору на основі мирової угоди є проявом диспозитивності сторін.
У цивільно-правовому сенсі мирова угода є правочином, формою прояву свободи договору в реалізації її сторонами своїх цивільних прав та виконанні обов`язків.
Мирова угода є вольовою дією сторін по справі та сторін у спірних цивільно-правових відносинах, направленою на зміну, припинення або набуття цивільних прав та обов`язків, оскільки її укладення, затвердження і виконання регламентовано положеннями процесуального законодавства.
Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 600 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Відповідно до глави 13 ЦК України, нерухомість є одним із різновидів майна (речей).
Цивільний кодекс України не містить обмежень щодо можливості використання в якості відступного нерухомого майна.
Таким чином, передача в якості відступного майна, в тому числі нерухомого, прямо передбачена Цивільний кодексом України як одна із підстав припинення зобов`язання, в тому числі зобов`язання щодо сплати грошей.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 на праві власності належить об`єкт житлової нерухомості, двокімнатна квартира, загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2072031863101.
Вищезазначена квартира належить Боржнику на підставі дублікату Договору купівлі-продажу, серія та номер: I-744, виданий 18.03.1999, видавник Десята Харківська державна нотаріальна контора. Дублікат видано 30.01.2020 Харківським обласним державним нотаріальним архівом, р. № 1-7. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52028874 від 22.04.2020 10:36:41, Гвоздович Аліна Ігорівна , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл.
Об`єкт житлової нерухомості, двокімнатна квартира, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Вищезазначена квартира належить Боржнику на підставі Договору купівлі-продажу, серія ААА №833977 від 04 листопада 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Христенко І.В., 04 листопада 1996 року, зареєстровано в реєстрі за № 25-1467. Право особистої власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 з записом в реєстрову книгу за № 1544 від 05 листопада 1996 року.
Об`єкт нерухомості, 18/200 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а саме: Ш-тамбур пл. 0,9 кв.м., 2-1 - кухня пл. 4,9 кв.м., 2-2- жила кімната пл..11,4 кв.м., 2-3- жила кімната пл. 19,8 кв.м., 1/3 сарая літ «Е» за адресою: АДРЕСА_4.
Вищезазначені 18/200 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель належить Боржнику на підставі Договору купівлі-продажу, серія АВВ №011512 від 21 серпня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г. 21 серпня 1999 року, реєстровий номер 2036. Право особистої власності на 18/200 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_2 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з записом в реєстрову книгу під реєстровим №6 від 14 жовтня 1999 року.
Об`єкт нерухомості, нежилі приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом, загальною площею 416,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 (сімдесят дев`ять дріб один).
Вищезазначені нежилі приміщення належать Боржнику на підставі договору купівлі-продажу, серія ААК № 990176 від 16 квітня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г. 16 квітня 1998 року, реєстровий №1193. Право приватної власності на нежилі приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом загальною площею 416,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 ДКП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з записом в реєстрову книгу під реєстровим №1664 від 22 квітня 1998 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачці (боржниці) на праві особистої приватної власності належить майно, яке є предметом мирової угоди.
Ухвалою Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 14 серпня 2024 року клопотання задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2021 року по справі № 646/7674/21, провадження № 2-з/583/9/21, у виді заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, направлені на відчуження: кооперативної квартири, загальною площею 46,6 кв.м., житлова площа 26,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_6 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_5 ; комплексу, об`єкту нерухомості, що входили до складу колишнього будинку відпочинку «Буймерівський», за адресою: АДРЕСА_7 . Загальна вартість нерухомого майна (грн): 1201159; квартири, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; нежилих приміщень, загальною площею 416,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 ; земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:07:001:0100, загальною площею 9,0800 гектарів, за адресою: АДРЕСА_7 .
Ухвала суду набрала законної сили 30 серпня 2024 року.
Відповідачка (боржниця) ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила та підтвердила суду той факт, що на момент підписання та наразі, на момент розгляду судом питання про затвердження мирової угоди, право власності на майно належить ОСОБА_2 , нікому не передано, не відчужено, не знаходиться під забороною відчуження чи будь-яким іншим обтяженням, на підтвердження чого суду надано документи, таким чином права будь-яких третіх осіб чи Держави жодним чином не будуть порушені у разі її затвердження. Окрім того, відносно боржниці відсутні будь-які виконавчі провадження, в яких вказане майно могло би бути предметом спеціальної конфіскації.
На підтвердження чого суду надано документи, зокрема інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав вланості на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Сторони погодили, що вартість нерухомого майна, що передається Стягувачу Боржником за даною мировою угодою, становить 7 455 960 (сім мільйонів чотириста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, що дорівнює сумі заборгованості.
Також сторони мирової угоди, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтвердили, що добровільно уклали мирову угоду та особисто підписали її.
Сторонам судом було роз`яснено наслідки укладення мирової угоди.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що умови угоди не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, мирова угода є дійсним волевиявленням сторін, є наслідком взаємних поступок сторін, спрямоване на врегулювання спору щодо виконання зобов`язань за договорами позики та відповідає засадам диспозитивності цивільного судочинства.
В зазначеній мировій угоді сторони зазначили про обізнаність щодо правових наслідків підписання та виконання даної угоди, тому суд вважає за можливе затвердити мирову угоду сторін, а провадження закрити.
Відповідно до вимог ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Роз`яснити учасникам справи, що згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись частиною шостою статті 259, 207, 258-260, 261 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про затвердження мирової угоди в рамках виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Затвердити мирову угоду, укладену 19 липня 2024 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 (надалі - стягувач) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 (надалі - боржник), що є учасниками виконавчого провадження № НОМЕР_5 у цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики, згідно з якою, сторони дійшли спільної згоди про погашення боржником заборгованості перед стягувачем наступним чином:
1. Боржник визнає, що його заборгованість перед Стягувачем на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає заявленій в постанові про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 12.03.2024 р. та у виконавчому листі № 638/4038/23 від 19.10.2023 р. і становить 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США, що на момент укладання мирової угоди згідно НБУ становить 7 455 960 (сім мільйонів чотириста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.
2. Боржник в рахунок повної сплати заборгованості передає у власність Стягувача, а Стягувач приймає від Боржника, належне Боржнику на праві особистої приватної власності наступне нерухоме майно:
2.1. Об`єкт житлової нерухомості, двокімнатна квартира, загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2072031863101.
2.1.1. Вищезазначена квартира належить Боржнику на підставі дублікату Договору купівлі-продажу, серія та номер: I-744, виданий 18.03.1999, видавник Десята Харківська державна нотаріальна контора. Дублікат видано 30.01.2020 Харківським обласним державним нотаріальним архівом, р. № 1-7. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52028874 від 22.04.2020 10:36:41, Гвоздович Аліна Ігорівна , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл.
2.2. Об`єкт житлової нерухомості, двокімнатна квартира, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
2.2.1. Вищезазначена квартира належить Боржнику на підставі Договору купівлі-продажу, серія ААА № 833977 від 04 листопада 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Христенко І.В., 04 листопада 1996 року, зареєстровано в реєстрі за № 25-1467. Право особистої власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 з записом в реєстрову книгу за № 1544 від 05 листопада 1996 року.
2.3. Об`єкт нерухомості, 18/200 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а саме: Ш-тамбур пл. 0,9 кв.м., 2-1 - кухня пл.. 4,9 кв.м., 2-2- жила кімната пл..11,4 кв.м., 2-3- жила кімната пл. 19,8 кв.м., 1/3 сарая літ «Е» за адресою: АДРЕСА_4.
2.3.1. Вищезазначені 18/200 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель належить Боржнику на підставі Договору купівлі-продажу, серія АВВ №011512 від 21 серпня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г. 21 серпня 1999 року, реєстровий номер 2036. Право особистої власності на 18/200 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_2 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з записом в реєстрову книгу під реєстровим №6 від 14 жовтня 1999 року.
2.4. Об`єкт нерухомості, нежилі приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом, загальною площею 416,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 (сімдесят дев`ять дріб один).
2.4.1. Вищезазначені нежилі приміщення належать Боржнику на підставі договору купівлі-продажу, серія ААК № 990176 від 16 квітня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г. 16 квітня 1998 року, реєстровий №1193. Право приватної власності на нежилі приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 в будинку літ. «А-1», будинку літ. «Л-1» з підвалом загальною площею 416,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 ДКП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з записом в реєстрову книгу під реєстровим № 1664 від 22 квітня 1998 року.
3. Після набрання законної сили відповідною ухвалою суду про затвердження цієї мирової угоди, Стягувач набуває право власності на вищезазначене нерухоме майно, а борг Боржника в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США вважається сплаченим та погашеним, а зобов`язання вважаються припиненими.
4. Сторони погодили, що вартість нерухомого майна, що передається Стягувачу Боржником за даною мировою угодою, становить 7 455 960 (сім мільйонів чотириста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, що дорівнює сумі заборгованості.
5. Стягувач і Боржник підтверджують, що розуміють правові наслідки підписання даної Мирової угоди, викладені умови відповідають їх волевиявленню і спрямовані на настання наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам. Боржник і Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.
6. Сторони підтверджують, що дана мирова угода стосується лише прав та обов`язків щодо предмету виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 12.03.2024 р. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
7. Дана мирова угода укладена у відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 207, 208, 434 Цивільного процесуального Кодексу України, у кількості 4 (чотирьох) екземплярів, по одному для сторін, один для приватного виконавця та один для направлення виконавцем для затвердження до відповідного суду.
8. Дана мирова угода набирає чинності з моменту набрання законної сили відповідної ухвали суду, про затвердження цієї мирової угоди і діє до повного виконання зобов`язань, передбачених цією мировою угодою.
9. Ухвала суду про затвердження (визнання) цієї мирової угоди є самостійним правовстановлюючим документом, який підтверджує перехід права власності на нерухоме майно, вказане у п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 даної мирової угоди, на користь Стягувача у відповідності до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2015 р. № 1127, та не потребує від сторін укладення інших додаткових договорів чи правочинів про відчуження вказаного нерухомого майна на користь Стягувача.
Дана мирова угода передається сторонами приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Кудряшову Дмитру Вячеславовичу для звернення до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про визнання і затвердження мирової угоди у виконавчому провадженні № НОМЕР_5. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її визнання судом з постановленням відповідної ухвали та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цією мировою угодою.
Стягувач: Боржник:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_1 Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 Тел.: НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 Тел.: НОМЕР_4
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошенн.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .
Боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 .
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 13 вересня 2024 року.
Суддя В. М. Яковлева
Суд | Дзержинський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2024 |
Оприлюднено | 17.09.2024 |
Номер документу | 121592972 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Дзержинський районний суд м.Харкова
Яковлева В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні