Рішення

від 11.09.2024 по справі 539/2735/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2735/24

Провадження № 2-а/539/28/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді - Коваленко О.А.,

при секретарі судового засідання Ануфрієвій Н.М.,

за участю представника позивача Юхимович С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Лубни адміністративну справу за позовом, ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позові вказав, що 21.06.2024 відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.2(чи 3) ст.210 КУпАП.

Постанова мотивована тим, що 19.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений громадянин ОСОБА_1 , 1971 р.н., який не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 і не надав поважних причин своєї неявки. Порушення вчинене в особливий період. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2(чи 3) статті 210 КУпАП, на нього накладено штраф у сумі 17000 грн.

З даною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та такою, що винесена з істотним порушенням чинного законодавства.

Так, в постанові про адміністративне правопорушення №670 від 21.06.2024 року відсутнє посилання на відповідні вимоги(статті, пункти тощо) закону, порушення яких допустив ОСОБА_1 в результаті вчинення інкримінованого йому порушення. Разом з тим, із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому що він «не з`явився за повісткою». Але повісток про виклик до Лубенського чи іншого ТЦК він не отримував.

На підставі викладеного позивач прохав скасувати вищевказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2(чи 3) ст.210 КУпАП, а провадження по справі закрити та стягнути з відповідача на його користь понесені витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 04.07.2024 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзиву щодо позову до суду не направив.

Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол №670 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210КУпАП (а.с.25).

В послідуючому, 21.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.3ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 1700 грн. (а.с.23).

Оскаржувана постанова містить виправлення частини статті 210 КУпАП, що є недопустимим.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в тому числі вчинене в особливий період.

Згідно вищевказаної постанови, 19.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений громадянин ОСОБА_1 , 1971 р.н., який не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 і не надав поважних причин своєї неявки.

Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє і до тепер.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України а загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992. Виконання військового обов`язку громадянами забезпечують відповідно до абзацу 7 ст.1 вищевказаного Закону державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом та районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників , військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.20223 №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 суду не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. З урахуванням цього, в ситуації, коли позивач категорично заперечує факт отримання ним повістки, у суду немає підстав дійти іншого висновку.

Відтак, доводи позивача про незаконність дій відповідача є обґрунтованими.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 прохав суд визнати причини пропуску ним строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Зважаючи на той факт, що строк на звернення до суду ОСОБА_1 пропущено на декілька днів по причині не стабільних графіків відключення електроенергії, які об`єктивно унеможливили позивачу вчасно подати позов до суду для захисту його прав та інтересів, суд приходить до висновку, що причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду є поважними, а тому строк звернення до суду слід поновити.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі на 01.01.2024- 3028,00 грн.

Відтак, за подання даного позову позивачеві слід було сплатити 605 грн. 60 коп. судового збору.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, позивачу підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір в розмірі 605 грн.60 коп.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,адреса реєстраціїта проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридичнаадреса АДРЕСА_2 ,код НОМЕР_2 )про скасуванняпостанови проадміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 670 від 21.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. і закрити провадження по справі.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 536 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2024 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Коваленко О.А.