Постанова

від 11.09.2024 по справі 489/5169/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.09.24

22-ц/812/1072/24

Справа номер 489/5169/19 Головуючий суду першої інстанції Микульшина Г. А.

Провадження номер 22-ц/812/1072/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О. М.,

за участі:

прокурора Маковецького Є. В.,

представника Інгульського ВДВС у м.Миколаєві Тарасенка К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу заапеляційною скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Ленінськогорайонного судум. Миколаєва від13 травня 2024року,ухвалене о 14 год 38 хв під головуванням судді Микульшиної Г. А. у приміщенні суду у м. Миколаєві, повний текст якого складений 13 травня 2024 року, за позовом заступника військовогопрокурора Миколаївськогогарнізону вінтересах державив особіДержавного концерну«Укроборонпром»,правонаступником якогоє Фонддержавного майнаУкраїни,Державного підприємства«Український радіотехнічний інститут» до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства «Сетам» та ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів електронних торгів і визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

У вересні 2019 року прокурор з метою захисту інтересів держави подав до суду позов в інтересах Державного концерну «Укроборонпром» та Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» (далі ДП «УРТІ»), який обґрунтовував наступним.

На виконанні Інгульського ВДВС у м.Миколаєві перебуває зведене виконавче провадження №55471378 про стягнення з ДП «УРТІ» грошових коштів на користь фізичних, юридичних осіб та держави.

Під часздійснення виконавчихдій державнимвиконавцем 06березня 2018року описанота арештованоналежне ДП«УРТІ» нежитловеприміщення цокольногоповерху підліт.А №233,площею 31,3кв.м,яке розташоване по АДРЕСА_1 ,що єдержавною власністюта перебуваєна балансі ДП «УРТІ» і належить йому на праві господарського відання.

24 липня 2018 року було проведено електронні торги з реалізації зазначеного державного нерухомого майна, переможцем яких визнано ОСОБА_1 .

Прокурор зазначав, що електронні торги проведено з порушенням вимогзаконів України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»та «Про управління об`єктами державної власності», якими встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства, зокрема, відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами. Тому вищевказане нерухоме майно не підлягало примусовій реалізації.

Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави, прокурор зазначав, що ДП «УРТІ» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління ДК «Укроборонпром», яке через делеговані повноваження здійснює управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

На підставі викладеного, прокурор просив суд:

-визнати недійснимирезультати електроннихторгів зпродажу лоту№299007 нежитлового приміщенняцокольного поверхулітера «А»№233будівлі,розташованої заадресою: АДРЕСА_1 , загальною площею31,3 кв. м, проведених ДП «Сетам»;

- визнати за ДП «УРТІ» право власності на вказане нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2020 року позов прокурора було задоволено частково.

Визнано недійсними результати електронних торгів з продажу нежитлового приміщення цокольного поверху літера «А-5» №233 будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,3 кв.м, проведених ДП «Сетам» 24.07.2018 та оформлених протоколом проведення електронних торгів № 347135 від 24.07.2018 та актом проведення електронних торгів, затверджених в.о. начальника Інгульського ВДВС у м.Миколаєві 15.08.2018.

З Інгульського ВДВС у м.Миколаєві на користь Військової прокуратури Південного регіону стягнуто судовий збір у сумі 1921 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суди попередніх інстанцій не оцінили інформацію у документах, зокрема відомості про зведені виконавчі провадження, а також про винесення державним виконавцем постанов під час звернення стягнення на нерухоме майно у виконавчому провадженні.Тоді як для висновку про відповідність примусової реалізації нежитлового приміщення умовамЗакону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», щонайменше, необхідно на підставі оцінки доказів встановити, що звернення стягнення на майно позивача відбувалося за рішеннями стосовно виплати заробітної плати й інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами,а не те, що кошти, отримані від такої реалізації, були надалі спрямовані на погашення заборгованості за цими виплатами.

Крім того, Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи суду слід звернути увагу на правові позиції Великої Палати Верховного Суду (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (пункт 103-105),провадження №12-61гс21, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20(пункт 9.66), провадження №14-206цс21)щодо ефективного способу захисту порушеного права при оспоренні торгів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року позов прокурора задоволено частково.

Визнано недійсними результати електронних торгів з продажу нежитлового приміщення цокольного поверху літера «А-5» №233 будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,3 кв.м, проведених ДП «Сетам» 24.07.2018 та оформлених протоколом проведення електронних торгів №347135 від 24.07.2018 та актом проведення електронних торгів, затверджених в.о. начальника Інгульського ВДВС у м.Миколаєві 15.08.2018.

З Інгульського ВДВС у м.Миколаєві на користь Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону стягнуто судовий збір у сумі 1921 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що реалізація спірного нежитлового приміщення відбулася в межах зведеного виконавчого провадження, до складу якого входять як виконавчі документи про стягнення заробітної плати, так і виконавчі документи, які мають іншу правову природу.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення Інгульським ВДВС у м.Миколаєві вимог Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», який виключав передачу спірного майна на реалізацію, що є підставою для визнання результатів електронних торгів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання за ДП «УРТІ» права власності на спірне майно, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги є безпідставними, оскільки це майно є частиною об`єкта нерухомості, право власності на яке зареєстроване за цим підприємством на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 липня 2006 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду, Інгульський ВДВС у м.Миколаєві подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач вказував, що при виконанні зведеного виконавчого провадження, яке містило 45 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості по заробітній платі з ДП «УРТІ» на користь його працівників на загальну суму 2251525,38 грн, діяв у межах законодавства. Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» дозволяв звертати стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягали виконанню Державною виконавчою службою, щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Інгульським ВДВС у м.Миколаєві з дотриманням вимог законодавства щодо реалізації арештованого майна було здійснено проведення електронних торгів по реалізації спірного майна, кошти від продажу якого були спрямовані на погашення заробітної плати працівників ДП «УРТІ».

Позивачем не було доведено належними доказами, що кошти, отримані від реалізації спірного майна були спрямовані на погашення заборгованості не по заробітній платі.

Також відповідач акцентував увагу на тому, що позивач при зверненні з позовом до суду не посилався на порушення відповідачем вимог Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Він стверджував про порушення відповідачами вимог Законів України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягає приватизації» та «Про управління об`єктами державної власності».

Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи інших учасників справи

Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону та Фондом державного майна України подано відзиви на апеляційну скаргу, у яких наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи

Відповідно до статуту ДП «УРТІ» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, яке передано в управління Державному концерну «Укроборонпром».

Пунктом 3.6 статуту ДП «УРТІ» передбачено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всіма належними йому коштами та іншим майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернене стягнення.

Відповідно до п.3.7 статуту Держава та Концерн не несуть відповідальності за зобов`язаннями Підприємства, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.

Положення п.4.1 та 4.9 статуту передбачають, що майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Нерухоме майно не може бути відчужене, вилучене та передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути його відчуження.

У повному господарському віданні ДП «УРТІ» перебував нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1 , який складається з двох основних будівель під літ А-5 загальною площею 6288 кв.м, літ. К-1, К1-1, К11-1, К11-2 загальною площею 733 кв.м, службових будівель та споруд. Власником вказаного об`єкта є Держава в особі Верховної Ради України (т.1 а.с.18).

На виконанніІнгульського ВДВСу м.Миколаєвіперебуває зведеневиконавче провадження№55471378(постановапро об`єднаннявід 04.01.2018),до складуякого входятьвиконавчі провадження№55460823,55460839,55460874,55460889,55460935,55460965,55461024,55461096,55461275,55461437про стягненнягрошових коштівз ДП«УРТІ» накористь:Головного управлінняДержавної фіскальноїслужби уМиколаївській області,Інгульського об`єднаногоуправління Пенсійногофонду Україним.Миколаєва Миколаївськоїобласті,Миколаївського обласноговідділення Фондусоціального захистуінвалідів,Інгульського районногоцентру зайнятості,Державного концерну«Укроборонпром»,працівників ДП«УРТІ» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті (45виконавчих провадженьна суму2251525,38грн) (т.8 а.с.5).

06 березня 2018 року постановою державного виконавця описано та накладено арешт на майно ДП «УРТІ», до складу якого увійшло нежитлове приміщення цокольного поверху під літ. А-5 №233 площею 31,3 кв.м по АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця від 24 травня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою оцінки майна ДП «УРТІ», в тому числі й нежитлового приміщення цокольного поверху під літ. А-5 №233 площею 31,3 кв.м по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку оцінювача ринкова вартість вказаного приміщення цокольного поверху склала 125100 грн (т.1 а.с.21).

Листом від 14 червня 2018 року Інгульський ВДВС у м.Миколаєві повідомив Фонд державного майна України, ДК «Укроборонпром», ДП «УРТІ» та стягувачів у зведеному виконавчому провадженні №55471378 про описане вище майно та його вартість, яка визначена експертом приватного підприємства «Ажіо».

ДК «Укроборонпром»своєї незгодиз продажеммайна невисловив. Улисті залипень 2018року наадресу ДП «УРТІ» він тільки зазначив, що підприємство повинно контролювати дотримання державним виконавцем черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми та у разі виявлення зловживань вжити вичерпних заходів запобігання спробам здійснити незаконну примусову реалізацію державного майна підприємства.

27 червня 2018 року за №41275 Інгульський ВДВС у м.Миколаєві направив до Миколаївської філії ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна в межах зведеного виконавчого провадження №55471378 з найменуванням стягувачів: Фонду державного майна України, ДК «Укроборонпром», Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ГУ ДФС у Миколаївській області, Інгульського районного центру зайнятості, Управління Держпраці у Миколаївській області, Інгульського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Миколаєва, фізичних осіб, яким стягнуто заборгованість по заробітній платі.

Згідно з протоколом ДП «Сетам» №347135 електронні торги відбулися 24 липня 2018 року, їх переможцем визнано Учасника 2 ОСОБА_1 .

15 серпня 2018 року виконуючим обов`язки начальника Інгульського ВДВС у м.Миколаєві затверджено акт про проведенні електронні торги від 15 серпня 2018 року за ціною продажу 125 100 грн, яку ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі.

Кошти, отримані від реалізації майна, були перераховані на користь працівників ДП «УРТІ» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі, а також для оплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (т.2 а.с.111-126).

Позиція апеляційногосуду танормативно-правовеобґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», у редакції, чинній на момент реалізації спірного майна, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Стаття 2 цього Закону визначає, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Устатті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»передбачено, що особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаютьсяЗаконом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».

У пункті 8 частини першоїстатті 7 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі»передбачено, що у процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн, зокрема, надає згоду на відчуження та списання об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», який був чинним на момент реалізації спірного майна, затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 2 доЗакону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації входило ДП «Український радіотехнічний інститут» (ідентифікаційний код 14308598, адреса: м. Миколаїв, вул.Кірова (нині Троїцька), 238).

У частині дев`ятійстатті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті10 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина першастатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першоїстатті 650 ЦК Україниособливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина першастатті 655 ЦК України).

Частиною четвертоюстатті 656 ЦК Українивстановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей203,215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогамзакону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016.

Згідно з Порядком №2831/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронні торги це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку № 2831/5 виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів до Системи.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.

Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Відповідно до частин першої п`ятоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 15 і 16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56), від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18).

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів чи самих торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 (пункт 9.66)).

Вимогу провизнання недійснимиелектронних торгівсуд можеінтерпретувати якпозов провизнання недійснимвідповідного договорукупівлі-продажу.Проте цявимога лишеза певнихумов можебути ефективнимспособом захисту,наприклад,тоді,якщо позивачемі відповідачемє продавецьі покупецьза договоромкупівлі-продажу(див. постанову ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 (пункт 36)).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним у законі для таких спірних правовідносин способом захисту права. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

У справі, яка переглядається, продавець та покупець майна виступають в якості відповідачів. Позивачі не були стороною договору купівлі-продажу.

Отже, виходячи з наведеного та враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду, позовна вимога заступника військовогопрокурора Миколаївськогогарнізону вінтересах державив особіДержавного концерну«Укроборонпром»,правонаступником якогоє Фонддержавного майнаУкраїни,Державного підприємства«Український радіотехнічний інститут» до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства «Сетам» та ОСОБА_1 про визнаннянедійсними результатівелектронних торгів не є ефективним способом захисту.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовної вимоги прокурора про визнання недійсними результатів електронних торгів, на вказане уваги не звернув, хоча суд касаційної інстанції, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, наголошував на тому, що суду слід звернути увагу при новому розгляді на правові позиції Верховного Суду щодо ефективного способу захисту порушеного права при оспоренні торгів, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Інгульського ВДВС у м.Миколаєві підлягає задоволенню, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром», правонаступником якого є Фонд державного майна України, та Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» про визнання недійсними результатів електронних торгів.

Щодо судових витрат

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи,що апеляційнийсуд дійшоввисновку прозадоволення апеляційної скаргиІнгульського ВДВСу м.Миколаєві,скасував рішеннясуду першоїінстанції уоскаржуваній частиніта відмовиву задоволенніпозову прокурора,то наявніпідстави длястягнення з Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь Інгульського ВДВС у м.Миколаєві судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2881,50 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Рішення Ленінськогорайонного судум. Миколаєва від13 травня 2024року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову заступника військовогопрокурора Миколаївськогогарнізону вінтересах державив особіДержавного концерну«Укроборонпром»,правонаступником якогоє Фонддержавного майнаУкраїни,Державного підприємства«Український радіотехнічний інститут» до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства «Сетам» та ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів електронних торгів відмовити.

Стягнути з Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2881,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 13 вересня 2024 року.