Окрема думка

від 07.08.2024 по справі 372/1988/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна)

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Гудими Д. А.

Справа № 372/1988/15-ц

Провадження № 61-4964св23

І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. 7 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою:

- касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив частково: скасував постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, а справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

- касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення;

- постанову апеляційного суду у частині вимог до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування земельних ділянок залишив без змін.

2. Із таким вирішенням цієї справи не погоджуюся щодо передання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції справи у частині вимог до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . На моє переконання, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, приймаючи постанову, мав урахувати висновок щодо суб`єкта, за обізнаністю якого слід починати відлік позовної давності, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року саме у цій справі (коли ця палата скасувала судові рішення та скерувала справу на новий розгляд до суду першої інстанції). На жаль, у постанові від 7 серпня 2024 року немає цитат із вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, що складає враження неврахування відповідних висновків і тому помилкового призначення чергового нового розгляду справи (хай навіть у частині однієї вимоги до двох відповідачів) в апеляційному суді.

3. Мотиви колегії суддів зі спрямування справи на новий розгляд до апеляційного суду не замінюють і не можуть замінити висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року саме у цій справі. Ба більше, ніякі висновки Великої Палати Верховного Суду в інших справах не можуть замінити висновки, які вона вже зробила у цій. Так само не можуть вплинути на рішення суду у справі № 372/1988/15-ц висновки колегій суддів Касаційного цивільного суду в інших справах за подібних правовідносин. Тому Верховному Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду слід було самостійно вирішити питання права, які залишилися, не створюючи повторної роботи для суду апеляційної інстанції з чергової оцінки посилань двох відповідачів на сплив позовної давності. А саме треба було залишити без змін постанову апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині вимог до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок.

ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 серпня 2024 року звернув увагу, що апеляційний суд правильно вказав, що земельні ділянки, набувачами яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вибули з володіння держави поза її волею, а також вірно проаналізував сумісність втручання в право цих осіб на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зазначив про недобросовісність таких набувачів земельних ділянок. Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що є підстави для нового розгляду справи лише тому, що «відповідачі посилались, що прокурор довідався про незаконне вибуття спірної земельної ділянки раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому у цьому випадку позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор».

5. Посилання відповідачів на те, що прокурор раніше, ніж Кабінет Міністрів України, довідався про незаконне вибуття спірних земельних ділянок, не могло бути підставою для нового розгляду справи. Вказане посилання аж ніяк не означає, що прокурор раніше, ніж Кабінет Міністрів України довідався про порушення права держави в особі останнього на володіння цими ділянками. Довідатися про вибуття земельних ділянок - це не те саме, що довідатися про порушення вказаного права держави саме в особі Кабінету Міністрів України. Немає переконливих обставин, які би вказували на те, що прокурор раніше, ніж Кабінет Міністрів України довідався про порушення права держави в особі останнього на володіння тими земельними ділянками, які набули ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

6. Висновок апеляційного суду про те, що прокурор не пропустив позовну давність, був правильним. Підстав відправляти справу на новий розгляд для того, щоби знову перевіряти те, на що посилалися двоє відповідачів, не було. Твердження Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про передчасність висновку апеляційного суду щодо позовної давності є хибним.

7. У постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки в іншій справі, а також виснувала, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням (пункти 7.20 і 7.22 постанови). Крім того, зауважила, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (пункт 7.21 постанови).

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 серпня 2024 року взяв до уваги ці висновки Великої Палати Верховного Суду, хоча за обставинами № 372/1988/15-ц для встановлення початку перебігу позовної давності щодо витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , ті висновки не мають значення. Те, з якого часу Кабінет Міністрів України або прокурор довідалися чи могли довідатися саме про порушення права держави в особі Кабінету Міністрів України на володіння земельними ділянками, які набули ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , не пов`язується у цій справі ні з якимись судовими рішеннями, ні з правочинами вказаних двох відповідачів щодо спірних земельних ділянок.

9. Вважаю, що замість того, щоби відправляти справу у частині вимог про витребування земельних ділянок від двох відповідачів на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 серпня 2024 року мав керуватися висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним саме у цій справі у постанові від 31 жовтня 2018 року (суддя-доповідач - Гудима Д. А.).

10. По-перше, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, спрямовуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, прямо вказала (пункт 43), що «суди не встановили початку перебігу позовної давності для Кабінету Міністрів України, а також того, що Кабінету Міністрів України було чи могло бути відомо про порушення його права, як і про особу, яка його порушила, до моменту звернення прокурора з відповідним позовом до суду(аналогічний висновок про те, що, встановивши порушення прав Кабінету Міністрів України, суди не з`ясували та не перевірили, з якого моменту позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №359/2012/15-ц)».

10.1. Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).

10.2. Вказівку Великої Палати Верховного Суду щодо перевірки початку перебігу позовної давності для Кабінету Міністрів України апеляційний суд у постанові від 28 лютого 2023 року належно виконав. Підстав призначати новий розгляд справи для того, щоби додатково перевіряти «посилання» двох відповідачів, не було. За наявних у справі судових рішень, зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, така перевірка зумовлюватиме аналогічне рішення до того, яке 28 лютого 2023 року ухвалив апеляційний суд.

10.3. Ба більше, те, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 серпня 2024 року, «посилались, що прокурор довідався про незаконне вибуття спірної земельної ділянки раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», не означає, що прокурор довідався чи міг довідатися саме про порушення права власності держави в особі Кабінету Міністрів України (органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах), зокрема, беручи до уваги те, що відсутня інформація про участь Кабінету Міністрів України у кримінальному провадженні, в якому були встановлені факти щодо набуття земельних ділянок за підробленими документами. Тому немає переконливих підстав для того, щоби стверджувати, як це роблять вказані відповідачі, що «позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор».

11. По-друге, посилання Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 серпня 2024 року на постанови інших колегій суддів в інших справах є помилковим, бо у жодній із тих справ не відбувався перегляд судових рішень Великою Палатою Верховного Суду та скерування нею справи на новий розгляд із вказівками. Жодна колегія суддів не могла змінити висновки та вказівки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові останньої від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц.

11.1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 серпня 2024 року навів цитати із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 372/1629/17 (провадження № 61-574св21) про те, що «про порушення інтересів держави внаслідок незаконного вибуття у жовтні 2007 року з її володіння спірних земельних ділянок прокурору стало відомо ще в 2008 році під час порушення прокуратурою Київської області кримінальної справи № 47-976 за фактом підроблення державних актів на право власності на землю». Проте ні закон «Про прокуратуру», ні ЦПК України не ототожнюють встановлення факту підроблення документів про право приватної власності на землю у кримінальному провадженні зі встановленням фактів порушення права власності держави в особі Кабінету Міністрів України та вибуття з її володіння відповідних земельних ділянок.

11.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 серпня 2024 року навів також цитату із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 732/1729/17 (провадження № 61-11902св22) про те, що «суд апеляційної інстанції […] не перевірив доводів відповідачів, які подали касаційні скарги, про сплив строку позовної давності. Зокрема, суд не визначив, чи було відомо прокурору про заявлені ним у позові обставини ще з 2008 року, коли були проведені відповідні прокурорські перевірки, а також у рамках кримінального провадження від 23 січня 2013 року № 12013000000000148». Однак те, що прокурору можуть бути відомі певні обставини, які йому необхідно встановити у розпочатому за конкретними статтями КК України кримінальному провадженні, не означає, що прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права власності держави (особливо, якщо кваліфікація караного діяння не передбачає необхідності встановлення саме порушення права власності держави).

12. У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

13. Усталеним у судовій практиці незалежно від виду судочинства та категорії справи є підхід, згідно з яким висновки щодо застосування норм судовою палатою касаційного суду мають перевагу над висновками колегії суддів; висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суддів касаційного суду (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (пункт 8.12), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, від 20 грудня 2023 року у справі № 752/4079/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 757/42452/20, від 5 січня 2024 року у справах № 149/184/21 і № 337/2398/20, від 24 січня 2024 року у справах № 761/22446/20 і № 757/51692/19-ц, від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (пункт 51.3), від 30 травня 2024 року у справі № 541/1409/22 (пункт 21.4), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 932/9029/23).

14. З огляду на вказане висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц, мають перевагу над висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 372/1629/17 (провадження № 61-574св21) і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 732/1729/17 (провадження № 61-11902св22).

15. Саме з моментом, коли довідався або мав довідатися про порушення права власності держави на спірні земельні ділянки Кабінет Міністрів України, Велика Палата Верхового Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року пов`язала початок перебігу позовної давності у справі № 372/1988/15-ц. Те, що в інших справах Верховний Суд пов`язував початок такого перебігу з іншим моментом (зокрема, з моментом, коли про порушення відповідного права довідався чи міг довідатися прокурор), не змінює та не може змінити відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду.

ІІІ. ВИСНОВОК

16. З огляду на викладене вважаю, що у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід було відмовити, а постанову апеляційного суду щодо витребування земельних ділянок залишити без змін.

17. Під час нового розгляду справи стосовно зазначених вимог апеляційний суд не може ухилитися від застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року у цій справі щодо необхідності встановлення саме того, коли про порушення права державної власності на спірні земельні ділянки, набуті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також про осіб, які це право порушили, довідався чи міг довідатися Кабінет Міністрів України, а також, чи було або могло йому бути відомо про порушення цього права, як і про осіб, які його порушили, до моменту звернення прокурора з відповідним позовом.

Суддя Д. А. Гудима