Рішення

від 13.09.2024 по справі 640/18971/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року місто Київ № 640/18971/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП" (далі ТОВ "СТС-ГРУПП") до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 12.08.2020 №1478.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12.08.2020 №1478 про проведення фактичної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано для розгляду судді Донцю В.А., відрядженому до Київського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №938/0/15-23.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 КАС України розгляд справи розпочато спочатку.

Підстави позову: - оспорюваний наказ не містить інформації про конкретні фактичні підстави призначення перевірки, які б могли свідчити про можливі порушення позивачем вимог законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби; лише зазначення у наказі пп.пп. 80.2.2 і 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України не є достатнім для підтвердження фактичних підстав призначення перевірки позивача; - оспорюваний наказ не містить періоду діяльності позивача, що буде перевірятись, зазначення якого в наказі є обов`язковим згідно з абз. 3 п. 81.1. ст. 81 ПК України; лише посилання на ст. 102 ПК України не є достатнім для ідентифікації такого періоду.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав відповідності оспорюваного наказу вимогам ПК України. Правомірність призначення перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України підтверджується листом Головного управління ДФС у Волинській області від 10.08.2020 №1233/10/03-97-03-06 про можливі порушення позивачем вимог законодавства. Щодо призначення перевірки відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, то зміст цієї норми визначає здійснення відповідачем відповідних контрольних функцій у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання і не вимагає наявності та/або отримання іншої інформації про можливі порушення. Заперечує невідповідність наказу вимогам абз. 3 п. 81.1. ст. 81 ПК України, оскільки у наказі чітко вказано, що період діяльності, який перевіряється, визначено згідно із ст. 102 ПК України (період, який не перевищує 1095 календарних днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань). Відповідач стверджує про відсутність у нього відомостей про подані позивачем податкові декларації та про проведені раніше податкові перевірки щодо нього, оскільки основним місцем податкового обліку позивача є Офіс великих платників податків ДПС, тому, з метою упередження проведення відповідачем перевірки за вже обревізований період, у наказі вказано період згідно з вимогами ст. 102 ПК України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав наведені у позові доводи щодо відсутності в оспорюваному наказі інформації про конкретні, хоча й можливі, порушення позивачем законодавства у розумінні пп.пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також про період діяльності, який буде перевірятись. Зазначив, що лист Головного управління ДФС у Волинській області від 10.08.2020 №1233/10/03-97-03-06 містить тільки загальну та нічим не підтверджену інформацію щодо реалізації позивачем підакцизних товарів з порушенням вимог діючого законодавства. Вважає помилковим наведене відповідачем у відзиві тлумачення змісту норми пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, адже здійснення податковим органом контрольних функцій у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів у спосіб проведення фактичної перевірки потребує отримання таким податковим органом інформації про можливі порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства.

Відповідач подав заперечення, в яких вказав на відсутність у ПК України законодавчих вимог щодо зазначення у наказі конкретних порушень платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Зауважив на відсутності у податкового органу обов`язків щодо перевірки інформації про можливі порушення законодавства, яка надійшла від інших державних органів, а також на тому, що саме податкова перевірка слугує такій меті. Стверджує, що заперечення позивача щодо правильності тлумачення відповідачем норми пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України не відповідають висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 10.04.2020 №815/1978/18.

Ухвалою Київського міського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Цією ж ухвалою суд витребував від відповідача докази (інформацію) щодо прийняття контролюючим органом рішень, складення актів унаслідок реалізації наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 12.08.2020 №1478 "Про проведення фактичної перевірки", а також запропонував сторонам висловити свою позицію з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 №816/228/17.

На виконання вимог ухвали Київського міського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відповідач надав лист Управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області від 14.12.2023 №2477/03-20-09-01-04, в якому повідомляється про те, що акт фактичної перевірки в межах реалізації наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 12.08.2020 №1478 "Про проведення фактичної перевірки" не складався та не приймалися рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки представники позивача 12.08.2020 не допустили до проведення фактичної перевірки.

У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначив, що в контексті правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 №816/228/17 оспорюваний наказ реалізовано не було, з огляду на не допуск до проведення фактичної перевірки.

Позивач не висловив суду своєї позиції з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 №816/228/17.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято наказ від 12.08.2020 №1478 "Про проведення фактичної перевірки" (а.с. 18), згідно з яким відповідно до пп.пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України вирішено провести фактичну перевірку ТОВ "СТС-ГРУПП" (місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв, за адресою: м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 10) з питань дотримання чинного ПК України, законів України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №408 "Порядок електронного адміністрування реалізації пального" та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Як зазначено у наказі, перевірку провести протягом 10 діб, починаючи з 12.08.2020; період діяльності, що перевіряється, визначений ст. 102 ПК України.

На підставі оспорюваного наказу посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області здійснено виїзд для проведення фактичної перевірки позивача, у допуску яких до проведення перевірки було відмовлено з підстав невідповідності цього наказу вимогам податкового законодавства.

Згідно з листом Управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області від 14.12.2023 №2477/03-20-09-01-04 акт фактичної перевірки в межах реалізації наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 12.08.2020 №1478 "Про проведення фактичної перевірки" не складався та не приймалися рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки представники позивача 12.08.2020 не допустили до проведення фактичної перевірки.

Спірні правовідносини виникли у сфері державного контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів та стосуються правомірності наказу про проведення фактичної перевірки.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду цієї справи по суті позовних вимог, суд врахував те, що фактична перевірка позивача не відбулась з підстав не допуску посадових осіб відповідача до її проведення, відповідачем не складався акт перевірки та не виносилось рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, а оспорюваний наказ залишився не реалізованим.

За цих обставини та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 08.09.2021 №816/228/17, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний наказ може бути предметом оскарження у цьому спорі й відсутні підстави для закриття провадження у цій адміністративній справі.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5).

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів (абз. 1):

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу (абз. 3).

Як встановлено судом, фактична перевірка позивача призначена відповідачем на підставі пп.пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на які в оспорюваному наказі здійснено посилання.

З урахуванням судової практики Верховного Суду суд дослідить питання правомірності оспорюваного наказу у розрізі кожної підстави окремо.

А) У частині призначення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України суд застосовує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у п.п. 58, 59 постанови від 26.03.2024 №420/9909/23 з метою забезпечення єдиних підходів до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок: "У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.".

і) Суд констатує наявність в оспорюваному наказі лише посилання на правову підставу призначення фактичної перевірки позивача, а саме на пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що за висновком Верховного Суду можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України за умови наявності обґрунтованих підстав для призначення такої перевірки.

Відтак, доводи позивача щодо неповноти зазначення в оспорюваному наказі фактичних обставин, які стали підставою для призначення перевірки, а також доводи позивача про недостатність посилань в оспорюваному наказі лише на правову підставу призначення перевірки, не є переконливим аргументом протиправності оспорюваного наказу, позаяк суд вправі перевірити існування таких підстав (обставин).

іі) Перевіряючи наявність обґрунтованої підстави для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, суд виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято оспорюваний наказ у цій частині, став лист Головного управління ДФС у Волинській області від 10.08.2020 №1233/10/03-97-03-06, копія якого надана відповідачем (а.с. 27).

У цьому листі зазначено таке: "В ході проведення заходів із посилення державного контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів і детінізацією вказаного ринку, управлінням оперативно-розшукової діяльності ГУ ДФС у Волинській області здобута інформація щодо реалізації підакцизних товарів з порушенням вимог діючого законодавства у наступному торгівельному об`єкті:

- Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10, де здійснює господарську діяльність ТОВ "СТС Груп" (код ЄДРПОУ 42921807).".

Дослідивши цей лист, суд констатує відсутність у ньому жодної фактичної інформації про можливі порушення позивачем вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Суд зауважує і на тому, що у листі не вказано про наявність додатків до нього, які могли б розкрити сторонам і суду зміст такої інформації.

Відтак, погоджуючись з аргументами позивача у відповіді на відзив, суд вважає, що наданий відповідачем доказ не свідчить про наявність обґрунтованої підстави для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Твердження відповідача про те, що контролюючий орган не може перевіряти інформацію, отриману від інших державних органів або органів місцевого самоврядування, адже саме для цього і призначається перевірка, є абстрактним та не впливає на оцінку судом наданого відповідачем доказу і зроблений судом висновок, оскільки у листі Головного управління ДФС у Волинській області від 10.08.2020 №1233/10/03-97-03-06 інформація про порушення позивачем вимог законодавства для перевірки відсутня взагалі.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відзив відповідача і наданий ним лист Головного управління ДФС у Волинській області від 10.08.2020 №1233/10/03-97-03-06 не доводять наявність обґрунтованої підстави для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду є підставою для висновку про протиправність оспорюваного наказу у цій частині.

Б) У частині призначення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України суд виходить з того, що підставою для прийняття оспорюваного наказу у цій частині стало не наявність/отримання відповідачем певної інформації про можливі порушення позивачем вимог законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, а сам факт здійснення відповідачем контрольних функцій у цій сфері щодо позивача.

Суд застосовує наступні правові позиції Верховного Суду.

і) У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 №160/2357/21, яка узгоджується з правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №140/2889/21, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, зазначено таке: "З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин, зокрема і у сфері виробництва та обігу пального.".

Враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, суд, погоджуючись із запереченнями відповідача, вважає, що факт здійснення відповідачем контрольних функцій щодо позивача у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів свідчить про наявність достатньої й обґрунтованої підстави для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що спростовує доводи позивача про протилежне.

іі) У постанові Верховного Суду від 28.05.2024 №280/1431/23 зазначено таке: "У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.".

В оспорюваному наказі поряд з посиланням на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України не зазначено одну з двох фактичних підстав для призначення перевірки, що за висновками Верховного Суду не відповідає критерію "мінімальної достатності" в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки та вказує на оформлення оспорюваного наказу з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відзив відповідача доводить наявність підстав для призначення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, але не доводить відповідність оформлення оспорюваного наказу вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України у частині зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду є підставою для висновку про протиправність оспорюваного наказу у цій частині.

Г) Перевіряючи відповідність оспорюваного наказу вимогам абз. 3 п. 81.1. ст. 81 ПК України у частині зазначення періоду діяльності, який буде перевірятись, суд зазначає таке.

В оспорюваному наказі зазначено: "Період діяльності, що перевіряється, визначений ст. 102 ПК України". Інших відомостей про період діяльності позивача, який буде перевірятись, у наказі не зазначено.

Очевидно, таке формулювання не містить відомостей про конкретний період діяльності позивача, який буде перевірятись.

Стаття 102 ПК України врегульовує строки давності та їх застосування, зокрема й строк, протягом якого контролюючий орган має право провести перевірку платника податків. Норми цієї статті є загальними і не визначають конкретних періодів діяльності суб`єктів господарювання, що перевірятимуться, які, зрозуміло, мають перебувати в межах строків давності. Визначення конкретного періоду діяльності щодо певного суб`єкта господарювання, який буде перевірятись, у конкретній ситуації покладається на контролюючий орган, який вирішує питання про проведення перевірки.

Відтак, норми ст. 102 ПК України не звільняли відповідача від необхідності визначення конкретного періоду діяльності позивача, який буде перевірятись, і обов`язкового зазначення цього періоду в оспорюваному наказі, а тому посилання в наказі на ст. 102 ПК України є необґрунтованим і доводить його невідповідність вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Заперечення відповідача про відсутність у нього інформації про подані позивачем декларації та/або проведені стосовно позивача перевірки, оскільки основним місцем податкового обліку позивача є Офіс великих платників податків ДПС, суд відхиляє, адже дані обставини не звільняють відповідача від необхідності додержання вимог абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Крім того, у своєму відзиві і запереченнях відповідач не спростував можливість отримання необхідної для цілей проведення податкової перевірки позивача податкової інформації від контролюючого органу за основним місцем.

Враховуючи, що всупереч вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України оспорюваний наказ не містить відомостей про конкретний період діяльності позивача, який буде перевірятись, чим позбавляє правової визначеності позивача щодо меж втручання у його господарську діяльність, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову і згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 2102,00 грн., сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням від 12.08.2020 №12219, належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодекс адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП" повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 12.08.2020 №1478.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП" з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП"( 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4-А; код ЄДРПОУ 42921807)

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.