Рішення

від 11.09.2024 по справі 380/26596/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 рокусправа № 380/26596/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Рівненської митниці Державної митної служби України, про визнання протиправними і скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (далі позивач, ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ») з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Рівненська митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000131/2 від 01.09.2023;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2023/000177 від 01.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Під час здійснення господарської діяльності, у зв`язку з поставкою товару, ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» з метою митного оформлення товарів подало до Рівненської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.

Ухвалою суду від 17.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до положень частини 3 статті 53 та частини 5 статті 54 МКУ декларанту направлено письмове повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження обраного методу та рівня митної вартості товарів. На вимогу декларантом надіслано додаткові документи. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Рівненської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (покупець) та компанією «Xinyi Group (Glass) Company Limited» China (продавець) 29.07.2021 укладено зовнішньоекономічний Контракт купівля-продажу №29/07/21-SG (далі контракт), предметом якого є зобов`язання продавця здійснити поставку та передати у власність покупця товар (листкове скло в асортименті для автомобільного скла), а покупець зобов`язується прийняти та здійснити розрахунок за товар.

Відповідно до істотних умов контракту умови доставки Товару підпадають під дію Інкотермс 2010 та встановлюються в інвойсі на кожну партію. Інвойс на кожну окрему доставку виставляється окремо. Оплата здійснюється за 100% передплати згідно проформи згідно з Додатком №1 від 05.08.2021 до контракту.

На виконання вказаного договору позивач придбав в компанії «Xinyi Group (Glass) Company Limited» скло термічно поліроване, у листах, неармоване, не тоноване, без поглинального, відбивального або невідбивального шару, загальною вартістю 46514,95 доларів США, які були доставлені продавцем на умовах FOB.

З метою митного оформлення вказаного товару 28.08.2023 позивач подав до Рівненської митниці електронну митну декларацію 23UA204020034843U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: пакувальний лист (Packing list) пакувальний лист до інвойсу WD 03.06.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) HWDD230300008 15.03.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD12023060003 03.06.2023; коносамент (Bill of lading) 227915742 16.06.2023; коносамент (Bill of lading) UTRUST23060136 05.06.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) 32648 17.08.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C235675461190038 07.06.2023; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) WD12023060003 03.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 838 09.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 857 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 869 23.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 506 17.08.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 180/8/23 18.08.2023; страховий поліс 164391 Гг3жа-2 05.06.2023.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №3 03.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №4 25.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація 16.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 29/07/21-SG 29.07.2021; договір про надання послуг митного брокера LA-547/23 12.07.2023; договір (контракт) про перевезення K010623-33 01.06.2023; копія митної декларації країни відправлення від 06.05.2023 №330120230000017482.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами.

За результатами розгляду поданих документів Рівненська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000131/2 від 01.09.2023.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000131/2 обґрунтовує тим, що Рівненською митницею встановлено наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування методу для обчислення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 11.10.2022 №UA20630/2022/008019 0,74 USD/кг.

Рівненська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2023/000177. З метою випущення товару у вільний обіг 08.05.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію від 05.09.2023 №23UA204020035940U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» звернулося за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як зазначено в позовній заяві та в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2023/000177, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації від 28.08.2023 №23UA204020034843U0 позивачем надано такі документи: пакувальний лист (Packing list) пакувальний лист до інвойсу WD 03.06.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) HWDD230300008 15.03.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD12023060003 03.06.2023; коносамент (Bill of lading) 227915742 16.06.2023; коносамент (Bill of lading) UTRUST23060136 05.06.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) 32648 17.08.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C235675461190038 07.06.2023; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) WD12023060003 03.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 838 09.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 857 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 869 23.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 506 17.08.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 180/8/23 18.08.2023; страховий поліс 164391 Гг3жа-2 05.06.2023.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №3 03.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №4 25.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація 16.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 29/07/21-SG 29.07.2021; договір про надання послуг митного брокера LA-547/23 12.07.2023; договір (контракт) про перевезення K010623-33 01.06.2023; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів №23UA204020034843U0 від 28.08.2023.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких, зокрема, експертний висновок ТПП №в-2386 від 25.08.2023 щодо вартості та коду товару, експортна декларація №330120230000017482, прайс лист №DANE:2023-03-15, бухгалтерська довідка №175 від 30.08.2023.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як встановлено зі змісту оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржене рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів

Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митної декларації №23UA204020034843U0 від 28.08.2023 документах зазначає таке.

Щодо висновку митного органу про те, що надана експортна декларація країни-відправлення без урахування статті 254 МК України, що унеможливлює перевірку усіх даних, які в ній зазначені, суд зазначає таке. За правилами статті 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Водночас суд зауважує, що експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів в силу положень частини 2 статті 53 МК України. Крім цього, митним органом в оскарженому рішенні не викладено обставин, за яких експортна декларація країни-відправлення може вплинути на митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача що до вартості товару декларантом не враховане числове значення експедиторської винагороди, а рахунок на оплату від 17.08.2023 №506 не містить інформації щодо частки винагороди експедитора за організацію перевезень та супутніх робіт на іноземній території, суд зазначає таке.

З метою митного оформлення товару позивач до митної декларації на підтвердження понесених витрат на транспортно-експедиторській послуги надав: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №506 17.08.2023; довідку про транспортні витрати №180/8/23 від 18.08.2023; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №К010623-33 від 01.06.2023, укладеного з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді».

Крім цього, на вимогу митного органу для підтвердження вартості послуг перевезення, позивачем надав уточнювальний додаток до довідки про транспортні витрати №300/8/23 від 30.08.2023, видану ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», у якому зазначені суми витрат позивача на транспортування товару за межами митної території України.

Суд зазначає, що відповідно до МД №23UA204020034843U0 поставка товару здійснювалась на умовах FOB.

Згідно з правилом А.9. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення FOB, продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару відповідно до статті А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця, а ціна товару, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Таким чином, суд зазначає, що як і довідка про транспортні витрати, так і уточнювальний додаток до довідки про транспортні витрати містять необхідну інформацію стосовно вартості перевезення вантажу, а тому висновку митного органу щодо відсутності у нього всієї інформації щодо винагороди експедитора за організацію перевезень та супутніх робіт на іноземній території є необґрунтованими.

Відповідно до повідомлення митного органу надана до митного оформлення декларація митної вартості заповнена декларантом із порушеннями Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зокрема, неправильно заповнено графи 20, 21, 22 ДМВ. Однак відповідачем не вказано в чому саме полягають такі порушення та як вони впливають на зазначену ціну товару в митній декларації. Окрім того, суд встановив, що позивач для підтвердження вартості послуг транспортування товару надав достатньо доказів, що підтверджують його витрати протягом усього шляху транспортування.

Щодо доводів відповідача, що у страховому сертифікаті від 05.06.2023 №164391Гг3жа-2 вартість вантажу згідно з інвойсом не відповідає відомостям, заявленим декларантом до митного оформлення, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що умови поставки FOB згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року, не передбачено обов`язку забезпечити страхування товару.

Водночас незважаючи на відсутність покладеного на позивача обов`язку зі страхування товару, позивачем за Генеральним договором добровільного страхування вантажів №164391Гг3жа-2 від 05.06.2023, укладеним з AT «СК «АРКС», здійснено добровільне страхування товару, що підтверджує страховий сертифікат №164391Гг3жа-2 від 05.06.2023.

Страхова сума та вартість вантажу згідно з інвойсом визначені в національній валюті України гривні. Відповідно до листа страховика №08/30 від 30.08.2023 сума інвойсу відповідає 105% від вартості вантажу в межах даного перевезення.

Слід зазначити, що відповідно до статті 19 Закону України «Про страхування» страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

З огляду на те, що позивач є резидентом України, договір страхування укладений в Україні, визначена страхувальником валюта договору грошова одиниця України (гривня), не суперечить чинному законодавству України. Сума в інвойсі зазначена в доларах США, а в страховому сертифікаті в гривнях. Однак відповідач у своєму рішенні не зазначив, у чому саме він встановив розбіжності між сумами у зазначених документах.

Відповідно до повідомлення відповідача в графі 70 банківських платіжних документів від 14.06.2023 №857, від 23.06.2023 №869 та від 09.05.2023 №838 зазначений інвойс від 15.03.2023 №HWDD230300008, однак до митного оформлення наданий інвойс від 03.06.2023 №WD12023060003. Доводи відповідача в цій частині суд оцінює критично з огляду на таке.

Позивач до пояснень надав лист продавця, відповідно до змісту якого продаж та відправка товару здійснювалася згідно з рахунком-проформою №HWDD230300008 вiд 15.03.2023, який складено за комерційним інвойсом №WD12023060003 вiд 03.06.2023 (коносамент: UTRUST23060136 вiд 05.06.2023) на сум 46514,95 доларів США, 4 контейнери, 18985,69 м2.

Також, згідно умов контракту №29/07/21-SG від 29.07.2021 покупець проводить 50% передоплату від загальної суми проформи-інвойса на розрахунковий рахунок постачальника, а решту 50% оплачує після отримання копії коносаменту. Тобто, умовами контракту передбачена передоплата за товар.

Суд зауважує, що постачальником виставлено проформу-інвойс від 15.03.2023 №HWDD230300008 на загальну суму 127588,08 доларів США, який містить посилання на контракт №29/07/21-SG. Вказана проформа-інвойс долучалася позивачем під час митного оформлення, що підтверджується карткою відмови у прийнятті митної декларації.

Надані до митного оформлення банківських платіжних документів від 14.06.2023 №857, від 23.06.2023 №869 та від 09.05.2023 №838 містять посилання саме на проформу-інвойс від 15.03.2023 №HWDD230300008 та підтверджують передоплату за поставлений товар.

Крім того, оплата за платіжним документом від 09.05.2023 №838 здійснена позивачем до дати виставлення рахунку-фактури №WD12023060003 вiд 03.06.2023, згідно якого здійснювалося митне оформлення, що свідчить про проведення попередньої оплати за товар та об`єктивно не може містити посилання на рахунок-фактуру.

Також, позивач до пояснень надав довідку АТКБ «ПриватБанк» від 30.08.2023 №20.1.0.0.0/7-20230830/1455, відповідно до якої банк підтверджує, що станом на 30.08.2023 клієнтом ТОВ «Сейф Гласс Факторі» по контракту №29/07/21-SG з нерезидентом Xinyi Group (Glass) Company Limited, який знаходиться на валютному контролі в АТКБ «Приватбанк» та згідно проформи-інвойсу від 15.03.2023 №HWDD230300008 перераховано 30000,00 доларів США (дата платежу 09.05.2023), 15000,00 доларів США (дата платежу 14.06.2023), 45000,00 доларів США (дата платежу 23.06.2023), що повністю відповідає датам та сумам платежів, які зазначені у платіжних інструкціях.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до вимог у рахунку-проформі від 15.03.2023 №HWDD230300008 повна сума мала бути оплаченою впродовж 60 днів після оформлення коносаменту, тобто 16.08.2023, разом з тим, декларантом не надані відомості щодо 100% оплати даної проформи, суд зазначає таке.

Позивачем до митної декларації надавалися банківських платіжних документів від 14.06.2023 №857, від 23.06.2023 №869 та від 09.05.2023 №838, що підтверджується карткою відмови. Документи містять посилання саме на проформу-інвойс №HWDD230300008 та датовані до 16.08.2023. Таким чином, позивач надав митному органу докази сплати за вказаною проформою.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначення в рахунку-фактурі (інвойсі) умов оплати за товар впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Щодо покликань митниці про те, що «наданий декларантом висновок експерта Житомирської ТПП від 25.08.2023 №В-2386 інформує про правильність заявлення коду згідно УКТЗЕД, не містить жодних відомостей щодо розрахунку ринкової вартості товару, не містить абсолютних посилань на інтернет джерела цінової інформації тощо, та не може бути прийнятним в якості підтвердження заявлених декларантом числових значень складових митної вартості», суд наголошує, що такий документ як висновок експерта не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу України визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару, за умови наявності інших документів, які повністю підтверджують митну вартість товару, що постачається.

Крім того, експортна декларація це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер. Декларантом надано митну декларацію країни відправлення від 06.05.2023 №330120230000017482, яка давала змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити факт постачання товару. При цьому, покупець не несе відповідальності за правильність внесення відомостей в декларації країни відправлення.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка фактично сплачена за товари.

Отже, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.

З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).

В оскарженому рішенні відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом згідно статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугувала: МД від 11.10.2022 №UA20630/2022/008019 на рівні 0,74 дол. США/кг.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Однак відповідачем у рішенні не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.

З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).

В оскарженому рішенні відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000131/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2023/000177, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000131/2 від 01.09.2023.

3. Визнати протиправними та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000177 від 01.09.2023.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Рівненської митниці (33028, вул. Соборна, 104, м. Рівне (з); ЄДРПОУ 43958370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (79007, вул. Джерельна, 38, м. Львів; ЄДРПОУ 39214213) суму сплаченого судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович