Постанова

від 27.01.2025 по справі 380/26596/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26596/23 пров. № А/857/25465/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Кравців О.Р., м. Львів) у справі №380/26596/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» до Рівненської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» звернулось із позовом до Рівненської митниці з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000131/2 від 01 вересня 2023;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2023/000177 від 01 вересня 2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно п 3.6 контракту купівлі-продажу від 29 липня 2021 №29/07/21- SG разом з товаром надається експортна декларація, проте декларантом даний документ до митного оформлення не наданий. Вказує, що у наданому декларантом до митного оформлення страховому сертифікаті від 05 червня 2023 №164391Гг3жа-2 вартість вантажу згідно з інвойсом не відповідає відомостям, заявленим декларантом до митного оформлення. Також вказаний документ містить інформацію щодо числового значення страхового платежу, яке не враховане декларантом до митного оформлення. Надана до митного оформлення декларація митної вартості заповнена декларантом із порушенням Правил заповнення декларації митної вартості. Вважає, що вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно числових значень складових митної вартості.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (покупець) та компанією «Xinyi Group (Glass) Company Limited» China (продавець) 29.07.2021 укладено зовнішньоекономічний Контракт купівлі-продажу №29/07/21-SG (далі контракт), предметом якого є зобов`язання продавця здійснити поставку та передати у власність покупця товар (листкове скло в асортименті для автомобільного скла), а покупець зобов`язується прийняти та здійснити розрахунок за товар.

Відповідно до істотних умов контракту умови доставки Товару підпадають під дію Інкотермс 2010 та встановлюються в інвойсі на кожну партію. Інвойс на кожну окрему доставку виставляється окремо. Оплата здійснюється за 100% передоплати згідно проформи згідно з Додатком №1 від 05.08.2021 до контракту.

На виконання вказаного договору позивач придбав в компанії «Xinyi Group (Glass) Company Limited» скло термічно поліроване, у листах, неармоване, не тоноване, без поглинального, відбивального або невідбивального шару, загальною вартістю 46514,95 доларів США, які були доставлені продавцем на умовах FOB.

З метою митного оформлення вказаного товару 28.08.2023 позивач подав до Рівненської митниці електронну митну декларацію 23UA204020034843U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: пакувальний лист (Packing list) до інвойсу WD 03.06.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) HWDD230300008 15.03.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD12023060003 03.06.2023; коносамент (Bill of lading) 227915742 16.06.2023; коносамент (Bill of lading) UTRUST23060136 05.06.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) 32648 17.08.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C235675461190038 07.06.2023; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) WD12023060003 03.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 838 09.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 857 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 869 23.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 506 17.08.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 180/8/23 18.08.2023; страховий поліс 164391 Гг3жа-2 05.06.2023.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №3 03.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №4 25.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація 16.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 29/07/21-SG 29.07.2021; договір про надання послуг митного брокера LA-547/23 12.07.2023; договір (контракт) про перевезення K010623-33 01.06.2023; копія митної декларації країни відправлення від 06.05.2023 №330120230000017482.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами.

За результатами розгляду поданих документів Рівненська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000131/2 від 01.09.2023.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000131/2 обґрунтовує тим, що Рівненською митницею встановлено наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування методу для обчислення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 11.10.2022 №UA20630/2022/008019 0,74 USD/кг.

Рівненська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2023/000177. З метою випущення товару у вільний обіг 08.05.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію від 05.09.2023 №23UA204020035940U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом до митного оформлення надано всі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Зазначає, що надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містять відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як зазначено в позовній заяві та в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2023/000177, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації від 28.08.2023 №23UA204020034843U0 позивачем надано такі документи: пакувальний лист (Packing list) пакувальний лист до інвойсу WD 03.06.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) HWDD230300008 15.03.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD12023060003 03.06.2023; коносамент (Bill of lading) 227915742 16.06.2023; коносамент (Bill of lading) UTRUST23060136 05.06.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) 32648 17.08.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C235675461190038 07.06.2023; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) WD12023060003 03.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 838 09.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 857 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 869 23.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 506 17.08.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 180/8/23 18.08.2023; страховий поліс 164391 Гг3жа-2 05.06.2023.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №3 03.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №4 25.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація 16.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 29/07/21-SG 29.07.2021; договір про надання послуг митного брокера LA-547/23 12.07.2023; договір (контракт) про перевезення K010623-33 01.06.2023; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів №23UA204020034843U0 від 28.08.2023.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких, зокрема, експертний висновок ТПП №в-2386 від 25 серпня 2023 щодо вартості та коду товару, експортна декларація №330120230000017482, прайс лист №DANE:2023-03-15, бухгалтерська довідка №175 від 30.08.2023.

Як встановлено зі змісту оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Апеляційний суд наголошує, що витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 у справі №809/946/17.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що згідно п 3.6 контракту купівлі-продажу від 29 липня 2021 №29/07/21- SG разом з товаром надається експортна декларація, проте декларантом даний документ до митного оформлення не наданий.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів в силу положень частини 2 статті 53 МК України. Крім цього, митним органом в оскаржуваному рішенні не викладено обставин, за яких експортна декларація країни-відправлення може вплинути на митну вартість товару.

Щодо доводів апелянта про неврахуванння числового значення експедиторської винагороди, а рахунок на оплату від 17 серпня 2023 №506 не містить інформації щодо частки винагороди експедитора за організацію перевезень та супутніх робіт на іноземній території, суд зазначає таке.

З метою митного оформлення товару позивач до митної декларації на підтвердження понесених витрат на транспортно-експедиторській послуги надав: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №506 17.08.2023; довідку про транспортні витрати №180/8/23 від 18.08.2023; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №К010623-33 від 01.06.2023, укладеного з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді».

Крім цього, на вимогу митного органу для підтвердження вартості послуг перевезення, позивачем надано уточнювальний додаток до довідки про транспортні витрати №300/8/23 від 30.08.2023, виданий ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», у якому зазначені суми витрат позивача на транспортування товару за межами митної території України.

Суд зазначає, що відповідно до МД №23UA204020034843U0 поставка товару здійснювалась на умовах FOB.

Згідно з правилом А.9. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення FOB продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару відповідно до статті А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця, а ціна товару, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тому, колегія суддів зазначає, що як і довідка про транспортні витрати, так і уточнювальний додаток до довідки про транспортні витрати містять необхідну інформацію стосовно вартості перевезення вантажу, а тому висновку митного органу щодо відсутності у нього всієї інформації щодо винагороди експедитора за організацію перевезень та супутніх робіт на іноземній території є необґрунтованими.

Відповідно до повідомлення митного органу надана до митного оформлення декларація митної вартості заповнена декларантом із порушеннями Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зокрема, неправильно заповнено графи 20, 21, 22 ДМВ.

Однак відповідачем не вказано в чому саме полягають такі порушення та як вони впливають на зазначену митну вартість товару в митній декларації. Окрім того, суд встановив, що позивач для підтвердження вартості послуг транспортування товару надав достатньо доказів, що підтверджують його витрати протягом усього шляху транспортування.

Щодо доводів відповідача, що у страховому сертифікаті від 05 червня 2023 №164391Гг3жа-2 вартість вантажу згідно з інвойсом не відповідає відомостям, заявленим декларантом до митного оформлення, суд зазначає таке.

Умовами поставки FOB згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року, не передбачено обов`язку забезпечити страхування товару.

Водночас, незважаючи на відсутність покладеного на позивача обов`язку зі страхування товару, позивачем за Генеральним договором добровільного страхування вантажів №164391Гг3жа-2 від 05.06.2023, укладеним з AT «СК «АРКС», здійснено добровільне страхування товару, що підтверджує страховий сертифікат №164391Гг3жа-2 від 05.06.2023.

Страхова сума та вартість вантажу згідно з інвойсом визначені в національній валюті України - гривні. Відповідно до листа страховика №08/30 від 30.08.2023 сума інвойсу відповідає 105% від вартості вантажу в межах даного перевезення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про страхування» страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

З огляду на те, що позивач є резидентом України, договір страхування укладений в Україні, визначена страхувальником валюта договору - грошова одиниця України (гривня), не суперечить чинному законодавству України. Сума в інвойсі зазначена в доларах США, а в страховому сертифікаті в гривнях. Однак відповідач у своєму рішенні не зазначив, у чому саме він встановив розбіжності між сумами у зазначених документах.

Відповідно до повідомлення відповідача в графі 70 банківських платіжних документів від 14.06.2023 №857, від 23.06.2023 №869 та від 09.05.2023 №838 зазначений інвойс від 15.03.2023 №HWDD230300008, однак до митного оформлення наданий інвойс від 03.06.2023 №WD12023060003.

Позивач до пояснень надав лист продавця, відповідно до змісту якого продаж та відправка товару здійснювалася згідно з рахунком-проформою №HWDD230300008 вiд 15.03.2023, який складено за комерційним інвойсом №WD12023060003 вiд 03.06.2023 (коносамент: UTRUST23060136 вiд 05.06.2023) на суму 46514,95 доларів США, 4 контейнери, 18985,69 м2.

Також, згідно умов контракту №29/07/21-SG від 29.07.2021 покупець проводить 50% передоплату від загальної суми проформи-інвойса на розрахунковий рахунок постачальника, а решту 50% оплачує після отримання копії коносаменту. Тобто, умовами контракту передбачена передоплата за товар.

Суд зауважує, що постачальником виставлено проформу-інвойс від 15.03.2023 №HWDD230300008 на загальну суму 127588,08 доларів США, який містить посилання на контракт №29/07/21-SG. Вказана проформа-інвойс долучалася позивачем під час митного оформлення, що підтверджується карткою відмови у прийнятті митної декларації.

Надані до митного оформлення банківські платіжні документи від 14.06.2023 №857, від 23.06.2023 №869 та від 09.05.2023 №838 містять посилання саме на проформу-інвойс від 15.03.2023 №HWDD230300008 та підтверджують передоплату за поставлений товар.

Крім того, оплата за платіжним документом від 09.05.2023 №838 здійснена позивачем до дати виставлення рахунку-фактури №WD12023060003 вiд 03.06.2023, згідно якого здійснювалося митне оформлення, що свідчить про проведення попередньої оплати за товар та об`єктивно не може містити посилання на рахунок-фактуру.

Також позивач до пояснень надав довідку АТКБ «ПриватБанк» від 30.08.2023 №20.1.0.0.0/7-20230830/1455, відповідно до якої банк підтверджує, що станом на 30.08.2023 клієнтом ТОВ «Сейф Гласс Факторі» по контракту №29/07/21-SG з нерезидентом Xinyi Group (Glass) Company Limited, який знаходиться на валютному контролі в АТКБ «Приватбанк» та згідно проформи-інвойсу від 15.03.2023 №HWDD230300008 перераховано 30000,00 доларів США (дата платежу 09.05.2023), 15000,00 доларів США (дата платежу 14.06.2023), 45000,00 доларів США (дата платежу 23.06.2023), що повністю відповідає датам та сумам платежів, які зазначені у платіжних інструкціях.

Отже, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20 березня 2020 у справі №480/4423/18.

З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень, в особі Рівненської митниці, діяв не у спосіб, визначений законами та Конституцією України.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Отже, порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 380/26596/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар