Ухвала

від 12.09.2024 по справі 460/9629/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині

12 вересня 2024 року м. Рівне№460/9629/24

Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Дудар О.М., після одержання позовної заяви

Приватного підприємства "Добрий Урожай Плюс" доГоловного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Добрий Урожай Плюс" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.02.2024 №10508731/42654295 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.02.2023 №1;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 02.02.2023 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану на реєстрацію, датою фактичного подання на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.05.2024 №11043458/42654295 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21.06.2023 №8;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 21.06.2023 №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану на реєстрацію, датою фактичного подання на реєстрацію.

Ухвалою суду від 28.08.2024 позовна заява залишалася без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

09.09.2024 на виконання вимог зазначеної ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, обґрунтована тим, що згідно з діючим законодавством України та висновками Верховного суду України, викладеними у постановах від 17.07.2019 №640/46/19, від 14.02.2019 у справі №813/4921/17 та від 11.10.2019 у справі 640/20468/18, існує різне тлумачення і застосування судами строку звернення до суду. Це, на думку позивача, не може бути перешкодою для доступу до суду та є поважною причиною пропуску звернення до суду.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, дослідивши письмові докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами 2, 3 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до ст.102 Податкового кодексу України, строк давності становить 1095 днів.

За змістом ст.102 Податкового кодексу України, вищевказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов`язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.

У цьому випадку позивач оскаржує рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, які за своєю суттю не є рішеннями про нарахування грошових зобов`язань.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, то застосуванню підлягають строки звернення до суду, встановлені КАС України.

При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, предметом оскарження в якій було рішення податкового органу щодо реєстрації податкових накладних, відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів і прийняв протилежне рішення із застосуванням строків позовної давності, наведених у КАС України.

У вказаній постанові Верховним Судом також констатовано, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч.4 ст.122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Відтак, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.

З матеріалів позову судом встановлено, що спірне рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.02.2024 №10508731/42654295 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішення, в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Рішення за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято 23 лютого 2024 року.

Цю позовну заяву позивач подав до суду 23 серпня 2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV є джерелом права, також містить положення, відповідно до яких право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інш. проти Великобританії", рішення від 27.02.1980 у справі "Девеер проти Бельгії" ).

Суд звертає увагу позивача, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" (Osman v. the United Kingdom) від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух

З цього приводу у ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа "Сутяжник проти Росії", п. 38).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

У поданій заяві позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б перешкоджали звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві (різне тлумачення застосування судами строку звернення до суду, а також зміна судової практики щодо строків звернення до суду) не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права особи на доступ до суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а підстави, зазначені у заяві про поновлення строку, визнані неповажними, суд повертає позовну заяву в частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст.169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Приватного підприємства "Добрий Урожай Плюс" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій в частині позовних вимог щодо рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.02.2024 №10508731/42654295 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.02.2023 №1 повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалу складено 12 вересня 2024 року.

Суддя О.М. Дудар