Ухвала

від 13.09.2024 по справі 460/10404/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

13 вересня 2024 року м. Рівне№460/10404/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши клопотання позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

ОСОБА_1 доВиконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеринок», проскасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

10.09.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення №71 від 11.07.2024 стосовно організації ярмарку за адресою: м.Рівне, вул. Базарна (від вулиці Пересопницької до вулиці Соборної) тривалістю сім років.

Ухвалою від 11.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/10404/24. Залучено в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеринок». Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2024. Зобов`язано Виконавчий комітет Рівненської міської ради відповідно до вимог статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, опублікувати оголошення про оскарження рішення №71 від 11.07.2024 у виданні, в якому воно було або мало бути офіційно оприлюднене.

12.09.2024 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам, вчинення дій щодо встановлення незаконних тимчасових, торгівельних споруд на проїзній дорозі призначеної для руху транспортних засобів та пішоходів, за адресою: м.Рівне, вул. Базарна (від вулиці Пересопницької до вулиці Соборної) згідно оскаржуваного рішення №71 Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.07.2024, стосовно організації ярмарку за адресою: м.Рівне, вул. Базарна (від вулиці Пересопницької до вулиці Соборної) тривалістю сім років, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.

Заява ґрунтується на тому, що «відповідачем без належного погодження з НП України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області, дозволів та паспортів об`єктів, було встановлено незаконні тимчасові, торгівельні споруди на проїзній дорозі призначеної для руху транспортних засобів та пішоходів, за адресою: м.Рівне, вул. Базарна (від вулиці Пересопницької до вулиці Соборної)». На підтвердження додано світлини даної місцини.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

В силу вимог частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу наведених правових норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів особи суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням особи.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частин першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, що можуть бути нею заявлені.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом подальших позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, суд зазначає, що частиною п`ятою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акту як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акту та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акту.

При цьому, Верховним Судом у постанові від 24.09.2019 у справі №640/6311/19 акцентовано увагу на тому, що в силу вимог пункту 2 частини другої статті 150 та частини п`ятої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен встановити саме очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акту.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 600/1136/20-а зазначав, що щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Першочергово суд звертає увагу на те, що рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №71 від 11.07.2024, є нормативно-правовим актом у розумінні пункту 18 частини першої статті Кодексу адміністративного судочинства України, адже є актом управління суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє загальні правила регулювання однотипних відносин і розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради ухвалено організувати ярмарок за адресою: м.Рівне, вул.Базарна (від вул.Пересопницької до вул. Соборної) та схвалити ініціативу ТОВ «Рівнеринок», згідно з поданим зверненням-листом від 26.06.2024 № 1, підтриману фізичними-особами підприємцями відповідно до звернень, що надійшли до Рівненської міської ради від 18.04.2024 вх. № КО-913/24 та від 20.05.2024 вх. №КО-1374/24. Встановлено строк роботи ярмарку тривалістю 7 (сім) років. Призначено ТОВ «Рівнеринок» організатором та розпорядником ярмарку. Організатору та розпоряднику ярмарку велено: Розробити та затвердити схему розміщення об`єктів торгівлі на ярмарку за адресою: м. Рівне, вул. Базарна (від вул. Пересопницької до вул. Соборної) у порядку, згідно з вимогами чинного законодавства; забезпечити дотримання санітарного, ветеринарно-санітарного законодавства, правил торгівлі та правил пожежної безпеки, правил благоустрою міста Рівного та інших нормативно-правових актів протягом строку роботи ярмарку; забезпечити цілодобовий проїзд автотранспорту спеціальних служб та при необхідності, надавати доступ до місця проведення аварійних робіт; забезпечувати організацію роботи ярмарку з дотриманням чинного законодавства. Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, спільно з організатором та розпорядником ярмарку, велено не допускати несанкціоновану торгівлю на прилеглих до ярмарку частинах вулиць Пересопницької, Соборної тощо.

Рішення №71 від 11.07.2024 ухвалене на підставі підпункту 8 пункту а) частини 1 статті 30, статей 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, від 17.02.2011, з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1065 від 22.08.2007 «Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні». Мотивоване метою забезпечення умов для задоволення господарської ініціативи, підтримки місцевих товаровиробників, сприяння та розвитку підприємницької діяльності у здійсненні торгівлі на території Рівненської міської територіальної громади та недопущення несанкціонованої торгівлі.

Жодних очевидних ознак протиправності вказаного нормативно-правового акту судом не встановлено, а позивачем ні у заяві про забезпечення позову, ні у позовній заяві не вказано.

Більше того, зі змісту позовної заяви, як і зі змісту заяви про забезпечення позову, взагалі неможливо встановити, які права, свободи або ж охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 порушені вказаним актом.

Відповідно, застосування заходів забезпечення, про які просить позивач, не спрямовані на захист його прав, натомість вони впливають на права необмеженого кола осіб, діяльність яких залежить від реалізації рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №71 від 11.07.2024.

Таким чином, суд не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.

Суд зазначає, що позивач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтовує, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Твердження про можливість істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду в цій справі у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом відхиляються як безпідставні, оскільки статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачене визнання нормативно-правових актів протиправними та нечинними, що означає втрату ними чинності з певної, визначеної судовим рішенням, дати. У зв`язку з цим, виконання судового рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту не вимагає вжиття якихось додаткових заходів примусового характеру і відповідно не може йти мова про ускладнення чи неможливість виконання такого судового рішення.

За сукупністю наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення його позову до Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення №71 від 11.07.2024 стосовно організації ярмарку за адресою: м.Рівне, вул. Базарна (від вулиці Пересопницької до вулиці Соборної) тривалістю сім років, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 13 вересня 2024 року.

Суддя Н.В. Друзенко