Рішення

від 13.09.2024 по справі 460/6017/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2024 року м. Рівне№460/6017/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 28.02.2024 № Ф-19121700240523, податкові повідомлення-рішення від 28.02.2024 №№ 19161700240523, 19171700240523, 19181700240523, 19151700240523 та рішення про застосування фінансових санкцій від 28.02.2024 № 19141700240523.

Ухвалою суду від 07.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За змістом позовної заяви та відповіді на відзив, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що у період з лютого 2003 року по січень 2021 року він здійснював провадження підприємницької діяльності. Позивач вказує, що після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка його діяльності з питань щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 16.01.2021, з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 по 16.01.2021. За наслідками проведення перевірки, як слідує зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлені наступні порушення: неведення обліку доходів витрат господарської діяльності платником податків за період з 01.01.2017; заниження податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на загальну суму 235464,66 грн; відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік; сплату єдиного податку в меншому розмірі за 2018 та 2019 роки; заниження суми єдиного внеску за 2017 рік на суму 101277 грн; заниження військового збору за 2017 рік на суму 19622,06 грн; незабезпечення зберігання документів. На підставі вказаного акту податкової перевірки відповідачем були прийняті спірні вимога про сплату боргу (недоїмки), податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій. Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями відповідача та вважає їх протиправними з наступних підстав. Так, позивач звертає увагу на наявність недоліків в оформлені акта податкової перевірки, а саме в акті неправильно зазначено його прізвище та статус « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 » та «фізична особа-підприємець» замість «фізична особа» відповідно. Недоліки в оформлені акта перевірки, на думку позивача, зумовлюють його протиправність та, відповідно, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Також позивач зазначає про те, що перевірка сплати податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік, єдиного внеску за 2018 та 2019 роки була проведена відповідачем поза межами граничного строку для її проведення, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Щодо незабезпечення збереження первинних документів, то позивач вказує, що з огляду на збройну агресію російської федерації та введення в Україні воєнного стану він сховав їх під землею, однак з часом з огляду на погодні умови первинні документи за період підприємницької діяльності позивача були зруйновані і їх відновлення є неможливим. З наведених підстав позивач просить задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов, відповідач заявлені позовні вимоги не визнає. В обґрунтування заперечень сторона відповідача покликається на те, що у відповідності до вимог податкового законодавства була призначена та проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємницької діяльності позивача у зв`язку з державною реєстрацією її припинення. Відповідач наголошує на тому, що позивач був повідомлений про проведення податкової перевірки у встановлений законом спосіб, на вимогу контролюючого орану не надав запитувані документи в повному обсязі, повідомлення про втрату документів не надсилав. Відтак, витрати господарської діяльності позивача за 2017 року були визначені відповідно до бази даних ІС «Податковий блок». Таким чином, в ході перевірки перевіряючими особами були встановлені обставини щодо невиконання позивачем вимог чинного законодавства під час провадження підприємницької діяльності, що виразилося у неведенні обліку доходів та витрат господарської діяльності платником податків, заниженні податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік, відсутності ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік, сплаті єдиного податку в меншому розмірі за 2018 та 2019 роки, заниженні суми єдиного внеску за 2017 рік, заниженні військового збору за 2017 рік, незабезпеченні зберігання документів. З огляду на вказане відповідачем були прийнятті оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки), податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій. З урахуванням наведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі пп.75.1.2, п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.7 п.78.1, п.78.2 статті 78, пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 156-п від 23.01.2024 головним державним ревізором-інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Рівненській області Кучером Олегом Івановичем, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , з питань щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 16.01.2021, з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 по 16.01.2021, у зв`язку з припинення останнім підприємницької діяльності.

За результатами перевірки складений Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 16.01.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 16.01.2021», від 07.02.2024 № 1340/Ж5/17-00-24-05-18/2337307630 (далі Акт перевірки).

Згідно з розділом ІІІ «Висновки» Акта перевірки, документальною позаплановою перевіркою порушень встановлено порушення:

- неведення обліку доходів витрат господарської діяльності платником податків ОСОБА_1 за період 3 01.01.2017 p. по 16.01. 2021p. чим порушено абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 р, із змінами і доповненнями та п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.10 р. із змінами і доповненнями;

- п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4.5 п. 177.4 cт.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (iз змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 235464,66 грн, в т.ч. за 2017 р. на 235464,66 грн.;

- п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст.16, абз. а п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-V1 із змінами та доповненнями, п. 3, 4 Порядку ведення обліку Доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 року № 59l, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2017 р. за № 871/30739 - відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік;

- п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст.295 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV (iз змінами та доповненнями) донараховано єдиного податку в сумі 13414,19 грн, в т.ч. за 2018 рік в сумі 3123,20 грн, 2019 рік в сумі 10290,99 грн;

- п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (із змінами та доповненнями), встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 101277 грн, в т.ч. за 2017 рік - 101277,00 грн;

- п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, що призвело до заниження військового збору на загальну суму 19622,06 грн. в тому числі за 2017р.- 19622,06 грн.;

- незабезпечення зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом сформовані:

1) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2024 № Ф-19121700240523, згідно з яким контролюючий орган вимагає від позивача сплати заборгованості в сумі 101277,00 грн;

2) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.02.2024 № 19141700240523, яким позивачу нараховані штрафні санкції на загальну суму 50638,50 грн;

3) податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 № 19151700240523 (далі ППР № 19151700240523), яким позивачу нараховано грошове зобов`язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції, місцевий бюджет» (код платежу 21081103) на загальну суму 1020,00 грн;

4) податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 № 19161700240523 (далі ППР № 19161700240523), яким позивачу нараховано грошове зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (код платежу 11010500) на загальну суму 294330,83 грн;

5) податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 № 19171700240523 (далі ППР № 19171700240523), яким позивачу нараховано грошове зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (код платежу 11011001) на загальну суму 24527,58 грн;

6) податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 № 19181700240523 (далі ППР № 19181700240523), яким позивачу нараховано грошове зобов`язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» (код платежу 18050400) на загальну суму 16767,74 грн.

Позивач, вважаючи безпідставними висновки податкової перевірки, а прийнятті відповідачем вимогу, рішення та податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України закріплено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Системний аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Невиконання вимог щодо належного повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення, вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу, тощо).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 по справі № 520/8836/18.

За змістом заяв по суті сторони не заперечують проти того, що позивач був належним чиним повідомлений про проведення податкової перевірки, про дату початку та місце проведення такої перевірки. У позовній заяві позивач не покликається на обставини щодо порушення посадовими особами відповідача порядку призначення та проведення податкової перевірки, за наслідками якої були прийнятті оскаржувані вимога, рішення та податкові повідомлення рішення, а тому суд у відповідності до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) окремо не досліджує такі обставини.

Щодо фактів встановлених порушень за результатами проведеної перевірки суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки позивачу вручено під підпис запит про надання документів від 25.01.2024 із зазначенням переліку документів необхідних для проведення перевірки.

У відповідь на запит про надання документів від 25.01.2024, позивачем податковому органу надано банківську виписку по рахунку НОМЕР_2 , а також повідомлено, що запитувані документи втрачені та не відновлені.

З огляду на вказане, відповідачем був складений Акт, що засвідчує факт неподання документів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, від 31.01.2024 № 71/Ж6/17-00-24-05-19.

При цьому, як вказує відповідач, повідомлення про втрату запитуваних документів, передбачене положеннями пункту 44.5 статті 44 ПК України, до нього від позивача не надходило.

Натомість позивач у позовній заяві обґрунтовує неможливість надання контролюючому органу первинних документів збройною агресією російської федерації та введенням в Україні воєнного стану. Так, позивач вказує (дослівно): «… Після початку війни, я, як всі громадяни України, готувався до найгіршого розвитку подій, а саме збирав тривожну валізу, готував запаси їжі та, з метою збереження своїх документів, мною було сховано всі документи під землею, однак, з часом, первинні документи за період діяльності ФОП ОСОБА_3 були зруйновані через погодні умови. Відновлення втрачених документів станом на сьогодні є не можливим, оскільки діяльність ФОП ОСОБА_3 було припинено ще 16.01.2021 року.».

З приводу таких доводів позивача суд враховує, що дійсно Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який подовжено у подальшому. В подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався й триває на момент ухвалення судом цього рішення.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 №2260-IX (далі - Закон №2260), який набрав чинності 27.05.2022, внесені зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Відповідно до пп.69.28 п.69 Перехідних положень ПК України, до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що у разі, якщо платник податків позбавлений можливості вивезти первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, у зв`язку з їх знаходженням на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, зокрема, такий суб`єкт господарювання зобов`язаний повідомити про ці обставини податковий орган. Контролюючий орган, в свою чергу, розглядає таке повідомлення та відповідно приймає вмотивоване рішення про мораторій на проведення перевірок або відмову у задоволенні повідомлення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

З Акту перевірки судом встановлено, що місцем проживання та провадження позивачем підприємницької діяльності є село Постійне Рівненського району Рівненської області. Вказаний населений пункт не відноситься до таких, на яких ведуться (велися) бойові дії та тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Крім того, як вказував суд раніше, позивач не скеровував до податкового органу жодного повідомлення про втрату первинних документ за період провадження підприємницької діяльності (ні з підстав ведення підприємницької діяльності на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії та територіях тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, ні з будь-яких інших підстав).

З огляду на вказане, суд відхиляє як безпідставне твердження позивача про те, що первинні документи були втрачені ним у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні.

Більше того, на переконання суду закопування первинних документів у землю за умови, що в місці проживання позивача не велися бойові дії та воно не знаходиться на тимчасово окупованих територіях, не може розцінюватися як добросовісне та співмірне ставлення позивача до виконання обов`язку по збереженню таких документів, встановленого пунктом 44.3 статті 44 ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше, 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В даному випадку, на переконання суду, відсутність первинних документів свідчить про невиконання позивачем свого податкового обов`язку, визначеного пунктом 36.1 статті 36, пунктом 44.1 статті 44 ПК України.

Не виконання податкового обов`язку, у відповідності до пункту 109.1 статті 109 ПК України є податковим правопорушенням.

За наведеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України, що виразилося у не забезпеченні збереження первинних документів, у зв`язку з чим останній правомірно прийняв ППР №19151700240523 про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1020,00 грн.

Як передбачено підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, а згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно до пункту 177.5 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пункту 177.11 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Невиконання податкового обов`язку у відповідності до пункту 109.1 статті 109 ПК України є податковим правопорушенням.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.3 статті 164 ПК України передбачено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як визначено підпунктом 177.3.1 пункту 177.3 статті 177 ПК України, не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до перевірки не було надано запитуваних первинних документів. Відтак, як слідує з Акту перевірки, суми оподатковуваного доходу були визначені контролюючим органом відповідно до наявної інформації з АІС ЦБД ДРФО про суми нарахованих/виплачених доходів, інформаційних баз даних ІС «Податковий блок», в тому числі інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІС «Податковий блок» та банківської виписки по рахунку НОМЕР_2 .

Зокрема, перевіркою встановлено, що в період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивачем нараховано та сплачено наступні податки і збори: ЄСВ фізичної особи-підприємця в сумі 8448,00 грн; ЄСВ самозайнятої особи як роботодавця (в т.ч. за цивільно-правовими договорами) в сумі 10208,00 грн; ПДФО з найманих працівників в сумі 9508,00 грн; військовий збір з найманих працівників 792,00 грн.

Також встановлено, що в звітному (податковому) періоді 2017 рік за даними податкових декларацій позивача: дохід, отриманий від провадження підприємницької діяльності, становить 1458853 грн; документально підтверджені витрати становлять 1337093 грн; чистий оподатковуваний дохід становить 121760 грн; сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, становить 21916,80 грн.

В той же час, за даними перевірки встановлено, що в звітному (податковому) періоді 2017 рік: дохід позивача, отриманий від провадження підприємницької діяльності, становить 1458853 грн; документально підтверджені витрати позивача становлять 28956 грн; чистий оподатковуваний дохід позивача становить 1308137 грн; сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті позивачем до бюджету, становить 235464,66 грн.

Відтак, розбіжності між даними податкових декларацій позивача та даними перевірки в звітному (податковому) періоді 2017 рік становить: по доходу, отриманому від провадження підприємницької діяльності, - 0 грн; по документально підтверджених витратах - 1308137 грн; по чистому оподатковуваному доходу - 1308137 грн; по сумі податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, - 235464,66 грн.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 235464,66 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 235464,66 грн, чим порушено п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4.5 п. 177.4 cт.177 ПК України.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про те, що за результатами перевірки контролюючий орган правомірно донарахував позивачу грошове зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в загальній сумі 294330,83 грн, в т.ч.: за 2017 рік по податковому зобов`язанню в сумі 235464,66 грн, по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам) в сумі 58866,17 грн, у зв`язку з чим підстави для визнання протиправним та скасування ППР № 19161700240523 відсутні.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2018 по 16.01.2021 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи.

Також, відповідно до наданої до перевірки виписки по розрахунковому рахунку НОМЕР_2 , у 2018 році на розрахунковий рахунок позивача за надані послуги навантажувача надійшли кошти від наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «ЦЕФЕЙ-ГРУП» код ЄДРПОУ 37529380 в сумі 66900,00 грн, ТОВ «ВОЛМА» код ЄДРПОУ 38079297 в сумі 79100,00 грн, ДП «Цуманське лісове господарство» код ЄДРПОУ 00991491 в сумі 142394,09 грн, ТОВ «АЛЬТЕРЕНЕРГО» код ЄДРПОУ 35679452 в сумі 1435,00 грн, ТОВ «СГП ІМ.ВОЛОВІКОВА» код ЄДРПОУ 03775871 в сумі 1018355,00 грн, ТОВ "КРОНОВУД" код ЄДРПОУ 38131702 в сумі 1018355,00 грн, загальна сума надходжень склала 1341934,09 грн.

Разом з тим, згідно з декларацією платника єдиного податку 3 групи за 2018 рік № 9299847320 від 10.01.2019, дохід позивача склав 1279470,00 грн.

Тобто, загальний оподатковуваний дохід за 2018 рік був занижений позивачем в сумі 62464,00 грн, в результаті чого, відповідно, занижена належна до сплати сума єдиного додатку на 3123,20 грн.

Крім того, з наданої до перевірки виписки по розрахунковому рахунку НОМЕР_2 слідує, що у 2029 році на розрахунковий рахунок позивача за надані послуги навантажувача надійшли кошти від наступних суб`єктів господарювання: ДП «Цумалськс лісове господарство» код ЄДРПОУ 00991491 в сумі 137279,76 грн, ТОВ «СГП ІМ.ВОЛОВІКОВА» код ЄДРПОУ 03775871 в сумі 68540,00 грн, загальна сума надходжень склала 205819,76 грн.

Відповідно до декларації платника єдиного податку 3 групи за 2019 рік № 9330882492 від 16.01.2020, дохід позивача склав 0 грн.

Тобто, загальний оподатковуваний дохід за 2019 рік був занижений позивачем на 205819,76 грн, у зв`язку з чим, відповідно, останнім занижена належна до сплати сума єдиного податку за 2019 рік на 10290,99 грн.

Таким чином, в ході перевірки встановлено заниження позивачем суми отриманого доходу в сумі 268283,76 грн, в т.ч. за 2018 рік в сумі 62464,00 грн, за 2019 рік в сумі 205819,76 грн, чим порушено п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст. 295 ПК України.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що за результатами перевірки контролюючий орган правомірно донарахував позивачу грошове зобов`язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» в загальній сумі 16767,74 грн, в т.ч.: за 2018 рік по податковому зобов`язанню в сумі 3123,20 грн, по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам) в сумі 780,80 грн, за 2019 рік по податковому зобов`язанню в сумі 10290,99 грн, по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам) в сумі 2572,75 грн, у зв`язку з чим підстави для визнання протиправним та скасування ППР № 19181700240523 відсутні.

Суд наголошує, що позивач не спростував фактів недекларування вищезазначених доходів, не надав документів для підтвердження сум доходів за 2017 2019 роки, зазначених у податкових деклараціях.

Щодо ППР № 19171700240523, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 24527,58 грн, то суд зазначає таке.

За приписами пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПК України, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПК України.

Отже, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, перелік яких визначений пунктом 164.2 статті 164 ПК України, у т.ч. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), а також іноземні доходи. Крім того, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід або сукупний чистий дохід, який отримує відповідно фізична особа - підприємець або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому, ставка судового збору складає 1,5% від доходу.

Як вказано в Акті перевірки, згідно з базою даних Головного управління ДПС у Рівненській області, зокрема даних податкової звітності, ФОП ОСОБА_1 , в перевіряємому періоді використовував працю найманих працівників, однак встановити своєчасність, достовірність повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб не є можливим, оскільки до перевірки не надано жодних документів, які підтверджують нарахування на виплату заробітної плати найманим працівникам.

Вище по тексту рішення суд вказував, що в ході перевірки контролюючим органом було встановлено заниження загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на 1308137,00 грн.

За наведених обставин суд вважає правомірним висновок відповідача про недотримання позивачем вимог пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що виразилося в заниженні належного до сплати військового збору на загальну суму 19622,06 грн, в т.ч. за 2017 рік - 19622,06 грн.

А отже, суд приходить до висновку про те, що за результатами перевірки контролюючий орган правомірно донарахував позивачу грошове зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в загальній сумі 24527,57 грн, в т.ч. за 2017 рік по податковому зобов`язанню в сумі 19622,06 грн, по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам) в сумі 4905,51 грн, у зв`язку з чим підстави для визнання протиправним та скасування ППР № 19171700240523 відсутні.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 6 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами Закону №2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума чистого оподатковуваного доходу за рік, визначена відповідно до положень ПК України.

В Акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем єдиного внеску на загальну суму 101277,00 грн, в т.ч. за 2017 рік 101277,00 грн, у зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 1308137,00 грн.

Обставини щодо заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 1308137,00 грн вже досліджувалися судом і вище по тексту судового рішення зазначено про обґрунтованість такого висновку контролюючого органу.

За таких обставин, вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 28.02.2024 № Ф-19121700240523 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.02.2024 № 19141700240523 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Щодо покликання позивача на недоліки в Акті перевірки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок від 20.08.2015 №727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 №396 (далі - Методичні рекомендації від 01.06.2017 № 396).

Згідно з Порядком від 20.08.2015 №727 та Методичними рекомендаціями від 01.06.2017 № 396, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Одним із невід`ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Водночас згідно з матеріалами справи позивач заперечень на Акт перевірки не подавав. Доказів на підтвердження протилежного учасниками справи суду не надано та судом в ході розгляду справи не здобуто.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України, на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, суд констатує, що акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.

В даному випадку чинне податкове законодавство не встановлює такий наслідок зазначення в акті перевірки неправильних відомостей про прізвище платника податків та наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта перевірки не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині зазначення правильного найменування платника податків та наявності нього статусу фізичної особи-підприємця станом на день перевірки) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі такого акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про те, що зазначення у акті перевірки правильних відомостей про найменування платника податків та наявності нього статусу фізичної особи-підприємця, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позовну належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 28.02.2024 №Ф-19121700240523, податкових повідомлень-рішень від 28.02.2024 №№ 19161700240523, 19171700240523, 19181700240523, 19151700240523 та рішення про застосування фінансових санкцій від 28.02.2024 №19141700240523, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 вересня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.В. Друзенко