Постанова

від 11.09.2024 по справі 940/90/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12291/2024

Справа № 940/90/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 вересня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Косович Т.П. в м. Тетіїв 10 квітня 2024 року у справі за позовом Науково-виробничої корпорації «Агро-Центр» до ОСОБА_1 , треті особи Володарська селищна рада, ОСОБА_2 про визнання права оренди землі,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В січні 2024 року позивач НВК «Агро-Центр» звернувся до суду з даним позовом, просив визнати за ним речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 з терміном дії до 29 грудня 2061 року, покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивував тим, що ОСОБА_2 на підстав державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184244 від 18 липня 2006 року, виданого на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 384, належало право власності на земельну ділянку пл. 3,8952 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224680400:02:016:0003, розташованої на території Тетіївської міської ради.

01 січня 2012 року ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр» було укладено договір оренди землі строком на 49 років, з розміром річної орендної плати 2974,19 грн., яка може сплачуватись наперед, та акт прийомки-передачі землі в оренду, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування орендовану земельну ділянку пл. 3,8952 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За видатковим касовим ордером від 23 липня 2012 року № 187 ОСОБА_2 отримав від позивача кошти в розмірі 25000 грн. в якості орендної плати за договором оренди. Даний договір оренди землі зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року № 322460004007183.

01 квітня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, документом, на підставі якого проведено реєстрацію права власності, були відомості з ДЗК, за змістом яких, документом, який є підставою для виникнення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, є рішення органу виконавчої влади - розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 384.

31 серпня 2022 року ОСОБА_2 продав земельну ділянку ОСОБА_1 і того ж дня проведено державну реєстрацію права власності відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до НВК «Агро-Центр» з вимогою звільнити від використання земельну ділянку, оскільки у позивача відсутнє право на користування нею.

16 січня 2024 року НВК «Агро-Центр» подала заяву до державного реєстратора прав на нерухоме майно Володарської селищної ради Київської області для проведення реєстрації іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 на підставі договору оренди землі від 01 січня 2012 року, однак 18 січня 2024 року рішенням № 71176751 державний реєстратор відмовив у державній реєстрації, зазначивши, що подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, яке виникло до 01 січня 2013 року, оскільки власником ділянки є третя особа, не сторона договору оренди - ОСОБА_1

НВК «Агро-Центр» продовжує володіти та користуватися спірною земельною ділянкою. Оскільки відповідач і треті особи не визнають права оренди НВК «Агро-Центр» на земельну ділянку на підставі договору від 01 січня 2012 року, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року позов задоволено, визнано за НВК «Агро-Центр» речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 терміном дії до 29 грудня 2061 року, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, суб`єкти переважного права І та ІІ черги відсутні, продавець стверджує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент його укладення, зокрема, не перебуває в оренді та інших прав щодо неї у третіх осіб (в тому числі за договором найму тощо) як у межах, так і за межами України немає, відсутні заборони на передачу в оренди (суборенду) земельної ділянки та права на переважну купівлю в разі її продажу.

Вважав, що вимога щодо перенесення речового права, а саме права оренди на його земельну ділянку, безпідставна, оскільки в ніякі правовідносини стосовно оренди з позивачем він не вступав, орендну плату не отримував, крім того, просив повернути йому в користування його ж земельну ділянку, яка належить йому на праві власності.

Крім того, рішення суду про визнання речового права, порушує його право власності, визначене ст. 316, 317 ЦК України, яке гарантується ст. 41 Конституції України.

Вказував, що суд ідентифікує земельну ділянку та зазначає, що саме земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, яка належить ОСОБА_1 , необхідно обтяжити, хоча в договорі оренди землі, укладеному НВК «Агро-Центр» з ОСОБА_2 , не зазначено кадастрового номеру, тому неможливо стверджувати, що саме ця земельна ділянка була передана згідно договору оренди позивачу.

Вказував, що відсутність відомостей про кадастровий номер в договорі оренди, що є істотною умовою, є підставою для відмови в державній реєстрації цього договору, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Тобто законом прямо визначено, що відсутність істотної умови є підставою для визнання договору недійсним, однак судом першої інстанції залишено це поза увагою.

Наводив зміст ст. 210, 638 ЦК України щодо моменту укладення договору оренди, вказував, що статтями 125, 126 ЗК України станом на час укладення договору оренди визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Наводив зміст ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній станом на час укладення договору оренди, вказував, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, набрання чинності договором оренди земельної ділянки законодавець пов`язує з виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку. Вказані норми закону дають підстави для висновку, що укладений правочин у формі договору з передачі в оренду земельної ділянки, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку, не можна вважати таким, що створює юридичні наслідки для його сторін у вигляді набуття прав та обов`язків стосовно його предмета.

Наводив зміст ч. 2 ст. 202 ЗК України станом на 29 грудня 2012 року щодо структури державного реєстру земель, посилався на Порядок ведення поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021.

Вказував, що позивачем надано як доказ реєстрації довідку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 939/1 9-23 від 05 червня 2023 року. Стосовно обмінного файлу та електронних відомостей державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», який був на момент реєстрації договору оренди адміністратором автоматизованої системи та поземельної книги, позивач нічого не зазначив та не надав доказів внесення даних з інформацією про речове право позивача.

Зазначав, що станом на час укладання договору оренди між ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 функціонувала Перехідна реєстраційна система, що діяла в період з 03 серпня 2011 року по 30 грудня 2012 року, адміністраторами якої були підрозділи ДП «Центр ДЗК». Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався в тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, дату вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності. За змістом пунктів 4 - 11 Порядку № 1021, датою державної реєстрації договору, що посвідчує право оренди, є дата внесення запису до розділу книги записів спочатку в електронному вигляді до автоматизованої системи ДЗК, в подальшому - в паперовому вигляді, що формується з використанням автоматизованої системи. Реєстраційний запис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставляти такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Зазначав, що в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про державний земельний кадастр» з 01 січня 2013 року Перехідна реєстраційна система припинила функціонування, наявні у ній відомості в автоматизованому порядку перенесено до Національної кадастрової системи, а дані були перенесені до ДЗК.

Наводив зміст ст. 3 Закону України «Про державний земельний кадастр», п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру», вказував, що в Національній кадастровій системі відсутні відомості про реєстрацію договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, укладеного ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр», про що свідчить витяг, наданий позивачем як доказ.

За наведеного порядку реєстрації документів, що посвідчує речове право на земельну ділянку, і послідовності дій уповноваженої особи, реєстраційний напис на примірнику договору про його державну реєстрацію у відділі Держкомзему Тетіївського району Київської області із внесенням запису до Державного реєстру земель від 29 грудня 2012 року, не є належним і допустимим доказом на підтвердження факту державної реєстрації договору оренди, оскільки цей запис є похідним від запису у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, Поземельній книзі і сам по собі не свідчить про проведену належним чином державну реєстрацію договору.

Підсумовував, що державна реєстрація укладеного ОСОБА_2 з НВК «Агро-Центр» договору оренди землі в установленому порядку проведена не була, в зв`язку з чим право користування у позивача на спірну земельну ділянку не виникло, а тому не порушене діями відповідача з укладення правочину щодо неї.

Вказував, що суд першої інстанції визнав відсутність істотної умови в договорі оренди землі, системну несплату орендної плати, однак ухвалив рішення про задоволення позову.

Суд також послався на те, що договір недійсним або нікчемним визнаний в судовому порядку не був, однак відповідач не мав можливості визнати договір нікчемним, оскільки не знав про його існування на момент придбання земельної ділянки, та інформація в державних реєстрах відсутня. Єдиним доказом підтвердження реєстрації є довідка про реєстрацію, при цьому суд не досліджував ні книги реєстрації, ні інших відомостей.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

03 вересня 2024 року до суду надійшло клопотання третьої особи ОСОБА_2 , подане представником ОСОБА_3 , про зупинення провадження в справі, в якому ОСОБА_2 просив зупинити провадження в справі № 940/90/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 940/645/24 за позовом ОСОБА_2 до НВК «Агро-Центр» про розірвання договору оренди землі, укладеного 01 грудня 2012 року.

Клопотання обґрунтовував тим, що в провадженні Тетіївського районного суду Київської області знаходиться зазначена справа № 940/645/24, у якій предмет спору стосується підстав виникнення права оренди у НВК «Агро-Центр» на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 до 29 грудня 2061 року, а саме розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі». Вважав, що наявність даної справи є підставою для обов`язкового зупинення провадження у справі, що переглядається, оскільки вирішення спору щодо припинення підстав виникнення у НВК «Агро-Центр» права оренди земельної ділянки дозволяє встановити та оціни обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даній справі.

В судовому засіданні 11 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , а також відповідач ОСОБА_1 підтримали подане клопотання про зупинення провадження в справі та просили його задовольнити, представник НВК «Агро-Центр» заперечував проти зупинення провадження в справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

До клопотання про зупинення провадження в справі додано копію ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року про відкриття провадження в справі № 940/645/24 за позовом ОСОБА_2 до НВК «Агро-Центр» про розірвання договору оренди землі.

Враховуючи, що в клопотанні не зазначено обставин, якими підтверджується об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, провадження в якій відкрито 19 червня 2024 року вже після ухвалення рішення в справі № 940/90/24 та подання апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також враховуючи, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі про визнання права оренди землі, апеляційний суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого клопотання та відмову в його задоволенні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі, укладений 01 січня 2012 року ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр», був зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29 грудня 2012 року, і оскільки даний договір на даний час не розірваний, не визнаний недійсним, строк його дії визначений 49 років (п. 8 договору), та дійшов висновку, що договір продовжує свою дію відповідно до 29 грудня 2061 року.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки пл. 3,8952 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 на території Бурківецької сільської ради Тетіївського району Київської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 184244, виданого на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 384 (а. с. 22 - 23).

01 січня 2012 року НВК «Агро-Центр» та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, за умовами п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бурківецької сільської ради Тетіївського району Київської області. В оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бурківецької сільської ради Тетіївського району Київської області згідно державного акту на право власності не земельну ділянку, серії ЯГ № 184244, загальною площею 3,8952 га.

Згідно п. 8 договору, договір укладено на 49 років.

Згідно п. 9, 11 договору, річна орендна плата за користування земельною ділянкою на момент підписання договору оренди встановлюється в розмірі 2974,19 грн. на один рік оренди. Орендна плата вноситься шляхом виплати у грошовій формі через касу орендаря або на розрахунковий рахунок орендодавця за вказаними ним реквізитами в письмовому вигляді за 30 днів до початку виплати орендної плати згідно умов даного договору. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати.

Згідно п. 29 договору орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно п. 38 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно п. 41 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а. с. 15 - 18).

На останній сторінці договору міститься відмітка, що договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 грудня 2012 року за № 32246000400718.

01 січня 2012 року НВК «Агро-Центр» та ОСОБА_2 підписали акт прийомки-передачі землі в оренду (а. с. 19) та акт про визначення меж земельної ділянки та передачу орендарю на зберігання межових знаків в межах Бурківецької сільської ради Тетіївського району Київської області, згідно якого межові знаки в кількості 13 шт. передані орендодавцем та прийняті орендарем (а. с. 20).

Згідно видаткового касового ордеру НВК «Агро-Центр» від 23 липня 2012 року, ОСОБА_2 в рахунок оренди земельної ділянки паю за договором від 01 січня 2012 року видано 25000 грн. (а. с. 27).

Листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 05 червня 2023 року повідомлено, що згідно книги записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Білоцерківського (Тетіївського) району Бурківецької сільської ради за № 322460004007183 від 29 грудня 2012 року зареєстровано договір оренди, укладений ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр» щодо земельної ділянки пл. 3,8952 га., право на яку посвідчене державним актом серії ЯГ № 184244 (а. с. 26).

01 квітня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, документом, на підставі якого проведено реєстрацію права власності, були відомості з ДЗК, серія та номер 19148155, виданий 01 квітня 2020 року (а. с. 36).

31 серпня 2022 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за умовами якого відчужив на користь відповідача земельну ділянку пл. 3,8951 га., розташовану за адресою Київська область, Білоцерківський (колишній Тетіївський) район, Бурківецька сільська рада, кадастровий номер 3224680400:02:016:0003. Вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу нотаріуса до нього та згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності зареєстроване П`ятигірською сільською радою Тетіївського району Київської області 01 квітня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 36211309, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067544732246, і внесена до Державного реєстру земель, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3200207532022, виданим 25 липня 2022 року.

Згідно п. 6 договору, згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку НВ-3200207532022 відомості про обтяження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за № 1051 - не зареєстровані, суб`єкти переважного права І та ІІ черги відсутні.

За п. 9 договору, продавець стверджує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не продана, не подарована, не перебуває в оренді (а. с. 32 - 35).

На а. с. 40 - 41 наявна інформація ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, в якому власником земельної ділянки зазначено ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права 31 серпня 2022 року.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 подано заяву на ім`я НВК «Агро-Центр», в якій ОСОБА_1 просив звільнити належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 від використання підприємством в зв`язку з відсутністю документів на використання земельної ділянки (а. с. 42).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , Володарська селищна рада Київської області від 18 січня 2024 року № 71176751 відмовлено НВК «Агро-Центр» у проведенні реєстраційних дій та реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Зокрема, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація зміни строку речового права, в тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 01 січня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав. Державним реєстратором шляхом особистого доступу в режимі реального часу отримано відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого видно, що власником ділянки є третя особа, не сторона договору оренди - ОСОБА_1 (а. с. 44).

У відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 02 лютого 2024 року щодо ОСОБА_2 відображено надходження доходів від НВК «Агро-Центр» з 2012 року по 2014 рік у вигляді заробітної плати, а також з 2014 по 2017 рік у вигляді надання майна в лізинг (а. с. 126 - 130).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21).

В постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/11950/20 (провадження № 61-11944св23) зроблено правовий висновок, що такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Звертаючись з даним позовом до суду, НВК «Агро-Центр» посилався на те, що попередній власник земельної ділянки ОСОБА_2 , новий власник ОСОБА_1 та державний реєстратор прав на нерухоме майно не визнають права оренди позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, яке виникло на підставі договору оренди землі від 01 січня 2012 року.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження обставин, якими НВК «Агро-Центр» обґрунтовувало свої вимоги, ним надано копію договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2 01 січня 2012 року, з відміткою про реєстрацію договору в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 грудня 2012 року за № 32246000400718 (а. с. 15 - 18), та лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 05 червня 2023 року, яким повідомлено, що згідно книги записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Білоцерківського (Тетіївського) району Бурківецької сільської ради за № 322460004007183 від 29 грудня 2012 року зареєстровано договір оренди, укладений ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр» щодо земельної ділянки пл. 3,8952 га., право на яку посвідчене державним актом серії ЯГ № 184244 (а. с. 26).

Крім того, на підтвердження виконання умов договору позивачем надано копію акту від 01 січня 2012 року прийомки-передачі землі в оренду (а. с. 19), акт про визначення меж земельної ділянки та передачу орендарю на зберігання межових знаків в межах Бурківецької сільської ради Тетіївського району Київської області, згідно якого межові знаки в кількості 13 шт. передані орендодавцем та прийняті орендарем (а. с. 20) та копію видаткового касового ордеру НВК «Агро-Центр» від 23 липня 2012 року, згідно якого ОСОБА_2 в рахунок оренди земельної ділянки паю за договором від 01 січня 2012 року видано 25000 грн. (а. с. 27).

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, в сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 792 ЦК України (тут і в подальшому норми матеріального права наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 124, 125 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 12, 13, 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року в справі № 322/1178/17, оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Відповідно до ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок реєстрації договорів оренди землі станом на час укладення договору оренди 01 січня 2012 року було встановлено Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021.

Згідно п. 1 Порядку № 1021, цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно п. 4 Порядку № 1021, Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - адміністратора автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують з її використанням аркуші Книги записів. Книга записів у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку № 1021). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку № 1021).

Згідно п. 16-1 Порядку № 1021, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється одночасно із державною реєстрацією земельної ділянки. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Отже, на час укладення позивачем договору оренди від 01 січня 2012 року його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 669/1037/16-ц, Верховного Суду від 29 грудня 2022 року в справі № 383/964/21 зазначено, що «факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалися інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис). Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером».

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», до 01 січня 2013 року державна реєстрація власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 установлено, що до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів функції з ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» Кабінету Міністрів України доручалось до 01 січня 2012 року забезпечити створення єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації», який набрав чинності 31 грудня 2011 року, термін внесення інформації був продовжений до 01 січня 2013 року. Кабінету Міністрів України було доручено до 01 січня 2013 року забезпечити створення нормативної та матеріально-технічної баз ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру (пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих положень).

Виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження Порядків ведення Поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» на час державної реєстрації договору оренди земельної ділянки забезпечувався функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Оскільки оспорюваний договір зареєстровано під час функціонування Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно, отже, Управління Держкомзему у Тетіївському районі Київської області мало повноваження здійснювати реєстрацію договорів оренди землі.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 29 грудня 2022 року в справі № 383/964/21, від 25 березня 2024 року в справі № 383/921/23 (провадження № 61-18624 св 23).

В результаті повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що договір оренди землі, укладений 01 січня 2012 року ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр», був зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29 грудня 2012 року за № 322460004007183, що підтверджується написом в самому договорі та довідкою відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 939/19-23 від 05 червня 2023 року, отже, початком строку дії даного договору відповідно до ст. 125 ЗК України є саме 29 грудня 2012 року - момент державної реєстрації права оренди.

Оскільки даний договір на даний час не розірваний, не визнаний недійсним, строк його дії визначений 49 років (п. 8 договору), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що договір оренди продовжує свою дію відповідно до 29 грудня 2061 року.

Враховуючи, що новий власник земельної ділянки - відповідач ОСОБА_1 не визнає права оренди НВК «Агро-Центр», судом першої інстанції правомірно задоволено позов, визнавши за позивачем право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 терміном дії до 29 грудня 2061 року, і застосування такого способу захисту узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), від 05 січня 2024 року в справі № 761/11950/20 (провадження № 61-11944св23).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що відповідно до п. 6, 9 укладеного ним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 серпня 2022 року суб`єкти переважного права І та ІІ черги відсутні, продавець стверджує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент його укладення, зокрема, не перебуває в оренді та інших прав щодо неї у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає, відсутні заборони на передачу в оренди (суборенду) земельної ділянки та права на переважну купівлю в разі її продажу, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки сторонами договору купівлі-продажу від 31 серпня 2022 року є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які не узгоджували його умови з позивачем, такі доводи не є самі по собі підставою для відмови в позові НВК «Агро-Центр» про визнання права оренди та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що вимога про перенесення речового права, а саме права оренди на його земельну ділянку, безпідставна, в будь-які правовідносини стосовно оренди з позивачем він не вступав, орендну плату не отримував, з огляду на положення ст. 32 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, є неспроможними і такими, що не узгоджуються з обставинами справи та вимогами ст. 32 Закону України «Про оренду землі», доводи ОСОБА_1 у апеляційній скарзі про порушення судовим рішенням його права власності, передбаченого ст. 316, 317 ЦК України та гарантованого ст. 41 Конституції України.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що відсутність у договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2012 року, укладеного ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр», кадастрового номеру земельної ділянки унеможливлює її ідентифікацію, і неможливо стверджувати, що саме належна ОСОБА_1 земельна ділянка була передана в оренду позивачу, з огляду на те, що за умовами п. 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бурківецької сільської ради Тетіївського району Київської області згідно державного акту на право власності не земельну ділянку, серії ЯГ № 184244, загальною площею 3,8952 га. При цьому безпосередньо в самому державному акті на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 184244 зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 3224680400:02:016:0003 (а. с. 23).

Крім того, згідно відомостей ДЗК, наявних в матеріалах справи, документом, який є підставою для виникнення права на земельну ділянку пл. 3,8952 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, розташованої у Київській області, Тетіївський район, Бурківецька сільська рада, є розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 384 (а. с. 31), і саме на підставі цього ж розпорядження було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184244 від 18 липня 2006 року, який зазначено в договорі оренди землі (а. с. 15).

Оскільки недійсність договору оренди землі від 01 січня 2012 року не була предметом даного позову, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що відсутність відомостей про кадастровий номер в договорі оренди землі, що є істотною умовою договору даного виду, є підставою для відмови в державній реєстрації цього договору, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону, тобто законом прямо визначено, що відсутність істотної умови є підставою для визнання договору недійсним, однак судом першої інстанції залишено це поза увагою.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що він був позбавлений можливості оскаржити договір оренди землі від 01 січня 2012 року, оскільки не був обізнаний про його існування, апеляційний суд відхиляє як неспроможні, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися із зустрічним позовом до НВК «Агро-Центр» в межах даного спору.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не надано обмінного файлу та електронних відомостей державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», який був на момент реєстрації договору оренди адміністратором автоматизованої системи та поземельної книги, з огляду на те, що обставини реєстрації договору оренди землі від 01 січня 2012 року Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29 грудня 2012 року за № 322460004007183, встановлено судом першої інстанції на підставі довідки відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 939/19-23 від 05 червня 2023 року, відомості з якої надано на підставі Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Білоцерківського (Тетіївського) району Бурківецької сільської ради.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що за наведеного порядку реєстрації документів, що посвідчує речове право на земельну ділянку і послідовності дій уповноваженої особи, реєстраційний напис на примірнику договору про його державну реєстрацію у відділі Держкомзему Тетіївського району Київської області із внесенням запису до Державного реєстру земель від 29 грудня 2012 року, не є належним і допустимим доказом на підтвердження факту державної реєстрації договору оренди, оскільки цей запис є похідним від запису у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, Поземельній книзі і сам по собі не свідчить про проведену належним чином державну реєстрацію договору.

Доказів неналежності або недопустимості як доказу довідки відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 939/19-23 від 05 червня 2023 року відповідачем не надано, клопотань про витребування оригіналу або належним чином завірених копій Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відповідачем до суду першої інстанції не заявлялось, відтак апеляційний суд відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на недостатність наданих позивачем доказів.

Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом доводи ОСОБА_1 , що в Національній кадастровій системі відсутні відомості про реєстрацію договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, укладеного ОСОБА_2 та НВК «Агро-Центр», враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр базується на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про право оренди НВК «Агро-Центр» на земельну ділянку з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003 була відсутня, і оскільки державним реєстратором прав на нерухоме майно було відмовлено позивачу у проведенні цієї державної реєстрації, це обумовлює і відсутність інформації про речове право оренди позивача в Державному земельному кадастрі.

Крім того, відповідно до п. 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Враховуючи, що державна реєстрація договору оренди землі від 01 січня 2012 року була проведена в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі у паперовому вигляді, то саме ці відомості мають пріоритет над відомостями ДЗК на електронних носіях.

Доводи апеляційної скарги, що державна реєстрація укладеного ОСОБА_2 з НВК «Агро-Центр» договору оренди землі в установленому порядку проведена не була, в зв`язку з чим право користування у позивача на спірну земельну ділянку не виникло, а тому не порушене діями відповідача з укладення правочину щодо неї, не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги, що судом встановлено факт системної несплати орендної плати НВК «Агро-Центр», відхиляються апеляційним судом як помилкові, зважаючи на відсутність в мотивувальній частині рішення встановлення судом першої інстанції відповідних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

На виконання вимог ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів на спростування доводів позивача, а натомість як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі зайнято пасивну позицію заперечення законності та обґрунтованості позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.