Постанова

від 11.07.2024 по справі 758/14121/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7713/2024

справа №758/14121/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Новікова Ярослава Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Анохіна А.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" про визнання незаконним та скасування в частині рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 17 червня 2021 року,-

встановив:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Вимоги позову мотивує тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

03 червня 2021 року на електронну пошту позивача надійшло повідомлення про скликання загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та проект порядку денного зборів. Один із пунктів порядку денного передбачав зобов`язання власників надавати копії договорів оренди.

17 червня 2021 року відповідач провів Загальні Збори, на яких прийняті такі рішення, оформлені Протоколом №3 Загальних зборів:

- встановлено з 01 липня 2021 року щомісячний внесок на утримання (управління) будинку та прибудинкової території в розмірі:

11.80 грн за 1 кв.м. на місяць - для власників;

14.16 грн за 1 кв.м, на місяць - для власників нежитлових приміщень та орендарів житлових приміщень;

- встановлено з 01 липня 2021 року щомісячний внесок на благоустрій, розвиток вулиці та мікрорайону в розмірі 500,00 гривень на місяць - для власників житлових приміщень; 600,00 гривень на місяць - для власників нежитлових приміщень та орендарів житлових приміщень.

- затверджено Правила проживання в будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лисогорське» у запропонованій редакції;

- встановлено обов`язок для власників квартир та нежилих приміщень надавати відповідачу договори оренди.

Відповідач не погоджується із прийнятим рішенням з огляду на таке.

Вказує, що вказані пункти протоколу, затверджені загальними зборами є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку мають повноваження встановлювати тарифи лише співвласникам.

Окрім цього вказує, що затвердження правил проживання та зобов`язання надавати договори оренди є порушенням норм Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про інформацію", оскільки договори оренди містять конфіденційну інформацію.

Мотивуючи наведеним, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ "Лисогорське" від 17 червня 2021 року в частині встановлення внеску на утримання будинку, прибудинкової території; встановлення внеску на благоустрій, розвиток вулиці та мікрорайону; затвердження Правил проживання в будинку, встановлення зобов`язання надати договори оренди та встановлення системи доступу.

28 листопада 2022 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить суд зобов`язати ОСББ "Лисогорське" усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом надання 8 (восьми) комплектів ключів від дверей під`їзду;

зобов`язати ОСББ «Лисогорське» усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом демонтажу індивідуальної системи контролю доступу до під`їзду будинку АДРЕСА_2 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Новіковим Я.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та не дослідження судом обставин справи.

Вказує, що суперечності між сторонами почалися до винесення ОСББ оскаржуваного рішення.

Зазначає, що відповідач вирішив встановити спеціальну систему доступу до будинку - електронний магнітний замок, що відкривається тільки через спеціальні електронні ключі. Відповідач вирішив видавати ключі по кількості співвласників, видавши позивачу тільки один ключ. Зробити копію неможливо. Уважає, що таким чином відповідач порушив право позивача вільно користуватись своїм майном, оскільки у позивача є дочка, дружина і орендар, але надати більше ключів (за окрему плату) відповідач відмовився.

Щодо встановлення платежів для орендарів вказує, що Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не містить норм, які дають право встановлювати платежі для орендарів, чи будь-яких інших осіб категорій осіб, які не є співвласниками.

Вказує, що різні розміри внесків для співвласників ОСББ можуть встановлюватись тільки за умови отримання різної кількості послуг (різного навантаження). Квартира позивача є такою ж житловою нерухомістю, як і інші квартири в будинку, кількість послуг ОСББ на 1 кв.м є абсолютно такою ж, а тому встановлення завищених в 1,5 раз розмірів внесків є безпідставним.

В обґрунтування вказаного посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 червня 2022 року по справі №908/1206/20.

Звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції в тій частині, що при встановлені внесків розмежування розміру внесків проводиться за видом об`єкту нерухомого майна. Вказує, що встановлення внеску залежно від того чи орендується квартира - це не встановлення за видом об`єкту нерухомого майна, і в обох випадках об`єкт один і той же -житлове приміщення. Тому висновок суду є помилковим.

Уважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2017 року по справі №910/17921/16 та постанову Верховного Суду України від 04 червня 2018 року по справі №753/10763/17, оскільки в цьому випадку внески встановлені з порушенням вказаного принципу, для одного й того ж виду нерухомого майна - житлового приміщення.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року №758/14121/21 скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні адвокат Новіков Я.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Адвокат Вербицький В.В., який діє в інтересах ОСББ "Лисогорське", проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що із змісту оскаржуваного Протоколу Загальних зборів вбачається, що при встановлені внесків розмежування розміру внесків проводиться за видом об`єкту нерухомого майна, а тому відповідні рішення, оформлені Протоколом загальних зборів, є законними та не підлягають скасуванню.

Також суд вказав на помилковість тверджень позивача, оскільки положення Закону України «Про інформацію» та Закону України "Про захист персональних даних" щодо заборони збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, а також заборони поширення конфіденційної інформації - є лише підставою для відмови в наданні такої інформації на вимогу третіх осіб.

Суд зазначив, що законодавство України не встановлює положення про конфіденційність як істотні умови договорів оренди.

Також суд вказав, що позивачем не зазначено, в чому саме полягають перешкоди у користуванні майном та якими саме діями відповідач створює ці перешкоди.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Установлено, що 17 червня 2021 року відбулись загальні збори ОСББ "Лисогорське". Відповідно до даних протоколу №3 зборами прийнято ряд рішень, зокрема:

- встановлено з 01 липня 2021 року щомісячний внесок на утримання (управління) будинку та прибудинкової території в розмірі:

o 11,80 грн за 1 кв.м. на місяць - для власників житлових приміщень;

o 14,16 грн за 1 кв.м. на місяць - для власників нежитлових приміщень та орендарів житлових приміщень (питання №7 протоколу).

- встановлено з 01 липня 2021 року щомісячний внесок на благоустрій, розвиток вулиці та мікрорайону в розмірі: 500 (п`ятсот) гривень на місяць - для власників житлових приміщень; 600 (шістсот) гривень на місяць - для власників нежитлових приміщень та орендарів житлових приміщень (питання №8 протоколу);

- затверджено Правила проживання в будинку ОСББ «Лисогорське» у запропонованій редакції (питання №10);

- вирішено, що співвласники, що здіють свої приміщення в оренду (користування), зобов`язані надати копію відповідного договору правлінню та надати дані про орендарів протягом 7 (семи) календарних днів з моменту укладення. Невиконання даної вимоги є підставою для нарахування підвищеного внеску на утримання будинку та прибудинкової території додатково у розмірі 7 гривень за 1 кв.м. на місяць, починаючи із місяця встановлення факту укладення договору оренди, і до моменту виконання цієї вимоги (питання №13);

- вирішено встановити металеві вхідні двері та індивідуальну систему контролю для кожного співвласника. Надати попередню згоду на укладення договору охорони будинку. Уповноважити охорону на здійснення заходів контролю доступу у будинок та перевірки документів усіх відвідувачів (а.с.16-48).

За положеннями частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України " Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (тут і далі Закон № 2866-III в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2866-III основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

З матеріалів справи установлено, що ОСББ "Лисогорське" створено власниками квартир, нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", що підтверджується статутом, затвердженим рішенням установчих зборів ОСББ Лисогорське" від 11 січня 2018 року (а.с. 49-63).

Відповідно до статті 10 Закону № 2866-III вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, питання про використання спільного майна.

Аналогічні положення містить статут ОСББ "Лисогорське" (розділ 3 статуту).

Статтею 14 Закону № 2866-III визначено, що співвласник має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Відповідно до статті 15 Закону № 2866-III співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом частин 1-3 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи із такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини, вони є господарськими за своєю правовою природою.

За установлених обставин, колегія суддів робить висновок, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ в частині, зокрема визначення розміру внесків членів ОСББ, а також затвердження Правил проживання в будинку, є таким, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції, відтак з урахуванням пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України такий спір підвідомчий господарському суду.

Такі висновки колегії суддів відповідають правовим висновкам Верховоного Суду, викладеним у постанові №910/5179/20 від 01 лютого 2022 року, які згідно частини 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковими для застосування судом при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відтак, колегія суддів уважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ОСББ "Лисогорське" від 17 червня 2021 року в частині встановлення внеску на утримання будинку, прибудинкової території; встановлення внеску на благоустрій, розвиток вулиці та мікрорайону; затвердження Правил проживання в будинку, підлягає скасуванню, а провадження у цій частині закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог щодо скасування рішення загальних зборів ОСББ "Лисогорське" від 17 червня 2021 року в частині зобов`язання співвласників надати договори оренди та встановлення системи доступу, апеляційний суд вихидить із такого.

Згідно пункту 13 Протоколу №3 Загальних зборів ОСББ «Лисогорське» прийнято рішення про надання співвласниками, що здають свої приміщення в оренду (користування) копій відповідних договорів оренди.

Згідно пункту 14 Протоколу №3 Загальних зборів ОСББ «Лисогорське» прийнято рішення про встановлення металевих взхідних дверей та індивідуальної системи контролю доступу для кожного співвласника. Надано попередню згоду на укладення договору охорони будинку. Уповноважено охорону на здійснення заходів контролю доступу у будинок та перевірки документів усіх відвідувачів.

Апеляційний суд зазначає, що реалізація співвласниками прав на їх участь у управлінні ОСБб відбувається шляхом прийняття компетентним органом (загальними зборами) відповідних рішень.

Рішення загальних зборів співвласників є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання визначених відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення співвласника взяти участь у загальних зборах тощо.

Ураховуючи мету створення, завдання і предмет діяльності ОСББ «Лисоогорське», ту обставину, що здача житла в оренду є діяльністю, з якої власник житла повинен сплачувати податки, вказані вище рішення загальних зборів не суперечать вимогам закону.

Звертаючись із вимогами про визнання цих рішень незаконними, позивачем не вказувалось про порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення співвласника взяти участь у загальних зборах. Сама по собі незгода із принятим загальними зборами співвласників рішенням не може бути підставою для скасування такого рішення, відтак рішення суду першої інстанції в цій частині є правильним.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом надання 8 (восьми) комплектів ключів від дверей під`їзду та зобов`язання ОСББ «Лисогорське» усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом демонтажу індивідуальної системи контролю доступу до під`їзду будинку АДРЕСА_2 , колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду із позовом, позивач , окрім оскарження рішення загальних зборів, просив зобов`язати ОСББ "Лисогорське" усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом надання 8 (восьми) комплектів ключів від дверей під`їзду;

зобов`язати ОСББ «Лисогорське» усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом демонтажу індивідуальної системи контролю доступу до під`їзду будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказав, що відповідач обмежує доступ позивача до його квартири шляхом встановлення на вхідних дверях під`їзду спеціального замка із доступом за допомогою пластикової картки, видавши при цьому позивачу один ключ.

Разом з цим, позивачем у встановленому законом порядку на надано доказів того, що встановлення такого замка обмежує чи унеможливлює права ОСОБА_1 як власника користуватись квартирою.

Будь-яких доказів, на підставі яких можна зробити висновок, що позивач обмежений у реалізації прав, перебдачених статею 319 ЦК України, як власника майна, матеріали справи не містять.

Обгрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині апеляційна скарга не містить.

Відтак, висновки суду першої інстанції в частині позовних вимоги про усунення перешкод у користування майном є правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в цій частині апеляційним судом не установлено.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 375, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Новікова Ярослава Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ОСББ "Лисогорське" від 17 червня 2021 року в частині встановлення внеску на утримання будинку, прибудинкової території; встановлення внеску на благоустрій, розвиток вулиці та мікрорайону; затвердження Правил проживання в будинку - скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення такого змісту.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ОСББ "Лисогорське" від 17 червня 2021 року в частині встановлення внеску на утримання будинку, прибудинкової території; встановлення внеску на благоустрій, розвиток вулиці та мікрорайону; затвердження Правил проживання в будинку закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 13 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова