Постанова

від 13.09.2024 по справі 320/46051/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/46051/23Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 рокум. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКлючковича В.Ю.,

суддівВівдиченко Т.Р.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ ПАК" до Київської митниці про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ПАК» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просило суд скасувати рішення про коригування митної вартості від 25.10.2023 за №UA100060/2023/000078/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує, що згідно з відомостям, зазначеним в СМК від 13.10.2023 № С1А0І-2023100122, перевізником товару з Польщі до України виступає ТзОВ «Транс - Імперія», 45601, с. Липини, вул. Рівненська, 139, Луцький р-н, Волинська обл, в той час, як в графі 44 ЕМД зазначено під кодом документу 3007 довідку про транспортні витрати від 16.10.2023 № 4/13, видану ТОВ «РВ ДАФ+», 33016, Рівненська обл, м. Рівне, вул. Богоявленська, 26Б, оф. 1-Г. Відповідач 1 вказує, що відповідно до наданих документів вбачається, що до перевезення були залучені треті особи. В той же час, заявки на здійснення послуг по доставці товару, обов`язкова наявність яких передбачена транспортними договорами, а також акти виконаних робіт (наданих послуг) від виконавців договорів про надання транспортно-експедиційних послуг та банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури від 23.10.2023 № 1936, ТОВ «ТРІУМФ ПАК» не надало. Тобто, до митниці мав би бути поданий пакет транспортних документів, який підтверджує договірні відносини та фінансові зобов`язання усіх залучених до перевезення осіб. Разом з тим, суд першої інстанції у своєму рішенні взагалі не досліджує дану аргументацію митниці і не робить жодного висновку щодо висновків Верховного суду з даного приводу. Єдине, що вказує суд першої інстанції у своєму рішенні, це те, що документами встановлено наявність договірних відносин між ТОВ «РВ ДАФ+» та ТОВ «Транс імперія». Однак висновку, чи достатньо наданих документів митному органу для підтвердження транспортних витрат, які мають бути включені до митної вартості товару, суд першої інстанції не робить.

Також, декларантом надана копія митної декларації країни відправлення від 26.08.2023 № 531620230161811678, в якій відсутні відомості про умови поставки, що є обов`язковим елементом для митних декларацій. Окрім того, копія митної декларації країни відправлення подана без дотримання норм статті 254 Митного Кодексу України (без перекладу на українську мову), що унеможливлює перевірку усіх даних, що в ній зазначені. Натомість, з урахуванням вимог митного законодавства та висновків Верховного Суду України (постанова від 17.02.2022 по справі № 520/4051/19) переклад митної декларації є обов`язком декларанта. Однак жодної аргументації відхилення доводів митниці судом першої інстанції не надано.

Відповідач вказує, що наданий до Заяви висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 14.11.2023 № 1930 взято митницею до уваги, але він не став підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Зазначений висновок виданий на підставі аналізу наданих продавцем (компанія SHENZHEN ZHENGXING Co., Ltd.) документів про вартість контрактних цін саме за поставкою оцінюваного товару. У ході експертного аналізу розглядалися: контракт на поставку, комерційний інвойс, дані спеціалізованого видання «Polymerupdate» щодо вартості сировини, інформація з мережі Інтернет. При цьому, зазначені дані спеціалізованого видання «Polymerupdate» та інтернет-пропозиції з сайтів експертом у висновку не відображено.

У зв`язку з чим, на думку відповідача, наданий висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, не може однозначно засвідчувати обґрунтованість 6 висновків, які в ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних.

Відповідач зауважує, що додатково надані декларантом документи не усунули підстави, за яких митний орган не може визнати митну вартість.

При цьому, суд, підтримуючи позицію позивача, зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні. Але, Верховним Судом при вирішенні справ № 1440/2007/18, 140/1713/19, 804/148/16, 810/2463/17 з подібних правовідносин зазначається, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

21.08.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржуване рішення.

Так, відповідач вказує: «Згідно з відомостям, зазначеним в СМR від 13.10.2023 № GLAOI-2023100122, перевізником товару з Польщі до України виступає ТзОВ «Транс - Імперія», 45601, с. Липини, вул. Рівненська, 139, Луцький р-н, Волинська обл, в той час, як в графі 44 ЕМД зазначено під кодом документу 3007 довідку про транспортні витрати від 16.10.2023 № 4/13, видану експедитором ТОВ «РВ ДАФ+», 33016, Рівненська обл, м. Рівне, вул. Богоявленська, 26Б, оф. 1 -Г. Таким чином, відповідно до наданих документів вбачається, що до перевезення були залучені треті особи. Заявки на здійснення послуг по доставці товару, обов`язкова наявність яких передбачена транспортними договорами, а також акти виконаних робіт (наданих послуг) від виконавців договорів про надання транспортно-експедиційних послуг та банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури від 23.10.2023 № 1936, ТОВ «ТРІУМФ ПАК» не надало.».

Таку позицію відповідача позивач спростовує наступним.

За умовами Договору-доручення № 050623/2 на транспортно-експедиторське обслуговування від 05.06.2023 між декларантом та ТОВ «РВ ДАФ+», який було надано при митному оформленні та відображено у картці відмови, ТОВ «РВ ДАФ+» зобов`язалось виконати доручення на організацію вантажів декларанта, у тому числі шляхом залучення третіх осіб.

Позивачем надано відповідачу копію договору № 80 від 08.06.2023 між експедитором ТОВ «РВ ДАФ+» та ТОВ «ТРАНС ІМПЕРІЯ», за яким експедитор самостійно найняв цього перевізника, як це передбачено Договором-дорученням № 050623/2 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до п. 4.1 Договору-доручення № 050623/2 розрахунки здійснюються після вивантаження товару експедитором, чого на момент митного оформлення не відбулося. Акти наданих послуг на момент митного оформлення ще не були підписані сторонами та розрахунки не були проведені, що не впливає на перевірку числового значення задекларованої митної вартості. Надані суду акти та докази оплати послуг, що оформлені після митного оформлення, у повній мірі відповідають задекларованим позивачем витратам на транспортування відповідно до виставленого рахунка-фактури від 23.10.2023 № 1936 та не містять розбіжностей.

Заявки на здійснення послуг по доставці товару, наявність яких передбачена транспортними договорами, є лише замовленням послуги не містять числового значення митної вартості, такі документи стосуються виконання сторонами договору і не підтверджують розрахунки.

Позивач вказує, що не вступав у господарські відносини з безпосереднім перевізником ТОВ «ТРАНС ІМПЕРІЯ», експедитор самостійно здійснює розрахунки з залученими ним іншими особами, тому вимога відповідача надати документи, що стосуються взаємовідносин та розрахунків між третіми особами, на думку позивача, не ґрунтується на нормах Митного Кодексу України. Тобто, позивач не має права відобразити в митній декларації первинні документи між іншими особами, взаємовідносини із якими у позивача відсутні.

Відтак, позивач вважає, що позиція відповідача що «до митниці мав би бути поданий пакет транспортних документів, який підтверджує договірні відносини та фінансові зобов`язання усіх залучених до перевезення осіб», - не відповідає вимогам Митного Кодексу України та спростовується матеріалами справи.

На думку позивача, наведена апелянтом судова практика з цього приводу, відображена в постанові Верховного суду від 22.08.2019 по справі № 826/25704/15, не може бути застосована, оскільки у справі № 826/25704/15 декларантом було надано суперечливі відомості щодо маршруту транспортування (встановлено, що відповідно до довідки ТОВ «ДСВ Логістика» від 04.11.2015 № 04112015/1 про транспортні витрати вартість комбінованого перевезення контейнеру РСШ1916786 по коносаменту ШМ5 15090803 з Китаю до Одеси становить 12 658,37 гривень; разом з тим, відповідно до рахунка на оплату від 03.11.2015 послуги транспортування в розмірі 12 658,37 гривень надано ТОВ «ДСВ Логістика» на перевезення контейнера по маршруту Одеса - Київ, що стало підставою для витребування додаткових документів митницею). Натомість у даній справі подібні обставини відсутні.

Також, відповідач наполягає на необхідності надання перекладу митної декларації країни відправлення від 26.08.2023 № 531620230161811678, що унеможливлює перевірку усіх даних, що в ній зазначені з посиланням на висновки Верховного Суду України (постанова від 17.02.2022 по справі № 520/4051/19). Однак у справі № 520/4051/19 судами було виявлено, що однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень слугувала відсутність перекладу митної декларації країни відправлення в зв`язку з чим відповідач не міг встановити відправника, одержувача товару, інші важливі відомості. Позивач наголошує, що у справі, що розглядається, митна декларація країни відправника від 26.08.2023 № 531620230161811678 містить числове значення митної вартості, а також дані щодо отримувача, відправника, вагу, вартість, № пакувального листа, № контейнеру та № інвойсу - арабськими цифрами та англійськими літерами, що на думку позивача, в повній мірі надавало відповідачу можливість ідентифікації партії товару та перевірку числового значення митної вартості товару та такі відомості не містять розбіжностей.

Позивач вказує, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. В той же час, пояснень стосовно того, чому англійська мова, якою були складені документи контрагента позивача, не були розцінені в якості іноземних мов міжнародного спілкування, відповідач в апеляційній скарзі не наводить.

Також, відповідач вважає, що висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 14.11.2023 № 1930 про відповідність ціни поставки поточній кон`юнктурі ринку не відповідає ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національному стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, що є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

На думку позивача, така позиція відповідача є помилковою, оскільки висновок про відповідність ціни товару поточній кон`юнктурі ринку не є звітом про оцінку майна, або рецензією звіту, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Також, посилаючись на джерело інформації - митну декларацію від 11.10.2023 № 23 UА209230108005U8 відповідач не зазначає, чи вказана митна декларація містить дійсну ціну, заявлену іншим декларантом, чи застосована ціна є скоригованою митним органом, що має суттєве значення.

Відповідачем при коригуванні митної вартості було застосовано митну вартість за ЕМД від 11.10.2023р. № 23 UА209230108005U8, на 3 позиції товару, серед яких - «плівка самоклеюча з ПВХ (з продуктів поліприєднання, активної полімеризації) у рулонах JUМВО: - БОПП JUМВО рулони (в асортименті) 1280мм (1260мм придатних до експлуатації) х 3500-4100мм х38мкм - 48мкм (плівка+клей) - 51рул./ 10125,4кг. Товар поставляється для власного виробництва всередині країни і є сировиною.»

Позивач наголошує, що Плівка ПВХ та плівка з поліпропілену - не є аналогічними чи подібними товарами, оскільки виготовлені з різних матеріалів, що відрізняються за хімічною фомулою.

Отже, з огляду на принципову відмінність хімічної формули товару, позивач вважає, що відповідачем неправомірно застосовано ціну за митною декларацією від 11.10.2023 № 23 UА209230108005U8, як джерело, що використовувалось при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ ТРІУМФ ПАК, є юридичною особою, платником ПДВ.

18.01.2018 між позивачем та постачальником - компанією SHENZHEN ZHENGXING CO.,LTD (Китайська народна республіка) укладено контракт № 1801/18 на поставку товару - самоклеючої плівки на акриловій основі.

Відповідно до п. 3.1. Контракту, покупець здійснює оплату за Товар: 70% від суми рахунку-проформи; 30% від суми рахунку-проформи - після отримання копії з оригіналу коносамента.

За умовами Додаткової угоди № 7 до контракту, поставка товару здійснюється на умовах CIF Гданськ, Польща, морський порт.

Відповідно до п. 5.2. Контракту, для кожної партії товару продавець надає покупцеві: Прайс-лист; Інвойс; пакувальний лист; Сертифікат походження; Копію експортної митної декларації; Коносамент.

На виконання контракту ТОВ ТРІУМФ ПАК протягом 2018-2023 років ввозив товар на митну територію та здійснював митне оформлення товару, на підставі документів, передбачених контрактом та МКУ, аналогічних за формою та переліком, митну вартість визначав за основним методом - ціною контракту.

27.07.2023 постачальником було виписано рахунок-проформу №PRO-WM244-60 в рамках вказаного зовнішньоекономічного контракту на загальну суму 26 419,00 USD.

В подальшому, сума проформи-інвойс була зменшена та відображена у інвойсі від 22.08.2023 на суму 26 339,03 USD.

Поставці за даним рахунком підлягав товар за ціною 1,3163 USD/кг, а саме:

1. Самоклеюча плівка у джамбо-рулонах 1610мм х 4000м х 35мікр корисна ширина 1600мм, код 3919908060

2. Самоклеюча плівка у джамбо-рулонах 1610мм х 4000м х 38мікр корисна ширина 1600мм, код 3919908060

03.08.2023 ТОВ ТРІУМФ ПАК було сплачено 30% вартості товару в сумі 7 925,70 USD та 14.09.2023 було сплачено 70% вартості товару в сумі 18 413,33 USD.

Доставка товару здійснювалась ТОВ РВ ДАФ+. Вартість доставки відображена у довідці про транспортні витрати від 16.10.2023 № 4/13, відповідно до якої вартість транспортування вантажу автомобілем AC1593HO/AC0566XG за маршрутом Гданськ (Польша) - м/п Ягодин, Україна складає 60 000 грн.

Міжнародні транспортно-експедиційні послуги, зокрема, послуги з комплексу ТЕО в порту Gdansk (Польща) в № AU5274934 згідно коносаменту № BW23080443, що включали транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України (ВРР в порту, оформлення транзитної декларації, транспортно-експедиційні послуги, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, були надані TOB ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТИК та їх вартість відображена у Довідці від 19.10.2023 вих. № 4514/19.10.023 на суму 21 259,32 грн без ПДВ.

ТОВ ТРІУМФ ПАК для митного оформлення товару було подано відповідачу митну декларацію № 23UA10060426985U6 у графі 31 якої заявлено до митного оформлення 2 позицій товарів, що вказані в інвойсі.

До МД були надані документи, що підтверджували заявлену митну вартість та вказані відповідачем у картці відмови № UA100060/2023/000822:

Пакувальний лист (Facking lst) WM244-60 22.08.2023, Рахунок-проформа (Proforma invoice) PRO-WM244-60 27.07.2023, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) WM244-60 22.08.2023, Коносамент (Bill of lading) BW23080443 22.08.2023, Автотранспортна накладна (Road consignment note) GLAOI-2023100122 13.10.2023, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 23C4403A1548/00070 22.08.2023, Платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT 03.08.2023, Платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT 14.09.2023, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги A009833 09.10.2023, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 4/13 16.10.2023, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 4514 /19.10.2023 19.10.2023, Доповнення до зовнішньоекономічного договір (контракту) Додаткова угода № 1 05.07.2018, Доповнення до зовнішньоекономічного договір (контракту) Додаткова угода № 2 14.11.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договір (контракту) Додаткова угода № 6 28.01.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договір (контракту) Додаткова угода № 7 16.04.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договір (контракту) Додаткова угода № 8 30.12.2022, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов?язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1801/18 18.01.2018, Договір (контракт) про перевезення 050623/2 05.06.2023, Договір (контракт) про перевезення 248-ЮГЛ 08.02.2023, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 23UA100060426985U6 23.10.2023.

Митна вартість була визначена позивачем за основним методом: 26 339,03 USD (сплачена ціна) х 36,5401 грн (курс) + 60 000 грн (транспортні послуги) + 21 259,32 грн (комплекс послуг ТЕО) = 1 043 690,11 грн (заявлена декларантом митна вартість).

Митним органом було прийняте Рішення про коригування митної вартості від 25.10.2023 UA100060/2023/000078/2 та оформлено картку відмови у митному оформленні товару № UA100060/2023/000822, в якій зазначено, що ТОВ ТРІУМФ ПАК невірно обрано метод визначення митної вартості.

В картці відмови вказано, що у митному оформленні відмовлено з таких причин: Прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 UA100060/2023/000078/2: частина 6 ст. 54, ст. 256 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI), необхідність внесення змін до граф митної декларації. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено відповідно до глави 4 Митного кодексу України.

В порядку ч. 7 ст. 55 Митного Кодексу України митний орган за зверненням декларанта випустив товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного Кодексу України на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Декларантом було сплачено митні платежі в сумі: 31 103,16 грн + 101 922,65 грн = 133 025,81 грн.

У рішенні про коригування митної вартості (ч. 2) наведено перелік вимог, щодо подання додаткових документів, передбачених ст.53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана:

1) Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

2) Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією та інформацію біржових організацій про вартість сировини.

ТОВ ТРІУМФ ПАК було направлено відповідачу 16.11.2023 лист, в якому надані пояснення та надані наступні документи: Копія прайс-листа постачальника; Копія договору № 80 від 08.06.2023 між ТОВ РВ ДАФ+ та ТОВ ТРАНС ІМПЕРІЯ, що вказане в CMR в якості перевізника; Копія Висновку спеціалізованої експертної організації Укрпромзовнішекспертиза від 14.11.2023 № 1930.

Вважаючи протиправним рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 25.10.2023 за № UA100060/2023/000078/2 ТОВ «ТРІУМФ ПАК» звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного Кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

На виконання ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 ст. 257 МК України встановлює, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Абзаци 1-27 ч. 8 ст. 257 МК України передбачають, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) назва країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно із ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Керуючись ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За правилом, визначеним п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.

Щодо доводів відповідача, що позивач не підтвердив транспортні витрати, слід зазначити наступне.

Згідно Договору-доручення № 050623/2 на транспортно-експедиторське обслуговування від 05.06.2023 між декларантом та ТОВ РВ ДАФ+, який було надано при митному оформленні та відображено у картці відмови, ТОВ РВ ДАФ+ зобов?язалось виконати доручення на організацію вантажів декларанта, у тому числі шляхом залучення третіх осіб. На підтвердження залучення третіх осіб, які вказані в CMR в якості перевізника, позивачем додатково була надана копія договору № 80 від 08.06.2023 між ТОВ РВ ДАФ+ та ТОВ ТРАНС ІМПЕРІЯ, що як вірно вказує суд першої інстанції, підтверджує транспортні витрати позивача.

Так, Відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 правила Інкотермс описують завдання, витрати та ризики, пов`язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов`язки, наприклад обов`язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін.

Згідно з правилами Інкотермс Перевезення оплачено до (CPT), Перевезення та страхування оплачено до (CIP), Вартість і фрахт (CFR) та Вартість, страхування та фрахт (CIF) назване місце відрізняється від місця поставки.

Відповідно до цих чотирьох правил Інкотермс, назване місце - це місце призначення, до якого оплачується перевезення Продавцем.

Згідно з Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування.

Таким чином витрати на транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Натомість відповідач дійшов до хибного висновку, що у випадку поставки на умовах CIF Гданськ та не зазначення у контракті про зарахування витрат на транспортування до ціни товару, зазначеної у інвойсі, вказані витрати повинні бути включені додатково до митної вартості товару.

Тобто, вказані витрати у випадку поставки на умовах CIF в будь-якому випадку включені у фактурну вартість товарів, незважаючи на умови контракту щодо цього, та додатково до митної вартості товарів не включаються.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив транспортні витрати, адже такі витрати вже були включені до ціни товару під час транспортування до порту Гданськ та були понесені продавцем, а не позивачем. А при переміщенні по території України, транспортні витрати були, як підтверджено матеріалами справи були надані ТОВ «РВ ДАФ+» та за передорученням, ТОВ «ТРАНС ІМПЕРІЯ».

Крім того, згідно з пунктом 14 Висновків Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така Довідка наявна у позивача та складена 19.10.2023 та 16.10.2023 (а.с. 62 та 54).

Також, колегія суддів вважає, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.

Крім того, відповідно до статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Тобто, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Водночас, як не заперечується сторонами у справі, декларація країни відправлення заповнена англійською мовою, що є іноземною мовою міжнародного спілкування та офіційною мовою ООН і тому відповідно до ст. 254 МК України, текст заповнений англійською мовою не підлягає перекладу. Крім того, як вірно вказує позивач, вартість товару має цифрове значення і перекладу не підлягає. Таким чином, вимоги щодо надання перекладу на українську мову декларації країни відправлення, є безпідставними.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 25.10.2023 за №UA100060/2023/000078/2, а відтак, його протиправність та наявність підстав для скасування вказаного рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; п. 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ.Ю. Ключкович

СуддіТ.Р. Вівдиченко

І.О. Грибан