Постанова

від 13.09.2024 по справі 300/4725/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4725/24 пров. № А/857/18533/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Боршовський Т.І.), ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження м. Івано-Франківськ 08 липня 2024 року, у справі № 300/4725/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

13 червня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила: визнати протиправними дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківському районі Івано- Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. щодо винесення постанови від 06.06.2024 року ВП№75230721 про відкриття виконавчого провадження винесену при примусовому виконанні постанови №73458756 від 30.11.2023 року про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті ІваноФранківську Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ) 26 800 грн. виконавчого збору; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. від 06.06.2024 року ВП№75230721 про відкриття виконавчого провадження винесену при примусовому виконанні постанови №73458756 від 30.11.2023 року про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті ІваноФранківську Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ) 26 800 грн. виконавчого збору; визнати протиправними дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі ІваноФранківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. щодо винесення постанови від 06.06.2024 року ВП№75230721 про розмір мінімальних витрат в сумі 347,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. від 06.06.2024 року ВП№75230721 про розмір мінімальних витрат в сумі 347,00 грн.;

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, на час відкриття виконавчого провадження № 73458756 в державного виконавця були відсутні відомості про повне виконання боржником рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 в справі № 300/2664/23 в добровільному порядку, на переконання суду першої інстанції, державний виконавець правомірно розпочав примусове виконання виконавчого документа. Суд першої інстанції вказав, що лише після отримання постанови від 30.11.2023 про відкриття виконавчого провадження № 73458756 Військова частина НОМЕР_1 листом № 350/486/300/1/1627 від 20.12.2023 повідомила Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 300/2664/23 та долучила платіжні інструкції від 19.12.2023 № 1083 про переказ ОСОБА_1 6758,80 грн. та № 1084 про переказ ОСОБА_1 1686,75 грн. Зі змісту платіжних інструкцій від 19.12.2023 № 1083 та № 1084 вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 виконала рішення суду від 23.06.2023 у справі № 300/2664/23 лише 19.12.2023, тобто після відкриття 30.11.2023 виконавчого провадження № 73458756. Суд першої інстанції звернув увагу, що постанова головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.11.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. у виконавчому провадженні № 73458756 є чинною, оскільки позивачем не оскаржувалася, та не скасовано ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Щодо постанови головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. від 06.06.2024 ВП №75230721 про розмір мінімальних витрат в сумі 347,00 грн., то суд першої інстанції вказав, що постанова від 06.06.2024 ВП №75230721 містить відомості про вид витрат виконавчого провадження, а саме зазначено, що це мінімальні витрати виконавчого провадження, які складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження. Отже судом першої інстанції не встановлено підстав для скасування постанови від 06.06.2024 ВП №75230721. Суд першої інстанції дійшов висновку, що головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. правомірно прийнято 06.06.2024 постанову про відкриття виконавчого провадження № 75230721 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки такі постанови прийняті з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» та критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладених в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що головним державним виконавцем протиправно, всупереч вимогам ч. 4, 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2024 року при примусовому виконанні постанови №73458756 від 30.11.2023 року про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті ІваноФранківську Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ) 26 800 грн. виконавчого збору (ВП№75230721). Скаржник зазначає, що згідно з частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Скаржник зауважує, що на момент винесення постанови від 06.06.2024 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 року у справі №30/2664/23 виконано в добровільному порядку згідно платіжних доручень №№1083 та 1084 від 19.12.2023 про виплату ОСОБА_1 коштів. На думку скаржника, що у головного державного виконавця не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження саме 06.06.2024, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 30.11.2023, а тому такі дії головного державного виконавця та постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2024 року, винесену при примусовому виконанні постанови №73458756 від 30.11.2023 року про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26 800 грн. виконавчого збору і, відповідно, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.06.2024 року не відповідають вимогам Закону №1404-VIII.

Враховуючи положення статей 287, 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 в справі № 300/2664/23 задоволено позов ОСОБА_1 : визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні його з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 21.06.2018.

21.11.2023 Івано-Франківський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 300/2664/23, згідно якого рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 300/2664/23 набрало законної сили 25.07.2023.

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 300/2664/23, до якого долучив виконавчий лист № 300/2664/23 від 21.11.2023.

30.11.2023 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 73458756 з примусового виконання виконавчого листа № 300/2664/23 від 21.11.2023, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 21.06.2018.

Листом № 230645 від 30.11.2023 головний державний виконавець Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_2 направив вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2023 Військовій частині НОМЕР_1 .

Також 30.11.2023 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 73458756 та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн.

Листом № 230778 від 30.11.2023 головний державний виконавець Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_2 направив вищевказану постанову про стягнення виконавчого збору Військовій частині НОМЕР_1 .

Листом № 350/486/300/1/1627 від 20.12.2023 Військова частина НОМЕР_1 повідомила Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 300/2664/23 в добровільному порядку та долучила платіжні інструкції від 19.12.2023 № 1083 про переказ ОСОБА_1 6758,80 грн. та № 1084 про переказ ОСОБА_1 1686,75 грн.

05.06.2024 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 73458756 з примусового виконання виконавчого листа № 300/2664/23 від 21.11.2023 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому зазначено, що виконавчий документ виконано, постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

06.06.2024 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 75230721 з примусового виконання постанови № 73458756 від 30.11.2023 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору 26800,00 грн.

06.06.2024 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 75230721 з примусового виконання постанови № 73458756 від 30.11.2023, загальна сума мінімальних витрат 347,00 грн.

Вважаючи протиправними дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишина Д.В. щодо винесення постанови від 06.06.2024 ВП №75230721 про відкриття виконавчого провадження та дії щодо винесення постанови від 06.06.2024 ВП №75230721 про розмір мінімальних витрат в сумі 347,00 грн., Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-УІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-УІП виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 4 ст.19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону №1404-VIII).

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п`ятою та шостою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.11.2023 головним державним виконавцем Гринишиним Д.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 73458756 з примусового виконання виконавчого листа № 300/2664/23 від 21.11.2023, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 21.06.2018.

Окрім того, 30.11.2023 року - державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 73458756 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн

Після отримання постанови від 30.11.2023 про відкриття виконавчого провадження № 73458756 Військова частина НОМЕР_1 листом № 350/486/300/1/1627 від 20.12.2023 повідомила Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 300/2664/23 в добровільному порядку та долучила платіжні інструкції від 19.12.2023 № 1083 про переказ ОСОБА_1 6758,80 грн. та № 1084 про переказ ОСОБА_1 1686,75 грн.

Зі змісту вказаних платіжних інструкцій вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 виконала рішення суду від 23.06.2023 у справі № 300/2664/23 лише 19.12.2023, тобто після відкриття 30.11.2023 виконавчого провадження № 73458756.

Згідно із частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Пунктом 8 розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, державний виконавець діє правомірно, відповідно до норм чинного законодавства, є правильними та відповідають обставинам справи.

Поряд з цим, згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Також правильно суд першої інстанції зазначив, що аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що виконавчий збір є своєрідною штрафною санкцією майнового характеру за невиконання в добровільному порядку виконавчого документа, а обов`язковою передумовою стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується. Крім того, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина сьома статті 27 Закону № 1404-VIII).

Частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього ж Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, системний аналіз положень статті 26, статті 27 Закону № 1404-VIII, Інструкції № 512/5 в аспекті спірних правовідносин дає підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання виконавчого документа. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Верховний Суд у постановах від 28.04.2020 по справі № 480/3452/19, від 20.11.2019 по справі № 480/1558/19 дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови.

Стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України. Дана правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом у постановах від 23.01.2019 року (справа № 703/1086/17), від 13.02.2019р. (справа № 295/13991/16-а), та від 19.09.2019р. (справа№ 420/1373/19).

Апеляційним судом з матеріалів справи не встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості добровільно виконати рішення суду, а отже державний виконавець правомірно розпочав примусове виконання виконавчого документа, та прийняв постанову про стягнення виконавчого збору.

Отже, скаржник належними та допустимими доказами не довів, які неправомірні дії вчинив відповідач при винесенні постанови від 06.06.2024 про стягнення виконавчого збору, так як, не встановлено судом апеляційної інстанції підстав для державного виконавця не стягувати з Військової частини НОМЕР_1 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 73458756.

Окрім того, як це правильно вказав суд першої інстанції, що постанова головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.11.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. у виконавчому провадженні № 73458756 є чинною, оскільки позивачем не оскаржувалася, та не скасовано ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

При цьому, апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що державний виконавець не вчинив жодних дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а, отже, не було підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки, діями, що спрямовані на примусове виконання рішення суду є прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій він зобов`язує (стимулює) боржника виконати рішення суду.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що оскаржена постанова головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. від 06.06.2024 ВП №75230721 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 73458756 від 30.11.2023 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн., прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо постанови головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. від 06.06.2024 ВП №75230721 про розмір мінімальних витрат в сумі 347,00 грн., апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Фінансування виконавчого провадження також регламентовано розділом VІ Інструкції № 512/5.

Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554. ( пункт 1 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5).

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). ( абзаци 1- 4 пункту 2 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. (абзаци 7-8 пункту 2 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5).

Системний аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» та приписів Інструкції № 512/5, дає можливість суду апеляційної інстанції констатувати, що такими чітко визначений обов`язок державного виконавця виносити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

В силу наведених положень виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.06.2024 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринишиним Д.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 73458756 з примусового виконання виконавчого листа № 300/2664/23 від 21.11.2023 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому зазначено, що виконавчий документ виконано, постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

При цьому, апеляційний суд враховує, що до повноважень державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження віднесено одночасне прийняття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому вказаним вище Законом та цією Інструкцією, а відтак при відкритті виконавчого провадження №75230721 від 06.06.2024 року про стягнення з позивача мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 347,00 грн. державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи відсутність встановлених судом порушень відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.06.2024 № 75230721, такі скасуванню не підлягають.

Окрім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки дії державного виконавця перебувають у причино - наслідковому зв`язку з його рішеннями, а відтак відсутні підстави визнання протиправними дій державного виконавця щодо прийняття таких постанови.

Відповідно до положень частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви правомірності винесення оскаржуваних постанов, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 287, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі № 300/4725/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко