Ухвала

від 12.09.2024 по справі 420/26587/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа №420/26587/23

адміністративне провадження №К/990/34389/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро і Павло» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 420/26587/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів: Дністровського міжрайонного управління водного господарства, Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро і Павло», Державного підприємства «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії», про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно - західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області щодо погодження 17.03.2023 режиму рибогосподарської експлуатації Барабойського водосховища;

- визнати протиправними дії Державного агентства меліорації та рибного господарства України щодо погодження 18.04.2023 режиму рибогосподарської експлуатації Барабойського водосховища;

- визнати протиправним та скасувати режим рибогосподарської експлуатації Барабойського водосховища, погоджений 17.03.2023 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області та 18.04.2023 Державним агентством меліорації та рибного господарства України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024, позовні вимоги задоволено.

09.09.2024 скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 420/26587/23 за вищевказаним позовом, з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування статей 90, 122 КАС України статті 23 Закону України від 14.10.2024 №1697-VII "Про прокуратуру" та положень Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 №4 у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №911/2827/20, від 23.03.2021 у справі №917/665/20, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 09.06.2021 у справі №916/1674/18, від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 та в ухвалі Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №800/499/17 стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, пропущення органом прокуратури строків звернення до адміністративного суду та щодо призупинення дії та скасування режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

В справі №912/2385/18 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження були додаткові угоди до укладеного відповідачами договору про постачання природного газу.

В справі №911/2827/20 на постанову Верховного Суду від 16.02.2022 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було розпорядження місцевого органу виконавчої влади, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди юридичній особі для організації рибогосподарської діяльності та передано останньому на умовах довгострокової оренди земельну ділянку та договір оренди землі від 22.12.2008, укладений між місцевим органом виконавчої влади та юридичною особою щодо земельної ділянки для організації рибогосподарської діяльності.

В справі №917/665/20 на постанову Верховного Суду від 23.03.2021 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було рішення органу місцевого самоврядування від 17.10.2019 "Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки" та від 21.11.2019 "Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності" та договір оренди земельних ділянок.

В справі №913/124/20 на постанову Верховного Суду від 07.04.2021 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було рішення тендерного комітету та договір про закупівлю товару.

В справі №916/1674/18 на постанову Верховного Суду від 09.06.2021 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження була додаткова угода до укладеного відповідачами договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

В справі №826/13000/18 на постанову Верховного Суду від 25.07.2019 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Натомість у цій справі предметом оскарження є дії відповідачів щодо погодження режимів рибогосподарської експлуатації водосховища.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №800/499/17, оскільки за змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного саме в постанові, а не в ухвалі суду касаційної інстанції.

А відтак, зазначене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними, оскільки судове рішення ухвалено в інших правовідносинах, тобто є нерелевантним у порівнянні із оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Окрім того, згідно з частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, розмір судового збору складав 1,5 % ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, розмір судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Як видно з оскаржуваних судових рішень позов у цій справі містить дві позовні вимоги немайнового характеру.

Отже, ставка судового збору за звернення з позовом у цій справі становила 5368,00 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подачу касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 8588,80 грн.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

До касаційної скарги не додано доказів направлення копій касаційної скарги Державному підприємству «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії».

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України), документа про сплату судового збору на суму 8588,80 грн та доказів направлення копій касаційної скарги Державному підприємству «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії».

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету 22030102, Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро і Павло» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 420/26587/23 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець

Л.В. Тацій,

Судді Верховного Суду