Рішення

від 13.09.2024 по справі 200/4886/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року Справа№200/4886/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК" про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В :

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК" (далі - відповідач), у якому просить:

- стягнути з Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2023 році, у розмірі 122576,03 грн та пеню у розмірі 833,51 грн.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що відповідно до інформації з Пенсійного фонду України про створення відповідачем кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2023 році становила 287 осіб, внаслідок чого, відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у відповідача у 2023 році мало бути працевлаштовано 11 осіб з інвалідністю, проте фактично не працювало жодної.

З огляду на це, позивач стверджує, що відповідачем не було виконано нормативу щодо створення 11-ти робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2023 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у розмірі 122576,03 грн та пеню (станом на 02.05.2024 року) в розмірі 833,51 грн.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач, серед іншого, зазначає про те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підприємство (місцезнаходженням якого є м. Маріуполь Донецької області) наразі фактично не здійснює свою основну діяльність та не надає послуги населенню, однак виконує норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, відповідач вказує, що у спірному 2023 році на підприємстві були працевлаштовані 11 осіб з інвалідністю, зокрема:

1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

2. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

3. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 );

4. ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 );

5. ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 );

6. ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 );

7. ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 );

8. ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 );

9. ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 );

10. ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 );

11. ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ).

При цьому відповідач посилається на звіти за 2021-2023 роки та 1-й квартал 2024 року, які були сформовані та подані на вебпорталі Державної податкової служби України, а також на уточнюючий звіт за 4-й квартал 2023 року, в яких зазначені дані працівники.

Крім того, відповідач звертає увагу на наказ підприємства від 01.04.2022 року № 1/4-о "Про встановлення режиму роботи підприємства та організацію роботи з питань дотримання норм трудового законодавства", пунктом 5 якого установлено в порядку статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" з працівниками, знаходження яких на підконтрольній території не підтверджене, визначеними у додатку 4 до цього наказу, призупинити дію трудових договорів у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Згідно з додатком 4 до вказаного наказу "Перелік працівників КП "КОМУНАЛЬНИК" на 01.04.2022, з якими припинено дію трудових договорів, відповідно, припинено виплату заробітної плати" дія трудових договорів призупинена (із припиненням виплати заробітної плати), у тому числі, із зазначеними вище особами, що, на переконання відповідача, так само підтверджує наявність цих працівників та виконання нормативу.

За даних обставин відповідач вважає, що у 2023 році дотримався нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Серед іншого, відповідач зауважує, що форма 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для осіб з інвалідністю у 2023 року ним не надавалась, однак за ненадання такої звітності не передбачено штрафні санкції, стягнення яких є предметом позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК" про стягнення грошових коштів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/4886/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 13.08.2024 року витребувано докази у відповідача по даній справі, зокрема: копії наказів про прийняття на роботу та повідомлень про прийняття працівника на роботу, докази на підтвердження наявності інвалідності, письмові пояснення та відповідні докази (за їх наявності) щодо скасування призупинення дії трудових договорів у порядку частини 2 статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" або поновлення дії трудових договорів у інший спосіб відносно осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Вимоги ухвали суду від 13.08.2024 року відповідачем виконані частково.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач у цій справі, Донецьке обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, код згідно з ЄДРПОУ 13492430, місцезнаходження: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1А, у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач у справі, Комунальне підприємство "КОМУНАЛЬНИК", зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 32164402, місцезнаходження: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Набережна, буд. 18.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, згідно з інформацією Пенсійного фонду України середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2023 році становила 287 осіб.

Отже, відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у відповідача у 2023 році мало бути працевлаштовано 11 осіб з інвалідністю, але, як стверджує позивач, фактично не працювало жодної.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду інформацію з Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування ОЗІ (ЦБІ) щодо відповідача за 2023 рік, а також лист Донецького обласного центру зайнятості від 17.05.2024 року № 04.03/1380/01-39-24, наданий на запит від 26.04.2024 року № 06-06/561, яким позивач повідомлений про те, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для осіб з інвалідністю у 2023 році відповідачем не надавались.

За наданими позивачем розрахунками, сума адміністративно-господарської санкції та сума пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2023 році становлять 122576,03 грн та 833,51 грн, відповідно.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Правові, економічні, а також організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття встановлені Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).

Статтею 5 Закону № 5067-VI передбачені гарантії у сфері зайнятості населення.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону № 5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Категорії громадян, що мають певні додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначені статтею 14 Закону № 5067-VI.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 5067-VI установлено, що до категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 статті 14 Закону № 5067-VI передбачено, що для працевлаштування вказаних у частині першій цієї статті громадян (крім осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких визначається згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам, організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону № 5067-VI роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім осіб з інвалідністю), забезпечують їх працевлаштування самостійно. За сприянням для працевлаштування цієї категорії громадян роботодавці можуть звернутися до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Норматив працевлаштування на роботу осіб з інвалідністю, як певної окремої категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначається Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до вимог частини 3 статті 18 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами 1-2 статті 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог, встановлених статтею 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до положень абзацу 4 статті 19 Закону № 875-XІI виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Положеннями абзацу 6 статті 19 Закону № 875-XІI установлено, що Пенсійний фонд України у порядку і за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, а також про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, який встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з абзацом 11 статті 19 Закону № 875-XІI визначено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзаців 12-13 статті 19 Закону № 875-XІI Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з абзацами 1-2 статті 20 Закону № 875-XІI передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є меншою, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до положень абзацу 3 статті 20 Закону № 875-XІI сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Абзацами 4-5 статті 20 Закону № 875-XІI визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються і сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. При несплаті адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення правил здійснення господарської діяльності, встановлених законодавчими актами, до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Перелік адміністративно-господарських санкцій, установлений частиною 1 статті 239 ГК України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень і у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Санкції у справі, що розглядається, застосовуються уповноваженим органом державної влади до відповідача, як суб`єкта господарювання, за порушення визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності та є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 20 Закону № 875-ХІІ та статей 238, 239 ГК України.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для таких підприємств, установ, організацій (у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю) та фізичних осіб, що використовують найману працю, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу.

Водночас, законом передбачені випадки, коли суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідно до положень статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як вже було вказано, за частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 18-1 Закону № 875-ХІІ визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, обов`язок роботодавця зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

У той же час, роботодавець зобов`язаний створити робочі місця для осіб з інвалідністю та повідомити про їх наявність, і повинен працевлаштовувати таких осіб.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 року № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок № 827-22) та форму цієї звітності.

Відповідно до вимог пунктів 1.4. та 1.5. Порядку № 827-22 форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії), незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з пунктом 1.5. Порядку № 827-22 форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їх діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 1.6. вказаного Порядку № 827-22 установлено, що роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Згідно з вимогами пункту 1.7. Порядку № 827-22 актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також зазначене уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Пунктом 1.8. Порядку № 827-22 передбачено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Із наведених вище норм Порядку № 827-22 слідує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН чинним законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто законодавством передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Водночас, актуальність вказаної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць, а так само перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця. При цьому роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й).

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН у строк не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, у подальшому фахівцями центру зайнятості за результатами проведеної актуалізації не встановлено змін стосовно актуальних вакансій, які були вказані у поданій формі № 3-ПН, і роботодавець не повідомляв центр зайнятості про закриття вакансій, він вважається таким, що вжив усіх залежних від нього, передбачених законодавством, заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто вжив усіх залежних від нього заходів задля недопущення господарського правопорушення.

Правові висновки аналогічного змісту були наведені Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16, від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 13.05.2021 року у справі № 260/554/19, від 15.06.2022 року у справі № 520/2875/2020, від 13.03.2023 року у справі № 460/5056/21 та інших.

Судом установлено, що у 2023 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 287 осіб, тож відповідачем, виходячи з вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ, мало бути створено 11 робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, і подано до відповідного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Як було вказано вище, Донецьким обласним центром зайнятості, на запит позивача, було повідомлено, що згідно з даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для осіб з інвалідністю у 2023 році відповідачем не надавались.

Факт неподання звітів за формою 3-ПН відповідачем також не заперечується.

Відповідач заперечує факт непрацевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю у 2023 році та зазначає, що фактично у нього в цей період працювало 11 осіб з інвалідністю.

На підтвердження цих обставин відповідачем надано копії звітності за період з 2021-2024 роки, а саме: звіти "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" за 4-й квартал 2021 року, за 1-й квартал 2022 року, за 1-й квартал 2024 року, а також звіти "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" за 1-й квартал 2022 року, за 2-4 квартали 2023 року (уточнюючі), за 1-й квартал 2024 року.

Проте, приймаючи до уваги те, що спірним у даній справі є невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, саме у 2023 році, суд зазначає, що звітність відповідача за 2021-2022 роки та 2024 рік не може бути врахована як належний доказ при ухваленні цього рішення.

Також відповідачем надано копії повідомлень про прийняття працівника на роботу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та копії довідок МСЕК про встановлення інвалідності щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Стосовно надання повідомлень про прийняття працівника на роботу щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_10 відповідач зазначає, що ці працівники були працевлаштовані до того, як надсилання повідомлень про працевлаштування були обов`язковими, тому ці працівники зазначені у звіті за 2016 рік "Таблиця 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" під порядковими номерами 55 та 324, де у графі "Код категорії застрахованої особи" вказано "2", що відповідає категорії "Працюючі особи з інвалідністю на підприємствах, в установах і організаціях".

З приводу довідок про встановлення інвалідності відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , відповідач вказує на те, що через бойові дії у м. Маріуполь, де було розташовано підприємство, здійснити збереження документації з кадрової роботи стало неможливим і, на теперішній час, досі невідомо, чи є вцілілі документи підприємства, а також зазначає про неможливість їх надання суду в зв`язку з обмеженими засобами зв`язку та перебуванням низки працівників за межами України.

Суд зауважує, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не вказані відповідачем у відзиві на позовну заяву як працівники його підприємства, яким було встановлено інвалідність. Докази встановлення інвалідності даним особам відповідачем до суду також не надані.

Окрім того, відповідачем надано суду копію наказу від 01.04.2022 року № 1/4-о "Про встановлення режиму роботи підприємства та організацію роботи з питань дотримання норм трудового законодавства", пунктом 5 якого установлено в порядку статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" з працівниками, знаходження яких на підконтрольній території не підтверджене, визначеними у додатку 4 до цього наказу, призупинити дію трудових договорів у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Згідно з додатком 4 до вказаного наказу "Перелік працівників КП "КОМУНАЛЬНИК" на 01.04.2022, з якими припинено дію трудових договорів, відповідно, припинено виплату заробітної плати" дія трудових договорів призупинена (із припиненням виплати цим особам заробітної плати), у тому числі, із зазначеними вище особами, а саме - з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Суд зазначає, що за змістом положень частини 4 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, з огляду на зміст положень частини 4 статті 24 КЗпП України, належними та допустимими доказами працевлаштування особи можуть бути трудовий договір, оформлений наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також суд звертає увагу на те, що за чинним законодавством (Закони України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності", тощо) належним доказом наявності у особи інвалідності є, зокрема, довідка форми № 157-1/о, яка видається за результатами огляду Медико-соціальної експертизи (МСЕК).

Згідно з положеннями частини 2 статті 74 КАС України установлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо того, що надана звітність (звіти "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" та звіти "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам") підтверджує факт працевлаштування на підприємстві вказаним ним осіб та факт наявності у цих осіб інвалідності.

Так само, враховуючи наведене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що належним та допустимим доказом працевлаштування зазначених ним осіб є наказ "Про встановлення режиму роботи підприємства та організацію роботи з питань дотримання норм трудового законодавства" від 01.04.2022 року за № 1/4-о.

Відповідачем, у тому числі на виконання вимог ухвали від 13.08.2024 року, надано належні та допустимі докази працевлаштування (повідомлення про прийняття працівника на роботу) лише відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також належні та допустимі докази на підтвердження інвалідності (довідки до акта огляду МСЕК) лише відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Як вже було вказано, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не вказані відповідачем у відзиві на позовну заяву як працівники підприємства, яким було встановлено інвалідність. Докази наявності інвалідності щодо зазначених осіб відповідачем до суду також не надані.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем були надані належні та допустимі докази щодо працевлаштування на підприємстві у 2023 році лише 2-х осіб з інвалідністю, а саме - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (замість 11-ти осіб).

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактів працевлаштування на підприємстві вказаних відповідачем осіб та наявності у них інвалідності суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім встановлених статтею 78 цього Кодексу випадків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту виконання у 2023 році нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю в повному обсязі (щодо 11-ти робочих місць).

Таким чином, судом установлено, що відповідачем допущено правопорушення у сфері господарювання - невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю у кількості 9-ти робочих місць (враховуючи працевлаштування лише 2-х з 11-ти осіб з інвалідністю), за яке мають бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

За змістом частини 1 статті 20 Закону № 875-XІI адміністративно-господарські санкції визначаються у сумі, розмір якої визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, яке призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, однак не зайняте особою з інвалідністю.

Враховуючи норматив робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю для відповідача (11 осіб) та кількість не зайнятих на підприємстві відповідача робочих місць особами з інвалідністю (9 місць), а також приймаючи до уваги розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача (11143,28 грн), адміністративно-господарські санкції, які підлягають стягненню в даному випадку, складають:

11143,28 грн х 9 = 100289,52 грн.

Порядок нарахування пені та її сплати було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223.

Згідно з пунктом 3.1. зазначеного Порядку нарахування пені здійснюється у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України (наведених у постановах Правління Національного банку України) за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України "Про розмір облікової ставки Національного банку України" від 25.04.2024 року № 133-рш розмір облікової ставки з 26.04.2024 року становить 13,5%, тобто розрахунковий одноденний розмір пені (розмір пені за 1 день прострочення), становить:

13,5 х 120 : 100 : 366 (кількість днів у поточному році) = 0,04%

Отже, пеня, яка нарахована на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю та яка підлягає стягненню в даному випадку (з урахуванням періоду, за який позивачем був здійснений відповідний розрахунок), складає:

100289,52 грн х 0,04% х 17 = 681,97 грн.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (у межах вказаних сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що підлягають стягненню за наслідками здійсненого судом перерахунку).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку з наведеним судові витрати суб`єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись нормами Конституції України, Господарським кодексом України, Законами України "Про зайнятість населення" та "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", наказом Міністерства економіки України "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК" про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК" (код згідно з ЄДРПОУ 32164402, місцезнаходження: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Набережна, буд. 18) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 100289 (сто тисяч двісті вісімдесят дев`ять) гривень 52 копійки та пеню у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 97 копійок, на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 13 вересня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч