Рішення

від 13.09.2024 по справі 320/21040/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року Київ № 320/21040/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у не вчиненні дій по по виключенню (видаленню) із інтернетсайту у мережі інтернет (https://erau.unda.org.ua) реєстр адвокатів Національної асоціації адвокатів України, а саме, під назвою «Єдиний реєстр адвокатів України», як створений та діючий у незаконний спосіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на електронну пошту відповідача 09.04.2023 було направлено заяву вимогу про невідкладне виключення (видалення) із інтернет сайту мережі інтернет Реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України, як створеного та діючого у незаконний спосіб, порушує права та законні інтереси адвокатів і завдають їм матеріальної та моральної шкоди, через приниження честі, гідності та ділової репутації.

Позивач вказує, що Реєстр адвокатів Національної асоціації адвокатів України, не створений і не діючий у законний спосіб, а тому підлягає відключенню (видаленню) із інтернетсайту мережі інтернет. Вказує, що функціонування Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється у незаконний спосіб.

Зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України №835 «Про затвердження положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від 25.10.2015 встановлені обов`язки усім реєстраторам незалежно від форми власності. Відповідно до п. 11 зазначеного Положення про розпорядників усіх реєстрів, які формуються та публікуються відповідно до законів, є обов`язковим застосуванням інтерфейсу прикладного програмування (server-side Web API), захистом від свавільних змін (Blockchain) та доступом з єдиного державного веб порталу data.gov.ua. Вказує, що адміністратором Єдиного реєстру адвокатів України є приватна, не уповноважена особа, яка діє на власний розсуд, не несе відповідальності за дані, які включаються або вилучаються з названого реєстру. При цьому Положення про порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України не проходило правову експертизу та є таким, що не має публічного характеру і не створює прав та обов`язків для третіх осіб, державних органів та установ, в тому числі і для адвокатів. З огляду на що, вважає, що приватний реєстр не має публічного характеру, не створює прав та обов`язків для третіх осіб, державних установ та організацій, в тому числі і для адвокатів. Позивач, вважає, що відповідачем не виконано постанову Кабінету Міністрів України №407 від 03.03.2021 та Закон №1907-ІХ від 01.01.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 представнику відповідача було відмовлено у зупиненні провадження по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач, 09.04.2023 на електронну адресу «info.unba.org.ua» Національної асоціації адвокатів України, заяву вимогу (всьоме), де просив невідкладно виключити (видалити) із інтернетсайту Реєстр адвокатів Національної асоціації адвокатів України, Реєстр незаконно створеної та діючої Ради адвокатів м. Києва, як не створені (реєстри) у незаконний спосіб, порушують права та законні інтереси адвокатів і завдають ім. матеріальної та моральної шкоди, через приниження честі, гідності та ділової репутації.

Проте, відповідач вказаних позивачем дій не вчинив.

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 статті 17 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Рада адвокатів України діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, спрямовуючи, зокрема, свою діяльність на забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних та соціальних прав адвокатів.

Саме на Раду адвокатів України профільний Закон №5076-VI покладає обов`язок із забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Інформація ж, яка внесена Радою адвокатів України до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою та міститься на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що позивач, звернувся до відповідача з заявою вимогою про невідкладне виключення (видалення) із інтернет сайту мережі інтернет Реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України, як створеного та діючого у незаконний спосіб, порушує права та законні інтереси адвокатів і завдають їм матеріальної та моральної шкоди, через приниження честі, гідності та ділової репутації, однак відповідачем не було виконано вимогу позивача. Таким чином, позивач вказує на бездіяльність Національної асоціації адвокатів України, яка полягає у не вчиненні вище зазначених дій.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За змістом частин першої, другої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Згідно з частиною 3 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Частиною 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що Рада адвокатів України, зокрема: здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України; виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України.

Частинами першої, другої статті 45 Закону № 5076-VI передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Національна асоціація адвокатів України: 1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади; 2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності; 3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; 4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України; 5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Згідно з п. п. 4, 13 частини 4 статті 55 Закону № 5076-VI Рада адвокатів України здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України.

В силу статті 17 Закону №5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.

З метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

У пункті 9 частини четвертої статті 48 Закону №5076-VI передбачено, що Рада адвокатів регіону, окрім іншого, забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно з п. п. 1.1. - 1.4. Порядку №26 Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку.

Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за правилами цього Порядку.

Рада адвокатів України забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРАУ, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містить ЄРАУ, надає роз`яснення, проводить навчання щодо наповнення та користування ЄРАУ, а також виконує інші функції, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цим Порядком.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку № 26 відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України. За рішенням Ради адвокатів України та/або розпорядження Голови НААУ, РАУ, Рада адвокатів України, як адміністратор Другого рівня внесення відомостей до ЄРАУ, виконує функції та обов`язки адміністратора Першого рівня по веденню ЄРАУ. При внесенні таких даних (відомостей) та/або їх зміни, адміністратор бази даних ЄРАУ Другого рівня слідує командам системи електронної бази даних ЄРАУ.

Згідно з пунктом 2.8. Порядку № 26 відомості, що підлягають внесенню до ЄРАУ, включаються до нього адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та рішеннями Ради адвокатів України.

За пунктом 4.1. Порядку № 26 до відомостей, що містяться в ЄРАУ, вносяться зміни у разі: зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; поновлення права на заняття адвокатською діяльністю; припинення права на заняття адвокатською діяльністю; зміни адреси робочого місця адвоката; зміни прізвища, імені та по батькові адвоката; зміни організаційної форми адвокатської діяльності; внесення відомостей про помічників адвоката.

Відповідно до пункту 3.1. Порядку №26 до ЄРАУ вносяться такі відомості про адвокатів: прізвище, ім`я та по-батькові адвоката; номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про його видачу (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); найменування і місцезнаходження організаційних форм адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; адреси робочих місць адвоката (із зазначенням основної та/або додаткових адрес робочого місця), номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти; інформація про зупинення, припинення або поновлення права на заняття адвокатською діяльністю (зазначається у хронологічній послідовності та не підлягає вилученню, крім випадків передбачених Законом). Інформація відносно дисциплінарної відповідальності адвоката (вид дисциплінарного стягнення, строк застосування, підстава) у відповідному профайлі в Єдиному реєстрі адвокатів України обліковується в загальнодоступному вигляді протягом строку застосування дисциплінарного стягнення та 1 (один) рік після спливу його строку, за виключенням відомостей про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, стан яких залишається незмінним.

Крім того у пункті 3.1.6. Порядку № 26, як зазначалось вище, до ЄРАУ вносяться інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, електронний варіант фотокартки адвоката, інформація про підвищення кваліфікації, які є обов`язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ.

Таким чином у наведеному у пункті 3.1.6. Порядку №26 переліку відомостей в розділі «Інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України» не передбачено внесення відмітки стосовно скасування рішень Ради адвокатів України щодо зупинення, припинення або поновлення права на заняття адвокатською діяльністю на підставі судового рішення.

Інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, електронний варіант фотокартки адвоката, інформація про підвищення кваліфікації, які є обов`язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ.

Щодо покликань позивача стосовно інформаційних даних в Єдиному реєстрі адвокатів України, які розміщені без застосування обов`язкового переліку набору відкритих даних, який забезпечує послідовну стабільність інформаційних даних, суд зазначає наступне.

Згідно частини четвертої ст. 17 Закону та п. 6.2. Порядку інформація, що внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою та доступною у режимі перегляду на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України, за винятком випадків, передбачених законами та/або актами НААУ.

Своєю чергою Законом України «Про захист персональних даних» регулюються правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, п. 7 ч. 2 ст. 8 якого визначено, що суб`єкт персональних даних має право на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи.

Згідно з п. 6 ч.2 ст. 8 вказаного Закону суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

У ч.2 ст. 15 Законом України «Про захист персональних даних» визначені випадки, у разі настання яких персональні дані підлягають видаленню або знищенню. Однією з таких підстав є набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Отже, у разі відображення у персональних даних особи недостовірних відомостей, які впливають, зокрема, на її ділову репутацію така інформація підлягає видаленню володільцем/розпорядником персональних даних на підставі набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Закон України «Про захист персональних даних» поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Визначення розпорядника персональних даних міститься у статті 2 вказаного Закону та означає фізичну чи юридичну особу, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.

При цьому обробка персональних даних в розумінні вказаного Закону означає будь-яку дію або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про захист персональних даних» обумовлено, що володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи-підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;

4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Загальні вимоги до організаційних та технічних заходів захисту персональних даних під час їх обробки у базах персональних даних володільцем та розпорядником персональних даних - Національною асоціацією адвокатів України, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, Вищою ревізійною комісією адвокатури, радами адвокатів регіонів, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури встановлено Порядком обробки персональних даних у базах персональних даних, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 16 листопада 2017 року № 250 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 30 березня 2018 року № 38 (далі - Порядок № 250).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 250 володілець персональних даних - НААУ, ВКДКА, ВРКА, КДКА, РАР, інші органи адвокатського самоврядування.

За змістом пункту 1.7 Порядку № 250 з метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Пунктом 1.10 Порядку № 250 передбачено, що видалення або знищення персональних даних здійснюється у спосіб, що виключає подальшу можливість поновлення таких персональних даних.

З огляду на що суд вважає, що позивач не надано на підтвердження достатніх та допустимих доказів того, що інформація про адвокатів незаконно розміщена в Єдиному реєстрі адвокатів України без застосування обов`язкового переліку набору відкритих даних, який забезпечує послідовну стабільність інформаційних даних.

Щодо покликань позивача стосовно того що Положення про порядок ведення ЄРАУ не проходило правову експертизу, суд зазначає наступне.

Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, яким врегульовано порядок ведення згаданого Реєстру, до якого зокрема внесено зміни рішеннями Ради адвокатів України від 06 квітня 2013 року №111, від 01 червня 2013 року №149, від 27 липня 2013 року №184, від 27 вересня 2013 року №220, від 04-05 липня 2014 року №76, від 26 лютого 2016 року №66, від 23 квітня 2016 року №117, від 08 квітня 2017 року №64, від 05 серпня 2017 року №187, від 22 вересня 2017 року №190, від 02 червня 2018 року №93, від 25 липня 2018 року №109, від 13 грудня 2018 №218, від 14 грудня 2018 року №228, від 14 лютого 2019 року №20, від 21 вересня 2020 року №83.

Рішенням Національної асоціації адвокатів України від 22 серпня 2022 року №74 визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2023 року Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26 з наступними змінами та доповненнями та затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції, що підтверджує його доводи про невідповідність оскаржуваного акта Закону України «Про публічні електронні реєстри».

Згідно з частиною шостою статті 17 вказаного Закону Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України (ч. 6).

Отже Рада адвокатів України є органом адвокатського самоврядування, до повноважень якого віднесено затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України охоплюється поняттям нормативно-правового акта, викладеного у вищевказаній правовій нормі, оскільки затверджений рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26, з урахуванням змін та доповнень, внесених до нього рішеннями Ради адвокатів України від 06 квітня 2013 року №111, від 01 червня 2013 року №149, від 27 липня 2013 року №184, від 27 вересня 2013 року №220, від 04-05 липня 2014 року №76, від 26 лютого 2016 року №66, від 23 квітня 2016 року №117, від 08 квітня 2017 року №64, від 05 серпня 2017 року №187, від 22 вересня 2017 року №190, від 02 червня 2018 року №93, від 25 липня 2018 року №109, від 13 грудня 2018 року №218, від 14 грудня 2018 року №228, від 14 лютого 2019 року №20, від 21 вересня 2020 року №83, яка виконувала владні управлінські функції як суб`єкт владних повноважень, і цей Порядок містить норми права, які регулюють відносини у сфері адвокатської діяльності, носить загальний характер (розрахований на необмежену кількість суб`єктів) та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

Суд звертає увагу, що дана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду про нормативно-правовий характер рішень Ради адвокатів України, викладеним в постанові від 21 грудня 2020 року у справі №816/2353 та від 23 грудня 2021 року у справі №640/2600/19.

Згідно з ст. 2 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів» Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю.

Повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації визначені п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, а до прийняття зазначеного положення п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011.

Згідно з п. 2, 4 абз. 2 п. 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Отже зі змісту наведених правових норм не вбачається, що нормативно-правові акти Ради адвокатів України підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачають здійснення державної реєстрації Міністерством юстиції України рішень Ради адвокатів України.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами та набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем проігноровано (не виконано) вимоги Закону України «Про публічні електронні реєстри» та не вбачає підстав для надання правової оцінки Порядку щодо його відповідності приписам цього Закону. Указаний Закон прийнятий Верховною Радою України 18.11.2021, тому станом на час затвердження Порядку ведення ЄРАУ рішенням від 17.12.2012 №26 та внесення до нього змін та доповнень рішеннями від 06.04.2013 №111, від 01.06.2013 №149, від 27.07.2013 №184, від 27.09.2012 №220, від 04-05.07.2014 №76, від 26.02.2016 №66, від 23.04.2016 №117, від 08.04.2017 №64, від 05.08.2017 №187, від 22.09.2017 №190, від 02.06.2018 №93, від 25.07.2018 №109, від 13.12.2018 №218, від 14.12.2018 №228, від 14.02.2019 №20, від 21.09.2020 №83, зазначений Закон не регулював та не міг регулювати правовідносини, пов`язані з веденням ЄРАУ, з метою правового регулювання якого відповідачем затверджено указаний Порядок.

Щодо вимоги позивача щодо у не вчиненні відповідачем дій по виключенню (видаленню) із інтернет сайту у мережі інтернет Єдиного реєстру адвокатів України, суд зазначає наступне.

Єдиний реєстр адвокатів України був створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 22 серпня 2022 року № 74 (із змінами)

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

При цьому ч. 4 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Частиною 6 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.

При цьому, ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Національна асоціація адвокатів України:

1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади;

2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності;

3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України;

4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України;

5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Національна асоціація адвокатів України утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.

Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з`їздом адвокатів України та є її установчим документом.

З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

Тобто, Національна асоціація адвокатів України не має повноважень на вчинення дій по виключенню (видаленню) із інтернет сайту у мережі інтернет реєстру адвокатів, під назвою «Єдиний реєстр адвокатів України», як створений та діючий у незаконний спосіб, з огляду на що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Разом із цим, стаття 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає перелік гарантій адвокатської діяльності, стаття 43 - засади адвокатського самоврядування, а саме, що воно ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката і що брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України; стаття 57 - обов`язковість рішень органів адвокатського самоврядування, зокрема, унормовано, що рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами; рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов`язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до ЄРАУ; визначено порядок набрання чинності рішеннями органів адвокатського самоврядування - такі набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями. Стаття 7 КАС України визначає перелік джерел права, які застосовуються судом.

Крім цього, у контексті оцінки решти доводів позовної заяви, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у контексті загального завдання судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до такого завдання:

- адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб;

- зусилля адміністративного суду спрямовані на захист прав, свобод та інтересів вказаних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень;

- предметом адміністративного судочинства є публічно-правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особою з одного боку і суб`єктом владних повноважень з іншого.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства необхідно розглядати у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації. Це завдання, насамперед, обумовлене специфікою публічно-правових відносин, яка проявляється у наступних притаманних їм ознаках:

1) обов`язкова участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями;

2) підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому суб`єкту владних повноважень;

3) імперативність публічно-правових відносин;

4) домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Однак, важливо, щоб порушення цих прав, свобод чи інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відтак, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача з боку Відповідача (внаслідок не вчинення окремих дій).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України після встановлення права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (тобто існування порушеного права або можливості його порушення в майбутньому), яке має позивач, перевіряється законність оскаржуваного рішення.

Для цілей даної адміністративної справи Суд також вважає за необхідне звернути увагу на визначення понять «право» та «інтерес».

В контексті завдання адміністративного судочинства мова йде про захист суб`єктивних прав фізичних чи юридичних осіб.

Під суб`єктивним правом Суд розуміє міру юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної фізичної чи юридичної особи. Право це можливість щодо задоволення відповідних потреб фізичної чи юридичної особи.

В публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб`єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв`язку з не вчиненням відповідачем окремих дій.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.