Постанова

від 07.08.2024 по справі 404/186/16-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/186/16-ц

провадження № 22-ц/4809/799/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогосудді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасникисправи:

позивач - ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Перемот О.Г.

відповідач- ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Усатенко В.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2024 року, у складі головуючого судді Іванової Н.Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподіл спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподіл спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначала, що 28 серпня 1993 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Кіровським районним відділом ЗАГС міста Кіровограда Кіровоградської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 859.

В зареєстрованому шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 .

Вказувала, що шлюб було розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 2015 року.

За час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі ними було придбано разом за спільні кошти наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Звіздун Н.К. 15 жовтня 2004 року.

Коштами, за які була придбана ця квартира, були їхні заощадження та кошти, передані у власність матір`ю позивача, ОСОБА_5 , яка 28 вересня 2004 року продала свій будинок в селі Дмитрівка Знам`янському району та виручені гроші віддала їм. З часу купівлі квартири, мати була зареєстрована та проживала в даній квартирі.

Вважає, що право власності на вказану квартиру вона набула не просто як дружина особи, яка її придбала, а і власними коштами.

Також, у квартирі були зроблені невід`ємні поліпшення у 2004-2015 роках за рахунок спільних заощаджень.

Крім того, в період спільного проживання було придбано рухоме майно. З квартири вона забрала лише свої особисті речі ( книги та ікону). Зі спільно придбаних речей вона має лише мобільний телефон ОСОБА_6 та фен Філіпс.

Вважала, що відповідач своїми діями порушує її права, а тому вона звернулася в суд із даним позовом про визнання права власності та розподіл спільного майна подружжя, а тому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку у її спільному майні подружжя з ОСОБА_2 , квартирі АДРЕСА_1 та рухомому майні, виділивши її частку з майна ОСОБА_2 ; розподілити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно висновку експерта.

З урахуванням змін до позовні заяви позивачка просила:

визнати право власності за нею на 1/2 частку у її спільному майні подружжя з ОСОБА_2 : квартирі АДРЕСА_1 вартістю 442 196,29 грн.

визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 з відхиленням від часток співвласників, за яким виділити ОСОБА_1 в окреме користування кімнату 6 площею 10,6 кв.м., кімнату 5 площею 13,2 кв.м., веранду 9 площею 6,6 кв.м. (загалом 30,4 кв.м.);

зобов`язати її для забезпечення зазначеного варіанту порядку користування квартирою виконати запропоновані експертом роботи: демонтаж дверного блоку між приміщенням коридору 1 та кімнати 5, демонтаж частини перегородки між приміщенням коридору 1 та кімнати 5, влаштування перегородки в приміщенні кімнати 5, встановлення дверного блоку між приміщенням коридору 1 та кімнати 5.

відповідачу надати в окреме користування кімнату 7 площею 12,6 кв.м.

в спільне користування співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати приміщення: коридор 1 площею 9,5 кв.м., санвузол 2(3) площею 3,7 кв.м., кухню площею 4,8 кв., кладову 8 площею 0,8 кв.м., згідно схеми в додатку Г до висновку експерта №308 від 04 листопада 2021 року.

стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката та витрат, понесених на оплату експертиз.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2024 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 1 порядку користування (Додаток В) висновку експерта № 308 за результатами проведення судової будівельно-технічної і оціночно-будівельної експертизи, складеного 04 листопада 2021 року судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укпспецбудекспертиза», за яким: співвласнику ОСОБА_1 надано в користування кімнату 6 площею 10,6 кв.м. (23/50 ч.); співвласнику ОСОБА_2 надати в користування кімнату 7, площею 12,6 кв.м. (27/50 ч.).

В спільне користування співвласників надано приміщення: коридор 1 площею 4,8 кв.м., санвузол 2 (3) площею 3,7 кв.м., кухню 4 площею 4,8 кв.м., кімнату 5 площею 18,1 кв.м., кладову 8 площею 0,8 кв.м., веранду 9 площею 6,6 кв.м.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати.

Вказує, що позов є безпідставним і недоведеним належними та допустимими доказами. Зазначає, що спірна квартира придбана відповідачем за власні кошти, а тому на підставі ст.57 СК України не підлягає поділу.

Щодо позову в частині визначення порядку користування квартирою зазначає, що відсутній предмет спору, оскільки відповідач не чинив перешкоди у користуванні спірною квартирою ,а навпаки позивачка покинула відповідача та переїхала в інше місце проживання.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення ,стягнути судові витрати понесені під час розгляду справи на користь позивачка.

Зазначає, що оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення частково не відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.

Задовольняючі позов судом першої інстанції було всстановлено, що 28 серпня 1993 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 2015 року.

В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано трикімнатну квартиру в АДРЕСА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Звіздун Н.К., зареєстрованого в реєстрі за № 3908, право власності на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем (том 1 а.с. 5).

Встановлено, що дана квартира була придбана під час шлюбу.

Частиною 1 ст.60 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. (Постанова Верховного Суду України №6-843цс17 від 24.05.2017, постанови Верховного Суду №235/9895/15 від 06.02.2018, №404/1515/16-ц від 05.04.2018 та постанова Великої Палати Верховного Суду №372/504/17 від 21.11.2018).

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказане майно (квартира) набуто сторонами під час перебування ними у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю.

Вказану обставину суд першої інстанції правильно встановив.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що спірна квартира придбана за особисті кошти дружини чи чоловіка.

Тому доводи відповідача, що квартира не підлягає поділу, оскільки придбана за його особисті кошти є необґрунтованими та не доведені належними та допустимими доказами.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст.66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст.69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ч.ч.1,2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

Суд першої інстанції в порушення зазначених вище вимог чинного законодавства не визначив частку відповідача у спільному майні подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 , правильно встановивши про відсутність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне виправити даний недолік доповнивши резолютивну частину оскаржуваного рішення щодо визначення частки відповідача, шляхом зміни рішення суду першої інстанції .

Відповідно до статті 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Згідно частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Як передбачено ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком (квартирою) з виділенням конкретних приміщень, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них, що узгоджується із правовим висновком викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-79цс14.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судову будівельно-технічну і оціночно-будівельну експертизи.

Суд першої інстанції визначив порядок користування спірною квартирою згідно висновку експерта та запропонованого варіанту №1 ,з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, не встановивши обставин для зміни чи скасування рішення в цій частині.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2024 року - змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2024 року реченням: В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати понесені за розгляд справи, в апеляційному провадженні залишити по фактично понесеним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

09.09.2024 - складено постанову.

Головуючий суддя О.Л. Дуковський

Судді Л.М.Дьомич

О.А. Письменний