Рішення

від 05.09.2024 по справі 336/2118/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/2118/23

Провадження №: 2/336/136/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 5 вересня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представники ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 (представник ОСОБА_5 ), Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Мосіна О.В., звернулася до суду з вищезгаданимпозовом, в якому просиласуд визнати відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Запоріжжі, внести зміни до актового запису про народження № 717 від 01.09.2020 року, складеного Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), записавши: батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_7 НОМЕР_2 , виданий 01.02.2000 року Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, щоз 2006 року по березень 2022 року проживала єдиною сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 , вони мали спільний бюджет, разом харчувалися, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, турбувалися один про одного, мали взаємні права та обов`язки.

З 2006 року по 2014 рік, час продажу квартири, ОСОБА_1 та відповідач, ОСОБА_3 , проживали єдиною сім`єю у квартирі де співвласниками були сам Відповідач та його брат ОСОБА_8 , його матер, яка є третьою особою по справі - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

А з вересня 2014 року по березень 2022 року вони проживали у квартирі батька позивача, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 .

У період проживання єдиною родиною позивач разом з відповідачем за спільні сумісні кошти придбали у 2010 році телевізор «Philips», а у 2018 році пральну машину «Westfrost».

Незважаючи на те, що сторони спільно проживали однією сім`єю понад 16-ть років, увесь цей час між позивачем та матір`ю відповідача були неприязні відносини, через що позивачка відмовилася укладати шлюб з відповідачем до налагодження стосунків з його матір`ю.

30.08.2020 року від сумісного життя позивачки та відповідача народився син, ОСОБА_6 . У зв`язку із тим, що у Позивачки з матір`ю відповідача були дуже погані стосунки, позивачка вирішила, що у їх сина буде прізвище « ОСОБА_10 ».

У зв`язку із вищевикладеним, а також через те, що батьки дитини не були у шлюбі, у свідоцтві про народження сина, яке видане 01.09.2020 року, у графі «відомості про батька» зроблено запис, у відповідності до частини першої статті 135 СК України, прізвище батька зазначено - « ОСОБА_10 », по - батькові - « ОСОБА_11 »

Відповідач не заперечував проти того, щоб їх дитина мала прізвище « ОСОБА_10 ».

Відповідач визнавав себе батьком дитини ОСОБА_6 з часу, коли позивач дізналася про вагітність і після його народження.

Ще до народження відповідач знав та визнавав, що він є батьком дитини, якою позивач була вагітна. Після народження дитини саме відповідач вибрав йому ім`я « ОСОБА_12 » та називав його своїм синочком.

Після народження дитини відповідач утримував позивача та їх сина ОСОБА_12 . Відповідач купив для дитини дитячий візок, постійно купупав одяг, памперси, продукти дитячого харчування. 16.11.2020 року батьки похрестили сина ОСОБА_12 у церкві.

Відповідач працював у таксі, у зв`язку із чим, 05.02.2020 сторони взяли в оренду під викуп (лізінг) автомобіль «Dacia logan», державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , за який відповідач щомісяця сплачував по 9000 гривень. У вересні 2022 року родина мала сплатити у повному обсязі грошові кошти за вказане авто та автомобіль повинен був бути переоформлений на праві власності на відповідача.

Через воєнну агресію росії в Україні відповідач категорично наполіг на тому, щоб позивачка разом із їх сином ОСОБА_12 негайно поїхали за кордон з метою забезпечення захисту та безпеки дитини. 05.03.2022 позивачка з сином покинули Україну, а відповідач добровільно пішов до лав ЗСУ захищати державу.

Позивач та відповідач постійно спілкувалися як подружжя у мессенджерах Viber, WhatsApp, Telegram. 14.05.2022 року відповідач перестав виходити на зв`язок.

З листа тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу цивільно-військового співробітництва штабу Командування Сухопутних віськ ЗСУ №116/3 13223 від 24.06.2022 відомо, що відповідно до інформації наданої командуванням військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_3 1983 р.н., 17.05.2022 зник безвевісти під час артилерійського обстрілу позіції Збройних Сил України в районі с. Пилипчате Бахмутського району Донецької області.

По даному факту проведено службове розслідування, за результатами якого (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 13.06.2022 №471) ОСОБА_3 визнано зниклим безвісти і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 . 19.06.2022 військовою частиною НОМЕР_5 було направлено сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Визнання відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачці необхідно для отримання грошової допомоги від держави, яку раніше добровільно надавав відповідач дитині та позивачу.

01.06.2023 позивач подала заяву про зміну підстав позову, вказавши, що метою звернення до суду з позовом про визнання батьківства було та є право дитини, ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , знати своє фактичне та реальне походження, що включає вирішення питання хто є її батьком.

20.04.2023 року третя особа ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Стариченко М.П. надала суду письмові пояснення щодо позовної заяви ОСОБА_1 , де зазначено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду відповідно до вимог Кодексу України про адміністративне правопорушення, оскільки Міністерство оборони України як спеціально уповноважений суб`єкт, який уповноважений на призначення грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку має на метрі отримати позивачка у разі встановлення факту батьківства її сина з відповідачем, який зник безвісті.

Також вказано, що позивачка була викрита у подружній зраді, відповідач тривалий час не проживав разом з позивачкою. На думку третьої особи відповідач мав сумніви щодо походження сину і він не дав згоди на заначення себе батьком дитини.

Вважає, що додані до справи роздруківки скріншотів екрану з перепискою не можуть бути належним доказом по справі, оскільки з них не зрозуміло, з ким відбувалося спілкування, а фотографії не можуть бути доказом того, що відповідач є батьком дитини.

Не заслуговують на увагу й доводи позивачки про наявність договору лізінгу, оскільки це не стосується предмету позову, заперечувала проти призначення експертизи ДНК, оскільки для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу.

02.05.2023 представник третьої особи ОСОБА_4 адвокат Стариченко М.П. надав суду письмові пояснення щодо позову про збільшення позовних вимог аналогічні наданим раніше.

20.06.2023 року представник третьої особи ОСОБА_4 адвокат Стариченко М.П. надав суду письмові пояснення щодо наданого суду позивачкою акту про виїмку особистих речей для проведення молекулярно-генетичної експертизи, вважає, що проведення виїмки у такий спосіб не передбачена законодавством, походження таких речей викликають великі сумніви в результатах проведенної експертизи. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 13 березня 2023 року відкрито провадження по справі та визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження».

21.04.2023 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Мосіним О.В. подано позовну заяву про збільшення позовних вимог, а саме, позов ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , третя особа - Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів.

30 червня 2023 року представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Мосіною О.В. подано заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення аліментів, на інших вимогах позовних вимогах позову наполягали.

Ухвалою суду від 30 червня 2023 року вирішено: позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мосіна О.В. до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат Стариченко М.П., третя особа - Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), залишено без розгляду в частині позовних вимог про стягнення аліментів.

30.06.2023 р. представник позивачки адвокат Мосіна О.В. просила суд позовну заяву задовольнити з підстав, викладених у заяві про зміну підстав позову від 01.06.2023р.

Ухвалою сулу від 14 вересня 2023 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

В призначені судові засідання відповідач ОСОБА_3 та третя особа Вознесенівський районний у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не з`являлися, пояснень чи заяв по суті справи не надано. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 повідомлявся шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався. На підставі ч.3 ст.223 ЦПК України справу розглянуто у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухваши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мосіної О.В., представника трьої особи ОСОБА_4 - адвоката Стариченко М.П., вислухавши пояснення свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , пояснення експерта ОСОБА_23 , з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У вступному слові представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мосіна О.В., позовні вимоги підтримала, наполягала на задоволені позову.

У вступному слові представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат Стариченко М.П. підтримав письмові пояснення щодо позовної заяви, просив у задоволенні позову відмовити.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , про що Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зроблено відповідний актовий запис № 717.

Згідно з копії свідоцтва про народження вбачається, що матір`ю дитини є ОСОБА_1 , батьком дитини записаний ОСОБА_24 .

Відповідю Вознесенівського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.02.2023 року № 168/32.19-107 вкаано, що в актовому записі про народження № 717 від 01.09.2020 року відомості про батька зазначені зі слів матері - ОСОБА_24 . Будь-які інші дані щодо батька (дата народження, адреса проживання тощо) відсутні, оскільки реєстрація народження проводилася відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Згідно відповіді від 17.02.2023 року за № 264/01-08 КНП «Пологовий будинок № 3» ЗМР вбачається, що в індивідуальній карті вагітної і породіллі (медична документація - форма 111/0) ОСОБА_1 , в графі «Прізвище батька дитини», зазначений ОСОБА_3 , 1983 року народження який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; в медичній документації форма № 503 - 1/0 «Інформована згода на проходження тесту на ВІЛ» є згода ОСОБА_3 , якому 37 років (дата згоди - 27.01.2020 року); направлення на дослідження на наявність антитіл до ВІЛ (медична документація - форма № 249 -7/о) від 27.01.2020 року виписано на ім`я ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; заключення рентгенографії ЗОЗ «Пологовий будинок № 3» від 02.09.2020 року.

В матеріалах справи міститься відповідь ОСББ «Чарівний світанок» від 16.02.2023 за № 6, у якій зазначено, що відповідно до «Акту про фактичне проживання від 13.02.2023», складеного комісією з числа співвласників багатоквартирного будинку, засвідчено фактичне проживання однією родиною з серпня 2014 року по березень 2022 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 наступних осіб:

ОСОБА_1 , 1987 року народження;

ОСОБА_6 , 2020 року народження;

ОСОБА_3 , 1983 року народження;

ОСОБА_9 , 1961 року народження.

У матеріалах справи наявна відповідь ТОВ «НЕНА КЛУБ» від 23.02.2023 року, в якій вказано, що мати, ОСОБА_1 , та батько, ОСОБА_3 , приходили з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 05.09.2020 до лікаря ОСОБА_25 , останній візит був 21.12.2021р. Обидва батьки піклувалися здоров`ям дитини.

Суду наданий висновок експерта № СЕ-19/108-23/8234-БД від 04.08.2023 року судово-біологічної експертизи методом ДНК аналізу, яка була проведена за заявою позивача ОСОБА_1 , Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до якої:

1.Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 (об`єкт № 1).

2.Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт № 2).

3.Встановлено наявність клітин з ядрами на трусах (об`єкти №№3.1, 3.2), генетичні ознаки яких належать особі чоловічої генетичної статі та співпадають між собою.

Встановлено наявність клітин з ядрами на шортах (об`єкт № 4.1, 4.2). Генетичні ознаки клітин з ядрами на шортах (об`єкт № 4.1) належить особі чоловічої статі та співпадають з генетичними ознаками клітин з ядрами на шортах (об`єкт № 4.2) є змішаними, походять більш ніж від однієї особи, не містять домінуючі генетичні ознаки та не підпадають ідентифікації.

4.Особа, клітини з ядрами якої встановлено на трусах (об`єкти №№ 3.1, 3.2), та на шортах (об`єкт № 4.1) може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_6 .

Досліджено судом лист, виданийтимчасово виконуючим обов`язки начальника відділу цивільно-військового співробітництва штабу Командування Сухопутних віськ ЗСУ №116/3 13223 від 24.06.2022, за яким відомо, що відповідно до інформації наданої командуванням військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_3 1983 р.н., 17.05.2022 зник безвевісти під час артилерійського обстрілу позіції Збройних Сил України в районі с. Пилипчате Бахмутського району Донецької області.

По даному факту проведено службове розслідування, за результатами якого (наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 13.06.2022 №471) ОСОБА_3 визнано зниклим безвісти і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 . 19.06.2022 військовою частиною НОМЕР_5 було направлено сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Вказані документи у копіях приєднані до позову про визнання батьківства,таким чином, суд вважає їх належними та допустимими доказами по справі.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2024 р., судом допитані свідки.

Так, свідок, ОСОБА_13 суду пояснив, що його сина хрестив ОСОБА_26 , з яким він товаришує з дитинства. Знає, що ОСОБА_26 та ОСОБА_27 проживали разом родиною приблизно з 2004р. з початку на АДРЕСА_8, а потім по АДРЕСА_7в квартирі, яка належить ОСОБА_28 . Йому відомо, що стосунки між ОСОБА_28 та матір`ю ОСОБА_3 не склалися. Коли ОСОБА_27 завагітніла то ОСОБА_26 приїхав до нього і розповів, що у них буде дитина, він буде батьком. Знає зі слів ОСОБА_3 , що він забирав ОСОБА_29 з дитиною з пологового будинку. ОСОБА_30 при ньому називав ОСОБА_31 сином. Вони разом з ОСОБА_32 купляли дитячий візок для сина ОСОБА_33 . Знає, що ОСОБА_26 багато працював в СТО, в таксі, в похоронному бюро. Коли почалася війна, ОСОБА_26 відправив ОСОБА_28 разом з сином за кордон, а сам добровільно пішов в лави ЗСУ, причин сварок між ОСОБА_28 з матір`ю ОСОБА_33 йому не відомо, від сина ОСОБА_30 ніколи не відмовлявся. ОСОБА_30 любив носити сині шорти, у нього є світлина, на якій зображені він сам, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , на якому його улюблені сині шорти.

Також показання у судовому засіданні надала свідокОСОБА_14 , яка суду пояснила, що вона - сусідка ОСОБА_34 і член правління ОСББ «Чарівная №153-А». Їй відомо, що ОСОБА_26 та ОСОБА_35 жили разом однією родиною в квартирі ОСОБА_1 десь з кінця 2014 року. В 2020р. у них народився син ОСОБА_36 . Вона особисто бачила, як батьки у серпні 2020 р. привезли дитину з пологового будинку. Цю дитину вони чекали. Знає, що ОСОБА_30 працював на двох роботах і вони з ОСОБА_28 купили машину. Він був хорошим сім`янином. ОСОБА_30 їй повідомив, що після початку війни він відправив ОСОБА_28 з дитиною за кордон, а сам пішов добровольцем в лави ЗСУ. Свідок, як член правління ОСББ, була в квартирі АДРЕСА_4 , коли вилучали речі ОСОБА_3 із шафи, а саме труси, шорти синього кольору, футболку, на якій зображена кружка пива, шорти та футболку вона раніше бачила на ОСОБА_37 . Вилучала речі ОСОБА_35 . Речі були не випрані. Свідок пояснила, що бачила, як ОСОБА_26 гуляв з ОСОБА_38 , чула як він називав дитину сином, чому ОСОБА_26 не зареєстрував дитину на себе як батько, їй не відомо, не знає яке призвіще у дитини.

Також показання у судовому засіданні надала свідокОСОБА_15 , дружина хрещеного батька ОСОБА_12 , суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_39 товаришував з ОСОБА_40 з 2014р., а в 2018 році останній познайомив їх з ОСОБА_28 , яку представив як свою дружину. З цього часу вони часто зустрічалися родинами. Свідок дізналася від свого чоловіка, що ОСОБА_41 вагітна, про це йому розповів сам ОСОБА_30 . Знає, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження Жорика обидві родини часто гуляли з дітьми у парку. ОСОБА_30 називав ОСОБА_42 синочком. Знає, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був спільним бюджет, що вони разом купили машину. Їй відомо, що після початку війни ОСОБА_30 відправив ОСОБА_28 з дитиною за кордон, а сам пішов добровольцем в лави ЗСУ. Свідок повідомила, що від її чоловіка їй відомо, що ОСОБА_26 та ОСОБА_35 ще до народження ОСОБА_42 припиняли на якийсь час спільне життя, так як ОСОБА_30 зустрічався з якимось жінками, тому ОСОБА_28 не захотіла зареєструвати ОСОБА_33 , як батька сина.

Також показання у судовому засіданні надав свідокОСОБА_16 , сусід, член правління ОСББ, суду пояснив, що в кінці 2014 року ОСОБА_26 та ОСОБА_35 вселилися в квартиру АДРЕСА_5 , як родина. Він бачив, що після народження дитини вони проживали разом, гуляли з дитиною. Йому відомо, що у них була машина, на якій ОСОБА_30 возив ОСОБА_28 з ОСОБА_38 в поліклініку. Свідок пояснив, що ОСОБА_30 носив дитину на руках та називав її синочком. Він спілкувався з ОСОБА_11 та ОСОБА_28 , як з сусідами. Він неодноразово бачив ОСОБА_33 в шортах синього кольору та футболці, які у кінці травня 2023 року ОСОБА_28 виймала з шафи у присутності членів правління ОСББ, упаковували їх, з метою направлення на експертизу ДНК. Свідок пояснив, що він впевнений, що на експертизу були направлені саме особисті речі ОСОБА_3 , які він любив носити, так як неодноразово бачив ОСОБА_33 саме в цих шортах синього кольору та футболці.

Також показання у судовому засіданні надала свідокОСОБА_17 - голова ОСББ «Чарівний світанок» з 2014 року, суду пояснила, що ОСОБА_26 та ОСОБА_35 вселилися як родина в квартиру АДРЕСА_5 в кінці літа 2014 року. ОСОБА_30 та ОСОБА_28 весь час приймали участь активну участь в благоустрою будинку. Вони жили постійно разом родиною. Свідок пояснила, що вона неодноразово зверталася до ОСОБА_28 , щоб її чоловік ОСОБА_30 надав необхідну допомогу по благоустрою будинку, і яку він на її прохання завжди надавав. Знає, що у них народився син, чому ОСОБА_30 був дуже радий, називав його синочком. Вони разом гуляли з дитиною. Знає, що ОСОБА_30 працював в ритуальному агентстві та таксі. Знає, що вони разом купили машину, яку потім вкрали родичі ОСОБА_33 - так розповідала їй ОСОБА_28 . Особисто від ОСОБА_33 їй відомо, що після початку війни він відправив ОСОБА_28 з дитиною за кордон, а сам пішов добровольцем в лави ЗСУ. Під час проживання ОСОБА_30 сам особисто зі своєї банківської картки сплачував за обслуговування будинку. Вона з членами правління ОСББ зробили виїмку особистих речей ОСОБА_26 для направлення їх на експертизу (про те, як це робити, вона отримала консультацію в відділі поліції), ОСОБА_28 їх достала з шафи, речі були ношені, без прання, і при них їх упакували в пакет на експертизу. Чому вони не зареєстрували шлюб, їй не відомо, ОСОБА_42 завжди ОСОБА_30 називав синочком.

Також показання у судовому засіданні надала свідокОСОБА_18 - подруга позивачки, суду пояснила, що знає ОСОБА_29 з 2012 року, ОСОБА_33 з 2014 року, з часу коли вони почали проживати родиною спочатку на АДРЕСА_8, а в подальшому в квартирі ОСОБА_43 . Вони дружили родинами, разом їздили на рибалку, ходили друг до друга в гості. ОСОБА_30 був дужа радий, що ОСОБА_41 завагітніла, вони разом ходили здавати аналізи, а після ОСОБА_44 сина, він консультувався з нею при купівлі ліжка, дитячого візочка. ОСОБА_30 називав Жорика сінулькою. ОСОБА_45 має прізвище ОСОБА_10 , ОСОБА_41 оформилася як мати одиначка, щоб додатково отримувати грошові кошти. Шлюб вони не реєстрували, вважали, що зареєструються згодом.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.04.2024 р., свідок ОСОБА_19 повідомив суду, що він є другом ОСОБА_46 . Йому відомо, що ОСОБА_41 та ОСОБА_30 мешкали разом до його від`їзду на війну. ОСОБА_30 його познайомив з ОСОБА_28 десь 2019-2020 р.р., сказав, що вона його дружина. ОСОБА_30 говорив йому, що вони чекають народження дитини, а потім він був дуже радий, що народився син. Йому відомо, що ОСОБА_30 відправив ОСОБА_29 з сином після початку війни за кордон. Він з ОСОБА_11 працювали разом в таксі. У ОСОБА_33 було три брати: ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 . Від ОСОБА_33 йому відомо, що зі страшим братом ОСОБА_50 у нього були не дуже хороші стосунки. Знає, що ОСОБА_30 і ОСОБА_28 придбали для родини автомобіль, так як ОСОБА_30 працював в таксі. Свідку не відомо, щоб ОСОБА_30 відмовлявся від того, що він є батьком дитини- ОСОБА_42 .

У судовому засіданні, яке відбулося 30.05.2024 р., судом допитаний свідок ОСОБА_20 - рідний брат по матері ОСОБА_3 , суду пояснив, що він знає ОСОБА_51 , вона то мешкала, то не мешкала разом з ОСОБА_11 . Вона дівчина, з якою ОСОБА_30 зустрічався. Потім народилась дитина. ОСОБА_28 просила його, щоб він здав тест ДНК на встановлення спорідненості дядьки з ОСОБА_38 . Він займався розшуком свого брата ОСОБА_33 . Відносини з ОСОБА_11 були братерськими. Знає, що ОСОБА_52 та ОСОБА_28 спочатку жили в квартирі на АДРЕСА_8, а коли квартиру продали, вони переєхали в квартиру її батька. Він питав ОСОБА_53 ,я чому він та ОСОБА_28 не реєструют шлюб, на що ОСОБА_30 йому відповів, що : «йому вимоги виставляють». ОСОБА_30 йому говорив, що в нього хлопчик народився. Він бачив ОСОБА_54 один раз перед вторгненням росії. Зустріч відбулася в центрі м.Запоріжжя, коли він передава гроші ОСОБА_55 на лікування ОСОБА_42 . ОСОБА_30 спілкувався з ним біля машини, у якій знаходилися ОСОБА_28 та дитина. Хто був батьком дитини йому не відомо, ОСОБА_30 уникав питань щодо батьківства. ОСОБА_30 років два тому деякий час жив у матері, до якої приїхав з сумочкою. Це сталося після того, як ОСОБА_41 поїхала відпочивати за кордон одна і привезла хворобу, яку потім ОСОБА_56 і ОСОБА_41 лікували. Із-за цього стався скандал і вона стала невхожою до їх родини. Свідок пояснив, що він два рази направляв по 10 тисяч гривень для дитини на банківську картку ОСОБА_57 , коли вона з дитиною вже були за кордоном. У нього з ОСОБА_28 була переписка в інтернеті, так як вона просила знайти машину, яку спочатку забрав власник, потім матір ОСОБА_33 її продала за 70000 грн. Відносини між матір`ю, 3-ю особою по справі - ОСОБА_58 , та позивачкою рівні. Свідку не відомо, щоб у його брата ОСОБА_33 були інші жінки або діти.

Свідок ОСОБА_20 на прохання суду оглянув світлини, на яких зображені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_59 , та підтвердив, що це саме вони.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2024 р., судом допитаний свідок ОСОБА_21 - рідний брат відповідача, суду пояснив, що він проходив службу в ЗСУ, де був контужений через що у нього часткова втрата пам`яті. Він знає ОСОБА_29 з 2014 року, вона жила разом з братом ОСОБА_11 , хоч часто сварилися. Хто є батьком дитини, йому не відомо, з ОСОБА_60 зустрічалися часто, він завжди був один, без ОСОБА_43 . ОСОБА_30 казав йому, що ОСОБА_41 народила дитину і через 1-2 дні він забере з пологового будинку дитину додому. ОСОБА_30 жив у ОСОБА_43 . Дитину не бачив, так як ОСОБА_30 говорив, що дитина часто хворіє і її лікують у приватних лікарів. Свідок пояснив, що він один раз на прохання старшого рідного брата, ОСОБА_61 , направив 10 тисяч гривень на дитину за кордон ОСОБА_62 .

У судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2024 р., судом допитана експерт Запорізького НДЕКЦ МВС ОСОБА_23 , підтвердила свої висновки, викладені в судово-біологічній експертизи методом ДНК аналізу № СЕ-19/108-23/8234-БД від 04.08.2023 року, яка була проведена за заявою позивача ОСОБА_1 . Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що він надав ОСОБА_63 приблизно у 2020-2021році у лізінг автомобіль, за який щотижня ОСОБА_30 привозив йому грошові кошти. На час укладання зазначеного договору у ОСОБА_64 родиною ні з ким не проживав. Останній говорив йому, що познайомився з жінкою і вона вже на другому місяці вагітності. Коли залишилось 80 000 грн. боргу за автомобіль, то ОСОБА_30 пропав. Він розшукав автомобіль через поліцію на автостоянці по АДРЕСА_6 , на той час вартість автомобіля складала десь 3500 доларів США.

При цьому, суд зауважує, що показання жодного зі свідків, допитаних за клопотанням третьої сторони ОСОБА_4 , не спростовують того, що відповідач є батьком дитини позивача, а показання свідків, допитаних за клопотання сторони позивача щодо позодження дитини сторін від відповдіача жодними доказами не спростовані , а й більш того - узгоджуються з дослідженими перерахованими вище письмовими доказами, а тому не довіряти їм у суду немає підстав.

Суду надані та вивчені у судовому засіданні скрін-шоти переписки сторін у месендрері «Вайбері», а також фотосвітлини.

Представником третьої особи ОСОБА_4 - адвокатом Стариченко М.П. заявлено, що такі докази не можу бути прийнятий судом до уваги, оскільки з них не зрозуміло з ким відбувалося спілкування, а фотографії не можуть бути доказом того, що відповідач є батьком дитини.

Проте, в Постанові Верховного Суду від 13.07.2020 року справа № 61-22727св19 вказано, що у частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд вважає надані скрін-шоти перписки у «Вайбері» належними та допустимими доказами по справі.

Також, суд вважає надані фотографії на, яких зображені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_59 , є належними та допустимими доказами по справі.

Європейським судом з прав людини констатовано, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Його доказова цінність суттєво переважає будь-який доказ, наданий сторонами для підтвердження чи спростування факту оспорюваного батьківства (KALACHEVA v/ RUSSIA, No3451/05, ЄСПЛ від 07.05.2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-4 (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного бальківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Відповідно до ст.116 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи висновок експерта № СЕ-19/108-23/8234-БД від 04.08.2023 року проведений Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, суд відноситься до нього критично, оскільки достеменно встановити належність речей, наданих для проведення експертизи, відповідачу ОСОБА_3 , не представляється можливим.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №760/3977/15-ц (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Такого ж висновку Верховний Суд дійшов в постанові у справі №569/13821/18 від 18.02.2021 року.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними-установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтями 125, 126 та 128 СК України.

Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду, згідно до частини 2 статті 125 СК України.

За змістом статті 126 СК України заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, може бути подана до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

У статті 128 СК України насамперед йдеться про «визнання», а не «встановлення» батьківства, адже визнання правовідношення як спосіб захисту ґрунтується на встановленні певних обставин.

Як вбачається зі статті 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до статті 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по-батькові дитини записано за вказівкою матері.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року N 3 постановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно з п. 9 цієї ж постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по-батькові матері, батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Справи про визнання батьківства щодо дитини суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № справа № 199/3284/19 провадження № 61-12682св22 сформував правовий висновок про те, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Зібраними в ході судового розгляду доказами, на думку суду, позовні вимоги позивачки про визнання батьківства найшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (п. 9 постанови Пленуму).

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установленням неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи встановлені судом обставини та на підставі досліджених доказів, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_6 та внести відповідні зміни до актового запису № 717 про народження дитини.

Керуючись ст. 1-5,12,13,76-82,89,258,263-265,283, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (представники ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 (представник ОСОБА_5 ), Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини - ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Запоріжжі,

Внести зміни до актового запису про народження № 717 від 01.09.2020 року, складеного Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), записавши :

- батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 01.02.2000 року Хортицьким РВУМВС України в Запорізькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

- ім`я, по-батькові та прізвище дитини, дату та місце народження дитини залишити без змін.

Визначена дата складання повного рішення суду - 13.09.2024 року.

Роз`яснити учасникам справи, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В Зарютін