Ухвала

від 12.09.2024 по справі 733/1526/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 733/1526/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/606/24 Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретарів судового засідання ОСОБА_5 ОСОБА_6

за участю сторін кримінального провадження:

обвинуваченого ОСОБА_7

його захисника - адвоката ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11

прокурора ОСОБА_12

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Ічнянським районним судом Чернігівської області, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019270000000391 від 25 липня 2019 року, за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2024 року,

щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинівка Носівського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 по 250 000 грн. кожному ,в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 по 10 015 грн. 20 коп. кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 10 000 гривень та на користь ОСОБА_13 10 000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 19 494 грн. 30 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Як установив суд, 25 липня 2019 року о 14 год. 55 хв. ОСОБА_7 , керуючи вантажним автомобілем «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 в зчепленні з причепом «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Максиміхіна в м. Ічня Прилуцького (колишнього Ічнянського) району Чернігівської області у напрямку с. Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області, поблизу будинку № 33 проявив неуважність, не вірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушивши вимоги дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, допустив виїзд причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_17 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій легкового автомобіля ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: закритої травми органів грудної клітки та живота, садна грудної клітки, множинних двобічних прямих та непрямих переломів ребер, прямого перелому грудини, розриву висхідного відділу аорти, гемоперикарду (наявність рідкої крові з незначною кількістю згортків в об`ємі близько 250 мл. в порожнині серцевої сорочки), надриву діафрагмальної поверхні правої долі печінки; відкритої черепно-мозкової травми, множинних забійних ран та саден обличчя, крововиливу з внутрішньої поверхні м`яких тканин голови, фрагментарно-скалкового перелому кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальних крововиливів обох півкуль головного мозку (крововиливи під м`яку мозкову оболонку), відкритого перелому ліктьової кістки зліва, закритого перелому обох кісток верхньої третини лівої гомілки, саден обох верхніх кінцівок, від яких помер на місці події.

Увесь комплекс тілесних ушкоджень має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_17 .

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 порушив вимоги п. 2.3 (б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), вимоги дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та докази у справі, за результатами апеляційного розгляду вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирок районного суду вважає незаконним та необґрунтованим, винесеним внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, у тому числі й порушення права на захист, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, без належної оцінки всіх доказів у справі, та без належного урахування та застосування правових висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021, що вказує на необхідність скасування вироку з подальшим закриттям кримінального провадження.

Так, з обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12019270000000391 від 25.0.2019, який був затверджений 29.11.2019 вбачається, що він взагалі не містить формулювання обвинувачення (обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо). При цьому, відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту.

В мотивувальній частині вироку суд обмежився викладом тих обставин, що були вказані слідчим в обвинувальному акті, так і не зазначивши конкретного формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням дати, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд в мотивувальній частині вироку не вказав про те, що ним не враховуються надані стороною захисту докази, а саме два висновки експертів №ЕД-19-20/4768-ІТ від 21.05.2020 та №СЕ-19-20/15259-ІТ від 14.08.2020, які повністю виправдовували наявність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, та не навів мотивів їх неврахування, що вказує на невідповідність вироку суду вимогам ст. 370, 374 КПК України.

Під час розгляду справи було беззаперечно встановлено, що безпосередніх очевидців моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди не було. На підтвердження винуватості ОСОБА_7 стороною обвинувачення, окрім інших доказів, були надані два основні докази - висновок експерта №280 від 27.08.2019 та висновок експерта №399 від 24.10.2019.

Висновком експерта встановлене приблизне місце зіткнення причепа та автомобіля ВАЗ, з огляду на місце розташування ділянки уламків осипу скла автомобіля, за умови, що останній слід юзу за напрямком руху автомобіля Камаз утворений лівим переднім колесом причепу. При цьому встановлено відсутність слідів взаємного контакту на вказаних транспортних засобах.

Тобто, обвинувачення ОСОБА_7 на думку захисника, було побудоване на двох основних судових експертизах про приблизне місце зіткнення транспортних засобів, і то за певної умови, та про порушення саме водієм ОСОБА_7 вимог Правил дорожнього руху, висновки про яке були зроблені на підставі «умов дорожньо-транспортної пригоди», що були надані слідчим суддею з клопотання самого ж слідчого, у тому ж числі про «приблизне» місце зіткнення транспортних засобів, тобто на припущеннях, оскільки жодна судова експертиза (у тому числі й судово-хімічна) щодо неналежності зафіксованого безпосередньо самим слідчим у схемі до протоколу огляду місця події від 25.07.2019 сліду бокового юзу, а ні на стадії досудового розслідування, а ні на стадії судового розгляду, не призначалася та не проводилася.

Звертає увагу, що висновками експертів, які були надані стороною захисту, визначено, що зіткнення автомобіля Камаз з причепом у поперечному напрямку відбулося безпосередньо перед початком сліду юзу автомобіля Камаз, тобто, на смузі руху автомобіля Камаз. При цьому, автомобіль ВАЗ у цей момент знаходився як мінімум на відстані 45 см (взаємне перекриття причепа та автомобіля ВАЗ) на зустрічній смузі руху - на смузі руху автомобіля Камаз з причепом. Експертами встановлено, що показання водія автомобіля Камаз ОСОБА_7 про обставини дорожньо-транспортної пригоди можуть вважатися технічно спроможними і можуть використовуватися при подальшому дослідженні. У даній ситуації водію автомобіля Камазу необхідно було керуватися вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля ВАЗ мав діяти у відповідності до вимог п. 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля Камаз з причепом не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ шляхом застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля ВАЗ полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, тобто в даній дорожній ситуації саме дії водія ОСОБА_17 не відповідали вимогам вказаним пунктів Правил дорожнього руху, і з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникнення дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія автомобіля Камаз з причепом ОСОБА_7 невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається і попередження зіткнення не залежало від його односторонніх дій.

До надання оцінки вказаним доказам суд віднісся формально, вказавши їх в перелік доказів , які доводять винуватість ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

11 грудня 2023 року в рамках реалізації своїх процесуальних прав для здійснення захисту інтересів обвинуваченого, за наявності двох різних за своїми висновками експертиз, захисником ОСОБА_18 було заявлене письмове клопотання про проведення у рамках судової справи повторної комісійної судової автотехнічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди. Однак, порушуючи принцип змагальності сторін, суд своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту, чим грубо порушив право обвинуваченого на захист у частині надання обвинуваченому можливості щодо збирання та подання суду своїх доказів, та водночас допустив неповноту судового розгляду, що свідчить про незаконність оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

Звертає увагу на те, що докази у кримінальному провадженні були отримані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Так, постановою прокурора від 16.10.2019 у кримінальному провадженні на здійснення досудового розслідування був визначений один слідчий ОСОБА_19 . Однак, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.11.2019 вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні було доручене слідчим ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . У той же час, стороною обвинувачення так і не було надано суду постанову керівника органу досудового розслідування про створення групи слідчих, які б мали право (яким би доручалося) проводити досудове розслідування в період часу з 25 липня 2019 року по 16 жовтня 2019 року, тобто в той період час, коли у кримінальному провадженні було зібрано більшість доказів.

На переконання сторони захисту, відсутність такої постанови керівника органу досудового розслідування перешкодила суду першої інстанції оцінити усі докази сторони обвинувачення, що були зібрані нею у вказаний період з точки зору допустимості, зокрема в частині їх зібрання уповноваженими на те особами.

Процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. Водночас, витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, адже не є процесуальним рішенням, а тому не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих. При цьому, таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили про закриття провадження щодо ОСОБА_7 з тих підстав, що доказів його винуватості не здобуто, а висновками експертів, які були надані стороною захисту, підтверджується факт відсутності в його діях порушень Правил дорожнього руху, в той час як встановлено, що саме в діях водія автомобіля Ваз були порушення і своїми односторонніми діями ОСОБА_7 не міг уникнути зіткнення, потерпілу, представників потерпілих, прокурора, які заперечували проти задоволення апеля скарги захисника, вказуючи на недоліки проведених експертиз на замовлення сторони захисту та наявність комісійної експертизи, проведеної судом за клопотанням захисника обвинуваченого, яка повністю підтверджує обвинувачення, повторно дослідивши зібрані докази у кримінальному провадженні, а також висновки усіх експертиз, наданих стороною обвинувачення та стороною захисту, зауваження сторін кримінального провадження щодо неповноти та недоліків кожного з експертних висновків, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково, а вирок суду змінити тільки в частині розміру моральної шкоди, стягнутої судом на користь потерпілих.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, тощо. Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Сформульоване обвинувачення містить дату, часу, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, є посилання на пункти Правил дорожнього руху, які були порушені, і саме ці порушення правил безпеки руху стали причиною зіткнення транспортних засобів та призвело до смерті водія легкового автомобіля ВАЗ ОСОБА_17 .

Суд першої інстанції дотримався норм, установлених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону.

За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування було розпочате 25 липня 20219 року після того, як до Ічнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області о 15 год. 02. хв. надійшло повідомлення із служби 102 про те, що по вул. Максиміхіна, 33 в м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Камаз, д.н.з. НОМЕР_1 та Нива, д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди постраждав водій автомобіля Нива, якого забрала екстрена медична допомога.

За даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270000000391.

Як з пред`явленої підозри, так і з обвинувального акту та мотивувальної частини вироку вбачається, що 25 липня 2019 року о 14 год. 55 хв. ОСОБА_7 , керуючи вантажним автомобілем «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 в зчепленні з причепом «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Максиміхіна в м. Ічня Прилуцького (колишнього Ічнянського) району Чернігівської області у напрямку с. Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області, поблизу будинку № 33 проявив неуважність, не вірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушивши вимоги дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, допустив виїзд причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_17 .

Тобто, як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції під час здійснення судового розгляду були встановлені місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, як того вимагають положення ст. 374 КПК України.

Незгода сторони захисту з встановленими обставинами та бажання довести перед судом, що зіткнення транспортних засобів (автомобіля Нива та причепа автомобіля Камаз) відбулося на полосі руху автомобіля Камаз під керуванням водія ОСОБА_7 не свідчить про те, що органом досудового розслідування та судом обставини вчинення кримінального правопорушення взагалі не були встановлені, як про це вказує в апеляційній скарзі захисник. При цьому, захисником не вказано, які саме обставини не були встановлені під час досудового розслідування або судового розгляду.

Так, місце вчинення кримінального правопорушення - вул. Максиміхіна в м. Ічня Прилуцького (колишнього Ічнянського) району Чернігівської області у напрямку с. Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області, поблизу будинку № 33;

час вчинення кримінального правопорушення - 25 липня 2019 року о 14 год. 55 хв.;

спосіб вчинення - ОСОБА_7 , керуючи вантажним автомобілем «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 в зчепленні з причепом «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Максиміхіна в м. Ічня проявив неуважність, не вірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушивши вимоги дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, допустив виїзд причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_17 ;

наслідки - водій автомобіля Ваз ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: закритої травми органів грудної клітки та живота, садна грудної клітки, множинних двобічних прямих та непрямих переломів ребер, прямого перелому грудини, розриву висхідного відділу аорти, гемоперикарду (наявність рідкої крові з незначною кількістю згортків в об`ємі близько 250 мл. в порожнині серцевої сорочки), надриву діафрагмальної поверхні правої долі печінки; відкритої черепно-мозкової травми, множинних забійних ран та саден обличчя, крововиливу з внутрішньої поверхні м`яких тканин голови, фрагментарно-скалкового перелому кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальних крововиливів обох півкуль головного мозку (крововиливи під м`яку мозкову оболонку), відкритого перелому ліктьової кістки зліва, закритого перелому обох кісток верхньої третини лівої гомілки, саден обох верхніх кінцівок, від яких помер на місці події.

Тобто, всі передбачені законодавцем обставини встановлені. При цьому, суд надав оцінку всім здобутим та наданим, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту доказам.

Отже, у мотивувальній частині вироку суд виклав саме ті обставини, які встановив безпосередньо під час судового розгляду та які підтверджуються доказами здобутими під час досудового розслідування та судового розгляду.

Доводи сторони захисту, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля КАМАЗ, а не смузі автомобіля ВАЗ, який рухався на зустріч, ретельно перевірялися судом першої інстанції, а також безпосередньо апеляційним судом та не знайшли свого підтвердження.

Під час огляду місця дорожньо - транспортної пригоди 25 липня 2019 року було встановлено, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться в м. Ічня по вул. Максиміхіна поблизу будинку 33 . Ділянка дороги з заокругленням, покриття асфальтоване, на час огляду мокре. Дорожнє покриття для двох напрямків, на проїжджій частині нанесена дорожня розмітка, ліворуч та праворуч - узбіччя, за якими розміщені господарства (будинки). Наявність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об`єктів: осип скла, залишки розбитого скла, ущільнювач скла. Огляд транспортних засобів: «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , причеп має пошкодження лівого краю борту знизу, пошкоджене ліве колесо, ресори з лівої сторони; ВАЗ-21214 д.н.з. НОМЕР_3 розташований згідно схеми ДТП, пошкоджений лівий бік автомобіля, дах, відсутні переднє лобове та бокове з обох сторін скло (т.1, а.с. 181-190).

На схемі до протоколу огляду місця події від 25 липня 2019 року зафіксоване місце розташування обох автомобілів, сліди бокового юзу причепу автомобіля Камаз, сліди уламків осипу скла від автомобіля «Нива», залишки лобового скла від автомобіля «Нива», позначені ширина проїзної частини, ширина кожної зі смуг руху (проїжджа частина складається з двох смуг руху по одній смузі руху в кожному напрямку), та інша слідові інформація, яка була зафіксована на місці події.

Так, на схемі до протоколу огляду місця події зафіксовані:

сліди бокового юзу причепа автомобіля Камаз, які починаються на відстані 4,4 м від правого краю проїзної частини, відносно його напрямку руху та закінчуються біля заднього лівого габариту причепа;

на проїзній частині зафіксовані сліди уламків та осипу скла автомобіля Ваз-21214, які розташовані на відстані 5 м від правого краю проїзної частини, відносно напрямку руху автомобіля Камаз;

автомобіль Ваз-21214 розташований за межами проїзної частини, справа відносно свого напрямку руху;

залишки лобового скла автомобіля Ваз, розташовані на відстані 6,6 м та 5,1 м від правого краю проїзної частини, відносно напрямку руху автомобіля Камаз;

автомобіль Камаз частково розташований на проїзній частині, частково на правому узбіччі відносно його напрямку руху, на відстані 1, 7 м від переднього лівого колеса та на відстані 2, 4 м від задніх лівих коліс до дорожньої розмітки; причіп розташований на відстані 0,7 м від заднього правого колеса та на відстані 1,5 м від переднього правого колеса до правого краю проїзної частини відносно його напрямку руху.

Критика стороною захисту вказаної схеми нічим не обґрунтовується, а тому не приймається до уваги, як і вказівка апелянта на те, що не було проведено експертизи для встановлення належності зафіксованої в цій схемі інформації.

По-перше, під час досудового розслідування та судового розгляду не було вказано жодною зі сторін кримінального провадження про недостовірність інформації, яка зафіксована в протоколі огляду місця події та схемі до нього. При цьому, жоден експерт не зможе вказати чи достовірна інформація, яка зафіксована на схемі, адже експерт не був очевидцем чи учасником огляду місця події, що свідчить про безпідставність доводів сторони захисту.

По-друге, ОСОБА_7 вказану схему підписав, жодних зауважень чи доповнень до схеми чи протоколу не вніс, чим фактично підтвердив правильність зафіксованих в ній відомостей, при тому, що схема складалась в його присутності.

По-третє, захисник так і не визначився, яку експертизу необхідно було провести та належність яких саме даних визначити, не вказав, що саме слідчими було зафіксовано невірно. Оспорюючи достовірність внесених до схеми даних, апелянт не вказує, що саме відображено невірно, які відомості є недостовірними.

При цьому, експертами була надана оцінка всім відомостям в кримінальному провадженні, а не тільки даним, які зафіксовані в схемі до протоколу огляду місця події, і саме з огляду на сукупність проаналізованих даних була надана оцінка щодо їх спроможності, для з`ясування питання, хто з двох водіїв допустив порушення правил безпеки руху, які призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

З висновку інженерно-транспортної експертизи від 27 серпня 2019 року № 280 з доданою ілюстративною таблицею до нього, слідує, що місце зіткнення причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 розташоване приблизно в місці розташування ділянки уламків та осипу скла автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 , позначка 4 на схемі, за умови, що останній слід юзу, за напрямком руху автомобіля «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1, утворений лівим переднім колесом «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке було заблоковане в результаті контакту з автомобілем «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 , то зіткнення причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 і автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 відбулося приблизно на початку вказаного сліду.

У момент первинного контакту, який відбувся між передньою лівою частиною причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 та передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 , повздовжня вісь автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 була відхилена від повздовжньої осі причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 (проти напрямку годинникової стрілки) на кут 163°±10°. Встановити під яким кутом розташовувалися повздовжні осі автомобіля «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 в момент первинного контакту експертним шляхом є неможливим по причині відсутності на вказаних транспортних засобах слідів взаємного контакту.

Первинний контакт відбувся між передньою лівою частиною причепа «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме: переднім бортом, рамою, лівим переднім колесом та передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме: переднім бампером, облицювальною панеллю радіатора, лівим переднім крилом, лівим переднім колесом, капотом, дахом. Встановити між якими частинами автомобіля «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21214» реєстраційний номер НОМЕР_3 відбувся первинний контакт експертним шляхом не є можливим по причині відсутності на вказаних транспортних засобах слідів взаємного контакту (т.1, а.с. 232-242).

Вказівка захисника на те, що експертом місце зіткнення визначене приблизно не приймається до уваги колегією суддів як доказ на спростування вказаного висновку. Так, експерт не є безпосереднім очевидцем події, не приймав участі в огляді місця зіткнення транспортних засобів, його висновки базуються виключно на матеріалах кримінального провадження, тому вказівка на приблизне визначення місця зіткнення є вірною, адже експерт несе кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку.

З висновку інженерно-транспортної експертизи № 399 від 24 жовтня 2019 року, відповідно до якого, в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 в зчепленні з причепом «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 , повинен був враховувати дорожню обстановку та дорожні умови на місці даної дорожньо-транспортної пригоди, щоб рухатися в межах своєї смуги руху, тобто діяти у відповідності до вимог пункту 12.1 та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху.

За умов дорожньо-транспортної пригоди, які вказані в ухвалі про призначення судової експертизи, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 в зчепленні з причепом «Шмітц КО18» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам пункту 12.1 та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, яка перебуває в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.с. 248-252).

Будучи допитаним в судовому засіданні експерт Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_21 вказав на те, що під час виконання ухвали слідчого судді та складанні висновку № 280 від 27.08.2019 при визначенні місця зіткнення транспортних засобів не звертався до органу досудового розслідування для надання додаткових матеріалів, оскільки вони йому були не потрібні. Зазначив, що слідів юзу було три, вони зафіксовані на схемі дорожньо-транспортної пригоди до протоколу огляду місця події. При цьому, слід бокового юзу залишається при перевищенні швидкості або при неправильному прийомі керування. За даними судової інженерно-транспортної експертизи № 399 по вихідним даним, які зазначив слідчий суддя, автомобіль «Нива» опинився на протилежній стороні дороги, оскільки обертався проти годинникової стрілки внаслідок інерції після контакту з автомобілем «Камаз». Експерт категорично заперечив можливість первинного контакту транспортних засобів на смузі руху автомобіля Камаз, оскільки в такому випадку початок сліду осипу скла був би наявний на початку та в кінці сліду юзу.

У зв`язку з протиріччями, наявними у висновках експерта № 280 від 27.08.2019, № 399 від 24.10.2019 та № СЕ-19-20/15259-ІТ від 14.08.2020 та № ЕД-19-20/4768-ІТ від 21.05.2020, які були надані стороною захисту, ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області 22 грудня 2021 року було задоволено клопотання захисника та призначено комісійну судову автотехнічну експертизу.

За результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 05.08.2022 року № 139/16588-16590 експертами було визначено, що місце зіткнення транспортних засобів було розташоване на проїзній частині автодороги по вул. Максиміхіна в напрямку від с. Талалаївка до с. Парафіївка (див. позначку № 4).

Показання водія автомобіля Камаз ОСОБА_7 відносно механізму розвитку ДТП на стадії зближення транспортних засобів, з технічної точки зору є неспроможними.

У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Камаз ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнення ДТП для водія автомобіля Камаз ОСОБА_7 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

У даній дорожньо-транспортній ситуації саме дії водія автомобіля Камаз ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Водій автомобіля ВАЗ-21214 ОСОБА_17 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішити питання про те, чи мав водій автомобіля ВАЗ-21214 ОСОБА_17 технічну можливість запобігти зіткненню і чи вбачається в його діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо (т. 2, а. с. 221-225).

З дослідницької частини висновку слідує, що через відсутність в матеріалах провадження даних про швидкість руху транспортних засобів перед ДТП та яку відстань і за який час подолав автомобіль Камаз з моменту виїзду на зустрічну суму і до моменту зіткнення, то вирішити питання про те, чи мав водій автомобіля ВАЗ-2121 ОСОБА_17 технічну можливість запобігти зіткненню і чи вбачається в його діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, який б знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, неможливо визначити експертним шляхом.

Отже, експертами не ставиться під сумнів місце зіткнення - смуга руху автомобіля Ваз, а лише не встановлена можливість водія ОСОБА_17 уникнути зіткнення, через відсутність даних про швидкість обох транспортних засобів.

Під час допиту в судовому засіданні експерт Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» ОСОБА_22 підтвердив висновок проведеної комісійної експертизи та зауважив, що уламки, які знаходилися на місці ДТП, вказують на зону, де було розташоване місце зіткнення транспортних засобів. Щодо того, чи є на досліджуваній схемі ДТП інші сліди, які можуть більш точно вказати на точку зіткнення зазначив, що в даному випадку найбільш інформативною є розташування зони осипу. При наданні висновку ним був врахований комплекс ознак, які вказують на місце зіткнення - це не тільки сліди руху транспортних засобів, а й наявна слідова інформація у вигляді уламків та осипу. Також було враховано як розташування сліду, так і сліди осипу на смузі руху автомобіля «ВАЗ-21214». Наголосив на тому, що зіткнення транспортних засобів сталося саме на тій смузі, яка вказана у висновку (смуга руху автомобіля ВАЗ). Зазначив, що слід бічного юзу можуть відображатися тоді, коли повторна вісь дещо не співпадає з переміщенням колеса, так званого «заносу», тобто це свідчить про те, що причіп переміщувався по якомусь напрямку в сторону смуги, а тягач в цей час рухався по дещо іншій траєкторії.

Експерт Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» ОСОБА_23 в судовому засіданні підтвердив висновки комісійної експертизи та вказав, що для надання висновку експертом враховується вся наявна інформація, зазначена у схемі дорожньо-транспортної пригоди. Осип зафіксований тільки на смузі руху автомобіля «ВАЗ-2121», на смузі автомобіля «Камаз» не зафіксовано жодного осипу скла та пластмаси, тобто якщо б автомобіль «ВАЗ» був би на смузі руху автомобіля «Камаз», то на цій смузі повинні були б залишитися якісь деталі автомобіля «ВАЗ», але таких, згідно схеми дорожньо-транспортної пригоди, виявлено не було. Вказана осип зафіксована лише на смузі руху автомобіля «ВАЗ-2121», що вказує на те, що зіткнення не могло відбутися на смузі руху автомобіля «Камаз».

Твердження захисника про те, що сліди контакту на автомобілі Камаз відсутні не впливають на доведеність винуватості ОСОБА_7 , як він помилково вважає, адже за встановлених обставин, які підтверджуються висновками кількох експертиз, дійсно, автомобіль Камаз не містить слідів контакту з іншими транспортними засобами. Однак, зовнішній огляд причепу встановлено, що всі колеса, за винятком лівого переднього, знаходяться під надмірним тиском повітря, ліве переднє колесо зміщене зі свого конструктивного положення назад. Експертний аналіз пошкоджень та деформацій причепа дозволяє зробити висновок, що пошкодження його передньої частини утворені впливом ударного характеру в результаті контакту з іншим транспортним засобом, при цьому, ударне навантаження було направлено спереду назад відносно причепа.

Експертний аналіз пошкоджень та деформацій автомобіля Ваз свідчить про те, що пошкодження його передньої лівої частини утворені впливом ударного характеру в результаті контакту з іншим транспортним засобом, при цьому, ударне навантаження було направлено спереду назад та зліва направо відносно автомобіля ВАЗ.

Більш того, експертом графічно було зображено взаємне розташування причепа та автомобіля Ваз в момент первинного контакту, з якого вбачається, що автомобіль Камаз і не міг мати пошкоджень, адже він знаходився на своїй смузі руху в той час, як причеп автомобіля Камаз виїхав на зустрічну смугу руху, де в цей час рухався автомобіль ВАЗ.

Отже, первинний контакт відбувся між передньою лівою частиною причепа, а саме: переднім бортом, рамою лівим переднім колесом, та передньою лівою частиною автомобіля Ваз, а саме: переднім бампером, облицювальною панеллю радіатора, лівим переднім крилом, лівим переднім колесом, капотом, дахом, при цьому взаємне перекриття причепа та автомобіля ВАЗ становило близько 45 см, а повздовжня вісь автомобіля ВАЗ була відхилена від повздовжньої осі причепа (проти напрямку годинникової стрілки) на кут 163°±10°.

Вказівка захисника про те, що судом першої інстанції залишилось без розгляду клопотання сторони захисту про призначення повторної комісійної судової автотехнічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, не заслуговує на увагу, як безпідставна.

В судовому засіданні дане клопотання сторони захисту було розглянуте та в його задоволенні було обґрунтовано відмовлено з тих підстав, що наявні в матеріалах справи висновки судових експертиз містять відповіді на повторно поставлені стороною захисту питання. В судовому засіданні сторона захисту мала можливість поставити ці ж питання експертам та на них були надані чіткі й обґрунтовані відповіді. Отже, висновки експертів, їх пояснення в судовому засіданні були оцінені судом в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, а незгода сторони захисту з отриманими відповідями та висновками комісійної судової автотехнічної експертизи з цих самих питань, не є підставою для призначення повторної комісійної судової автотехнічної експертизи, при тому, що інших доказів, слідової інформації, технічних даних тощо під час судового розгляду здобуто не було.

Той факт, що ОСОБА_17 керував автомобілем у стані легкого ступеня алкогольного сп`яніння, на чому неодноразово наголошувала сторона захисту, не виключає порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 12.1, 10.1 та 2.3 Правил дорожнього руху.

Сліди, що були зафіксовані на місці дорожньо-транспортної пригоди, є нічим іншим як найбільш об`єктивними та правдивими даними, а відтак, і розрахунки, які зроблені з урахуванням цих зафіксованих даних, є найбільш правильними та саме їм надавалась переваги під час проведення досліджень.

Апеляційним судом були дослідженні висновки експертиз, проведених за клопотаннями сторони захисту вже після постановлення вироку судом.

Так згідно висновку комісійної експертизи від 25.04.2024 № СЕ-19-24/10773-ІТ;2505/24/52, пояснення водія автомобіля Камазу щодо механізму розвитку заданої дорожньо-транспортної пригоди слід вважати спроможними. Своїми односторонніми діями водій ОСОБА_7 не міг уникнути зіткнення. У діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_17 убачається невідповідність вимогам п. 11.3 та 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

На сторінці 4 висновку зазначені вихідні данні про те, що водій ОСОБА_7 надавав пояснення, що він рухався по своїй смузі руху, у той час як зустрічний автомобіль ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_17 виїхав на його смугу руху близько на 40 сантиметрів, у той час як згідно пояснень ОСОБА_7 , наданих під час судового розгляду, колеса легкового автомобіля виїхали тільки за розділову смугу.

Експертний висновок має достовірний характер за умови об`єктивності комплексу фактичних даних, що у даному випадку виконано не було.

Аналогічний висновок експертизи був наданий експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_24 за запитом захисника адвоката ОСОБА_8 від 23 липня 2024 року про те, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди було невиконання водієм ОСОБА_17 правил безпеки руху. Цього разу експерт у вихідних даних поміняв відстані на схемі від слідів юзу коліс причепу, після удару, що суперечить фактичним обставинам справи, наявним слідам на місці пригоди. Якщо колеса причепа знаходилися на відстані 4, 4 м. від правого краю проїзної частини, то сам причеп виступає за колеса у тому числі і за межі розділової смуги руху.

Показаннями потерпілих дійсно не підтверджують обставини дорожньо-транспортної пригоди, однак, судом вони вірно прийняті до уваги, які вказують на позицію потерпілих щодо міри покарання, яку належить призначити винному, щодо поведінки винного після дорожньо-транспортної пригоди, їх показання надають суду можливість встановити, чи розкаялась особа у вчиненому, чи надала критичну оцінку своїм діям, отже, суд вірно поклав показання всіх потерпілих в основу вироку.

Доводи захисника про те, що матеріали кримінального провадження не містять процесуальних документів, які б підтверджували повноваження слідчих у даному кримінальному провадженні, що на його думку свідчить про неналежність зібраних під час досудового розслідування доказів, не приймаються до уваги.

Способом оформлення рішення про визначення слідчого або групи слідчих, старшого слідчої групи, які здійснюватимуть досудове розслідування, який є допустимим за змістом норм, передбачених ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України, з огляду на їх юридичні конструкції, є постанова керівника органу досудового розслідування.

Процесуальне рішення про призначення групи слідчих, старшого слідчої групи, зміну групи слідчих чи об`єднання матеріалів досудових розслідувань не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Процесуальні документи, які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.

Виходячи з системного аналізу норм КПК України, колегія суддів вважає, що у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , всі долучені прокурором письмові документи та матеріали були досліджені судом першої інстанції, в тому числі й постанови про призначення групи прокурорів та слідчих. Сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про витребування постанови про визначення слідчого або групи слідчих, старшого слідчої групи, а також будь-яких інших процесуальних документів, які вважала за необхідне дослідити під час судового розгляду. Свої заперечення з приводу відсутності відповідних постанов захисник висловив під час написання апеляційної скарги, але не звернув уваги на те, що матеріали кримінального провадження містять всі необхідні документи на підтвердження повноважень слідчих та прокурорів під час досудового розслідування.

Зокрема, начальник відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_25 у відповідності до вимог ст. 39 КПК України, доручив слідчому СУ ГУНП в Чернігівській області майору поліції ОСОБА_19 провести досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2019 року за № 12019270000000391.

При цьому, у разі коли для здійснення досудового розслідування визначається один слідчий достатньо оформлення його повноважень у формі доручення, що не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

За змістом пунктів 8, 17 ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування і слідчий є самостійними суб`єктами, повноваження яких визначено статтями 39 та 40 цього Кодексу. В свою чергу, положення ст. 110 КПК України не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанови.

Повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування у формі письмового доручення, яке містить ті самі реквізити, що й постанова, не суперечить вимогам ст. 39 КПК України, воно є достатнім документом для наділення слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування в кримінальному провадженні.

Прийняття рішення саме у такій формі, а не у формі постанови, не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося не уповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.

Таким чином, колегія суддів не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону визначення керівником органу досудового розслідування слідчого на підставі такого процесуального документа, як доручення.

При цьому, 26 липня 2019 року постановою заступника прокурора області було визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні з визначенням старшого групи ОСОБА_26

16 жовтня 2019 року в даному кримінальному провадженні було утворено групу слідчих уповноважених на здійснення досудового розслідування, про що винесено відповідну постанову.

Саме слідчий ОСОБА_19 здійснював досудове розслідування до 16 жовтня 2019 року, що підтверджується наявними у кримінальному провадженні процесуальними документами та ухвалами слідчих суддів, до яких вказаний слідчий звертався з відповідними клопотання про призначення експертних досліджень, накладення арешту на майно, надання доступу тощо.

З огляду на наведене, підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст. ст. 85, 86 КПК України в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.

Наведені докази, які були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, спростовують твердження сторони захисту про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Разом з тим, вирок суду підлягає зміні в частині розміру стягненої моральної шкоди на користь родичів загиблого водія ОСОБА_17 .

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів бере до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Проте, у будь якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути адекватним. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди з обвинуваченого на користь кожного з п`яти потерпілих в розмірі 250тис. гривень на користь кожного з потерпілих, тобто один мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень, місцевий суд не звернув уваги, що кримінальне правопорушення було вчинене з необережності, загиблий керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, на дорозі шириною в 9 метрів, серед білого дня, не розминулися два автомобілі, а тому виходячи з критеріїв розумності та справедливості, розмір шкоди в сто тисяч гривень кожному з потерпілих відповідатиме моральним та фізичним стражданням, яких вони зазнали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити, зменшити розмір моральної шкоди на користь потерпілих.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 по 100 тисяч грн. кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення й може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення

СУДДІ:

ОСОБА_27 ОСОБА_28 ОСОБА_29